«Че­рез наш сквер Єв­ро­па від­кри­ває Україну»

Пу­блі­чний про­стір пам’яті Не­бе­сної Со­тні здо­був від­зна­ку на мі­жна­ро­дно­му кон­кур­сі, а вла­да Ки­є­ва ігно­рує йо­го успіх і про­бле­ми

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО,«День»

Ускве­рі Не­бе­сної Со­тні лю­ди ча­сто зби­ра­ю­ться на кі­но­по­ка­зи, кон­цер­ти, дис­ку­сії, то­ло­ки. Цьо­го ти­жня жур­на­лі­сти при­йшли сю­ди, щоб ді­зна­ти­ся ва­жли­ві но­ви­ни про сам про­стір. 4 ли­пня ко­ор­ди­на­тор­ка ство­ре­н­ня скве­ру і ке­рів­ник гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Мі­сто-сад» Єв­ге­нія Ку­ле­ба в Бар­се­ло­ні одер­жа­ла від­зна­ку «Осо­бли­ве зга­ду­ва­н­ня» кон­кур­су The European Prize for Urban Public Space («Єв­ро­пей­ська на­го­ро­да за ур­ба­ні­сти­чний пу­блі­чний про­стір»).

Кон­курс про­во­ди­ться з 2000 ро­ку, від­бу­ва­є­ться раз на два ро­ки і є ду­же пре­сти­жним. Кон­ку­рен­ція цьо­го ро­ку бу­ла чи­ма­ла: за­га­лом по­да­ли 276 за­явок, з яких жу­рі ві­ді­бра­ло 25 про­е­ктів-фі­на­лі­стів, і по­тім двоє з них одер­жа­ли на­го­ро­ду, а чо­ти­ри — від­зна­ку «Осо­бли­ве зга­ду­ва­н­ня». Те­пер про 25 кра­щих про­е­ктів ді­зна­є­ться вся Єв­ро­па: пе­ре­сув­на ви­став­ка, яка роз­по­від­а­ти­ме про них, по­до­ро­жу­ва­ти­ме кра­ї­на­ми.

«ДИНАМІЧНА І СУЧАСНА ПРИСВЯТА ГЕРОЯМ»

Сквер Не­бе­сної Со­тні з’явив­ся на ву­ли­ці Ми­хай­лів­ський, 24 — 26 два з по­ло­ви­ною ро­ки то­му. Гро­мад­ські акти­ві­сти пе­ре­тво­ри­ли за­ха­ра­ще­ний смі­тник на про­стір з де­ся­тка­ми ви­дів ро­слин, ди­тя­чим май­дан­чи­ком, сце­ною.

«Чле­ни жу­рі го­во­ри­ли, що ді­зна­ли­ся про Україну че­рез сквер Не­бе­сної Со­тні, бо для ста­рої Єв­ро­пи на­ша кра­ї­на — за­гад­ка, — роз­по­від­ає Єв­ге­нія Ку­ле­ба. — Для жу­рі го­лов­не в цьо­му про­е­кті, що він пов­ні­стю орі­єн­то­ва­ний на лю­ди­ну. Та­кож важливо, що це — динамічна і сучасна присвята героям. Присвята — це на­сам­пе­ред дія, а не пам’ятни­ки і мо­ну­мен­ти, і тут лю­ди об’єд­на­ли­ся нав­ко­ло спіль­ної ме­ти і ро­бля­тьщо­сьза­ра­ди неї що­дня».

