«...У нас не­має стра­те­гії що­до пе­ре­се­лен­ців»

Ом­буд­смен Ва­ле­рія Лу­тков­ська — про но­ві ви­кли­ки, пов’яза­ні з ро­сій­ською агре­сі­єю

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Важ­ко пе­ре­ра­ху­ва­ти са­мі ти­пи по­ру­шень прав лю­ди­ни, пов’яза­ні з ане­ксі­єю Кри­му та кон­флі­ктом­на Дон­ба­сі. Ви­кра­де­н­ня, ка­ту­ва­н­ня, вбив­ства, по­збав­ле­н­ня май­на та га­ран­то­ва­них дер­жав­них ви­плат... Із ци­ми про­бле­ма­ми до­бре зна­йо­ма упов­но­ва­же­ний Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни з прав лю­ди­ни Ва­ле­рія ЛУ­ТКОВ­СЬКА. На цій по­са­ді во­на з 2012 ро­ку. Одни­міз го­лов­них сво­їх зав­дань Ва­ле­рія Лу­тков­ська ви­зна­чає де­по­лі­ти­за­цію Офі­су упов­но­ва­же­но­го. Сьо­го­дні це ста­ло на­два­жли­вим, зокре­ма, щоб по­вер­та­ти укра­їн­ців з оку­по­ва­них те­ри­то­рій кра­ї­ни.

Вза­га­лі ефе­ктив­ність ро­бо­ти Офі­су упов­но­ва­же­но­го зу­мов­лю­є­ться спів­пра­цею з пар­ла­мент­ськи­ми ко­мі­те­та­ми і гро­мад­ські­стю. Оста­н­ня сьо­го­дні ві­ді­грає по­ту­жну роль як на мир­них те­ри­то­рі­ях, так і в зо­ні кон­флі­кту, про що Ва­ле­рія Лу­тков­ська роз­по­від­ає дуже охо­че. Під час інтерв’ю з Ом­буд­сме­ном ми ба­га­то го­во­ри­ли про вза­є­мо­дію з гро­мад­ські­стю, але на­сам­пе­ред — про ви­кли­ки, пов’яза­ні з си­ту­а­ці­єю в Кри­му та на Дон­ба­сі. Ва­ле­рія Лу­тков­ська ре­гу­ляр­но бу­ває на схо­ді Укра­ї­ни, і не­за­дов­го до на­шої зу­стрі­чі якраз по­вер­ну­ла­ся з одні­єї та­кої по­їзд­ки. З то­го, якою бу­ла її ме­та, ми і по­ча­ли роз­мо­ву.

«ПО­СТА­НО­ВА №365 НА­ВІТЬ ПОТЕНЦІЙНО НЕ МО­ЖЕ РЕАЛІЗУВАТИСЯ»

— Ця по­їзд­ка бу­ла до­сить ці­ка­вою, це бу­ло пев­не по­вер­не­н­ня до ко­ли­шніх на­пря­мів ді­яль­но­сті (Ва­ле­рія Лу­тков­ська три­ва­лий час пра­цю­ва­ла юри­стом, дві­чі бу­ла за­сту­пни­ком мі­ні­стра юсти­ції. — Авт.). Про­хо­див се­мі­нар для суд­дів апе­ля­цій­них су­дів Лу­ган­ської та До­не­цької обла­стей, на яко­му обго­во­рю­ва­ли пи­та­н­ня за­хи­сту прав вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб, і та­мя ді­ли­ла­ся сво­їм­ба­че­н­ням си­ту­а­ції з до­три­ма­н­ням прав ВПО.

