По­ки ми гра­є­мо в мов­чан­ку

Чо­му біль­шість іта­лій­ських ЗМІ ке­ру­є­ться про­ро­сій­ськи­ми ме­си­джа­ми?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Юлія ЯРУЧИК, Ве­ро­на, Іта­лія

Хоч би як див­но для ко­гось це зву­ча­ло в епо­ху Ін­тер­не­ту, смар­тфо­нів та план­ше­тів, га­зе­ти в Іта­лії — не­від’єм­ний «де­серт» до ран­ко­вої ка­ви. День біль­шо­сті іта­лій­ців по­чи­на­є­ться са­ме з про­гу­лян­ки до еді­ко­ли (так тут на­зи­ва­ють жур­наль­ні кі­о­ски, які, до ре­чі, від­кри­ва­ю­ться о шо­стій ран­ку і пра­цю­ють на­віть у не­ді­лю). Іта­лій­ці ба­га­то чи­та­ють. На Апен­нін­сько­му пів­остро­ві до­во­лі сер­йо­зни­ми ти­ра­жа­ми ви­хо­дять у світ близь­ко два­над­ця­ти на­ціо­наль­них що­ден­них га­зет. Що­ден­ні локальні та ре­гіо­наль­ні ви­да­н­ня — го­ді пе­ре­ра­ху­ва­ти, не ка­жу­чи вже про що­ти­жне­ві та що­мі­ся­чні. Однак кіль­кість іта­лій­ської пре­си не зав­жди до­рів­нює яко­сті.

Ре­гу­ляр­но огля­да­ю­чи іта­лій­ську пре­су, ча­сто мо­жна по­мі­ти­ти не­пе­ре­ві­ре­ну ін­фор­ма­цію, не­до­лу­гі ко­мен­та­рі від сум­нів­них екс­пер­тів і, вре­шті, про­сто бре­хню. По­ка­зо­вий при­клад — сайт ві­до­мо­го про­е­кту StopFake, де іта­лій­ські ЗМІ пра­кти­чно на пер­шо­му місці, зро­зумі­ло, пі­сля ро­сій­ських. Най­біль­ше при­га­ду­є­ться осо­бли­ве обу­ре­н­ня се­ред пред­став­ни­ків укра­їн­ської ді­а­спо­ри, на­у­ков­ців-укра­ї­ні­стів, акти­ві­стів, ви­кли­ка­не ці­лою дис­ква­лі­фі­ка­цій­ною кам­па­ні­єю ви­да­н­ня La Repubblica про­ти На­дії Савченко — за сло­ва­ми іта­лій­ських жур­на­лі­стів, «чле­на укра­їн­сько­го вій­сько­во­го угру­по­ва­н­ня нео­на­ци­стів». Бла­го, що на цей «про­фе­сіо­на­лізм» по­соль­ство Укра­ї­ни в Іта­лії від­ре­а­гу­ва­ло від­кри­тим ли­стом до ви­да­н­ня із за­кли­ком до­но­си­ти прав­ди­ву ін­фор­ма­цію про по­дії в Укра­ї­ні до іта­лій­ських чи­та­чів. За­галь­на тен­ден­ція — фа­ктор Укра­ї­ни в ме­діа від­хо­дить на дру­гий чи на­віть тре­тій план.

