«Не ви­ре­фор­му­ва­ло»

Укра­їн­ські ме­ди­ки — про по­зи­тив­ні зру­ше­н­ня, по­при не­на­ле­жні умо­ви ро­бо­ти та низь­ку за­ро­бі­тну пла­ту...

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Дми­тро ЛУФЕР, опе­ра­цій­ний ди­ре­ктор клі­ні­ки«INT O-SANA», Ки­їв:

— Що ста­ло­ся хорошого: Кіль­ка по­дій, які ста­нуть по­ча­тком чо­гось но­во­го.

1. Пер­ша пе­ре­сад­ка ме­ха­ні­чно­го сер­ця в Укра­ї­ні. Ця по­дія зна­мен­на, оскіль­ки, по-пер­ше, дає лю­ди­ні шан­си на жи­т­тя. По-дру­ге, при­вер­тає ува­гу до про­блем транс­план­то­ло­гії. По-тре­тє, чу­до­во, що у нас є та­кі лі­ка­рі як Бо­рис Ми­хай­ло­вич То­ду­ров, які за­йма­ю­ться справ­жньою скла­дною хі­рур­гі­єю.

2. Ми в клі­ні­ці, пі­сля дов­гих обго­во­рень і дис­ку­сій, взя­ли, на­ре­шті, про­гра­му дій, яка змі­нить уяв­ле­н­ня лю­дей про при­ва­тну ме­ди­ци­ну, і, про те, що клі­ні­ки за­ці­кав­ле­ні тіль­ки у хво­ро­бах лю­дей.

3. Ви­йшов сві­жий звіт Startup Health, який по­ка­зує, що інвестиції у ци­фро­ву охо­ро­ну здо­ров’я у пер­шій по­ло­ви­ні 2016 ро­ку скла­ли $3.9 млрд, по­бив­ши всі ре­кор­ди для ці­єї га­лу­зі і по­ка­зу­ю­чи, що цей ри­нок про­дов­жує ро­сти ду­же швид­ки­ми тем­па­ми. Це озна­чає, нас че­кає по­віль­на, але впев­не­на ре­во­лю­ція.

4. Для мо­єї ди­ти­ни по­ста­ви­ли спорт­ком­плекс. Який зро­бле­ний в Укра­ї­ні, у мі­сті Хар­ко­ві. Я ще раз пе­ре­ко­нав­ся, що у нас мо­жуть ро­би­ти хо­ро­ші, які­сні та без­пе­чні ре­чі. А ди­ти­на оці­ни­ла гір­ку і гой­дал­ки. Те­пер і у мо­єї ди­ти­ни є шанс зви­ка­ти до ЗСЖ. Що ста­ло­ся поганого: 1. Мі­ні­стер­ство ре­фор­му­ва­ло, ре­фор­му­ва­ло та не ви­ре­фор­му­ва­ло. Мі­ні­стер­ство охо­ро­ни здо­ров’я за­пу­сти­ло ство­ре­н­ня но­вої кон­це­пції ре­форм. Ме­ні іно­ді зда­є­ться, що в ци­клі ме­не­джмен­ту на­ших управ­лін­ців від­су­тні пун­кти впро­ва­дже­н­ня, отри­ма­н­ня зво­ро­тньо­го зв’яз­ку і ко­ре­кція. А є тіль­ки то­таль­не і не­ща­дне пла­ну­ва­н­ня.

2. Ко­ру­пцій­ний скан­дал у Мі­ні­стер­стві показав те дно, на яко­му зна­хо­ди­ться на­ша охо­ро­на здо­ров’я. Дно не в то­му, що ор­га­ні­зо­ва­на си­сте­ма збо­ру гро­шей у па­ці­єн­та, а в то­му, що всі: і па­ці­єн­ти, і лі­ка­рі, і управ­лін­ці ре­тель­но імі­ту­ють по­див і шок від по­чу­то­го. На­че ні­хто, ні­ко­ли і ні­де, не да­вав, не брав, не зра­джу­вав, не роз­по­ді­ляв то­що.

