«Сми­сли в по­лі­ти­ку при­хо­дять че­рез жур­на­лі­стів...»

Гість Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки «Дня» — на­ро­дний де­пу­тат Ігор Лу­цен­ко

Den (Ukrainian) - - Гість «дня» - Ан­на ГОЛІШЕВСЬКА, Хри­сти­на ПЕТРЕНКО, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

До парламенту мо­ло­до­го по­лі­ти­ка Іго­ря Лу­цен­ка обра­ли пі­сля Єв­ро­май­да­ну як актив­но­го гро­мад­сько­го ді­я­ча та уча­сни­ка по­дій 2013 — 2014 рр. По су­ті, свою ді­яль­ність у цій сфе­рі він про­дов­жив і на де­пу­тат­ській по­са­ді ( « Ба­тьків­щи­на » ) . Роз­по­від­ає, що бу­кваль­но не­що­дав­но зби­рав у се­бе в ко­мі­те­ті ( з пи­тань за­по­бі­га­н­ня і про­ти­дії ко­ру­пції) акти­ві­стів що­до за­хи­сту Го­стин­но­го дво­ру у Ки­є­ві. Не­ви­пад­ко­во «День», фор­му­ю­чи кіль­ка мі­ся­ців то­му уряд « на­ціо­наль­ної збір­ної » , за­про­по­ну­вав ство­ри­ти Еко­ло­гі­чну поліцію, яку б міг очо­ли­ти Ігор Лу­цен­ко. Для сту­ден­тів ЛШЖ Ігор ще ці­ка­вий і тим, що він сам ко­ли­шній жур­на­ліст, то­му ді­лив­ся зі слу­ха­ча­ми, на­скіль­ки йо­му допомагає цей до­свід у по­лі­ти­ці. Але не тіль­ки — роз­мо­ва бу­ла ду­же від­вер­тою, на­си­че­ною, ці­ка­вою і змі­стов­ною: про мо­ло­дих по­лі­ти­ків, до­бро­воль­ців, змі­ни до Кон­сти­ту­ції в умо­вах во­єн­но­го стану, про ре­фор­му по­лі­ції, спра­ви Май­да­ну, «Гон­га­дзе — По­доль­сько­го», си­ту­а­цію в сто­ли­ці...

«Є АКАДЕМІЧНІ ВИЗНАЧЕННЯ ІДЕОЛОГІЙ, З ЯКИ­МИ, СУ­ДЯ­ЧИ ІЗ ЗА­ЯВ МО­ЇХ МО­ЛО­ДИХ КО­ЛЕГ, ВО­НИ НЕ ЗНА­ЙО­МІ» Хри­сти­на СОЛ­ТИС,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка:

— Не­що­дав­но від­був­ся з’їзд «Де­мАльян­су», який за­лу­чив до лав пар­тії низ­ку но­вих осіб, зокре­ма Сві­тла­ну За­лі­щук, Му­ста­фу Найє­ма, Сер­гія Ле­щен­ка. Ва­ша оцін­ка цьо­го з’їзду, зокре­ма, як ви ста­ви­тесь до то­го, що вка­за­ні по­лі­ти­ки, по­чи­на­ю­чи свій по­лі­ти­чний шлях у пре­зи­дент­ській «БПП», за­раз змі­ни­ли по­лі­ти­чну си­лу, при цьо­му по­стій­но кри­ти­ку­ють Пе­тра По­ро­шен­ка?

Iгор ЛУ­ЦЕН­КО:

—Я ба­га­то сти­кав­ся з «Де­мАльян­сом» у пе­ред­май­дан­ний пе­рі­од. Ба­га­тьох із них знаю осо­би­сто. І до­ста­тньо ува­жно спо­сте­рі­гаю за пе­ри­пе­ті­я­ми, які у них від­бу­ва­ю­ться. На­сам­пе­ред, це рі­ше­н­ня «Де­мАльян­су». А що­до «БПП» і За­лі­щук, Найє­ма, Ле­щен­ка, — це біль­ше пи­та­н­ня їх вну­трі­шніх від­но­син, але як сто­рон­ній спо­сте­рі­гач вва­жаю, що все-та­ки у них є пра­во кри­ти­ку­ва­ти той курс, який взяв «БПП».

Iван КАПСАМУН:

— Має бу­ти ви­зна­че­ність. Якщо той же Найєм до­не­дав­на був за­сту­пни­ком го­ло­ви фра­кції, то по­трі­бно або не­сти від­по­від­аль­ність за дії «БПП», або, якщо кри­ти­ку­єш, ви­хо­ди­ти з фра­кції.

