Ко­ли ка­мер­тон фаль­ши­вить...

На­ві­що ма­ти укра­їн­ське гро­ма­дян­ство осо­бі, яка во­ро­же ста­ви­ться до на­шої кра­ї­ни?

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Уте­ле­ві­зій­но­му про­сто­рі Укра­ї­ни своє­рі­дним ка­мер­то­ном ін­фор­ма­цій­них по­то­ків має бу­ти Пер­ший На­ціо­наль­ний те­ле­ка­нал, очо­лю­ва­ний ни­ні па­ном Ала­са­нія. Але тре­ба із су­мом ви­зна­ти, що Пер­ший рід­ко ви­сту­пає в та­кій яко­сті. До­сить ча­сто від­бу­ва­ю­ться при­крі збої. Ось і не­що­дав­но на Пер­шо­му під га­слом «Єди­на країна» (і ма­буть, пов­ні­стю ро­сій­сько­мов­на, оскіль­ки жо­дно­го сло­ва укра­їн­ською в сту­дії не зву­ча­ло) один по­лі­то­лог, Ан­дрій Мі­шин, з аплом­бом роз­по­від­ав крем­лів­ські каз­ки про те, що ні­би­то в Укра­ї­ні ни­ні є « пар­тія вій­ни » і « пар­тія ми­ру » . Ми це вже чу­ли. Про­те мир мо­жли­вий або вна­слі­док по­раз­ки — ка­пі­ту­ля­ції, або вна­слі­док пе­ре­мо­ги. То­му на­справ­ді у нас є пар­тія пе­ре­мо­ги і пар­тія по­раз­ки, пар­тія на­ціо­наль­но­го опо­ру і пар­тія ка­пі­ту­ля­ції. А ци­ні­чні « ми­ро­твор­ці» з крем­лів­ськи­ми ін­то­на­ці­я­ми штов­ха­ють нас до то­го, щоб ста­ти нав­ко­лі­шки перед ро­сій­ським ди­кта­то­ром. Їхній го­лос — це го­лос « рус­ско­го ми­ра » . Чо­му пан Ала­са­нія вва­жає за мо­жли­ве на­да­ва­ти го­лов­ний ка­нал кра­ї­ни таким сум­нів­ним гла­ша­та­ям більш ніж сум­нів­них «по­слань»? До ре­чі, по­лі­то­лог Мі­шин зі­знав­ся, що не­що­дав­но взяв участь у про­гра­мі ро­сій­сько­го військового те­ле­ка­на­ла « Зве­зда » . Не­має ні­чо­го див­но­го в то­му, що фі­гу­рант ви­сло­вив­ся за про­ве­де­н­ня ви­бо­рів на оку­по­ва­них те­ри­то­рі­ях Дон­ба­су. Це ло­гі­чно ви­пли­ває з йо­го за­галь­ної по­зи­ції. Шко­да, що Пер­ший На­ціо­наль­ний так і не став тим, чим по­кли­ка­ний бу­ти в укра­їн­сько­му су­спіль­стві — со­ці­аль­но-по­лі­ти­чним ка­мер­то­ном. За­мість цьо­го — де­мон­стра­ція іде­о­ло­гі­чної все­їдно­сті, що є на­дзви­чай­но шкі­дли­вим у во­ю­ю­чій кра­ї­ні. Ка­нал «1+1» показав, як су­ди­ли ве­те­ра­на-до­бро­воль­ця з ба­таль­йо­ну «Ай­дар» Ва­лен­ти­на Ли­хо­лі­та. Су­ди­ли за до­но­сом одно­го з лу­ган­ських ке­рів­ни­ків, яких зви­ну­ва­чу­ють у се­па­ра­ти­змі, на­віть по­ру­ши­ли про­ти ньо­го кри­мі­наль­ну спра­ву, а по­тім зам’ яли. Ось та­кі те­пер у нас ча­си: се­па­ра­ти­сти пе­ре­слі­ду­ють па­трі­о­тів ру­ка­ми укра­їн­ських прокурорів, суддів і по­лі­ти­ків. Со­тні до­бро­воль­ців ув’ язне­но, але жо­ден (!) чи­нов­ник не по­ка­ра­ний за се­па­ра­тизм, окрім одіо­зної Нел­лі Ште­пи, з якою влада вже не знає, що ро­би­ти. Та­ка по­лі­ти­ка Пе­тра По­ро­шен­ка та йо­го пар­тії БПП. У ефі­рі ра­діо « Про­мінь » Олесь До­ній роз­по­від­ав, що 2014 ро­ку ще в ста­ту­сі на­ро­дно­го де­пу­та­та він в осо­би­стій роз­мо­ві з Пре­зи­ден­том про­сив за­без­пе­чи­ти бро­не­те­хні­кою ба­таль­йон « Ай­дар » . За сло­ва­ми До­нія, Президент по­чав на ньо­го кри­ча­ти, на­зи­ва­ю­чи до­бро­воль­ців «на­силь­ни­ка­ми і ма­ро­де­ра­ми». Але до­бро­воль­ці — це озбро­є­ний укра­їн­ський на­род, яко­го влада не­на­ви­дить і бо­ї­ться. До ре­чі, якщо і бу­ли в хо­ді бо­йо­вих дій якісь екс­це­си, то це ре­зуль­тат від­мо­ви Пре­зи­ден­та ого­ло­си­ти під час вій­ни во­єн­ний стан. Уна­слі­док цьо­го уча­сни­ків зброй­ної боротьби су­дять за за­ко­на­ми мир­но­го ча­су, що по­ро­джує без­ліч без­глу­здо­стей і не­спра­ве­дли­во­стей.