Крім­то­го, бу­ли зу­стрі­чі з ке­рів­ни­цтвом­при­кор­дон­ної і фі­скаль­ної служб, До­не­цької обла­сної вій­сько­во­ци­віль­ної адмі­ні­стра­ції. Ме­тою цих зу­стрі­чей бу­ло по­го­во­ри­ти про стан до­три­ма­н­ня прав лю­дей, які пе­ре­ти­на­ють кон­троль­но-про­пу­скні пун­кти в’їзду-ви­їзду. Тре­ба бу­ло роз­ка­за­ти свою ін­фор­ма­цію й про­го­во­ри­ти, що зро­би­ти, щоб по­кра­щи­ти си­ту­а­цію. Та­кож бу­ла зу­стріч із го­ло­вою До­не­цької обла­сної вій­сько­во-ци­віль­ної адмі­ні­стра­ції Пав­лом Же­брів­ським, на якій ішло­ся про стра­те­гі­чні ці­лі ДОВЦА. До ре­чі, на сьо­го­дні Пав­ло Іва­но­вич Же­брів­ський, пев­но, пер­ша лю­ди­на се­ред тих, із ки­мя спіл­ку­ва­ла­ся, яка го­во­рить про стра­те­гію сво­єї ро­бо­ти що­най­мен­ше на п’ять ро­ків на­пе­ред. У ньо­го є ба­че­н­ня май­бу­тньо­го і по­кро­ко­вий план, як до­ся­гну­ти кон­кре­тної ме­ти.

— Ми­ну­ло­го тижня від­бу­ло­ся за­сі­да­н­ня пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту з пи­тань прав лю­ди­ни, на яко­му ви за­яви­ли, що Мі­ні­стер­ство со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки на­ма­га­є­ться по­ру­ши­ти пра­ва та сво­бо­ди ВПО. Про це свід­чить ухва­ла уря­до­вої по­ста­но­ви №365, яка ускла­днює отри­ма­н­ня пе­ре­се­лен­ця­ми со­цви­плат та пен­сій. Яким ви ба­чи­те ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми, ство­ре­ної ці­єю по­ста­но­вою?

— Єди­не, що мо­жна зро­би­ти, — змі­ни­ти її (на­сту­пно­го пі­сля інтерв’ю дня Ва­ле­рія Лу­тков­ська звер­ну­ла­ся до Мін­со­цпо­лі­ти­ки з про­ха­н­нямв­клю­чи­ти її або її пред­став­ни­ка до скла­ду ро­бо­чої гру­пи, яка має вне­сти змі­ни до по­ста­но­ви. — Авт.). Мін­со­цпо­лі­ти­ки під­го­ту­ва­ло по­ста­но­ву, яку за­ві­до­мо не­мо­жли­во ви­ко­на­ти. Це ста­не про­бле­мою і для со­цін­спе­кто­рів, які ма­ють у зна­чною мі­рою ре­а­лі­зо­ву­ва­ти по­ло­же­н­ня по­ста­но­ви, і для пра­ців­ни­ків СБУ і Мі­гра­цій­ної слу­жби, які ма­ють вхо­ди­ти до ко­мі­сій, що пе­ре­ві­ря­ти­муть мі­сця про­жи­ва­н­ня пе­ре­се­лен­ців. І зро­зумі­ло, що це бу­де ве­ли­че­зною про­бле­мою для ВПО.

— Як ви оці­ню­є­те ре­а­кцію мі­ні­стер­ства на цю си­ту­а­цію? Адже ві­дом­ство усу­ну­ло­ся від обго­во­рень про­е­кту по­ста­но­ви з гро­мад­ські­стю, не від­по­від­а­ло на ва­ші ли­сти...

— Мі­ні­стер­ство мо­же са­мо­усу­ну­тись, але якщо по­ста­ви­ти чай­ник на га­зо­вий паль­ник і за­кри­ти но­сик і кри­шку, за де­який час він мо­же ви­бу­хну­ти. Га­даю, мі­ні­стер­ство має пі­ти на роз­мо­ву з пе­ре­се­лен­ця­ми, з гро­мад­ськи­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, з Офі­со­му­пов­но­ва­же­но­го, щоб зро­би­ти про­це­ду­ру отри­ма­н­ня ви­плат прийня­тною. Бо сьо­го­дні по­ста­но­ва №365 на­віть потенційно не мо­же ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ся. В управ­лі­н­нях соц­за­хи­сту на мі­сцях не ви­ста­чить ко­штів, щоб роз­дру­ку­ва­ти всі фор­ми, які не­об­хід- но за­пов­ни­ти під час пе­ре­ві­рок місць про­жи­ва­н­ня ВПО. Там­про­сто не ви­ста­чить ко­штів на па­пір!