Ні Ки­їв, ні Укра­ї­на ні­ко­ли не одер­жу­ва­ли по­ді­бних на­го­род. Єв­ге­нія Ку­ле­ба на­пи­са­ла мі­сько­му го­ло­ві Ки­є­ва Ві­та­лію Кли­чку про цю пе­ре­мо­гу, але від­по­віді не отри­ма­ла, яко­ї­сьре­а­кції КМДА не бу­ло і ко­ли цей ма­те­рі­ал ішов у друк, 7 ли­пня. «Для ме­не це ду­же осо­бли­ва те­ма. На­ми за­хо­плю­ю­ться єв­ро­пей­ці, а ме­не­дже­ри Ки­є­ва — ні, — ді­ли­ться Єв­ге­нія. — Але ця на­го­ро­да на­ле­жи­тьу­сім ки­я­нам, усім укра­їн­цям, бо сквер Не­бе­сної Со­тні ство­рю­ва­ли со­тні лю­дей. Адже це — пе­ре­мо­га Не­бе­сної Со­тні». Ке­рів­ник «Мі­ста-са­ду» за­зна­чи­ла, що з ра­ді­стю пе­ре­да­стьо­дин з двох ек­зем­пля­рів на­го­ро­ди на збе­рі­га­н­ня до Му­зею істо­рії Ки­є­ва.

«ГО­ЛОВ­НЕ — ПОЛИВ ТА ЛЮБОВ»

Кон­курс The European Prize for Urban Public Space орі­єн­то­ва­ний на ар­хі­те­ктур­ні про­е­кти, але це не за­ва­ди­ло жу­рі від­зна­чи­ти сквер Не­бе­сної Со­тні, над яким не пра­цю­ва­ли фа­хо­ві ар­хі­те­кто­ри. « Тут все ду­же про­фе­сій- но зро­бле­но, бо за­лу­че­ні мі­сце­ві жи­те­лі, ди­тя­чий про­стір ро­би­ли за до­по­мо­гою ді­тей. Тут ба­га­то зе­ле­ні, сво­бо­да від ма­шин — те, що тре­ба для пу­блі­чно­го про­сто­ру, а вже лю­ди на­пов­ню­ю­ть­йо­го жи­т­тям » , — ко­мен­тує ар­хі­те­ктор­ка Оле­на Орап.

Ланд­ша­фтна ди­зай­нер­ка Ка­те­ри­на Па­лю­ра вже і не знає, скіль­ки ви­дів ро­слин є у скве­рі, але пе­ре­ко­на­на, що їх не мен­ше ста. Ці ро­сли­ни при­во­зи­ли з усі­єї Укра­ї­ни, лю­ди са­мі їх ви­са­джу­ва­ли, а те­пер опі­ку­ю­ться ни­ми. «Пер­ші ро­сли­ни, які нам по­да­ру­ва­ли, бу­ли із За­хі­дної Укра­ї­ни, — зга­дує Ка­тя Па­лю­ра. — По те­ле­ба­чен­ню ви­йшов сю­жет, у яко­му Же­ня ( Ку­ле­ба. — Авт.) роз­по­від­а­ла про сквер, і якась жін­ка, ко­тра має роз­са­дник ро­слин, по­чу­ла це, ді­зна­ла­сьнаш но­мер те­ле­фо­ну і на­ді­сла­ла са­джан­ці. Ці де­ре­ва доби­ра­лись­до нас ду­же дов­го, на пе­ре­кла­дних. Аб­со­лю­тно всі во­ни прийня­ли­ся, хоч де­які ми са­ди­ли вно­чі, при сві­тлі ай­фо­нів».

За­раз у скве­рі ро­сту­тьде­ко­ра­тив­ні са­ку­ри, ма­гно­лії, ро­до­ден­дро­ни, дей­ції, бар­ба­рис, спі­реї, бу­зок, али­ча, сли­ви, ка­таль­пи, гра­би і ба­га­то ін­шо­го. Є та­кож де­ре­ва з істо­рі­єю. На­при­клад, дуб і са­ку­ра Ді­ди­ча, які по­са­див син ге­роя Не­бе­сної Со­тні Сер­гія Ді­ди­ча. А не­що­дав­но акти­ві­сти «Мі­ста- са­ду » ого­ло­си­ли то­ло­ку під га­слом « По­да­руй скве­ру ла­ван­ду » . І лю­ди при­но­си­ли ку­щи­ки ці­єї ро­сли­ни кіль­ка днів. До­гля­да­ю­тьза всім цим ба­гат­ством ве­ли­кою гро­ма­дою. Ка­те­ри­на Па­лю­ра роз­по­від­ає: «Тра­ву тре­ба по­ли­ва­ти що­дня і стриг­ти раз на ти­ждень, во­на у нас най­ви­ба­гли­ві­ша. Тро­ян­ди тре­ба обрі­за­ти рід­ше, фру­кто­ві де­ре­ва — вза­га­лі раз на рік. За­раз цим за­йма­є­ться «Мі­сто-сад», во­лон­те­ри до­по­ма­га­ють. Го­лов­не — полив та любов».

