Про кон­такт із гля­да­ча­ми і май­бу­тні прем’єри

17 ли­пня Львів­ський на­ціо­наль­ний те­атр ім. Ма­рії Зань­ко­ве­цької за­кри­ває 98-й се­зон

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів

Оста­н­ня ви­ста­ва, яку по­ба­чать гля­да­чі у цьо­му се­зо­ні, — ро­ман­ти­чна опе­ре­та «Ша­рі­ка» Яро­сла­ва Бар­ни­ча (по­ста­нов­ка Фе­до­ра Стри­гу­на). Це сто­рін­ка жи­т­тя га­ли­цької ін­те­лі­ген­ції — Сі­чо­вих Стріль­ців. Упер­ше пе­ред гля­да­ча­ми їхнє жи­т­тя по­ста­ло в оре­о­лі лю­бо­ві та ча­рів­ної му­зи­ки. «Ша­рі­ка» при­кра­шає афі­шу з 1995 р. і зав­жди йде з ве­ли­ким успі­хом.

Про прем’ єр­ні по­ста­нов­ки ми­ну­ло­го те­а­траль­но­го ро­ку, а та­кож пла­ни на пер­спе­кти­ву і за­галь­ну ре­пер­ту­ар­ну кон­це­пцію Те­а­тру іме­ні М. Зань­ко­ве­цької роз­ка­за­ла «Дню» за­ві­ду­вач лі­те­ра­тур­ною ча­сти­ною Ми­ро­сла­ва ОВЕРЧУК.

— Се­зон був хо­ро­ший. Осо­бли­во, ко­ли вра­ху­ва­ти не­про­сту си­ту­а­цію, в якій жи­ве на­ша кра­ї­на, і про­бле­ми, що пе­ре­жи­ва­ють лю­ди. У нас склав­ся ті­сний кон­такт із гля­да­чем, — вва­жає Ми­ро­сла­ва Ана­то­лі­їв­на. — Гля­да­чі по­ба­чи­ли чо­ти­ри прем’єри: на Ве­ли­кій сце­ні — «Рі­здвя­на ніч», п’єса Ми­хай­ла Ста­ри­цько­го за По­ві­стю Миколи Го­го­ля у по­ста­нов­ці Фе­до­ра Стри­гу­на, «Го­лий ко­роль» за п’єсою Єв­ге­на Швар­ца (ре­жи­сер — Ва­ди­мСі­кор­ський), а на Ка­мер­ній сце­ні — «Свя­то­ми­ко­ла­їв­ський ве­чір» за п’єсою Ро­ма­на Го­ри­ка і « Жі­но­чий дім( Ці­на лю­бо­ві) » за п’єсою Зоф’ї Нал­ков­ської (ці дві ро­бо­ти по­ста­ви­ла ре­жи­сер Ал­ла Ба­бен­ко). До ре­чі, «Свя­то­ми­ко­ла­їв­ський ве­чір» і «Жі­но­чий дім( Ці­на лю­бо­ві) » — це сце­ні­чні пер­шо­про­чи­та­н­ня, то і в твор­чо­му, і в ху­до­жньо­му, і в ідей­но­му від­но­шен­ні, я вва­жаю, це хо­ро­ший ре­пер­ту­ар за жан­ро­мі за сти­лем.

— Яка но­ва по­ста­нов­ка ста­ла най­рей­тин­го­ві­шою у гля­да­чів?

— «Рі­здвя­на ніч». На остан­ні ви­ста­ви, які про­хо­ди­ли у по­пе­ре­дні мі­ся­ці, не мо­жна бу­ло кви­тки ку­пи­ти! У нас це не се­зон­на ви­ста­ва, яку гра­ють тіль­ки до Но­во­го ро­ку і Рі­здва. Во­на ці­ка­ва сво­єю ре­жи­сер­ською кон­це­пці­єю, оскіль­ки мі­стить не тіль­ки по­ша­ні­вок до етно-куль­ту­ри, до лі­ри­чних мо­мен­тів, ме­ло­ди­ки, сві­то­гля­дів укра­їн­ців. Це со­ня­чний Го­голь. Хо­ча в на­шо­му по­то­чно­му ре­пер­ту­а­рі є «Одру­же­н­ня», а це пе­тер­бурзь­кий Го­голь. «Жі­но­чий дім(Ці­на лю­бо­ві)» поль­сько­го дра­ма­тур­га З. Нал­ков­ської при­ва­бив тим, що він по­дає ускла­дне­ний жанр — з’єд­на­н­ня лі­ри­ки і де­те­кти­ву. Ко­ли до­да­ти, що це сто­су­є­ться до­лі ві­сьмох жі­нок рі­зно­го ві­ку -а ав­тор­ка ста­ви­ться до сво­їх ге­ро­їнь іро­ні­чно, ра­зо­міз тимз лю­бов’ю, з гли­бо­ким­спів­чу­т­тям , ча­сомсм ію­чись, — то нам­це ви­да­ло­ся ці­ка­вим, і в по­ста­нов­ці Ал­ли Ба­бен­ко ми при­свя­ти­ли цю ви­ста­ву всім­жін­кам ...