«НЕ ОЧІКУВАЛА ТАКОГО КОНСТРУКТИВУ НА ЗУ­СТРІ­ЧІ З РОСІЙСЬКИМ ОМ­БУД­СМЕ­НОМ»

— Ви іні­ці­ю­ва­ли про­цес пе­ре­да­чі за­су­дже­них із те­ри­то­рій Дон­ба­су, не­під­кон­троль­них Укра­ї­ні. Вже від­бу­ло­ся п’ять та­ких пе­ре­дач, зав­дя­ки яким оку­по­ва­ну те­ри­то­рію по­ки­ну­ли 87 осіб. Як роз­ви­ва­є­ться цей про­цес?

— Ме­ні не­важ­ко ве­сти ці пе­ре­мо­ви­ни, я осо­би­сто їх ве­ду, бо є пев­ний за­хист і га­ран­тії не­за­ле­жно­сті й не­до­тор­кан­но­сті Ом­буд­сме­на. У зв’яз­ку з ци­мя са­ма те­ле­фо­ную ко­жен раз ін­шій сто­ро­ні, всі ли­сти від­прав­ля­ють з мо­єї пер­со­наль­ної при­ва­тної по­шти, і я са­ма ко­жен раз ви­сту­паю га­ран­том­то­го, що про­це­ду­ра від­бу­де­ться без про­блем. Я зав­жди при­су­тня на цих пе­ре­да­чах.

Ска­за­ти, що ми вже ді­йшли до пев­но­го ав­то­ма­ти­зму, не мо­жу. Я не ро­зу­мію, яким чи­ном так зва­на «ДНР» фор­мує спи­ски лю­дей, яких пе­ре­да­дуть нам. Але спо­ді­ва­ю­ся, що не­за­ба­ром­бу­де чер­го­ва пе­ре­да­ча і ще 23 осо­би змо­жуть при­їха­ти на під­кон­троль­ну Укра­ї­ні те­ри­то­рію.

— Та­кож на­при­кін­ці черв­ня ви з упов­но­ва­же­ним із прав лю­ди­ни у Ро­сії Те­тя­ною Мо­скаль­ко­вою до­мо­ви­ли­ся про пе­ре­да­чу 18 укра­їн­ських в’язнів із Кри­му. Ко­ли цю до­мов­ле­ність ре­а­лі­зу­ють? Які ще пи­та­н­ня ви обго­во­рю­ва­ли під час цьо­го діа­ло­гу?

— Я не очікувала такого конструктиву, на який ми ви­йшли у ре­зуль­та­ті ці­єї зу­стрі­чі. Ми по­го­ди­ли, що у на­ших сто­сун­ках не­має по­лі­ти­ки, що у нас є спіль­не ро­зу­мі­н­ня прав лю­ди­ни, бо стан­дар­ти є спіль­ни­ми, і ми зро­би­мо все, щоб пи­та­н­ня прав лю­ди­ни не бу­ли за­мкне­ні в тих чи ін­ших кор­до­нах. До­мо­ви­ли­ся, що Кон­вен­ція про пе­ре­да­чу за­су­дже­них осіб, яка діє між Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю та Укра­ї­ною, не мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся до осіб, які пе­ре­бу­ва­ли в ув’язнен­ні на те­ри­то­рії Кри­му ста­ном­на бе­ре­зень 2014 ро­ку і пе­ре­бу­ва­ють за­раз. Від­по­від­но, ми до­мо­ви­ли­ся, що має бу­ти спе­ці­аль­ний ме­ха­нізм, щоб за­без­пе­чи­ти де­які гу­ма­ні­тар­ні аспе­кти в жит­ті гро­ма­дян, які пе­ре­бу­ва­ли в ув’язнен­ні в Кри­му ста­ном на бе­ре­зень 2014 ро­ку.