Сві­тла­на КОВАЛІВСЬКА, ке­рів­ник ме­ди­чно­го за­кла­ду, Хар­ків:

— Хо­ро­ше те, що до ме­не при­їха­ли ді­ти, вну­чка, які бу­ли в три­ва­ло­му від­ря­джен­ні. Я мо­жу по­спіл­ку­ва­ти­ся з си­ном і з ону­кою. По­га­не сто­су­є­ться мо­єї ро­бо­ти, то­му що я — ке­рів­ник лі­ку­валь­но­го за­кла­ду і най­біль­ше ме­не хви­лює пи­та­н­ня не­до­ста­тньо­го фі­нан­су­ва­н­ня в основ­но­му на за­ро­бі­тну пла­ту, особливо ко­ли ме­ні до­во­ди­ться ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня опти­мі­за­ції ви­пла­ти за­ро­бі­тної пла­ти. Ме­ди­ци­ні не ви­ста­чає ре­форм, які за­пла­ну­ва­ли. То­му що той рі­вень, який є на сьо­го­дні, се­бе вже ви­чер­пав, но­во­го ні­хто ні­чо­го не ро­бить. На жаль, все тро­хи сум­но що­до то­го, що є по­пит, а на­ле­жної опла­ти або від­да­чі мед­пер­со­на­лу не­має, то­му що най­ниж­ча зар­пла­та в Укра­ї­ні у лі­ка­рів. Хо­ча при цьо­му у нас ви­ма­га­ють ду­же ве­ли­ку від­по­від­аль­ність, до­три­ма­н­ня всіх норм за­ко­ну і т.ін. Зде­біль­шо­го мед­пра­ців­ни­ки не за­хи­ще­ні в пра­во­вих пи­та­н­нях, то­му що ба­га­то за­ко­нів ви­да­ли, озву­чи­ли, але на­справ­ді мед­пра­ців­ник зобов’яза­ний усім і вся, при цьо­му він не має права. Ме­не хви­лює що бу­де з лі­ку­валь­ним за­кла­дом, як він пра­цю­ва­ти­ме, де бу­дуть люди...

Яро­слав РЕГЕЙ, вій­сько­вий па­ра­ме­дик у зо­ні АТО, Дро­го­бич:

— По­зи­тив. Раніше вій­сько­ва ме­ди­ци­на бу­ла ли­ше те­о­рі­єю. Зав­дя­ки до­сві­ду НАТО, який ми пе­ре­йня­ли, ме­ди­ци­ною не не­хту­ють. Я про­йшов всі ета­пи роз­ви­тку та­кти­чної ме­ди­ци­ни в дер­жа­ві, і ба­чив апте­чки фрон­то­ви­ків 2014-го і за­раз, 2016-го. Мед­ча­сти­на не іде­аль­на, але во­на є. Бо 2014 ро­ку ми ма­ли тіль­ки джгу­ти Есмар­ха і по­га­ні мар­ле­ві бин­ти.

Всі вча­ться, всі зро­зумі­ли, що вій­на — це не тіль­ки стріль­ба. Це і виживання. Бу­ли ви­пад­ки, ко­ли вій­сько­ві че­ка­ли ева­ку­а­ції уже з під­клю­че­ною си­сте­мою. Але це рад­ше ви­ня­тки, ніж пра­ви­ло. А для вій­сько­вих НАТО — це пра­ви­ло. Рі­вень на­да­н­ня до­по­мо­ги у го­спі­та­лях по­рів­ня­но з 2014 ро­ком кар­ди­наль­но від­рі­зня­є­ться у по­зи­тив­ну сто­ро­ну. Я гор­дий, що вій­сько­ві змо­жуть ви­вча­ти ме­ди­ци­ну не ли­ше з бу­кле­тів, ви­го­тов­ле­них во­лон­те­ра­ми.

