Ні­ме кі­но, про­мо­ви­ста му­зи­ка і жі­но­ча еман­си­па­ція

В Оде­сі за­вер­шив­ся VII фе­сти­валь «Ні­мі но­чі»

Den (Ukrainian) - - Культура - Сві­тла­на АГРЕСТ-КОРОТКОВА Оде­са — Ки­їв

Оде­са, про­грі­та за день сон­цем до плав­ле­но­го асфаль­ту, осві­жає ве­чір лег­ким ві­тер­цем з бо­ку мо­ря, ні­би да­ю­чи лю­би­те­лям кі­но і му­зи­ки пе­ре­ве­сти дух і зо­се­ре­ди­тись на упо­до­ба­но­му за сім ро­ків ви­до­ви­щі. Цей уні­каль­ний у сво­є­му ро­ді фе­сти­валь ор­га­ні­чно зайняв свою ні­шу, з че­стю по­пов­нив­ши фе­сти­валь­ний ка­лен­дар. Сьо­го­дні смі­ли­во вже мо­жна го­во­ри­ти — не ли­ше Укра­ї­ни, а й сві­ту. Цьо­го ро­ку йо­го зір­ко­ви­ми учасниками ста­ли на­віть му­зи­кан­ти з да­ле­кої Ме­кси­ки. Йо­го ви­га­дав, ви­пе­сту­вав, на­пов­нив сен­сом і дав успі­шний старт Іван Ко­злен­ко, ни­ні­шній ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Фон­ду Дов­жен­ка, а вір­ни­ми са­те­лі­та­ми ідеї ста­ла про­дю­сер­ська ком­па­нія «Ар­се­нал» на чо­лі з Ка­те­ри­ною Маль­це­вою.

Що­ро­ку кре­а­тив­ний «ба­тько­за­снов­ник» — пан Ко­злен­ко — під­би­рає про­гра­му, об’єд­ну­ю­чи її но­вою іде­єю. Цьо­го ра­зу — це жі­но­чі до­лі на зви­ви­сто­му шля­ху еман­си­па­ції, усві­дом­лен­ні се­бе, сво­го мі­сця у не­стрим­но мін­ли­во­му сві­ті. Ге­ро­ї­ні філь­мів, та­кі рі­зні за сво­єю мен­таль­ні­стю, по­слі­дов­ні у сво­є­му ви­бо­рі свободи. Її ба­че­н­ня у ко­жної з них своє. Для ге­ро­ї­ні На­та­лії Ужвій — звіль­не­н­ня з по­ло­ну за­ра­ди за­кри­то­го сві­ту тра­ди­цій­них цін­но­стей («Та­рас Тря­си­ло»). Ге­ро­ї­ня Лі­лі­ан Гіш ви­ка­зує го­тов­ність до не­сво­бо­ди ко­ха­н­ня («Ві­тер»). А ге­ро­ї­ня «Бо­ги­ні» у ви­ко­нан­ні ки­тай­ської зірки ні­мо­го кі­но Жу­ань Лі­нюнь від­дає пе­ре­ва­гу май­бу­тньо­му си­на перед вла­сною сво­бо­дою. І яка ж ча­рів­на ко­жна з них, чут­тє­ва і пе­ре­кон­ли­ва в цих по­шу­ках!

Ко­жен із фе­сти­валь­них днів мав при­свя­че­н­ня, і пер­ший, із су­мом і за­хо­пле­н­ням, зга­ду­вав при­го­лом­шли­во­го пі­а­ні­ста, уча­сни­ка всіх по­пе­ре­дніх «Ні­мих но­чей» Юрія Ку­знє­цо­ва.

— Цьо­го ро­ку, — ска­зав Іван Ко­злен­ко, — пі­шов із жи­т­тя ве­ли­кий друг на­шо­го фе­сти­ва­лю, ви­да­тний джа­зист- ім­про­ві­за­тор Юрій Ку­знє­цов, фі­ло­соф і жит­тє­люб. Пер­ший день фе­сти­ва­лю присвячений йо­му. Ми ща­сли­ві, що шість ро­ків пра­цю­ва­ли ра­зом і вдя­чні за ра­дість і пе­чаль ве­ли­ких стрі­чок, які ди­ви­ли­ся йо­го очи­ма: « Ар­се­нал » , « Стра­сті Жан­ни д’ Арк » , « Па­ла­ю­че во­гни­ще » , «Па­тсі»... Зда­ва­ло­ся, Юра озву­чив філь­ми всіх мо­жли­вих жан­рів — від ані­ма­ції до про­то­е­ро­ти­ки. Він лю­бив жі­нок. Упев­не­ний, що те­ма ни­ні­шніх «Ні­мих но­чей» йо­му б спо­до­ба­ла­ся.

От­же, фе­сти­валь від­крив не най­вда­лі­ший, з то­чки зо­ру ху­до­жніх осо­бли­во­стей, фільм Пе­тра Чар­ди­ні­на «Та­рас Тря­си­ло» (ВУФКУ, Укра­ї­на, 1926 р.). Ці­ка­во, що кар­ти­ну цю зня­то за мо­ти­ва­ми одно­ймен­но­го вір­шо­ва­но­го ро­ма­ну Во­ло­ди­ми­ра Со­сю­ри. Осо­бли­ві­стю стрі­чки є без­пре­це­ден­тні для то­го ча­су ма­со­ві сце­ни і ці­ла обо­йма кра­щих ар­ти­стів кра­ї­ни то­го ча­су — від Амв­ро­сія Бу­чми і На­та­лії Ужвій до Іва­на За­ми­чков­сько­го і Мар­га­ри­ти Бар­сько­ї­Чар­ди­ні­ної.