І. Л.: — На­справ­ді ду­же ці­ка­во чи­та­ти те, що во­ни пи­шуть про свою фра­кцію. Я вва­жаю, що не­хай всі зна­ють, що там від­бу­ва­є­ться. Ін­ше пи­та­н­ня — чи є та­ка по­ве­дін­ка стан­дар­том в по­лі­ти­ці? Мо­жли­во, так. Але як­би я був у «БПП», то, мо­жли­во, вчи­нив би іна­кше.

І. К.: — Зно­ву про ви­зна­че­ність. Окре­мі но­ві чле­ни «Де­мАльян­су» вже всти­гли за­яви­ти, що пар­тія іде­о­ло­гі­чно спо­від­у­ва­ти­ме «пра­вий лі­бе­ра­лізм». В умов­ній май­бу­тній пар­тії Чу­ма­ка, Ка­ська, Са­ква­ре­лі­дзе роз­по­від­а­ють про пра­во­цен­тризм. Ви всти­гли ро­зі­бра­ти­ся в цих по­ня­т­тях? А як бу­ти су­спіль­ству?

І. Л.: — Сум­ні­ва­ю­ся, що ни­ні­шній «Де­мАльянс» мо­жна на­зи­ва­ти пра­во­лі­бе­раль­ним про­е­ктом. Є академічні визначення ідеологій, із яки­ми, су­дя­чи із за­яв мо­їх ко­лег, во­ни не зна­йо­мі, ни­ми не ці­ка­ви­ли­ся і, ско­рі­ше за все, спри­йма­ли все на слух та емо­цій­но. Ду­маю, на­род це спри­ймає так са­мо. А всі тер­мі­ни, які во­ни вжи­ва­ють, не ма­ють ні­чо­го спіль­но­го із ака­де­мі­чним ви­зна­че­н­ням лі­бе­ра­лі­зму, пра­вих ідеологій то­що.

«ВВА­ЖАЮ ДЛЯ СЕ­БЕ НЕПРИЙНЯТНИМ МА­ТИ ПРИЯЗНІ СТО­СУН­КИ З ПІНЧУКОМ»

І. К.: — На ва­шу думку, чо­му так нер­во­во Сер­гій Ле­щен­ко від­ре­а­гу­вав на не­що­дав­нє фото бло­ге­ра Сер­гія Іва­но­ва, де він спіл­ку­є­ться з олі­гар­хом Ві­кто­ром Пінчуком на при­йо­мі в бри­тан­сько­му по­соль­стві? І вза­га­лі що ви ду­ма­є­те з при­во­ду подаль­шої дис­ку­сії з жур­на­лі­ста­ми «Дня», які вка­за­ли на не­при­пу­сти­мість по­ді­бно­го пу­блі­чно­го акту ( « День » , № 109 за 23 черв­ня 2016 р. та №№ 113-114 за 30 черв­ня 2016 р.)?

І. Л.: — Я вва­жаю д ля се­бе неприйнятним ма­ти приязні сто­сун­ки із Пінчуком. Не уяв­ляю, як би я лі­тав за ра­ху­нок Пін­чу­ка в Да­вос. Адже сво­го ча­су я був жур­на­лі­стом «Укра­їн­ської прав­ди». До вбивства за­снов­ни­ка УП Гон­га­дзе при­че­тний Ку­чма, «облич­чям» ко­тро­го є Пін­чук. Це окрім то­го, що Пін­чук — і за­раз у ви­щій олі­гар­хі­чній лі­зі, лі­зі па­ра­зи­тів. Ду­маю, що мо­їм мо­ло­дим ко­ле­гам за­раз ду­же не­про­сто у по­лі- ти­ці, то­му що раніше во­ни не вва­жа­ли се­бе учасниками ре­во­лю­ції (не ка­жу­чи вже про ви­зволь­ну вій­ну з Ро­сі­єю) — їх роль жур­на­лі­стів зав­жди бу­ла «збо­ку», а це зов­сім ін­ший рі­вень ри­зи­ків і від­по­від­аль­но­сті. Му­ста­фа зі­грав істо­ри­чну роль у за­по­ча­тку­ван­ні Май­да­ну, але за ти­ждень оголосив про по­вер­не­н­ня у жур­на­лі­сти­ку. Так са­мо Сер­гій Ле­щен­ко був в Аме­ри­ці під­час Май­да­ну — мо­жли­во, це до­бре, бо міг би по­тра­пи­ти під­розд ачу під­час ви­зволь­ної боротьби.

Але за­раз вій­на і ре­во­лю­ція — і від­справ­жніх по­лі­ти­ків ви­ма­га­ють жер­тов­но­сті, що­хви­лин­ної го­тов­но­сті по­мер­ти. Зві­сно, не ко­жен і не одра­зу мо­же взя­ти на се­бе таку мі­сію. В ме­не це теж зайня­ло пев­ний час.