«ЄВ­РО­ПА ВИЗНАЄ СКВЕР, А СТАРА СИСТЕМА ЗА­ЛИ­ША­Є­ТЬСЯ СО­БОЮ»

Уже 12 ли­пня в Го­спо­дар­сько­му су­ді мі­ста Ки­є­ва від­бу­де­ться чер­го­ве су­до­ве за­сі­да­н­ня що­до по­вер­не­н­ня в ко­му­наль­ну вла­сність зем­лі, де роз­та­шо­ва­ний сквер Не­бе­сної Со­тні. За­сі­да­н­ня пе­ре­но­си­ли кіль­ка ра­зів. «Власник зем­лі про­сто за­тя­гує цей про­цес, і ні­чим цьо­му не за­ра­диш. Він не йде на жо­дні пе­ре­го­во­ри, не хо­че ні на що по­го­джу­ва­тись. У нас бу­ла зу­стріч пів­ро­ку то­му, і йо­го пред­став­ни­ки ка­за­ли, що по­бу­ду­ю­тьтут офі­сний центр і пе­ре­не­су­тьму­рал з порт­ре­том Сер­гія Ні­го­я­на, — ка­же Єв­ге­нія Ку­ле­ба. — Єв­ро­па визнає сквер, а стара система за­ли­ша­є­ться со­бою і не хо­че зда­ва­ти по­зи­ції».

На­ві­тьваж­ко сфор­му­лю­ва­ти, чо­му пе­ре­но­ся­тьза­сі­да­н­ня. «Су­д­дя ка­же, що тре­ба до­слі­ди­ти якісь до­ку­мен­ти, тре­ба отри­ма­ти до­да­тко­ві по­ясне­н­ня від мі­ста — і ось та­ка тя­га­ни­на», — про­дов­жує Єв­ге­нія. На­га­да­є­мо, зем­лю, де обла­шту­ва­ли сквер, за ча­сів одіо­зно­го мі­сько­го го­ло­ви Ки­є­ва Ле­о­ні­да Чер­но­ве­цько­го не­за­кон­но від­да­ли у при­ва­тну вла­сність. Сто­ли­чна вла­да, яка ма­ла б усі­ля­ко спри­я­ти то­му, що­би об­сто­я­ти ді­лян­ку, в су­дах по­во­ди­ться до­во­лі па­сив­но.

Тим ча­сом ко­ман­да «Мі­ста-са­ду» всти­гає вті­лю­ва­ти но­ві про­е­кти. У ма­те­рі­а­лі «Про сим­вол но­во­го Дон­ба­су» (№ 116 за 6 ли­пня 2016 ро­ку) «День» пи­сав про іні­ці­а­ти­ву з ре­кон­стру­кції пар­ку «Шов­ко­ви­чний» у Слов’ян­ську, до якої до­лу­чи­ла­сь­гро­мадсь ка ор­га­ні­за­ція. А ще при­клад скве­ру Не­бе­сної Со­тні на­ди­хнув ба­га­тьох обла­што­ву­ва­ти по­ді­бні про­сто­ри. У Ки­є­ві це — про­ект «Са­мо­Сад» і парк «На­тал­ка». Тож сто­ли­чний сквер Не­бе­сної Со­тні ціл­ком мо­же ста­ти па­рос­тком, з яко­го ро­зів’ється омрі­я­не мі­сто-сад.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.