Му­зи­чну скла­до­ву ці­єї стрі­чки здій­сни­ли — учень Юрія Ку­знє­цо­ва, кла­си­чний і джа­зо­вий пі­а­ніст

ЛЕЙТМОТИВОМ ЦЬО­ГО­РІ­ЧНО­ГО ФЕ­СТИ­ВА­ЛЮ ОБРА­НО ТЕ­МУ ЖІНОЧОЇ ЕМАН­СИ­ПА­ЦІЇ, БУРХЛИВИЙ РОЗ­ВИ­ТОК ЯКОЇ ПРИ­ПАВ НА 1920-і РО­КИ, ПЕ­РІ­ОД РОЗКВІТУ НІ­МО­ГО КІ­НО. КАДР ІЗ ФІЛЬ­МУ «ВІ­ТЕР (THE WIND)» , 1926 р., США (РЕЖИСЕР ВІ­КТОР ШОСТРЬОМ)

і ім­про­ві­за­тор Ан­дрій По­каз і удар­ник Яків Та­рун­цов... Вір­ту­о­зне во­ло­ді­н­ня те­хні­кою, на жаль, не до­по­мо­гло ор­га­ні­чно­му зли­т­тю му­зи­ки і кі­но­текс­ту.

То­ді як ін­ший оде­ський ко­ле­ктив — JULINOZA, за­сно­ва­ний Юлі­єю За­по­ро­жець, створив ду­же ор­га­ні­чне му­зи­чне тло для су­во­ро ви­три­ма­но­го в грі сві­тла і ті­ней філь­му екс­пре­сіо­ні­ста Ле­о­поль­да Йе­сне­ра і Па­у­ля Ле­ні «Чор­ний хід» (Ні­меч­чи­на, 1921 р.).

Про «Не­бу­ва­лий по­хід» Ми­хай­ла Ка­у­фма­на і спе­ці­аль­но ство- ре­ну для ці­єї стрі­чки му­зи­ку Ан­то­на Бай­ба­ко­ва «День» уже пи­сав пі­сля ки­їв­ської прем’єри ми­ну­лої осе­ні, але від­то­ді ця ро­бо­та не ста­ла менш які­сною і ці­ка­вою.

Зав­дя­ки до­по­мо­зі Бри­тан­сько­го куль­тур­но­го цен­тру бу­ло по­ка­за­но фільм Ен­то­ні Аскві­та «Ко­тедж у Дар­тму­рі» (Ве­ли­ко­бри­та­нія — Шве­ція, 1929 р.). Фільм цей — ле­бе­ди­на пі­сня ні­мо­му кі­но, йо­го гі­пе­р­емо­цій­ним ве­ли­ким пла­нам. А не­ймо­вір­но тон­ка чут­тє­вість що­до по­дій, які від­бу­ва­ю­ться на екра­ні, бра­тів Гу­ста­во і Рі­кар­до Якоб­сів, які ство­ри­ли му­зи­чний про­ект LA ESCALERA, що вже 20 ро­ків пра­цює у сфе­рі му­зи­чно­го оформ­ле­н­ня кі­но, зро­би­ли цей по­каз го­лов­ним хі­том «Ні­мих но­чей-2016».

Дру­гою ща­сли­вою зна­хід­кою цьо­го фе­сти­ва­лю став по­каз ки­тай­сько­го філь­му «Бо­ги­ні», режисер У Юн­ган (1934 р.). Фільм зро­бле­ний у кра­щих тра­ди­ці­ях сві­то­во­го кі­но, які геть бу­ло ви­ко­рі­не­но з при­хо­дом до вла­ди в Ки­таї ко­му­ні­стів. Му­зи­ка для ці­єї стрі­чки бу­ла спе­ці­аль­но ство­ре­на при­го­лом­шли­вим бі­ло­ру­ським му­зи­кан­том Яго­ром За­бє­ло­вим.

— Я за­про­ше­ний на цей пре­кра­сний фе­сти­валь уже вдру­ге, го­во­рить Ягор, — і ду­же цим до­ро­жу. Му­зи­ка до ці­єї кар­ти­ни ство­рю­ва­лась не­про­сто. На­віть у дум­ках не бу­ло «пе­ре­гра­ти» ві­део­ряд, по­ту­жний, на­пов­не­ний емо­ці­я­ми. Бо­ров­ся із со­бою, до пов­но­го збі­гу...

І це ста­ло по­ту­жною і гі­дною ко­дою фе­сти­ва­лю. За що йо­го ор­га­ні­за­то­рам — ве­ли­че­зна по­дя­ка! А як бу­ло б до­бре, як­би фе­сти­валь роз­ши­рив свої ло­ка­ції до чи­слен­них сто­ли­чних май­дан­чи­ків у ра­зи, тим са­мим збіль­шив­ши кіль­кість і якість гля­да­чів!

ФОТО З САЙТА MUTENIGHTSFESTIVAL.COM

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.