Крим, Ту­реч­чи­на

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

На ступ ної до би пі сля ска су - ван ня за бо ро ни на про даж ту­рів до Ту­реч­чи­ни ця кра­ї­на ста­ла най­по­пу­ляр­ні­шою за за­пи­та­ми ко­ри­сту­ва­чів на сер­ві­сі « Ян­декс По до ро жі » . За до бу кіль­кість за­пи­тів зро­сла в чо­ти­ри ра­зи. Во­дно­час за­пи­ти на по­їзд­ки до Кри му та Со чі впа ли втри чі. Кіль­кість за­пи­тів що­до Ту­реч­чи­ни сьо­го­дні втри­чі біль­ша, ніж що­до Кри­му і Со­чі ра­зом узя­тих.

Та­ка не­па­трі­о­ти­чна по­ве­дін­ка ро­сі­ян ду­же за­сму­ти­ла про­фе­сій­них па­трі­о­тів, а де­ко­го й обу­ри­ла. Пу­тін, зві­сно, до­зво­лив, але не мо­жна ж так одра­зу! Не­при­стой­но. Та й пе­ред крим­ча­на­ми не­зру­чно: во­ни до нас з усі­єю ду­шею, а ми, як ці... Сло­вом, на­ді­йшла ко­ман­да да­ти ро­сі­я­нам уста­нов­ку сха­ме­ну­ти­ся, отя­ми­ти­ся, при­га­да­ти про свою на­ціо­наль­ну гор­дість ве­ли­ко­ро­сів, не за­бу­ва­ти, що ми ж ро­сі­я­ни — яка ра­дість! Ну, й по­вер­ну­ти­ся до Кри­му, в Со­чі, та хоч до Си­ктив­ка­ра, зре­штою!

■ На за мов лен ня про вес ти кам­па­нію «не ну­жен нам бе­рег ту­рец кий » мит тє во від гук ну лась «Ком­со­моль­ская прав­да», яка про­ве ла у се бе опи ту ван ня і тут же з’ ясу ва ла, що 67% лю би те лів « КП » і дар ма не по їдуть до не - дру­жньої нам Ту­реч­чи­ни, 23% бо­я­ться те­ра­ктів і ли­ше 10% від­ще­пен ців го то ві про мі ня ти Бать ків - щи­ну на ту­ре­цький «ол ін­клю­зів».

Від іме ні пат рі о тич ної біль - шо­сті на сто­рін­ках « КП» ви­сту­пи­ли гро­ма­дя­ни, які вель­ми гар­мо­ні­ю­ють із ці­єю біль­ші­стю. Те­ле­ве­ду­чий Ген­на­дій Ма­ла­хов, від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня, чи «па­трі­о­ти­чно на ра зі від по чи ва ти в Ту реч чи - ні? » , за явив на віть із де якою фрон­дою що­до Пу­ті­на: «Я вва­жаю, не­па­трі­о­ти­чно, тре­ба бу­ло ще рік­дру­гий їх по­три­ма­ти без наших ту­ри­стів». І по­ра­див: «У Ро­сії ба­га­то місць для від­по­чин­ку, тре­ба від­по­чи­ва­ти у сво­їй краї ні».

■ До по­рад Ген­на­дія Ма­ла­хо­ва є сенс до­слу­ха­ти­ся зав­жди, і не ли ше ро сі я нам. Він ба га то ро ків вів на ТБ пе ре да чі про здо ро вий спо сіб жит тя і зав ж ди да вав пра - виль ні по ра ди. На прик лад, як що за­хво­рів, то не тре­ба звер­та­ти­ся до лі­ка­ря, а тре­ба ви­пи­ти се­чі — і все як ру кою зні ме. Або ще гас ду же до­по­ма­гає пра­кти­чно від усіх хво­роб. Хво рим на ді абет пат рі о тич - ний те ле ве ду чий Ген на дій Ма ла - хов ре­ко­мен­ду­вав лі­ку­ва­ти­ся при­сі дан ня ми. Скіль ки на ро ду цей па­трі­от від­пра­вив на той світ сво­ї­ми те­ле­ві­зій­ни­ми по­ра­да­ми, по­ки що точ но не ві до мо. Спо ді ва ти ме - мо­ся, що то­чні да­ні на­звуть прокуратура і суд, ко­ли ці ко­ри­сні уста­но­ви з’яв­ля­ться, на­ре­шті, в Ро­сії.

