Ме­ре­жи­во ду­мок та існу­ва­н­ня на ко­тур­нах

Оста­н­ня прем’єра зань­ків­чан «Жі­но­чий дім (Ці­на лю­бо­ві)» — пси­хо­ло­гі­чна дра­ма з еле­мен­та­ми де­те­кти­ву від Ал­ли Ба­бан­ко

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День» Га­ли­на КАНАРСЬКА, Львів ГА­ЛИ­НА ДАВИДОВА (НЕВІСТКА ТЕКЛЯ БЕЛСЬКА) І ДАРІЯ ЗЕЛІЗНА (ДО­БРИЙ ДУХ РО­ДИ­НИ — ЦЕЛІНА БЄЛСЬКА) У ВИ­СТА­ВІ «ЖІ­НО­ЧИЙ ДІМ (ЦІ­НА ЛЮ­БО­ВІ)»

Це бу­дуть ве­чо­ри, на яких ви­сту­па­ти­муть про­від­ні май­стри опер­но­го і ба­ле­тно­го ми­сте­цтва, ви­ко­ну­ва­ти­муть арії, ду­е­ти, а та­кож фра­гмен­ти з ре­зо­нан­сних по­ста­но­вок і прем’єр.

На­га­да­є­мо, в цьо­му се­зо­ні гля­да­чі по­ба­чи­ли три гранд-прем’єри: опе­ру «На­бук­ко» Дж. Вер­ді (ре­жи­сер-по­ста­нов­ник Ана­то­лій Со­лов’янен­ко, диригент Ми­ко­ла Дя­дю­ра) і два ба­ле­ти — «Ве­чо­ри на ху­то­рі бі­ля Ди­кань­ки» Єв­ге­на Стан­ко­ви­ча (це онов­ле­на хо­ре­о­гра­фі­чна фан­та­зія за мо­ти­ва­ми тво­рів Ми­ко­ли Го­го­ля, яку по­ста­ви­ли ба­лет­мей­стер Ві­ктор Ли­тви­нов, диригент Ал­лін Вла­сен­ко) і «Сні­го­ва ко­ро­ле­ва» (за мо­ти­ва­ми одно­ймен­ної каз­ки Г.К. Ан­дер­се­на на му­зи­чну ком­по­зи­цію з тво­рів Чай­ков­сько­го, Ля­до­ва, Ру­бін­штей­на, Грі­га і Мас­сне — спіль­на ро­бо­та ди­ри­ген­та Оле­ксія Ба­кла­на і хо­ре­о­гра­фа Ані­ко Ре­хві­а­шві­лі).

Афі­шу при­кра­ша­ли й арт-про­е­кти, зокре­ма, з успі­хом выдбу­ва­ли­ся кон­цер­ти «Га­ла-Рос­сі­ні», «Га­ла-Чай­ков­ський» і «Ча­рів­ний світ опе­ре­ти», ви­сту­па­ли май­стри ба­ле­ту Ка­те­ри­на Ха­ню­ко­ва, Яна Са­лен­ко та ін­ші. Цьо­го­річ ди­ре­кція те­а­тру за­по­ча­тку­ва­ла ми­сте­цьку акцію «Укра­їн­ські опер­ні зір­ки в сві­ті», да­ру­ю­чи зу­стрі­чі з ви­да­тним во­ка­лі­ста­ми, на­ши­ми спів­ві­тчи­зни­ка­ми, які ба­га­то ро­ків пра­цю­ють на кра­щих опер­них сце­нах сві­ту. У Ки­є­ві та­кі зір­ки, як Оль­га Ми­ки­тен­ко, Лю­дми­ла Мо­на­стир­ська, Ма­рі­ан Та­ла­ба, Ві­та­лій Бі­лий, Єв­ген Ор­лов, Оле­ксандр Цим­ба­люк, Ми­хай­ло Ді­дик, Оле­на Бєл­кі­на та ін­ші, ви­сту­па­ли у ре­пер­ту­ар­них ви­ста­вах На­ціо­наль­ної опе­ри у по­ста­нов­ках « Рі­го­лет­то » , « Тра­віа­та » , «Аї­да», «Нор­ма», «Ту­ран­дот», «Мак­бет», «Кар­мен», «По­пе­лю­шка» та ін­ші. Це був справ­жній май­стер­клас, про­де­мон­стро­ва­ний у Ки­є­ві.