Мо­жна ба­га­то го­во­ри­ти про по­зи­тив­не. Але бі­да у цих по­зи­тив­них еле­мен­тах — це швид­кість і ці­на, яку ми як на­ція спла­чу­є­мо за цей роз­ви­ток. Все на­дзви­чай­но по­віль­но і з ве­ли­ким бю­ро­кра­ти­чним опо­ром. Опір кри­є­ться са­ме в за­ко­нах. Вій­сько­ві ра­зом з во­лон­те­ра­ми ада­пту­ва­лись і не звер­та­ють на це ува­ги. Але най­ча­сті­ше ро­блять ан­гель­ську ро­бо­ту без­опла­тно.

На­дзви­чай­но ва­жли­вий етап вій­сько­вої ме­ди­ци­ни, а са­ме ева­ку­а­ція, ігно­ру­є­ться Ген­шта­бом. Ген­штаб лю­бить ски­да­ти важ­ку ро­бо­ту на во­лон­те­рів. Во­ни бо­я­ться зай­вої іні­ці­а­ти­ви і жи­вуть за ста­ри­ми пра­ви­ла­ми. Одним із не­до­лі­ків є не­ба­жа­н­ня роз­ви­ва­тись са­ме шта­бно­го еле­мен­ту. Ті, які від­по­від­а­ють за бю­ро­кра­тію, зна­йдуть при­чи­ни, чо­му це не мо­жна ро­би­ти, і жо­дної по­ра­ди, як це зро­би­ти. У за­галь­но­му вся кар­ти­на має по­зи­тив­ний про­грес зав­дя­ки во­лон­те­рам та фрон­то­ви­кам, але під силь­ним опо­ром.

Оль­га ЧЕБАНОВА, рент­ген­ла­бо­рант Цен­тру комп’ютер­ної ді­а­гно­сти­ки Уні­вер­си­тет­ської клі­ні­ки ОНМе­Ду, Кі­лія:

— По­трі­бно на­ма­га­ти­ся біль­ше ба­чи­ти хорошого і не звер­та­ти ува­ги на по­га­не. Вчо­ра по­ба­чи­ла рід­кі­сну ано­ма­лію роз­ви­тку, а са­ме — дев’ятий над­ком­пле­ктний зуб ни­жньо­го ря­ду. Я знаю, що ба­га­то хто не роз­ді­лить мо­го за­хо­пле­н­ня, але для ме­не це як хви­лин­ка на­тхне­н­ня, щоб ще біль­ше чи­та­ти, ді­зна­ва­ти­ся, роз­ши­рю­ва­ти свої зна­н­ня у сфе­рі рент­ге­но­ло­гії і сво­ї­ми зна­н­ня­ми допомагати лі­ка­рям ста­ви­ти пра­виль­ні ді­а­гно­зи й від­по­від­но пра­виль­но лі­ку­ва­ти лю­дей. А ще сьо­го­дні на при­йом при­йшов іно­зе­мець. До­ве­ло­ся на хо­ду при­га­ду­ва­ти свою ан­глій­ську, але в ме­не ви­йшло. Дав­но за­ми­слю­ва­ла­ся, щоб від­но­ви­ти свої за­ня­т­тя ан­глій­ською і за­раз хо­чу цьо­го ще біль­ше.

У на­шій ме­ди­ци­ні ви­со­ко­кла­сні фа­хів­ці між­на­ро­дно­го рів­ня, які не сто­ять на мі­сці і по­стій­но роз­ви­ва­ю­ться. Їх зов­сім не­ба­га­то, але во­ни є. Це озна­чає, що у ві­тчи­зня­ної ме­ди­ци­ни є по­тен­ці­ал. Якщо ще зва­жа­ти на умо­ви, в яких цим ви­со­ко­кла­сним фа­хів­цям до­во­ди­ться пра­цю­ва­ти, — то це вза­га­лі чу­до­во. Ка­жу­чи про умо­ви, я маю на ува­зі не обла­дна­н­ня або ме­ди­ка­мен­ти, а лю­дей та їхні уяв­ле­н­ня. Що ка­за­ти, якщо 60% при­хо­дять на при­йом і, чу­ю­чи фра­зу«по­пе­ре­дній за­пис за вка­за­ни­ми те­ле­фо­на­ми», ро­блять ве­ли­кі кру­глі очі.

Оль­га КУДЕРЯВЕЦЬ, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.