Ін­ший ви­дний па­трі­от, де­пу­тат Же­лє­зняк, по­яснив, чо­му не мо­жна їзди­ти до Ту­реч­чи­ни, пи­та­н­ня­ми без­пе­ки: «Я впев­не­ний, що сім’ям із ді­тьми від та­ких по­їздок кра­ще утри­ма­ти­ся. То­му що пи­та­н­ня без­пе­ки в Ту­реч­чи­ні і Єги­пті, як і ра­ні­ше, до кін­ця не ви­рі­ше­не». Тут тре­ба за­зна­чи­ти, що в кра­ї­ні, в якій де­пу­тат Же­лє­зняк із ко­ле­га­ми ось уже 16 ро­ків вста­нов­лю- ють свої по­ряд­ки, з без­пе­кою теж якось не ду же. Ось прос то за раз, 7.07.2016- го, на пів дні Да ге ста ну вкот ре вве де но ре жим кон т р те ро - рис тич ної опе ра ції, ве деть ся по - шук уча­сни­ків не­за­кон­них зброй­них фор му вань. Звід ти до Чор но - мор­сько­го узбе­реж­жя не так уже й да­ле­ко, і жо­дних віз не по­трі­бно...

■ Пи­сьмен­ник-па­трі­от За­хар При­лє­пін роз­мі­стив із ці­єї нагоди в «КП» ста­т­тю під назвою «Сер­віс пе­ре­ма­гає все». У цій стат­ті пи­сьмен­ник-па­трі­от За­хар При­лє­пін ви­сту­пив як хво­ра со­вість ро­сій­сько­го на­ро­ду. Йо­му бу­ло ду­же со­ром­но за ро­сій­ських лю­дей, і він ска­зав їм про це про­сто в облич­чя. «Щой­но про щось по­го­во­ри­ли по те­ле­фо­ну Пу­тін з Ер­до­га­ном — до­ро­гі ро­сі­я­ни одра­зу ма­со­во по­ча­ли ді­зна­ва­тись, як би їм ви­ле­ті­ти до Ту­реч­чи­ни», — за- сму­чу­є­ться пи­сьмен­ник-па­трі­от За­хар При­лє­пін. І по­чи­нає шма­га­ти з роз­ма­ху, на­ма­га­ю­чись ді­ста­ти­ся до бо­льо­вих то­чок і збу­ди­ти за­сну­лі па­трі­о­ти­чні від­чу­т­тя: «По­ки сім’я за­ги­бло­го ро­сій­сько­го офі­це­ра — зо­ло­ті, ди­во­ви­жні лю­ди — від­мов­ля­є­ться від да­рів Ер­до­га­на (їм ці­лий бу­ди­нок про­по­ну­вав), на­ші ту­ри­сти та­ки­ми смі­шни­ми ка­те­го­рі­я­ми, як честь і гі­дність, за­кло­по­та­ні на­ба­га­то мен­ше».

Але пи­сьмен­ник-па­трі­от За­хар При лє пін не втра чає на дії. « Ме ні зда єть ся, що якийсь внут ріш ній устрій у ро сійсь кої лю ди ни по ви - нен за ли ши тись » , — дає шанс на ви прав лен ня сво їй паст ві, що за - блу­ка­ла, пи­сьмен­ник-па­трі­от.

■ Але для ви­прав­ле­н­ня ва­ди, як не що дав но на га да ла РПЦ, по - тріб ні різ ки. І При лє пін шма гає: «Якщо у жін­ки ги­не чо­ло­вік, во­на не ви хо дить за між че рез мі сяць. Якщо у чо ло ві ка ги не брат — він не йде на­сту­пно­го ве­чо­ра тан­цю­ва­ти на тан­цпол. Якщо у лю­дей ги­не ди­ти­на, во­ни не ви­ру­ша­ють у роз­ва­жаль­ний кру­їз на­сту­пно­го дня. У за гиб лих ро сійсь ких ге ро їв ще тра­ва на мо­ги­лах не ви­ро­сла».

Пись мен ник- пат рі от За хар При лє пін за кли кає ро сі ян при га - да ти, на реш ті, про свою « рус - скость» і про­я­ви­ти со­лі­дар­ність із ге­ро­я­ми. І стає не­ймо­вір­но схо­жий на ін шо го пись мен ни ка, яко го зма лю вав Дос то євсь кий у « Се лі Сте­пан­чи­ко­во­му», в обра­зі ви­со­ко­го мо­ра­лі­ста Хо­ми Хо­ми­ча Опи­скі­на, який так са­мо, як і йо­го ко­ле­га по пе­ру За­хар При­лє­пін, скор­бо­тним по гля дом весь час ози рав на - вко ло се бе од ноп ле мін ни ків, за - сму­чу­вав­ся з при­во­ду їхньої жа­хли­вої по­ро­чно­сті і шма­гав мо­раль­ні ви­раз­ки їхніх грі­хов­них душ.