— Ці ви­ста­ви із зір­ко­вим скла­дом ста­ли по­да­рун­ком не ли­ше ша­ну­валь­ни­кам ви­со­ко­го ми­сте­цтва, а й да­ли мо­жли­вість на­шим зна­ме­ни­тим спів­ві­тчи­зни­кам, які жи­вуть і пра­цю­ють за кор­до­ном, ви­сту­пи­ти зі своє­рі­дним твор­чим зві­том пе­ред укра­їн­ськи­ми ме­ло­ма­на­ми, ко­ле­га­ми, пе­да­го­га­ми, у яких во­ни на­вча­ли­ся, — вва­жає Ана­то­лій СО­ЛОВ’ЯНЕН­КО, го­лов­ний ре­жи­сер На­ціо­наль­ної опе­ри. — Ко­жно­го мі­ся­ця хтось із ви­да­тних ар­ти­стів ви-

Жін­ки у сво­їй біль­шо­сті не­ви­го­во­ре­ні. На це є без­ліч при­чин, і пе­ре­ра­хо­ву­ва­ти їх не вар­то. Про­сто бо­лить, а ви­мо­ви­ти — ви­го­во­ри­ти це не­мо­жли­во. Вла­сне, про не­ви­мов­ле­ність жі­но­чих ду­мок оста­н­ня зань­ків­чан­ська прем’єра у постановці Ал­ли Ба­бен­ко. В Національному ака­де­мі­чно­му укра­їн­сько­му дра­ма­ти­чно­му те­а­трі ім. М. Зань­ко­ве­цької во­на про­жи­ває дов­ге та яскра­ве жи­т­тя, але й для неї без­ліч ре­чей за­ли­ша­ю­ться не­мов­ле­ни­ми. Тож не­да­рем­но ре­жи­сер взя­ла до по­ста­нов­ки п’єсу поль­ської пи­сьмен­ни­ці Зо­фії Нал­ков­ської, на­пи­са­ну ще 1930 ро­ку — «Жі­но­чий дім». У зань­ків­чан­ській вер­сії п’єса ді­ста­ла під­на­зву «Ці­на лю­бо­ві» — для А.Ба­бен­ко це на­че код її ви­ста­ви.

В істо­рію поль­ської ро­ди­ни Ал­ла Гри­го­рів­на «все­ляє» світ сво­єї лю­бо­ві. Ефрос, Тов­сто­но­гов, Ка­за­ков, Пре­стлі... зі сві­тлин див­ля­ться на гля­да­ча, так час­тка її, Ба­бен­ко, жи­т­тя при­хо­дить до гля­да­чів у ви­шу­ка­ній сце­но­гра­фії Оле­ксан­дра Овер­чу­ка, яка ме­ре­жи­вом пле­те­ться у вись, охо­плює три­во­гою весь сце­ні­чний про­стір і дає на­дію ме­ре­хті­н­ням ба­наль­них фар...Про цю сце­но­гра­фію мо­жна пи­са­ти есе (і це та­ка те­пер рід­кість у те­а­трі)! В ній за­ти­шно акто­рам. Хо­ча в цій ви­ста­ві їм від­чу­ти за­ти­шок не да­но.