Крім­то­го, ми зві­ри­ли спи­ски ув’язне­них, які звер­ну­ли­ся до Мо­скаль­ко­вої й до ме­не з тим, що хо­чуть від­бу­ва­ти по­ка­ра­н­ня на те­ри­то­рії, під­кон­троль­ній Укра­ї­ні. У нас спів­па­ло 18 осіб. Ми до­мо­ви­ли­ся, що їх пе­ре­да­ча і бу­де пер­шим­кро­ком­на­шої спів­пра­ці. Але та­ких спи­сків, при­найм­ні у ме­не, що­най­мен­ше три. Пер­ший — це ті, хто у бе­ре­зні 2014 ро­ку вже був в ув’язнен­ні у Кри­му і пе­ре­бу­ває там­до­сі, дру­гий — ті, хто у бе­ре­зні 2014 ро­ку був в ув’язнен­ні, але ко­го за рі­ше­н­ням­де-фа­кто вла­да Кри­му пе­ре­ве­ла в ін­ші ре­гіо­ни Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, тре­тій — ті, хто по­тра­пив в ув’язне­н­ня пі­сля бе­ре­зня 2014 ро­ку, і пе­ре­бу­ває в Кри­му.

Ко­ли від­бу­де­ться пе­ре­да­ча пер­ших 18 ув’язне­них — не знаю, бо ко­жна про­це­ду­ра ви­ма­гає де­таль­но­го опра­цю­ва­н­ня, ко­ли це ро­биш впер­ше. Спо­ді­ва­ю­ся, це мо­жна бу­де під­го­ту­ва­ти най­ближ­чим­ча­сом .

— Ви обго­во­рю­ва­ли пи­та­н­ня, не пов’яза­ні з лю­дьми у мі­сцях по­збав­ле­н­ня во­лі? Адже пра­во­за­хи­сни­ки на­во­дять чи­слен­ні при­кла­ди по­ру­шень прав лю­ди­ни у Кри­му: об­шу­ки, ви­кра­де­н­ня, по­ру­ше­н­ня сво­бо­ди зі­брань то­що.

— На­ма­га­ли­ся обго­во­рю­ва­ти це, але по­ки за­ли­шу це за дуж­ка­ми, бо ми ще не ді­йшли пев­ної зго­ди з одно­го ва­жли­во­го пи­та­н­ня. Але та­кож ми під­ні­ма­ли те­му укра­їн­ців, які пе­ре­бу­ва­ють під вар­тою на те­ри­то­рії РФ. Зокре­ма, пи­та­н­ня ефе­ктив­но­го роз­слі­ду­ва­н­ня за­яв Оле­га Сен­цо­ва, Миколи Кар­пю­ка і Ста­ні­сла­ва Кли­ха що­до ка­ту­вань, за­сто­со­ва­них до них. Ом­буд­смен Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції при­найм­ні пообіцяла ме­ні, що по­вер­не­ться до цьо­го пи­та­н­ня, яке під­ні­ма­є­ться не впер­ше. Я вже го­во­ри­ла про це з по­пе­ре­дни­цею Те­тя­ни Мо­скаль­ко­вої — Ел­лою Пам­фі­ло­вою, і від­по­відь до ме­не на­ді­йшла з бо­ку ро­сій­сько­го ген­про­ку­ро­ра. Че­сно ка­жу­чи, не зов­сім­при­єм но, ко­ли ра­пто­мо­трим уєш від­по­відь не від то­го, до ко­го звер­та­лась. Я роз­по­ві­ла про це па­ні Мо­скаль­ко­вій, і во­на пообіцяла, що осо­би­сто займе­ться пи­та­н­ня­ми Оле­га Сен­цо­ва, Миколи Кар­пю­ка і Ста­ні­сла­ва Кли­ха.

«ВПО ТРЕ­БА ДА­ТИ МО­ЖЛИ­ВІСТЬ ГО­ЛО­СУ­ВА­ТИ»

— За­раз з’яв­ля­є­ться ін­фор­ма­ція, зокре­ма се­ред пар­ла­мен­та­рів, про мо­жли­вість по­яви за­ко­ну про ви­бо­ри в оку­по­ва­них ра­йо­нах Дон­ба­су. Яке ва­ше став­ле­н­ня до та­кої за­ко­но­твор­чої іні­ці­а­ти­ви?