І. К.: — Скла­да­є­ться вра­же­н­ня, що цих лю­дей ве­дуть, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи в по­трі­бний мо­мент і в по­трі­бній си­ту­а­ції.

І. Л.: — Про­бле­ма на­ба­га­то глиб­ша, оскіль­ки за­раз, на­справ­ді, успі­шно діє но­ва схе­ма управ­лі­н­ня кра­ї­ною, ко­ли є не­ком­пе­тен­тна лю­ди­на, яка в си­лу пев­них об­ста­вин отримала ви­со­ку про­фе­сій­ну по­са­ду. На­при­клад, Ха­тія Де­ка­но­ї­дзе пра­цю­ва­ла у сфе­рі осві­ти адмі­ні­стра­то­ром і ра­птом ста­ла го­лов­ним укра­їн­ським по­лі­цей­ським! Во­на ви­гля­дає сим­па­ти­чно, вміє роз­мов­ля­ти ан­глій­ською, але при цьо­му аб­со­лю­тно не­ком­пе­тен­тна в тій сфе­рі, яку їй від­да­ли в ке­ру­ва­н­ня. За­те є пев­ні си­ли, які, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи цю си­ту­а­цію, ке­ру­ють по­лі­ці­єю. Оче­ви­дно, що ця схе­ма управ­лі­н­ня кра­ї­ною і да­лі роз­по­всю­джу­ва­ти­ме­ться. На­при­клад, ко­ли одне із «но­вих облич» очо­лить якесь між­на­ро­дне ві­дом­ство, але ке­ру­ва­ти ним не бу­де, про­сто кла­сно роз­мов­ля­ти­ме і чу­до­во по­ясню­ва­ти­ме.

Ще один при­клад — не­що­дав­но Президент при­зна­чив Іван­ну Клім­пуш-Цин­ца­дзе го­ло­вою Ко­мі­сії з пи­тань ко­ор­ди­на­ції єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції Укра­ї­ни, хо­ча чи знає ця лю­ди­на, що та­ке вій­сько і вій­на, що та­ке між­на­ро­дні від­но­си­ни у сфе­рі без­пе­ки й обо­ро­ни? Як мо­жна ін­те­гру­ва­ти­ся в НАТО і при цьо­му ло­бі­ю­ва­ти ди­пло­ма­ти­чну «дру­жбу» з Ро­сі­єю? То­му зро­зумі­ло, що в цій си­ту­а­ції не во­на при­йма­ти­ме клю­чо­ві рі­ше­н­ня, за неї це ро­би­ти­муть ін­ші. І не факт, що ці ін­ші бу­дуть ді­я­ти в ін­те­ре­сах Укра­ї­ни.

«ВЗЯ­ТИ ВЛА­ДУ ПІ­СЛЯ ЄВ­РО­МАЙ­ДА­НУ МИ НЕ ЗМО­ГЛИ, ТО­МУ ЩО БУ­ЛИ НЕОРГАНІЗОВАНИМИ» Хри­сти­на ПЕТРЕНКО,

Оде­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Ме­чни­ко­ва:

— Так скла­ло­ся в на­шій кра­ї­ні, що ми вмі­є­мо ор­га­ні­зо­ву­ва­тись у Май­да­ни, але не вмі­є­мо ко­ри­сту­ва­ти­ся йо­го ре­зуль­та­та­ми. Лю­дей фа­кти­чно ви­ко­ри­сто­ву­ють. Як га­да­є­те, в чо­му при­чи­на?

І. Л.: — Ма­буть, то­му що ми на­справ­ді не вмі­є­мо ор­га­ні­зо­ву­ва­ти­ся в Май­да­ни, бо як­би ми це вмі­ли, то го­во­ри­ли б одним го­ло­сом. Взя­ти вла­ду ми не змо­гли, то­му що бу­ли неорганізованими, від­по­від­но, її взя­ли ті, хто ке­рує й за­раз. Ми мо­же­мо бун­ту­ва­ти, ви­хо­ди­ти на про- те­сти, а по­тім на цьо­му ста­ви­ти га­ло­чку — й усе! Ти­по­во укра­їн­ське яви­ще: якщо ти — про­фе­сіо­нал, то обов’яз­ко­во ма­єш бу­ти пов’яза­ний кри­ва­вою по­ру­кою або ко­ру­пці­єю. А ті оди­ни­ці, які за­ли­ши­ли­ся «чи­сти­ми » , тоб­то нор­маль­них лю­дей, зав­жди на­ма­га­ли­ся ви­ки­ну­ти на мар­гі­нес. В Укра­ї­ні існує « ка­дро­вий го­лод».

Окса­на КОВАЛЬ,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка:

— То­му, на­пев­но, ви­рі­ши­ли за­про­си­ти іно­зем­ців? Яка вза­га­лі ва­ша оцін­ка ці­єї пра­кти­ки і став­ле­н­ня з бо­ку вла­ди до ін­сти­ту­ту укра­їн­сько­го гро­ма­дян­ства?