Ал­ла Ба­бен­ко сво­їх вір­них по­се­стер-акто­рок зра­зу ж «ста­вить» на ко-

НАЙРЕЗОНАНСНІШОЮ ПОДІЄЮ СЕЗОНУ СТА­ЛА ПОСТАНОВКА «НА­БУК­КО» ДЖ. ВЕР­ДІ. НА ФОТО: ВІКТОРІЯ ЧЕНСЬКА В РО­ЛІ АБІГАЙЛЬ

сту­пав на ки­їв­ській сце­ні в одній або двох ви­ста­вах.

Упер­ше укра­їн­ська пу­блі­ка по­чу­ла спів чу­до­во­го май­стра — лі­ри­ко­дра­ма­ти­чно­го те­но­ра з Гру­зії Ге­ор­га Оні­а­ні, який ни­ні має пре­кра­сну кар’єру в Єв­ро­пі. Зна­ко­вою подією для на­шої тру­пи і по­ці­но­ву­ва­чів опер­но­го ми­сте­цтва ста­ла постановка «На­бук­ко» Дж. Вер­ді — це був спіль­ний твор­чий про­ект На­ціо­наль­ної опе­ри та Іта­лій­сько­го ін­сти­ту­ту куль­ту­ри під па­тро­на­том По­соль­ства Іта­лії в Укра­ї­ні. Ця ви­ста­ва ду­же схваль­но сприйня­та кри­ти­ка­ми і гля­да­ча­ми, й я впев­не­ний, що на ба­га­то ро­ків во- тур­ни, не да­ю­чи їм зійти на по­бу­то­ве існу­ва­н­ня, до­во­дя­чи від­чай не­пі­зна­ної чи не­від­чу­тої лю­бо­ві до рів­ня са­краль­ної тра­ге­дії. Всі ці чо­ти­ри по­ко­лі­н­ня одні­єї ро­ди­ни ду­же рі­зні й во­дно­час схо­жі, як дві кра­плі ро­си. І на­віть невістка на бу­де окра­сою на­шо­го ре­пер­ту­а­ру. Не за­ли­ши­ли бай­ду­жи­ми і арт-про­е­кти те­а­тру, зокре­ма «Ча­рів­ний світ опе­ре­ти», «Га­ла-Рос­сі­ні» і «Га­ла­Чай­ков­ський» — ці кон­цер­ти ма­ли зна­чний ми­сте­цький резонанс.

У но­во­му се­зо­ні під­го­ту­є­мо низ­ку ці­ка­вих за­хо­дів, і вже актив­но го­ту­є­мо­ся до 150-річ­чя Ки­їв­сько­го опер­но­го те­а­тру, який від­зна­ча­ти­ме­мо у ве­ре­сні 2017 ро­ку. До ці­єї да­ти пре­зен­ту­є­мо но­ве сце­ні­чне про­чи­та­н­ня «Та­ра­са Буль­би» Ли­сен­ка — зна­ко­во­го опер­но­го тво­ру для на­шо­го ко­ле­кти­ву і всьо­го на­ціо­наль­но­го ми­сте­цтва Укра­ї­ни. У здій­снен­ні цьо­го про­ек- стає не­від­ді­ли­мою від цьо­го ро­ду, хо­ча де­ким так і не­ви­зна­на. Сім жі­нок, як сім днів ти­жня, окре­сле­ні своєю істо­рі­єю, хо­ча ко­жна істо­рія так і не про­чи­ту­є­ться до кін­ця, бо на­віть на ко­тур­нах жін­ки за­ли­ша­ю­ться не­ви­го­во­ре­ни- ту нам до­по­ма­гає ком­по­зи­тор Ми­ро­слав Ско­рик. Прем’єра від­бу­де­ться в юві­лей­но­му се­зо­ні.