— Це пи­та­н­ня по­лі­ти­чне, ая — не по­лі­тик. Єди­не, що за­ува­жу: між­на­ро­дні стан­дар­ти про­ве­де­н­ня будь-якої ви­бор­чої кам­па­нії вка­зу­ють на те, що оста­н­ня має про­во­ди­ти­ся віль­но і без при­му­су. Чи мо­жли­ва віль­на і без при­му­су ви­бор­ча кам­па­нія на те­ри­то­рії, де те­о­ре­ти­чно лю­ди­ні не­без­пе­чно пе­ре­бу­ва­ти че­рез зброй­ний кон­флікт? Для ме­не пи­та­н­ня у цьо­му.

— На остан­ніх пар­ла­мент­ських ви­бо­рах, та й пре­зи­дент­ських, ви­пли­ло ба­га­то про­блем що­до то­го, як мо­жуть го­ло­су­ва­ти вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­ні осо­би. Цей ме­ха­нізм якось про­ро­бля­є­ться на май­бу­тнє?

— Тут я не ба­чу жо­дно­го по­гля­ду в май­бу­тнє з бо­ку на­ших уря­дов­ців, які ма­ють роз­ро­бля­ти від­по­від­ні за­ко­но­про­е­кти. У нас вза­га­лі не­має стра­те­гії що­до ВПО і ба­че­н­ня, як ситуація з ни­ми скла­де­ться зав­тра. За пев­ний час кон­флікт все одно бу­де за­ла­го­дже­ний. Ча­сти­на пе­ре­се­лен­ців по­вер­не­ться на­зад, ча­сти­на не зро­бить цьо­го ні­ко­ли. Від­по­від­но ча­сти­на вну­трі­шньо пе­ре­мі­ще­них осіб має пе­ре­че­ка­ти до за­кін­че­н­ня кон­флі­кту і по­вер­ну­ти­ся до­до­му, а ча­сти­ну не­об­хі­дно ін­те­гру­ва­ти у гро­ма­ди, де ці лю­ди про­жи­ва­ють сьо­го­дні. Вла­сне, на цьо­му я ба­зу­ва­ла своє ба­че­н­ня то­го, що пе­ре­се­лен­цям­тре­ба да­ти мо­жли­вість го­ло­су­ва­ти. У них є кон­сти­ту­цій­не пра­во зро­би­ти це, але не­має від­по­від­но­го ме­ха­ні­зму. Я дуже про­си­ла пар­ла­мент вста­но­ви­ти цей ме­ха­нізм, бо на­віть якщо пе­ре­се­лен­ці ста­ли чле­на­ми но­вої гро­ма­ди на ко­ро­ткий час, во­ни ма­ють пра­во про­го­ло­су­ва­ти за та­ких ке­рів­ни­ків ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня, які, зокре­ма, дба­ти­муть про ін­те­ре­си ВПО.

«ДО­СТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІН­ФОР­МА­ЦІЇ ВКРАЙ ВАЖЛИВИЙ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ КОРУПЦІЇ»

— Ба­га­то по­зи­тив­них від­гу­ків отри­ма­ла си­сте­ма на­ціо­наль­но­го пре­вен­тив­но­го ме­ха­ні­зму (НПМ) у фор­ма­ті «Ом­буд­смен +» із за­лу­че­н­ням пред­став­ни­ків гро­мад­сько­сті як мо­ні­то­рів місць не­сво­бо­ди. Як пла­ну­є­те роз­ви­ва­ти цей ме­ха­нізм? Які ін­ші ви­ди спів­пра­ці з гро­мад­ським се­кто­ром за­раз ви­ко­ри­сто­ву­ють?