І. Л.: —Я — за те, щоб ви­ко­ну­ва­ли­ся закони Укра­ї­ни, котрі ре­гу­лю­ють це пи­та­н­ня. На­сам­пе­ре­дє на­бір пра­вил, яким чином і ко­му ми мо­же­мо на­да­ва­ти гро­ма­дян­ство. Але в нас по­ру­шу­ють ці пра­ви­ла. На­га­даю, що дер­жав­ні по­са­ди не мо­жуть обі­йма­ти люди з ін­шим гро­ма­дян­ством. А в Укра­ї­ні ви­йшло так, що іно­зем­ці отри­ма­ли укра­їн­ське гро­ма­дян­ство, при цьо­му за­ли­ши­ли со­бі свої іно­зем­ні па­спор­ти.

«ЕКО­ЛО­ГІ­ЧНА ІН­СПЕ­КЦІЯ МАЄ БУ­ТИ НАПІВГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЮ» Окса­на ВОЙТКО,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка:

— На про­ти­ва­гу уря­ду на чо­лі з Грой­сма­ном, га­зе­тою «День» бу­ло сфор­мо­ва­но аль­тер­на­тив­ний уряд «на­ціо­наль­ної збір­ної», в яко­му вам за­про­по­ну­ва­ли по­са­ду го­ло­ви еко­ло­гі­чної по­лі­ції. Як вам та­ка ідея? З чо­го б по­ча­ли свою ро­бо­ту?

І. Л.: — Ор­га­ні­зу­вав би еко­ло­гі­чну гвар­дію. Фа­кти­чно та­кий про­цес вже пі­шов. Еко­ло­гі­чна ін­спе­кція має бу­ти напівгромадською організацію. Да­лі. Не ма­ю­чи змо­ги як пар-

ла­мен­та­рій чи як мі­ністр еко­ло­гії мі­ня­ти за­ко­но­дав­ство, оскіль­ки мо­но­по­лія на змі­ну за­ко­нів — у ру­ках ві­до­мої «стра­те­гі­чної сім­ки», я б ма­кси­маль­но акцен­ту­вав ува­гу ЗМІ на основ­ні про­бле­ми, по­ясню­вав би при­чин­но-на­слід­ко­ві зв’яз­ки. І па­ра­лель­но зби­рав би озбро­є­ну гро­мад­ськість, щоб во­на обо­ро­ня­ла наш при­ро­дний спа­док.

О. В.: — Ви кри­ти­ку­є­те ре­фор­му по­лі­ції, на­зи­ва­ю­чи її « пі­ар- акці­єю» і «ре­брен­дин­гом зло­чин­ців». Що не так?

І. Л.: — Слі­дне плу­та­ти па­труль­ну поліцію та поліцію вза­га­лі. Нам по­трі­бна справ­жня ате­ста­ція, щоб від­філь­тру­ва­ти ко­ру­пціо­не­рів і мен­тів-зло­чин­ців. Без ре­аль­но­го очи­ще­н­ня но­вої по­лі­ції не бу­де. За­раз ма­є­мо ста­ру мі­лі­цію, уком­пле­кто­ва­ну не­чи­слен­ни­ми но­ви­ми па­труль­ни­ми, котрі не пов­но­ва­жні ви­рі­шу­ва­ти най­го­лов­ні­ші пи­та­н­ня.

«В УМО­ВАХ ВО­ЄН­НО­ГО СТАНУ ЗМІ­НЮ­ВА­ТИ КОНСТИТУЦІЮ НЕ МО­ЖНА»

О. К.: — Не­що­дав­но ми спо­сте­рі­га­ли про­ти­сто­я­н­ня в Пе­чер­сько­му су­ді, ко­ли оби­ра­ли за­по­бі­жний за­хід ко­ман­ди­ро­ві ба­таль­йо­ну «Ай­дар» Ва­лен­ти­но­ві Ли­хо­лі­ту. І це не­по­оди­но­кі ви­пад­ки, ко­ли су­дять до­бро­воль­ців. У чо­му про­бле­ма?

І. Л.: — Усе від­не­ви­зна­че­но­сті та по­двій­них стан­дар­тів вла­ди. Як­би Пе­тро Оле­ксі­йо­вич сво­го ча­су ввів во­єн­ний стан, нам би лег­ше бу­ло від­рі­зня­ти ма­ро­де­рів від не ма­ро­де­рів. А за­раз я та­кож є по­тен­цій­ним зло­чин­цем, оскіль­ки був у скла­ді двох до­бро­воль­чих ба­таль­йо­нів. У ни­ні­шніх умо­вах так зва­ної АТО ми пе­ре­бу­ва­є­мо в по­за­пра­во­вій си­ту­а­ції, й єди­ним на­шим спо­ді­ва­н­ням є те, що су­дві­зьме до ува­ги факт: до­бро­воль­ці ді­я­ли в умо­вах край­ньої необхідності. Але Президент та­кож має від­по­від­а­ти, то­му що, не за­про­ва­див­ши во­єн­ний стан на окре­мих те­ри­то­рі­ях, чо­го ви­ма­га­ли умо­ви, він та­кож по­ру­шив за­ко­но­дав­ство.

