Під­трим­ка по­трі­бна, але...

Від­гук на ста­т­тю Ма­ри­ни БАРБИ «Як під­три­ма­ти ко­му­наль­ну пре­су?» («День» № 118-119 від 8 липня 2016 ро­ку)

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Фе­дір ШЕВЧУК, ре­да­ктор га­зе­ти«Бер­шад­ськи й край», Він­ни­цька область

Як по­стій­но­го чи­та­ча та ав­то­ра га­зе­ти «День», а до то­го ж, ще й ре­да­кто­ра ра­йон­ної га­зе­ти «Бер­шад­ський край» (Він­ни­цька область), ме­не не мо­гла не за­ці­ка­ви­ти за­мі­тка Ма­ри­ни Барби про під­трим­ку ко­му­наль­ної пре­си ( № 118— 119). Справ­ді, про­по­зи­ція Держ­ком­те­ле­ра­діо про на­да­н­ня адре­сної фі­нан­со­вої під­трим­ки дру­ко­ва­ним ви­да­н­ням, які пі­шли на роз­дер­жав­ле­н­ня, не мо­же не ра­ду­ва­ти нас, пред­став­ни­ків мі­сце­вої дру­ко­ва­ної пре­си.

Але чи до кін­ця про­ду­ма­ний цей про­ект? Чи не бу­дуть 28 міль­йо­нів гри­вень про­сто ви­ки­ну­ті? Чи не ста­не та­ка під­трим­ка своє­рі­дни­ми ми­ли­ця­ми з обме­же­ним тер­мі­ном дії? Чи не роз­хо­ло­дить де­які ко­ле­кти­ви, які ро­ка­ми пра­цю­ва­ли на до­та­ці­ях із мі­сце­вих бю­дже­тів, а те­пер одер­жать не­спо­ді­ва­ну під­трим­ку з цен­тру, тим па­че, що во­на одно­ра­зо­ва?

Чо­му я та де­які мої ко­ле­ги так ду­ма­є­мо? По­шлю­ся на кон­кре­тні при­кла­ди. Ска­жі­мо, на­клад на­шої га­зе­ти ста­но­вить шість тисяч при­мір­ни­ків. Дру­кар­ні за один но­мер з ура­ху­ва­н­ням ці- ни на па­пір та по­лі­гра­фі­чних по­слуг пла­ти­мо в се­ре­дньо­му чо­ти­ри тисячі гри­вень. Це — за ви­пуск на ві­сім сто­рі­нок, то­ді як ви­пуск на 12 сто­рі­нок, зві­сно, бу­де ще до­рож­чим. Тож 50 тисяч гри­вень ви­ста­чить ли­ше на якийсь де­ся­ток ви­пу­сків.

Зви­чай­но, ми не від­мо­ви­мо­ся від за­про­по­но­ва­ної су­ми, але роз­гля­да­ти­ме­мо її ли­ше як бо­нус. Адже, йду­чи на пер­ший етап ре­фор­му­ва­н­ня, ми зва­жи­ли на всі фа­кто­ри. Ва­го­ми­ми ар­гу­мен­та­ми для здій­сне­н­ня цьо­го кро­ку ста­ло те, що ма­є­мо най­біль­ший на­клад в обла­сті серед ра­йон­них ви­дань, ба­га­то ре­кла­ми. Це дає нам мо­жли­вість уже чи­ма­ло ро­ків пра­цю­ва­ти без до­та­цій із бю­дже­ту, а з ра­йон­ною ра­дою — на осно­ві уго­ди про ви­сві­тле­н­ня її ді­яль­но­сті.

А як бу­ти тим ви­да­н­ням, існу­ва­н­ня яких не­мо­жли­ве без по­стій­них до­та­цій? Ска­жі­мо, є в обла­сті ра­йон­ні га­зе­ти з на- кла­дом тро­хи по­над ти­ся­чу при­мір­ни­ків. Для них до­по­мо­га дер­жа­ви на­справ­ді ду­же акту­аль­на, і ви­ста­чить її на­дов­ше. Але зно­ву ж та­ки, во­на одно­ра­зо­ва, че­рез пев­ний час ви­чер­па­є­ться. І що да­лі?

Оче­ви­дно, вар­то це пи­та­н­ня — на­да­н­ня до­по­мо­ги ду­же ува­жно ви­вчи­ти, про­ду­ма­ти всі фа­кто­ри та ри­зи­ки. У сво­є­му ко­мен­та­рі пер­ший за­сту­пник го­ло­ви Держ­ком­те­ле­ра­діо Бо­г­дан Червак ска­зав, що вна­слі­док ре­фор­ми дру­ко­ва­ні ЗМІ отри­ма­ють мо­жли­вість бу­ти не­за­ле­жни­ми...

Але ми ма­є­мо від­чу­ти рі­зни­цю між сло­ва­ми «отри­ма­ти мо­жли­вість бу­ти не­за­ле­жни­ми» і «ста­ти не­за­ле­жни­ми». Втім, то вже ін­ший аспект акту­аль­ної те­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.