— «Плюс», який пра­цює у си­сте­мі, на­ші мо­ні­то­ри від гро­мад­сько­сті, вже роз­ви­ва­є­ться са­мо­стій­но. Мо­ні­то­ри зна­ють, яких знань їм­не ви­ста­чає, і де ці зна­н­ня отри­ма­ти, як ор­га­ні­зу­ва­ти свою ро­бо­ту. Тож цей на­пря­мок роз­ви­ва­є­ться до­сить бур­хли­во.

За­раз і ця си­сте­ма отри­мує но­вий по­штовх, бо остан­ній тре­нінг для мо­ні­то­рів НПМ ми про­ве­ли ви­клю­чно для жур­на­лі­стів. На тре­нін­гу їм роз­по­від­а­ли не тіль­ки про пра­ва лю­ди­ни і ді­яль­ність НПМ, а й про те, як по­ка­за­ти про­бле­ми у мі­сці не­сво­бо­ди, щоб не при­ни­зи­ти люд­ську гі­дність. Адже якщо ми го­во­ри­мо про про­ле­жні, їх тре­ба по­ка­за­ти, але так, щоб не при­ни­зи­ти гі­дність па­ці­єн­та, який і так стра­ждає. Жур­на­лі­сти, які про­йшли тре­нінг, отри­ма­ли ман­дат на здій­сне­н­ня мо­ні­то­рин­го­вих ві­зи­тів ра­зо­міз нами.

Ко­ли ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти з жур­на­лі­ста­ми, ба­га­то ске­пти­ків ста­ви­ли­ся до ці­єї мо­єї ідеї не­га­тив­но. У під­сум­ку мо­жу ска­за­ти, що аб­со­лю­тно за­до­во­ле­на ре­зуль­та­том, бо це пра­цює. Так, із 20 жур­на­лі­стів, які при­їха­ли до нас на тре­нінг, до кін­ця «до­жи­ли» ли­ше де­сять. Це бу­ло справ­жнє ка­ту­ва­н­ня! Ми пра­цю­ва­ли з дев’ ятої ран­ку до дев’ятої ве­чо­ра, пред­ста­ви­ли ве­ли­че­зну кіль­кість но­вої ін­фор­ма­ції. Ті, хто про­йшли тре­нінг пов­ні­стю, бу­ли пе­ре­пов­не­ні на­ши­мен­ту­зі­азм ом і та­кож зму­че­ні. Але вже пер­ші ви­їзди жур­на­лі­стів до місць не­сво­бо­ди, пі­сля яких з’яви­ли­ся ма­те­рі­а­ли у ЗМІ, при­не­сли по­ту­жну за­ці­кав­ле­ність ін­ших жур­на­лі­стів, на­при­клад, про­бле­ма­ми ге­рі­а­три­чних пан­сіо­на­тів, пси­хо­нев­ро­ло­гі­чних ди­спан­се­рів. За­раз ми отри­му­є­мо чи­ма­ло за­явок від жур­на­лі­стів, які хо­чуть при­їха­ти на на­сту­пні тре­нін­ги.

Є й ін­ші на­пря­ми, де ми ви­рі­ши­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти фор­мат, по­ді­бний до «Ом­буд­смен +». Один із них — до­ступ до публічної ін­фор­ма­ції. Це пи­та­н­ня вкрай ва­жли­ве для подолання корупції, го­лов­ної про­бле­ми вла­ди Укра­ї­ни. Без уча­сті гро­мад­сько­сті при­вчи­ти чи­нов­ни­ка до то­го, що все, на­пи­са­не у ньо­го на па­пе­рі, є пу­блі­чною ін­фор­ма­ці­єю, над­зви­чай­но скла­дно. Ви­рі­ши­ли і тут за­лу­ча­ти мо­ні­то­рів. Це сто­су­є­ться оцін­ки про­зо­ро­сті ор­га­нів вла­ди, мо­жли­во­стей офі­цій­них сай­тів на­да­ва­ти ін­фор­ма­цію, ре­а­гу­ва­н­ня вла­ди на ін­фор­ма­цій­ні за­пи­ти — на­пря­мів ба­га­то.