Х. С.: — Біль­ше то­го, в умо­вах во­єн­но­го стану Кон­сти­ту­ція за­бо­ро­няє вно­си­ти будь-які змі­ни до Основ­но­го За­ко­ну. Але влада це вже зро­би­ла.

І. Л.: — По-пер­ше, має бу­ти по­ва­га до Кон­сти­ту­ції. Що б я ро­бив у цій си­ту­а­ції? Якщо в нас існу­ють умо­ви во­єн­но­го стану, то по­трі­бно вво­ди­ти во­єн­ний стан. І зві­сно, в цій си­ту­а­ція змі­ню­ва­ти Конституцію не мо­жна. А вза­га­лі, як­би бу­ла до­бра во­ля, в рам­ках ці­єї Кон­сти­ту­ції мо­жна бу­ло б жи­ти й до­мов­ля­ти­ся —я в цьо­му впев­не­ний. По-дру­ге, ті змі­ни, які во­ни вне­сли в Конституцію, во­ни ж не на кра­ще, а на гір­ше. Влада зно­ву по­ру­ши­ла Основ­ний за­кон.

«У СПРА­ВІ «ГОН­ГА­ДЗЕ — ПО­ДОЛЬ­СЬКО­ГО» ВСІ ВСЕ ЗНА­ЮТЬ. ПРО­СТО ТРЕ­БА ЦІ ЗНА­Н­НЯ РЕ­А­ЛІ­ЗУ­ВА­ТИ ЧЕ­РЕЗ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ»

Оль­га КУДЕРЯВЕЦЬ,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка:

— Сьо­го­дні кри­мі­наль­ні спра­ви що­до зло­чи­нів на Май­да­ні за­ли­ша­ю­ться не­роз­слі­ду­ва­ни­ми. Чо­му?

І. Л.: — Є рі­зні по­ясне­н­ня: по­га­ні про­ку­ро­ри, факти пе­ре­шко­джа­н­ня, ро­сій­ське ФСБ, яке за­ва­жає роз­слі­ду­ван­ню... Але си­стем­на про­бле­ма з роз­слі­ду­ва­н­ням «справ Май­да­ну» по­ля­гає в то­му, що не­має та­ко­го ба­жа­н­ня «зго­ри». На­при­клад, на­шу ко­мі­сію, яку ми хо­ті­ли ство­ри­ти в пар­ла­мен­ті, щоб сти­му­лю­ва­ти роз­слі­ду­ва­н­ня цих зло­чи­нів, бло­ку­ють: спі­кер Ан­дрій Па­ру­бій не по­спі­шає, Ген­про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко — від­вер­то про­ти... Від­по­від­но, про­ку­ро­ри особливо не на­пру­жу­ю­ться, бо не від­чу­ва­ють, що по­лі­ти­чне на­чаль­ство кра­ї­ни пра­гне ре­зуль­та­ту. Тим біль­ше, про­ку­ро­рам ні­хто не до­пла­чує за «спра­ви Май­да­ну», як це бу­ває що­до «по­трі­бних» окре­мим кла­нам про­ва­джень.

О. К.: — Не роз­слі­ду­ють у нас й ін­ші ре­зо­нан­сні спра­ви, як, при­мі­ром, «спра­ва Гон­га­дзе — По­доль­сько­го». Мі­сяць то­му Юрій Лу­цен­ко пу­блі­чно по­обі­цяв про­зві­ту­ва­ти що­до за­мов­ни­ків у цій спра­ві, але й до­сі збе­рі­гає мов­чан­ку.

І. Л.: — До­ки Пін­чук — зять Ку­чми, який при­че­тний до ці­єї спра­ви, бу­де за до­по­мо­гою сво­їх те­ле­ка­на­лів і вза­га­лі ін­ших ін­стру­мен­тів «при­го- до­ву­ва­ти» по­лі­ти­ків і су­спіль­ство, до­ти за­мов­ни­ки бу­дуть на во­лі. По­ки фун­кціо­нує ни­ні­шня влада, я не ду­маю, що щось прин­ци­по­ве змі­ни­ться у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го». Тим біль­ше, що там всі, за ве­ли­ким ра­хун­ком, все зна­ють. Про­сто тре­ба ці зна­н­ня ре­а­лі­зу­ва­ти че­рез процесуальні дії. Але не хо­чуть.