ГО­ЛОВ­НА ПРО­БЛЕ­МА — РОСІЙСЬКІ ФЕЙКИ

Їх, цих фей­ків, як і від­вер­то­го пе­ре­кру­чу­ва­н­ня об’єктив­ної ін­фор­ма­ції в іта­лій­ських ме­діа, ви­ста­чає. Ін­ший сум­ний ді­а­гноз — за­мов­чу­ва­н­ня та ігно­ру­ва­н­ня акту­аль­них укра­їн­ських про­блем. Біль­шість іта­лій­ців че­рез за­мов­чу­ва­н­ня в ме­діа си­ту­а­ції в зо­ні АТО вва­жає, що в Укра­ї­ні уже дав­ним-дав­но все спо­кій­но, ти­хо і мир­но. Жо­дне цен­траль­не ме­діа упро­довж черв­ня не опри­лю­дни­ло які­сно­го ана­лі­ти­чно­го ма­те­рі­а­лу про Україну. Як мо­же кра­ї­на, в якій жи­вуть і пра­цю­ють понад 200 000 укра­їн­ців, май­же ні­чо­го не зна­ти про Україну? Як мо­же єв­ро­пей­ська кра­ї­на не зна­ти, що від­бу­ва­є­ться в са­мі­сінь­ко­му цен­трі Єв­ро­пи? Зві­сно, за­раз в іта­лій­ців і са­мих є про що пи­са­ти, що обго­во­рю­ва­ти і про що тур­бу­ва­ти­ся — пе­ред­усім актив­но ви­сві­тлю­ють те­ми ма­со­во­го без­ро­бі­т­тя, стрім­ко­го зростання ко­ру­пції, про­бле­му мі­гран­тів та ін­ші за­галь­но­єв­ро­пей­ські ви­кли­ки. Про­те мі­сця для Укра­ї­ни на іта­лій­ських га­зе­тних сто­рін­ках і на те­ле­ба­чен­ні не за­ли­ша­є­ться зов­сім не че­рез це. Мі­сце­ві екс­пер­ти апе­лю­ють до ін­шо­го: прин­ци­по­ві те­ле­ка­на­ли Іта­лії об’єд­на­ні в одну сі­тку Mediaset, яка є вла­сні­стю Сіль­віо Бер­лу­ско­ні, ве­ли­ко­го дру­га і по­бра­ти­ма Ро­сії (за­га­лом Mediaset на­лі­чує близь­ко 20 рі­зно­те­ма­ти­чних те­ле­ка­на­лів).

За­галь­ну мов­чан­ку ін­ко­ли пе­ре­ри­ва­ють те­ле­ка­на­ли, які на­ле­жать су­спіль­но-пра­во­вій те­ле­ра­діо­ком­па­нії RAI. Най­ча­сті­ше сю­же­ти про кон­флікт на схо­ді Укра­ї­ни та си­ту­а­цію в Кри­му фі­гу­ру­ва­ли на те­ле­ка­на­лі но­вин RAI News 24. Ба­га­то по­дій ко­мен­ту­ва­ли укра­їн­ські акти­ві­сти і жур­на­лі­сти, але за­зви­чай гля­да­чам про­по­ну­ва­ли ре­пор­та­жі жур­на­ліс­тки Лю­чії Го­рач­чі, яка пра­цює в га­ря­чих то­чках сві­ту. По-пер­ше, Го­рач­чі зні­ма­ла свої сю­же­ти тіль­ки на те­ри­то­рії, оку­по­ва­ній ро­сій­ськи­ми бо­йо­ви­ка­ми, які в її сю­же­тах фі­гу­ру­ва­ли як пред­став­ни­ки «ДНР»/«ЛНР», — ти­по­ву про­ро­сій­ську по­зи­цію цих ма­те­рі­а­лів по­мі­ча­єш одра­зу. Про від­вер­ту не­сим­па­тію до укра­їн­ців свід­чить ще один сю­жет Го­рач­чі, відзня­тий у си­рій­сько­му мі­сті Алеп­по. Жур­на­ліс­тка на­чеб­то зна­йшла на сті­ні на­пис ки­ри­ли­цею «Львов». Ви­сно­вок Го­рач­чі — на бо­ці «Іслам­ської дер­жа­ви» во­ю­ють укра­їн­ці. Якщо до­бре при­ди­ви­ти­ся до на­пи­са­но­го, то сло­во не має ні­чо­го спіль­но­го з назвою укра­їн­сько­го мі­ста. В будь-яко­му ра­зі, тре­ба ж бу­ло на роз­пи­са­ній рі­зни­ми фра­за­ми та сим­во­ла­ми сті­ні від­шу­ка­ти кіль­ка букв ки­ри­ли­цею і знай- ти їм са­ме та­ку ін­тер­пре­та­цію! До ре­чі, цей фейк не за­ли­шив­ся по­за ува­гою й укра­їн­ських ЗМІ, які бу­ли обу­ре­ні не­про­фе­сіо­на­лі­змом і за­ан­га­жо­ва­ні­стю іта­лій­ських ко­лег. До сло­ва, за­галь­ний кон­тент іта­лій­сько­го те­ле­ба­че­н­ня не про­сто низь­ко­про­бний, а ін­ко­ли пе­ре­хо­дить ме­жі здо­ро­во­го глу­зду. Ці­ло­до­бо­ва те­ле­мар­ке­тин­го­ва ре­кла­ма, ре­а­лі­ті-шоу, аме­ри­кан­ські те­ле­се­рі­а­ли у сти­лі «що дур­ні­ше, то смі­шні­ше» — ось основ­на на­пов­не­ність те­ле­про­гра­ми біль­шо­сті ка­на­лів.