Вій­на має свої закони і пра­ви­ла, які зна­чно від­рі­зня­ю­ться від норм мир­но­го пе­рі­о­ду. Чи по­трі­бна нам пра­во­ва си­сте­ма, за якої мо­жна без­кар­но роз­кра­да­ти кра­ї­ну і ра­зом із тим лег­ко і без про­блем по­са­ди­ти у в’ язни­цю лю­дей, які за­хи­ща­ли Укра­ї­ну? До­бро­воль­ці зу­пи­ни­ли ро­сій­ську на­ва­лу, і те­пер на них по­лю­ють на­ші так зва­ні пра­во­охо­рон­ці, а на тлі їхньо­го по­лю­ва­н­ня всі­ля­кі ко­ру­пціо­не­ри, по­смі­яв­шись над укра­їн­ським пра­во­су­д­дям, спо­кій­но ви­їжджа­ють за кор­дон, щоб там на­со­ло­джу­ва­ти­ся вкра­де­ни­ми в укра­їн­сько­го народу мі­льяр­да­ми.

«МЕНТАЛЬНІСТЬ ВО­ЄН­НО­ГО ЧА­СУ»

В інтерв’ю жур­на­ліс­тці «Буль­ва­ру Гор­до­на» На­та­лії Ава­лі го­ло - ва За­кар­пат­ської обла­сної адмі­ні­стра­ції Ген­на­дій Мо­скаль, який три­чі пра цю вав у Кри му на ви со ких по са дах, тро хи по яс нив, що та ке «ментальність во­єн­но­го ча­су».

«Від­ра­зу пі­сля Май­да­ну всіх за­пи­ту­ва­ли, що ро­би­ти. Про ме­не ні­хто на­віть не зга­дав. Але як­би за­пи­та­ли, я б від­по­вів: ви­са­діть у по­ві­тря Кер­чен­ську пе­ре­пра­ву до чор­то­вої ма­те­рі раз і на­зав­жди! ... Окрім мор­сько­го, ін­шо­го шля­ху до Кри­му не бу­ло. По­ві­тря? Ви­гна­ти всіх кур­сан­тів, сол­да­тів, мі­лі­цію — не­хай гра­ють у кар­ти на ае­ро­дро­мі. Жо­ден лі­так сі­сти не змо­же. А хі­ба не мо­жна бу­ло на рейд ко­ра­блі ви­ве­сти?

... Що з то го, що ото чи ли Вер - хов­ну ра­ду (Кри­му. — І.Л.)? Ви­ве­сти п’ ять тан ків і змес ти її з ли ця зем­лі, ра­зом із ти­ми, хто там пе­ре­бу вав, і ска за ти: « Якщо хтось ще щось хо­че за­хо­плю­ва­ти, йо­го та­ка ж до­ля че­кає». Опо­ві­сти­ли б по­тім три ден ний тра ур, на цьо му б все і за­кін­чи­ло­ся. Але всі хо­ті­ли мир­но, ні­чо­го не ро­бля­чи, ви­рі­шу­ва­ти».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.