«ГА­ДАЮ, РО­КІВ ЧЕ­РЕЗ П’ЯТЬ НАБУ ПО­ЧНЕ ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ ЯК СЛІД»

Ан­на ГОЛIШЕВСЬКА,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I. Фран­ка:

— У сво­є­му опри­лю­дне­но­му звер­нен­ні до СБУ ви на­пи­са­ли, що ця стру­кту­ра має оштра­фу­ва­ти Пе­тра По­ро­шен­ка, оскіль­ки він про­дов­жує «пра­цю­ва­ти бі­зне­сме­ном, а не Пре­зи­ден­том». Зда­є­ться, від­по­відь

ви так і не отри­ма­ли. Що пла­ну­є­те ро­би­ти да­лі?

І. Л.: — Ні, від­по­відь я отри­мав, але це бу­ла зви­чай­на від­пи­ска. Да­лі бу­де­мо го­во­ри­ти про це в но­вих кон­текс­тах. Президент по­ру­шує закони, від­по­від­но ми звер­ну­ли­ся до СБУ, але Слу­жба без­пе­ки ні­чо­го не ро­бить, от­же, по­ру­шни­ком уже є СБУ. На­сту­пний крок — звер­не­н­ня до На­ціо­наль­но­го ан­ти­ко­ру­пцій­но­го бю­ро, то­му що, на мою думку, в ді­ях СБУ мі­сти­ться скла­дзло­чи­ну ко­ру­пцій­но­го ха­ра­кте­ру. Таким чином, ми бу­де­мо хо­ди­ти по всій пра­во­охо­рон­ній си­сте­мі, що­би при­найм­ні пе­ре­ді­но­зем­ни­ми до­но­ра­ми ви­ма­льо­ву­ва­ла­ся чі­тка кар­ти­на зда­тно­сті чи не­зда­тно­сті но­вих ор­га­нів ви­рі­шу­ва­ти зав­да­н­ня. Та­кі спра­ви че­ка­ють на свій час, адже По­ро­шен­ко пі­де з по­са­ди, але він та всі по­са­дов­ці, які йо­го по­кри­ва­ють, по­вин­ні бу­дуть від­по­від­а­ти.

Я ба­га­то кри­ти­кую ці стру­кту­ри, бо во­ни не бо­рю­ться з ко­ру­пці­єю, але в ці- ло­му я вва­жаю, що за­раз їхню мо­но­по­лію зруй­но­ва­но. Якщо якийсь зло­чин не роз­слі­дує СБУ, то мо­жна звер­ну­ти­ся до НАБУ, то­ді між ни­ми одра­зу ви­ни­кає кон­ку­рен­ція. Ми­зруй­ну­ва­ли мо­но­по­лію си­ло­ви­ків, і я ду­маю, що ро­ків за п’ять НАБУ по­чне пра­цю­ва­ти як слід.

«ПРО­БЛЕ­МА В ТО­МУ, ЩО КЛИЧКО НЕ КЕ­РУЄ КИ­Є­ВОМ — КЕ­РУ­ЮТЬ ЗА­СТУ­ПНИ­КИ І ТІ ЛЮДИ, ЯКІ СТО­ЯТЬ ЗА НИ­МИ»

Ма­ри­на СНIЖИНСЬКА,

На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»:

— Як ви роз­ці­ню­є­те ді­яль­ність Ві­та­лія Кли­чка на по­са­ді ме­ра, з огля­ду на те, що є ба­га­то кон­флі­ктів у су­спіль­стві, пов’яза­них із, на­при­клад, ба­жа­н­ням за­бу­ду­ва­ти Пей­за­жну алею чи з вій­ною нав­ко­ло МАФів?

І. Л.: — Вій­ну про­ти МАФів я під­три­мую. Хо­ча про­сто смі­шно, ко­ли не зне­се­ним за­ли­ша­є­ться один «Ро­шен». У прин­ци­пі, Кличко хо­тів би бо­ро­ти­ся з не­за­кон­ни­ми за­бу­до­ва­ми, але для цьо­го по­трі­бно бу­ти ре­аль­ним ке­рів­ни­ком мі­ста. Про­бле­ма в то­му, що Кличко не ке­рує Ки­є­вом — ке­ру­ють за­сту­пни­ки і ті люди, які сто­ять за ни­ми. В йо­го ко­ман­ді зде­біль­шо­го — рі­зні люди, які дру­жи­ли з ним у рі­зні ча­си, а та­кож адво­ка­ти, юри­сти... При­мі­ром, був Ігор Ні­ко­нов, який, з одно­го бо­ку, є хо­ро­шим ме­не­дже­ром, але який сво­го ча­су та­кож ки­дав на нас ті­ту­шок.