«ВИКРИВЛЕННЯ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ РЕ­АЛЬ­НО­СТІ»

По­вер­та­ю­чись до дру­ко­ва­них ЗМІ, не мо­жна не зга­да­ти про що­мі­ся­чний гео­по­лі­ти­чний жур­нал Limes. 2014 ро­ку Укра­ї­на ста­ва­ла три­чі го­лов­ною те­мою ви­да­н­ня. Укра­їн­сько­ро­сій­ський кон­флікт ви­сві­тлю­вав­ся в ньо­му крізь призму рі­зних по­гля­дів, але жур­нал акцен­ту­вав ува­гу на то­му, що Єв­ро­па не повинна сто­я­ти осто­ронь про­бле­ми, бо укра­їн­ський фронт — гло­баль­ний. Однак уже цьо­го, 2016 ро­ку на гео­по­лі­ти­чних ма­пах, яки­ми жур­нал ча­сто ілю­струє пу­блі­ка­ції, Крим по­зна­че­но вла­сне як ча­сти­на Ро­сії. Зно­ву та ж са­ма істо­рія — не­за­до­во­ле­н­ня чи­та­чів, від­кри­тий лист до ви­да­н­ня від укра­їн­сько­го по­сла і цьо­го ра­зу чі­тка від­по­відь від го­лов­но­го ре­да­кто­ра, опу­блі­ко­ва­на на сай­ті жур­на­лу. Ре­да­ктор за­пе­ре­чує при­пу­ще­н­ня по­сла про зви­чай­ну те­хні­чну по­мил­ку: «Ма­па, про яку ви пи­ше­те, пов­ні­стю від­обра­жає ре­аль­ність. Якщо Крим і Се­ва­сто­поль зно­ву ста­нуть те­ри­то­рі­єю Укра­ї­ни, ми змі­ни­мо на­ші ма­пи, які на той мо­мент так са­мо об’єктив­но від­обра­жа­ти­муть ре­аль­ність. Я впев­не­ний, що ви по­го­ди­тесь зі мною що­до то­го, що для гео­по­лі­ти­чно­го ви­да­н­ня те­хні­чною по­мил­кою бу­ло б викривлення геополітичної ре­аль­но­сті». Ці­ка­во, чи ре­да­ктор цьо­го ви­да­н­ня знає, що йо­го кра­ї­на не визнає Крим — Ро­сі­єю? Біль­ше то­го, ра­зом з ЄС про­дов­жи­ла сан­кції про­ти РФ.

Та­кож у черв­ні Укра­ї­на з’яв­ля­є­ться в іта­лій­ських га­зе­тах зав­дя­ки ви­кра­де­ним кар­ти­нам із ве­рон­сько­го му­зею Castelvecchio, які бу­ли ви­лу­че­ні в мол­дав­ських зло­чин­ців на те­ри­то­рії Оде­ської обла­сті й по­вер­ну­ті Іта­лії. За­о­дно жур­на­лі­сти на­ма­га­ю­ться роз­ка­за­ти про по­зи­тив­ні зру­ше­н­ня в кра­ї­ні та про­бле­ми, що за­ли­ша­ю­ться не­ви­рі­ше­ни­ми.