Во­се­ни гля­да­чі по­ба­чать дві одно­актні іта­лій­ські ко­мі­чні опе­ри — рі­зно­пла­но­ві і з рі­зних епох — це «Слу­жни­ця-го­спо­ди­ня» Джо­ван­ні Пер­го­ле­зі й «Джан­ні Скік­кі» Джа­ко­мо Пуч­чі­ні. Ці тво­ри ще не ста­ви­ли­ся на на­шій сце­ні. По­ста­нов­ки здій­снять два мо­ло­дих, та­ла­но­ви­тих ре­жи­се­ри: Та­ма­ра Тру­но­ва — уче­ни­ця Е. Ми­тни­цько­го, яка пра­цює в Ки­їв­сько­му те­а­трі дра­ми і ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дні­пра й яка ду­же ко­ре­ктно пра­цює з му­зи­кою у дра­ма­ти­чних ви­ста­вах (це бу­де де­бют ми. На­дла­ма­ний та­нок ко­жної (постановка Оле­ни Ба­ла­ян) ли­ше за­го­стрить не­ви­ска­за­ність, до­дасть ще­му. Як до­брий дух ці­єї ро­ди­ни Целіна Бєлська — Дарія Зелізна, ма­ма, све­кру­ха, ба­бу­ся, пра­ба­бу­ся, ні­би спо­кій- Тру­но­вої в опер­но­му жан­рі), і Окса­на Та­ра­нен­ко, яка ни­ні є го­лов­ним ре­жи­се­ром Оде­ської Опе­ри, вчи­ла­ся і пра­цю­ва­ла у Ки­є­ві (за­кін­чи­ла Ви­ще му­зу­чи­ли­ще ім. Р. Глі­є­ра і ре­жи­сер­ський фа­куль­тет Ки­їв­сько­го ін­сти­ту­ту те­а­траль­но­го ми­сте­цтва ім. І. Кар­пен­ка-Ка­ро­го). Ду­маю, що ці по­ста­нов­ки ви­йдуть ці­ка­ви­ми.

У ли­сто­па­ді, до Дня пам’яті жертв Го­ло­до­мо­рів, ми го­ту­є­мо «Ре­кві­єм» Мо­цар­та, який дав­но не ви­ко­ну­вав­ся на­шим ко­ле­кти­вом те­а­тру, а ни­ні ми ма­є­мо хо­ро­ший склад со­лі­стів, які мо­жуть до­стой­но ви­ко­ну­ва­ти цей ле­ген­дар­ний твір.

До юві­лею Та­ра­са Штон­ди (прем’єр На­ціо­наль­ної опе­ри. — Т.П.), яко­му на по­ча­тку на­сту­пно­го ро­ку ви­пов­ни­ться 50, я пла­ную по­ста­ви­ти опе­ру «Мо­царт і Са­льє­рі» Рим­сько­го-Кор­са­ко­ва. Спо­ді­ва­ю­ся, що до цьо­го про­е­кту до­лу­ча­ться і на­ші кра­щі ба­си — Сер­гій Ма­ге­ра та Сер­гій Ков­нір.

За­раз ве­де­мо пе­ре­мо­ви­ни з на­ши­ми дав­ні­ми пар­тне­ра­ми — По­соль­ством Іта­лій­ської Ре­спу­блі­ки в Укра­ї­ні, щоб зро­би­ти спіль­ну по­ста­нов­ку «То­ски» Дж. Пуч­чі­ні. Вже є по­пе­ре­дня зго­да ви­да­тної спів­а­чки Лю­дми­ли Мо­на­стир­ської, яка на­ве­сні го­то­ва ви­сту­пи­ти на прем’єр­них по­ка­зах.

У на­сту­пно­му се­зо­ні про­дов­жи­мо пра­кти­ку за­про­ше­н­ня зі­рок, які пра­цю­ють за кор­до­ном, щоб во­ни взяли участь у ре­пер­ту­ар­них ви­ста­вах На­ціо­наль­ної опе­ри.

