«Про­сте до­бре сло­во дає си­ли...»

Лю­ди, об’єд­на­ні ро­бо­тою з сло­вом, — про Єв­ро-2016, Brexit, но­ве ім’я для ае­ро­пор­ту...

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Ан­дрій ЖАДАН, пи­сьмен­ник, Ки­їв:

— По-пер­ше, роз­ча­ру­вав ви­ступ на­шої збір­ної по фут­бо­лу. Не ви­пра­вда­ли на­дії. Але при­єм­но вра­зи­ли ін­ші ко­ман­ди: при­клад то­го, як тре­ба по­ва­жа­ти пе­ред­усім са­мо­го се­бе, про­де­мон­стру­ва­ла вся збір­на Ір­лан­дії, а та­кож Вель­су, жа­га пе­ре­мо­ги й бо­роть­би. По­лі­ти­ку не бе­ру до ува­ги, це вже, ма­буть, усіх ді­ста­ло. А вза­га­лі-то при­єм­но — но­ві зу­стрі­чі, зна­йом­ства, які ди­ву­ють рі­зно­ма­ні­т­тям та ці­ка­ві­стю. Ми­ті, про­ве­де­ні з до­ро­гою лю­ди­ною, що мо­же бу­ти кра­ще? Ди­ви­ти­ся в очі й ро­зу­мі­ти, що ти не сам у цьо­му жит­ті. Що­до Brexit’у, ще мо­жли­ві ва­рі­ан­ти, і якщо оста­то­чно Бри­та­нія ви­йде з ЄС, то в еко­но­мі­чно­му пла­ні во­ни все одно пов’яза­ні. Стра­те­гі­чне пар­тнер­ство не зни­кне. До ре­чі, Шо­тлан­дія мо­же ще впли­ну­ти на те, що Бри­та­нія за­ли­ши­ться в ЄС. Зрід­ка за­ну­рю­юсь у по­лі­ти­ку, ви­слов­люю свою по­зи­цію чи при­хиль­ність. Що­до при­сво­є­н­ня іме­ні Бо­ри­спіль­сько­му ае­ро­пор­ту маю вла­сну ідею: Бо­ри­сфен, бо це — най­ближ­че до на­шої істо­рії, яку нам тре­ба на­га­ду­ва­ти бо­дай та­ким чи­ном.

Ге­ор­гій МЕДЯНИК, про­да­вець-кон­суль­тант, пе­ре­се­ле­нець з Лу­ган­щи­ни:

— Щой­но по­вер­нув­ся зі Льво­ва, ку­ди їздив ра­зом з бра­том. За­ли­ши­ли­ся не­пе­ре­вер­ше­ні вра­же­н­ня: це мі­сто — справ­жній куль­тур­ний «ко­тел», де стіль­ки усьо­го на­мі­ша­но! Ось уже тре­тій мі­сяць пра­цюю в кни­гар­ні «Є»: мо­жу ска­за­ти, що це — са­ме та ро­бо­та, про яку зав­жди мрі­яв. При­кро, що укра­їн­ська кни­гар­ня у Ки­є­ві спри­йма­є­ться до­сі як ди­ви­на, у той же час при­єм­но, що все-та­ки є в нас та­кий осе­ре­док укра­їн­сько­сті в Ки­є­ві. Ме­не на­ди­хає тут атмо­сфе­ра — і я теж мрію пи­са­ти, хо­ча моя спе­ці­аль­ність — те­хні­чна. Без по­лі­ти­ки за­раз — ні­ку­ди: я сам з Ру­бі­жно­го, Лу­ган­ської обла­сті, ме­не ду­же за­сму­чує за­галь­ний на­стрій, що там па­нує: лю­ди та­кі інер­тні. Я ці­кав­лю­ся ми­сте­цтвом та істо­рі­єю, то­му не ро­зу­мію, як лю­ди, що жи­вуть у Ки­є­ві, не зна­ють йо­го зов­сім. Остан­нім ча­сом ча­сто від­ві­дую «Ми­сте­цький Ар­се­нал», бо вва­жаю йо­го чу­до­вим укра­їн­ським куль­тур­ним про­сто­ром. Куль­ту­ру лю­блю, але не ві­рю вже, що від­по­від­не мі­ні­стер­ство вза­га­лі мо­же вда­ти­ся до ді­є­вих ре­форм, не ро­зу­мію, чим во­но за­йма­є­ться.

Ан­дрій МАЛЯРИК, по­ет, Ки­їв:

— Ті­шить те, що я склав від­мін­но се­сію, при­їхав на ка­ні­ку­ли в село. Хо­джу на рі­чку, на но­чів­лю — у ліс з дру­зя­ми, ди­хаю сві­жим по­ві­трям, граю на гі­та­рі. Тут ду­же атмо­сфер­но. Які по­дії за­сму­ти­ли? Одра­зу на­віть не мо­жу при­га­да­ти. На­пев­но те, що ско­ро за­кін­чую ма­гі­стра­ту­ру: сум­но якось, бу­ду су­му­ва­ти за ци­ми ро­ка­ми. Як є на­тхне­н­ня, пи­шу вір­ші: ме­не на­ди­хає аб­со­лю­тно все, яки­хось кон­кре­тних дже­рел на­тхне­н­ня у ме­не не­має. Що­до по­лі­ти­ки: зві­сно, в кур­сі «за­ку­лі­сних» но­вин, але ж там ані прав­ди не­ма, ані тол­ку — я не ба­чу «ре­зо­ну» за­гли­блю­ва­ти­ся у це.

Оле­на КУРЕНКОВА, Оль­га КУДЕРЯВЕЦЬ, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.