Та­кі ж мо­ні­то­ри з тро­хи біль­ши­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми пра­цю­ють як ре­гіо­наль­ні ко­ор­ди­на­то­ри Ом­буд­сме­на. Бю­джет не дає ме­ні мо­жли­во­сті ство­ри­ти ре­гіо­наль­ні пред­став­ни­цтва у ко­жній обла­сті кра­ї­ни. Але проект Про­гра­ми роз­ви­тку ООН до­зво­ляє ство­ри­ти Офіс ре­гіо­наль­но­го ко­ор­ди­на­то­ра вза­є­мо­дії з гро­мад­ські­стю, який є мо­ї­ми ву­ха­ми, очи­ма, а ін­ко­ли й зу­ба­ми на те­ри­то­рії пев­но­го ре­гіо­ну. Ко­ор­ди­на­тор мо­же зу­стрі­ти­ся з пред­став­ни­комм ісце­вої вла­ди або осо­бою, яка хо­че по­да­ти скар­гу, на мі­сці з’ясу­ва­ти си­ту­а­цію й від­пра­ви­ти ме­ні ма­те­рі­а­ли, під­го­тов­ле­ні для

роз­гля­ду. Так зна­чно при­швид­шу­є­ться моя ко­му­ні­ка­ція із за­яв­ни­ка­ми.

— А як що­до ко­му­ні­ка­ції з уря­дом? Ми­ну­лий склад Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів ін­ко­ли зво­лі­кав з ре­а­кці­єю на звер­не­н­ня Офі­су упов­но­ва­же­но­го. Як від­бу­ва­є­ться ва­ша спів­пра­ця з ни­ні­шнім уря­дом?

— Зна­чно швид­ше. Ін­ше пи­та­н­ня — ме­ні по­ки важ­ко го­во­ри­ти про ефе­ктив­ність, бо ми ще не по­ба­чи­ли пра­кти­чної ре­а­кції. Моє по­да­н­ня до прем’єр-мі­ні­стра до­сить швид­ко опи­ня­є­ться в мі­ні­стер­ствах, які ма­ють йо­го ре­а­лі­зу­ва­ти, по­зи­ція го­ло­ви уря­ду, ви­кла­де­на у від­по­від­ній ре­зо­лю­ції, спів­па­дає з мо­єю то­чкою зо­ру. Але те­пер че­каю зво­ро­тної ре­а­кції. Ме­ні ці­ка­во, на­скіль­ки швид­ко мі­ні­стер­ства від­ре­а­гу­ють на до­ру­че­н­ня прем’єр-мі­ні­стра, ба­зо­ва­ні на по­дан­ні упов­но­ва­же­но­го.

«ЗА­РАЗ Є ВЕЛИЧЕЗНА ХВИЛЯ ЗА­ЯВ ЩО­ДО ДІЙ КОЛЕКТОРІВ»

— Які за­раз ва­ші прі­о­ри­те­ти у пи­та­н­нях, не пов’яза­них з ане­ксі­єю Кри­му та вій­сько­ви­ми ді­я­ми на Дон­ба­сі?

— Цих пи­тань дуже ба­га­то, і ви­ді­ли­ти най­бо­лю­чі­ші важ­ко. Для одні­єї осо­би це — збіль­ше­н­ня пен­сії, бо пі­сля опла­ти ко­му­наль­них пла­те­жів, на­віть із суб­си­ді­єю, у неї за­ли­ша­є­ться не біль­ше 300 гри­вень на про­жи­ва­н­ня. А ко­гось звіль­ни­ли не­пра­виль­но, ще й із за­пи­сом у тру­до­вій книж­ці, який не дає мо­жли­во­сті вла­шту­ва­ти­ся в ін­шо­му мі­сці, й го­лов­на про­бле­ма ці­єї лю­ди­ни — по­нов­ле­н­ня на ро­бо­ті. Єба­га­то за­яв що­до до­сту­пу до публічної ін­фор­ма­ції.