Сюр­при­зом для пу­блі­ки ста­не спіль­ний арт-про­ект із ми­сте­цькою аген­ці­єю «УХО», яка ро­бить ба­га­то ці­ка­вих акцій, пре­зен­ту­ю­чи су­ча­сне музичне ми­сте­цтво. Во­ни іні­ці­ю­ють на на­шій сце­ні кіль­ка опер, на­пи­са­них су­ча­сни­ми ком­по­зи­то­ра­ми. А ще з но­во­го сезону роз­по­чне­мо спів­пра­цю з іні­ці­а­ти­вою «Куль­тур­ний про­ект» — це бу­де курс ле­кцій, при­свя­че­ний опер­но­му ми­сте­цтву, йо­го слу­ха­чі ма­ти­муть мо­жли­вість від­ві­ду­ва­ти не тіль­ки на­ші ви­ста­ви, а й по­бу­ва­ти за ла­штун­ка­ми, по­ба­чи­ти, як на­ро­джу­ю­ться по­ста­нов­ки, як пра­цю­ють рі­зні це­хи і від­бу­ва­ю­ться ре­пе­ти­ції.

149-й се­зон роз­по­чне­ться у ве­ре­сні: це бу­де опе­ра «За­по­ро­жець за Ду­на­єм» С. Гу­ла­ка— Ар­те­мов­сько­го — 3 ве­ре­сня, а 4 ве­ре­сня гля­да­чі по­ба­чать ба­лет «Лі­со­ва пі­сня» М. Ско­руль­сько­го. на, ні­би ви­ва­же­на, та що сто­їть за цим спо­ко­єм? Від­кри­ти­ся мо­же ли­ше пе­ред ону­чкою Йо­ан­ною Не­лі­чо­вою (На­та­ля Лань). Та чи чує її во­на? Існу­ва­н­ня на ко­тур­нах ге­ро­ї­ні На­тал­ки Лань — як вті­ле­н­ня не­по­вер­не­н­ня лю­бо­ві, бо смерть не від­криє очей лю­ди­ни, яку, на її свя­те переконання, не­до­лю­би­ли. Так і існу­ють усі на ко­тур­них па­ра­ле­лях: іро­ні­чно-смі­хо­тли­ва Юля Чер­вен­ська — Іри­на Швай­ків­ська, і ди­тин­но-роз­фан­та­зо­ва­на Ру­жа Би­лен­ська — Хри­сти­на Гри­цен­ко, і «ві­чна» невістка Текля Белська — Га­ли­на Давидова, і «спо­кій­но» за­мкне­на в со­бі Ма­рія Ла­но­ва — Оле­ксан­дра Бон­ков­ська, і на­віть спра­гла бу­ти по­чу­тою Єва Ла­штув­на — Хри­сти­на Гу­зіль. Їх три­во­жить усе, що від­бу­ва­є­ться за ві­кна­ми ці­єї ме­ре­жив­ної осе­лі, тіль­ки по­чу­ти одна одну не мо­жуть. А любов десь жи­ве, ці­на її — жи­т­тя! Во­на при­йде тін­ню тан­го, тен­ді­тна чо­ло­ві­ча по­стать (актор Ві­та­лій Гон­ча­рен­ко) схи­ли­ться над жі­но­чою по­ста­т­тю...

Зал скан­ду­ва­ти­ме «бра­во», іро­ні­чно по­смі­хне­ться зі сві­тли­ни Ана­то­лій Ефрос, десь май­не на краю ме­ре­жив­них стін тінь Ле­ся Кур­ба­са, і зга­сне сві­тло... А не­ви­мов­ле­не за­ли­ши­ться не­ви­мов­ле­ним. Ось та­ке во­но, ме­ре­жи­во жі­но­чих ду­мок.

На­сту­пний по­каз ви­ста­ви «Жі­но­чий дім (Ці­на лю­бо­ві)» від­бу­де­ться 9 ли­пня.

ФОТО ОЛЕ­КСАН­ДРА ПУТРОВА

ФОТО ТЕ­ТЯ­НИ ГРИГОРЬЄВОЇ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.