■ Що ж до со лі дар нос ті з ге - ро­я­ми і не­об­хі­дно­сті утри­му­ва­ти­ся від ра до щів жит тя, до по ки на їхніх мо­ги­лах не ви­ро­сте тра­ва, то це пи тан ня тре ба б ро зі бра ти за пун­кта­ми. Те, що ось уже який ро­сі я нин ги не в Си рії, а ще біль ше на ших із При лє пі ним спів віт чиз - ни ків ги не на Дон ба сі, це, по за сум­ні­вом, факт при­крий. Жи­ві ду­ші ста ли не жи ви ми, і це по га но і шко да. Але щоб про яв ля ти со лі - дар ність, тре ба по го­ди ти ся з ті­єю мі сі­єю, яку за гиб лі ви ко ну ва ли в Си­рії та Укра­ї­ні. Тут є без­пе­ре­чна різ ни ця, оскіль ки в Си рії на ші війсь ко ві зрід ка роб лять доб ру спра­ву, зни­щу­ю­чи те­ро­ри­стів, а в Укра ї ні тво рять ли ше зло, вби ва - ючи за­хи­сни­ків Ба­тьків­щи­ни і до­по­ма­га­ю­чи те­ро­ри­стам ЛДНР. Але той льот чик, яко го вби ли тур ки, бом­бив ті ра­йо­ни, де жо­дно­го ІДІЛ зро ду не бу ло, а бу ли « та кі со бі тур ко ма ни » , про іс ну ван ня яких вер хов ний го лов но ко ман ду вач, який по слав за гиб ло го сі я ти смерть у чу жій кра ї ні, ді знав ся ли ше, ко ли тур ки зби ли наш лі - так. То му спів чут тя до сі мей за - ги­бло­го льо­тчи­ка я маю, а от со лі­дар­ність із ним — ні. Не ви­хо­дить у ме­не іден­ти­фі­ку­ва­ти се­бе з убив - ця ми й агре со ра ми, яки ми зде - біль­шо­го є на­ші вій­сько­ві в Си­рії і яки­ми во­ни зав­жди є в Укра­ї­ні.

Ідея, що в ім’я со­лі­дар­но­сті з ім­пер­ською по­лі­ти­кою вла­ди ро­сі­я­ни по­вин­ні до­бро­віль­но по­гір­шу­ва­ти своє жи­т­тя, на­стіль­ки див­на, що во­на не зу­стрі­чає від­гу­ку, на­віть не­зва­жа­ю­чи на всі зу­си­л­ля про­па­ган­ди. По­пу­ляр­ний бло­гер Іл­ля Вар­ла­мов спро­бу­вав про­ве­сти екс­пе­ри­мент на со­бі і з’їздив до Кри­му. Ось що він пише у сво­є­му бло­зі. Ці­на кви­тка: Мо­сква-Сім­фе­ро­поль — 16 ти­сяч ру­блів. То­рік бу­ло 7 ти­сяч. Зростання в 2,3 ра­зу. Па­ні на ре­це­пше­ні скар­жи­ться: «Го­тель на­пів­по­ро­жній, на­род не їде. А тут ще Ту­реч­чи­ну від­кри­ли, всі по­чи­на­ють ска­со­ву­ва­ти бро­ню­ва­н­ня».

■ Про дав ці аві ак вит ків ще в се­ре­ди­ні трав­ня по­ча­ли скар­жи­ти­ся, що по­пит на кви­тки до Сім­фе­ро­по­ля впав одра­зу на 25%. На що вла­да Кри­му ду­же обра­зи­лась і за­я­ви ла, що ці про дав ці прос то не вмі­ють про­да­ва­ти кви­тки. Бло­гер Вар­ла­мов пу­блі­кує чи­слен­ні фото по­ро­жніх пля­жів, ка­фе і на­бе­ре­жних Кри­му і за­вер­шує свій огляд за­про­ше­н­ням: «Якщо лю­би­те са­мо­тність, вам спо­до­ба­є­ться в Кри­му!»

Але справ ж ній ро сійсь кий пат рі от не по ви нен об ме жу ва ти свою со лі дар ність із на чаль ст вом ли­ше від­мо­вою від які­сно­го від­по­чин ку. Він ще зо бов’ яза ний мен - ше і гір ше їс ти. За да ни ми « Рос - ста ту » за 2015 рік, обіг роз дріб ної тор гів лі хар чо ви ми про дук та ми ско­ро­тив­ся на 9%, при­чо­му змен - шен ня обі гу ста ло ся, перш за все, за ра­ху­нок зни­же­н­ня час­тки які­сних про дук тів.

■ Від­по­від­но до ви­мог РПЦ, а та кож пись мен ни ків- мо ра ліс тів За­ха­ра При­лє­пі­на і Хо­ми Опи­скі­на ( Дос то євсь кий йо го ви га дав і по­мер, а Опи­скін усе жи­ве і мо­ра­лі­зує), вну­трі­шній устрій ро­сій­ської лю­ди­ни має бу­ти та­ким, що їй аб­со­лю­тно не ва­жли­ві ма­те­рі­аль­ні сто­ро­ни жи­т­тя — їй ду­хов­ність по­да­вай. І це ду­же зру­чна кон­стру­кція для будь- яко го дик та то ра — хоч Ста­лі­на, хоч Пу­ті на.

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.