Оле­на КУРЕНКОВА,

абі­ту­рі­єн­тка Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т. Шев­чен­ка:

— Ви є одним зі спів­за­снов­ни­ків іні­ці­а­ти­ви «Збе­ре­жи ста­рий Ки­їв», який уже до­сяг пев­них успі­хів: не­що­дав­но бу­ло по­ві­дом­ле­но про ану­лю­ва­н­ня до­зво­лу бу­дів­ни­цтва ба­га­то­по­вер­хів­ки на вул. Гон­ча­ра. У Ки- єві за­раз існу­ють не та­кі чи­слен­ні акти­віст­ські ру­хи, і на по­ряд­ку ден­но­му сто­ять, ска­жі­мо, пи­та­н­ня від­ро­дже­н­ня рі­чок Ли­бідь та По­чай­ни, які є не­від’єм­ною ча­сти­ною ста­ро­дав­ньо­го Ки­є­ва. Чи не вар­то бу­ло б, зро­бив­ши став­ку на ре­зуль­тат, об’єднати зу­си­л­ля?

І. Л.: — Про­бле­ма в то­му, що існує скла­дність у пе­ре­хо­ді від ту­сов­ки до справ­жньої кон­со­лі­да­ції, стру­кту­ро­ва­но­сті, ор­га­ні­зо­ва­но­сті. Об’єднати всіх — це мар­не зав­да­н­ня, то­му кра­ще будувати спе­ці­а­лі­зо­ва­ні стру­кту­ри.

«СУ­ЧА­СНИЙ ПО­ЛІ­ТИК В УКРА­Ї­НІ — ЦЕ, ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПО­ЛІ­ТИ­ЧНА ТВА­РИ­НА»

О. К.: — На по­ча­тку по­лі­ти­чної кар’єри ви пра­цю­ва­ли жур­на­лі­стом у рі­зних ви­да­н­нях. Чи допомагає

вам цей до­свід кра­ще ро­зі­бра­ти­ся в су­ча­сних по­лі­ти­чних про­це­сах?

І. Л.: — Зві­сно, допомагає. Ко­ли я пра­цю­вав жур­на­лі­стом, то ба­чив си­ту­а­цію з одно­го бо­ку. А як­би був пе­ре­сі­чним гро­ма­дя­ни­ном, на­при­кла­дав­то­слю­са­рем, ме­ні б за­раз бу­ло важ­ко орі­єн­ту­ва­ти­ся в по­лі­ти­ці. І хоч я не був по­лі­ти­чним жур­на­лі­стом, але, при­найм­ні, знаю, як фун­кціо­ну­ють ЗМІ. У ме­не за­ли­ши­ла­ся ме­ре­жа зна­йомств се­ре­джур­на­лі­стів , і я від чу­ваю з ни­ми ду­хов­ну близь­кість. Хо­ча для ті­єї ро­бо­ти, яку я ви­ко­ную за­раз, бу­ло б кра­ще ма­ти юри­ди­чну осві­ту, пра­цю­ва­ти адво­ка­том... Ні­чо­го, на­до­лу­жи­мо.

І. К: — Ці­ка­во, як ви сьо­го­дні оці­ню­є­те ста­но­ви­ще жур­на­лі­сти­ки? Чи не є про­бле­мою те, що ми ма­є­мо жа­хли­ву си­ту­а­цію в нашому по­лі­ти­ку­мі, то­му що за це від­по­від­аль­на в то­му чи­слі жур­на­лі­сти­ка?

І. Л.: — Ко­ли я не­що­дав­но по­чи­тав Ро­ма­на Скри­пі­на і вза­га­лі про скан­дал нав­ко­ло Hromadske.tv, то зро­зу­мів, що я не роз­би­ра­ю­ся в су­ча­сній жур­на­лі­сти­ці. Ду­же да­ле­ко во­на за­йшла. У мій час та­ко­го не бу­ло.

Вза­га­лі су­ча­сний по­лі­тик в Укра­ї­ні — це, перш за все, по­лі­ти­чна тва­ри­на. Чо­му тва­ри­на? То­му що во­на жи­ве ре­фле­кса­ми: «Це по­га­на те­ма, то­му кра­ще її не тор­ка­ти­ся. А в цій те­мі тре­ба го­во­ри­ти так, щоб спо­до­ба­ти­ся всім». Ось та­ка ре­а­кція якраз че­рез жур­на­лі­стів і від­бу­ва­є­ться. Си­гна­ли від су­спіль­ства над­хо­дять че­рез жур­на­лі­стів. На­при­клад, якщо АТОшник, то не­о­дмін­но свя­тий. А якщо він справ­ді гра­бу­вав, ґвал­ту­вав у зо­ні бо­йо­вих дій? Усім бай­ду­же. Це « на­клеп вій­сько­вої про­ку­ра­ту­ри » !