За­раз є ба­га­то звер­нень що­до за­хи­сту пер­со­наль­них да­них, зокре­ма від пред­став­ни­ків ре­лі­гій­них гро­мад, які ка­те­го­ри­чно про­ти то­го, що уряд прийняв по­ста­но­ву про іден­ти­фі­ка­цій­ні до­ку­мен­ти осо­би. За­яв­ни­ки не зав­жди ро­зу­мі­ють ме­жі втру­ча­н­ня дер­жа­ви в осо­би­сте жи­т­тя, і це не­об­хі­дно роз’ясню­ва­ти. Та­кож ви­ни­ка­ють пи­та­н­ня з втру­ча­н­ням в осо­би­сте жи­т­тя з бо­ку ко­ле­ктор­ських ком­па­ній. Якийсь час на­ші гро­ма­дя­ни май­же не зга­ду­ва­ли колекторів у звер­не­н­нях, а за­раз є величезна хвиля та­ких за­яв. По­ча­ли­ся по­ру­ше­н­ня кре­ди­тних до­го­во­рів, пов’яза­ні зі змі­ною кур­су до­ла­ра і не­спла­тою по цих уго­дах. Ін­фор­ма­ція про по­ру­шни­ків по­тра­пляє до ко­ле­ктор­ських ком­па­ній, які по­чи­на­ють, по су­ті, ви­би­ва­ти бор­ги, ти­сну­чи на лю­ди­ну мо­раль­но. Те­ле­фон­ні дзвін­ки бор­жни­кам мо­жуть лу­на­ти про­тя­гом всі­єї до­би, лю­ди­на мо­же отри­ма­ти фей­ко­ве рі­ше­н­ня су­ду, де на­пи­са­но, що во­на вин­на вже не 10 000 гри­вень, а 45 000, і зав­тра її квар­ти­ру аре­шту­ють... Я не ро­зу­мі­ю­ся у пи­та­н­нях до­го­вір­них пра­во­від­но­син між лю­ди­ною, бан­ком і ко­ле­ктор­ською ком­па­ні­єю, моя сфе­ра від­по­від­аль­но­сті — з’ясу­ва­ти, на якій під­ста­ві ко­ле­кто­ри отри­ма­ли пер­со­наль­ні да­ні бор­жни­ка. Якщо з’ясо­ву­є­ться, що пра­во­вих під­став для цьо­го не бу­ло, ви­ма­га­є­мо у колекторів зни­щи­ти пер­со­наль­ну ін­фор­ма­цію про лю­ди­ну.

— Ми­ну­ло два з по­ло­ви­ною ро­ки пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. Як за цей час змі­ни­ла­ся по­ве­дін­ка лю­дей у від­сто­ю­ван­ні сво­їх прав?

— Змі­нив­ся кон­текст скарг, бо ін­ша еко­но­мі­чна ситуація у кра­ї­ні, ма­є­мо кон­флікт на схо­ді та оку­па­цію Кри­му. Але не ска­жу, що лю­ди якось іна­кше за­хи­ща­ють свої пра­ва. Мо­жли­во, на це пи­та­н­ня кра­ще від­по­вість пред­став­ник су­до­вої гіл­ки вла­ди, бо те­о­ре­ти­чно мав би змі­ни­ти­ся ме­ха­нізм дій лю­ди­ни. У нас тра­ди­цій­но є ві­ра в «до­бро­го ца­ря», і ба­га­то лю­дей ідуть з про­ха­н­ням за­хи­сти­ти їхні пра­ва до Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра, Ом­буд­сме­на, на­ро­дних де­пу­та­тів. Хо­ча най­пра­виль­ні­ший, най­ко­ро­тший і у де­яких ви­пад­ках най­де­шев­ший шлях — звер­не­н­ня до су­ду з від­по­від­ним по­зо­вом. От якщо в су­дах збіль­ши­ла­ся кіль­кість по­зо­вів із за­хи­сту май­но­вих і не­май­но­вих прав, це є по­ка­зни­ком то­го, що ми пе­ре­йшли на на­сту­пний рі­вень ро­зу­мі­н­ня сво­їх прав.

ФОТО АНДРІЯ КРИМСЬКОГО

МАР’ЇНКА. ЛИПЕНЬ 2016 р.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.