На­йоб’єктив­ні­шою і най­актив­ні­шою у цьо­му пла­ні мо­жна вва­жа­ти що­ден­ну га­зе­ту La Stampa, яка, до то­го ж, цьо­го ти­жня по­ра­ду­ва­ла чи­та­чів до­да­тком, при­свя­че­ним Укра­ї­ні. Origami — що­ти­жне­ва ко­льо­ро­ва роз­клад­ка, яка ви­сві­тлює акту­аль­ні про­бле­ми сьо­го­де­н­ня. «Єв­ро­па по­но­ви­ла сан­кції про­ти Ро­сії за ане­ксію Кри­му. З пи­та­н­ня Укра­ї­ни роз­по­ча­ла­ся «хо­ло­дна вій­на» між Мо­сквою і За­хо­дом. У ве­ли­кій кра­ї­ні, вдві­чі біль­шій, ніж Іта­лія, до­сі три­ває вій­на і до­сі про­дов­жує про­ли­ва­ти­ся кров», — йде­ться в пе­ред­мо­ві до до- да­тку. Ін­терв’ю з акти­ві­стом Ми­хай­лом Мі­на­ко­вим про ко­ру­пцію як си­сте­му і пост­ра­дян­ське про­кля­т­тя, по­гля­ди поль­сько­го ди­пло­ма­та Яна Том­бін­сько­го на істо­ри­чний шлях Укра­ї­ни до «нор­ма­лі­за­ції», жи­ві вра­же­н­ня іта­лій­ців із Мо­скви та Ки­є­ва. Так що цей до­да­ток — ков­ток сві­жо­го по­ві­тря се­ред іта­лій­ської ли­пне­вої спе­ки і за­галь­ної бай­ду­жо­сті.

До сло­ва, до­да­ток актив­но обго­во рю ють у со ці аль ній ме ре жі Facebook. Хтось не­за­до­во­ле­ний йо­го на­пов­не­ні­стю, мов­ляв, зро­бле­но при­мі­тив­но і схе­ма­ти­чно. Але слід зва­жа­ти на те, що іта­лій­ський чи­тач знає про Україну або зов­сім тро­хи, або ні­чо­го. Ко­ре­спон­дент га­зе­ти Ан­на За­фє­со­ва, яка ви­сві­тлює про­бле­ми Схі­дної Єв­ро­пи і Ро­сії та яка го­ту­ва­ла до­да­ток ра­зом зі сво­ї­ми ко­ле­га­ми, за­ува­жи­ла, що ба­га­тьом но­мер ви­дав­ся від­вер­то по­лі­ти­чним. Го­лов­ною ж йо­го іде­єю бу­ло по­ка­за­ти Україну рі­зно­ма­ні­тну, а не ли­ше Україну у ста­ні вій­ни.

При­клад Іта­лії по­ка­зує, що в Єв­ро­пі, зокре­ма за­хі­дних ме­діа, не все так одно­зна­чно, як ча­сто уяв­ля­ють лі­де­ри ду­мок та акти­ві­сти в Укра­ї­ні. Єв­ро­па не зав­жди го­то­ва пе­ре­сту­па­ти че­рез свої вла­сні ін­те­ре­си за­ра­ди ко­гось, кон­кре­тно — за­ра­ди Укра­ї­ни. На тлі втра­ти ін­те­ре­су про­від­них ме­діа Заходу до Укра­ї­ни го­ло­ва Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни Ан­дрій Па­ру­бій за­пев­няє, що Укра­ї­на ви­гра­ла ін­фор­ма­цій­ну вій­ну про­ти Ро­сії. І са­ме то­му ЄС про­дов­жив сан­кції. А мо­же, ми ще й не по­чи­на­ли ін­фор­ма­цій­но во­ю­ва­ти? І як свід­чить пра­кти­ка, обо­ро­ну тре­ба три­ма­ти не ли­ше на ро­сій­сько­му ін­фор­ма­цій­но­му фрон­ті...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.