Але ж там на­справ­ді бу­ли зло­чин­ці, й тре­ба від­рі­зня­ти їх від справ­жніх ге­ро­їв. Для цьо­го по­трі­бно, щоб жур­на­лі­сти на­вчи­ли­ся від­рі­зня­ти одних від ін­ших. Сми­сли в по­лі­ти­ку при­хо­дять че­рез жур­на­лі­стів, а не нав­па­ки.

«ЗА­ЯВА «ОПОБЛОКУ» ПРО ГО­ТОВ­НІСТЬ СКЛА­СТИ МАНДАТИ ОЗНА­ЧАЄ, ЩО ЦІ ДЕПУТАТИ РОЗКАЧУВАТИМУТЬ СИ­ТУ­А­ЦІЮ В ПАР­ЛА­МЕН­ТІ»

І. К.: — Не­що­дав­но Юрій Бой­ко із «Опо­зи­цій­но­го бло­ку» за­явив, що депутати з йо­го фра­кції го­то­ві скла­сти мандати, аби ство­ри­ти пе­ред­умо­ви для до­стро­ко­вих ви­бо­рів. На­скіль­ки це ре­аль­ний сце­на­рій, адже не тіль­ки «Опо­блок» хо­че до­стро­ко­вих ви­бо­рів?

І. Л.: — «Ба­тьків­щи­на» теж хо­че до­стро­ко­вих ви­бо­рів, бо цей парламент пра­цю­ва­ти вже не зда­тен... Що­прав­да, я не ві­рю в сер­йо­зність слів Бой­ка і ду­маю, що во­ни по­бо­я­ться, то­му що це люди, які ду­же три­ма­ю­ться за ста­тус. З ін­шо­го бо­ку, не слі­днед ооці­ню­ва­ти йо­го сло­ва. Во­ни озна­ча­ють, що во­ни го­то­ві роз­ка­чу­ва­ти си­ту­а­цію в пар­ла­мен­ті й ви­тор­го­ву­ва­ти со­бі у По­ро­шен­ка пре­фе­рен­ції в обмін за від­мо­ву від­ви­бо­рів.

І. К.: — А вза­га­лі, чи по­трі­бні нам до­стро­ко­ві ви­бо­ри? Во­ни мо­жуть ре­аль­но змі­ни­ти си­ту­а­цію?

І. Л.: — Я ду­маю, це не­по­га­ний шанс, що якісь змі­ни все- та­ки від­бу­ду­ться. Про­те це не озна­чає, що якість парламенту обов’ яз­ко­во по­кра­щи­ться. Нав­па­ки, во­на мо­же по­гір­ши­ти­ся — і то­ді бу­де зро­бле­но на­сту­пний крок до на­сту­пної кри­зи.

Чи тре­ба нам ри­зи­ку­ва­ти і йти на­зу­стріч не­без­пе­ці, що­би очи­сти­ти­ся і ста­ти силь­ні­ши­ми? Ду­маю, так.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО ОЛЕ­КСАН­ДРА КОСАРЄВА

НА ВИ­СО­ТІ. НА­РО­ДНИЙ ДЕ­ПУ­ТАТ ІГОР ЛУ­ЦЕН­КО ЗАПУСТИВ НАД СЕСІЙНОЮ ЗА­ЛОЮ ВЕР­ХОВ­НОЇ РА­ДИ ДРОН ДЛЯ ФІКСАЦІЇ ПОРУШЕНЬ РЕГЛАМЕНТУ — КНОПКОДАВСТВА. НЕ ВСІМ ПАРЛАМЕНТАРЯМ СПО­ДО­БА­ЛА­СЯ ТА­КА ІДЕЯ. ТАК, ПЕР­ШИЙ ВІЦЕ-СПІ­КЕР ВР ІРИ­НА ГЕРАЩЕНКО ВИ­МА­ГАЄ НА ТРИ ДНІ ПОЗБАВИТИ ПРАВА ГО­ЛО­СУ­ВА­Н­НЯ ТРЬОХ НА­РО­ДНИХ ДЕ­ПУ­ТА­ТІВ, ЯКІ ПРИЧЕТНІ ДО ЗА­ПУ­СКУ ДРОНА. МО­ЖЛИ­ВО, ДРОН І НЕ НАЙКРАЩИЙ МЕТОД КОН­ТРО­ЛЮ ЗА « КНОПКОДАВСТВОМ», АЛЕ ОБІ­ЦЯН­КИ КО­А­ЛІ­ЦІЇ ПРИ­ПИ­НИ­ТИ ПО­РУ­ШЕ­Н­НЯ РЕГЛАМЕНТУ ТАК І ЗА­ЛИ­ША­Ю­ТЬСЯ ОБІЦЯНКАМИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.