— Роз­ка­жіть, які прем’єри го­ту­ють зан­ків­ча­ни до на­сту­пно­го се­зо­ну?

— На­ра­зі в ро­бо­ті чо­ти­ри но­ві по­ста­нов­ки. Фе­дір Стри­гун пра­цює над « Укра­де­ним­ща­стям», бо ми не мо­же­мо у Рік Іва­на Фран­ка оми­ну­ти твор­чість кла­си­ка. Це ж уже не пер­ша по­ста­нов­ка цьо­го тво­ру на на­шій сце­ні. Кла­си­ка має, з одно­го бо­ку, зва­бу ві­чни­ми цін­но­стя­ми, те­ма­ми. А з дру­го­го — має не­без­пе- ку, бо ко­жне по­ко­лі­н­ня, яке ба­чи­ло по­пе­ре­дню по­ста­нов­ку, ми­мо­во­лі по­рів­нює те, що ба­чить за­раз, із тим, що бу­ло. У по­пе­ре­дній по­ста­нов­ці, Сер­гія Дан­чен­ка, Фе­дір Стри­гун грав роль Ми­хай­ла Гур­ма­на, і, зви­чай­но, йо­му скла­дно, йо­му тре­ба бу­ло від­сто­ро­ни­ти­ся від ті­єї кон­це­пції. По­ста­нов­ка Фе­до­ра Ми­ко­ла­йо­ви­ча ці­ка­ва сво­їм­по­гля­дом , що не так про­сто ви­кри­ста­лі­зу­ва­ти. Ни­ні пов­ним­хо­до­мі­де ро­бо­та з мо­ло­ди­ми акто­ра­ми, і це бу­де пер­ша прем’єра но­во­го се­зо­ну. Пра­цює над но­вою по­ста­нов­кою й Орест Ого­ро­дник, ві­до­мий як ав­тор п’єс, які він сам­же ста­вив і які ма­ють ве­ли­ку по­пу­ляр­ність у пу­блі­ки (йде­ться про «Бе­зо­дню» та «Остан­ньо­го гре­чко­сія». — Т. К.). Те­пер він узяв­ся до кла­си­ки — пра­цює над п’єсою «За дво­ма зай­ця­ми» Ми­хай­ла Ста­ри­цько­го. Ще один наш мо­ло­дий ре­жи­сер, Бо­г­дан Рев­ке­вич, пра­цює над мю­зи­клом за п’єсою Кар­ла Голь­до­ні «Слу­га двох па­нів». Мю­зикл на­зи­ва­є­ться «Труф­фаль­ді­но із Бер­га­мо» з му­зи­кою Оле­ксан­дра Кол­ке­ра. Мо­ло­дий ре­жи­сер В’яче­слав Жу­ков на Ка­мер­ній сце­ні кіль­ка ро­ків то­му ста­вив «Гой­дал­ку на двох» за п’єсою Гіб­со­на. Те­пер пра­цює над п’єсою «Чо­ло­вік мо­єї дру­жи­ни» су­ча­сно­го хор­ват­сько­го дра­ма­тур­га Мі­ро Гав­ра­на.

На­шо­му те­а­тро­ві не до­во­ди­ться пе­ре­гля­да­ти свою ре­пер­ту­ар­ну кон­це­пцію, а зву­чить во­на так: укра­їн­ська дра­ма­тур­гія, укра­їн­ська куль­ту­ра в контексті сві­то­вої.

ФОТО ТА­РА­СА ВАЛЬКА

«ША­РІ­КА» — ЦЕ ІСТОРІЯ КОХАННЯ МОЛОДОЇ МАДЯРСЬКОЇ ДІВЧИНИ ТА СІЧОВОГО СТРІЛЬЦЯ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.