«Ні дня без «Дня»

«Що біль­ше лю­дей ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­муть цю ін­ди­ві­ду­аль­ну про­гра­му, то силь­ні­шою бу­де лі­нія обо­ро­ни Укра­ї­ни в ін­фор­ма­цій­ній та сві­то­гля­дній вій­ні з агре­со­ром», — Во­ло­ди­мир Чу­бай

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

«ДУ­ЖЕ ВА­ЖЛИ­ВО УНИ­КА­ТИ ІМІ­ТА­ЦІЇ ТА ПО­ПУ­ЛІ­ЗМУ»

— На веб-сто­рін­ці ва­шо­го жур­на­лу «На­ша пер­спе­кти­ва» пе­ре­дов­сім впа­дає у ві­чі ма­те­рі­ал із за­кли­ком «Збе­ре­жі­мо дер­жа­ву від са­мо­руй­на­ції!» Хто й як по­ви­нен вті­ли­ти це бла­го­ро­дне га­сло в жи­т­тя?

— З та­ким за­кли­ком не­що­дав­но звер­ну­ли­ся уча­сни­ки Іні­ці­а­тив­ної гру­пи «Пер­шо­го гру­дня» до укра­їн­сько­го на­ро­ду, і ми ви­рі­ши­ли на сай­ті на­у­ко­во-ана­лі­ти­чно­го жур­на­лу «На­ша пер­спе­кти­ва» роз­мі­сти­ти по­клик на це звер­не­н­ня із за­кли­ком до мо­ло­ді спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми ро­би­ти все не­об­хі­дне для змі­цне­н­ня на­шої дер­жа­ви.

Вті­лю­ва­ти у жи­т­тя це га­сло по­ви­нен ко­жен із нас, на сво­є­му ро­бо­чо­му мі­сці, у пов­сяк­ден­но­му жит­ті, яко­мо­га ча­сті­ше за­пи­ту­ю­чи се­бе, не що Укра­ї­на да­ла ме­ні, а що я зро­бив для за­галь­но­го до­бра? Чи не злов­жи­вав сво­ї­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми на шко­ду за­галь­ним ін­те­ре­сам, чи не спри­яв ко­ру­пції, чи не за­ли­шав­ся бай­ду­жим, ко­ли міг по­зи­тив­но впли­ну­ти на розв’яза­н­ня су­спіль­но ва­жли­вих про­блем? Укра­ї­на — це не аб­стра­ктна ка­те­го­рія, це на­сам­пе­ред всі її гро­ма­дя­ни, які тут на­ро­ди­ли­ся і про­жи­ва­ють. Якщо б усі від­по­від­аль­но і по­ря­дно ста­ви­ли­ся до ви­ко­на­н­ня сво­їх обов’яз­ків, це ви­рі­ши­ло б біль­шість су­ча­сних про­блем. Але ду­же ва­жли­во уни­ка­ти імі­та­ції та по­пу­лі­зму, не від­кла­да­ти ва­жли­ві змі­ни на по­тім.

Що­дня ми пе­ре­бу­ва­є­мо на лі­нії фрон­ту — ін­фор­ма­цій­но­го та сві­то­гля­дно­го, про­гля­да­ю­чи ін­тер­нет-ре­сур­си, чи­та­ю­чи га­зе­ту чи див­ля­чись те­ле­ба­че­н­ня, їду­чи в транс­пор­ті чи бу­ду­чи на ро­бо­ті, на від­по­чин­ку. Тре­ба ма­ти вла­сну гро­ма­дян­ську по­зи­цію і вмі­ти її ви­яв­ля­ти. Як у дав­ній Гре­ції бу­ли гро­ма­дя­ни, а бу­ли й «ідіо­ти» — ті, хто з пев­них при­чин не брав уча­сті у за­галь­них збо­рах, го­ло­су­ван­ні та ін­ших фор­мах дер­жав­но­го і гро­мад­сько­го де­мо­кра­ти­чно­го управ­лі­н­ня, тоб­то був усу­ну­тий від будь-якої уча­сті в дер­жав­но­му жит­ті.

У нас не­ма­ло осіб, які че­рез брак гро­ма­дян­ської сві­до­мо­сті са­мо­усу­ну­ли­ся від про­це­су роз­ви­тку укра­їн­ської дер­жа­ви. І ко­ли їхня кон­цен­тра­ція пе­ре­ви­щує допу­сти­мі ме­жі, від­по­від­ні те­ри­то­рії ста­ють «тим­ча­со­во оку­по­ва­ни­ми». Ось це й є нев­ті­шні ре­зуль­та­ти ін­фор­ма­цій­них та сві­то­гля­дних війн, бо ж на­справ­ді оку­па­ція АР Крим і окре­мих ра­йо­нів Лу­ган­ської та До­не­цької обла­стей роз­по­ча­ла­ся не з по­явою там військ РФ у 2014—2015 ро­ках, а з ча­су, ко­ли ці ре­гіо­ни бу­ло від­да­но під вплив крем­лів­ської про­па­ган­ди і кри­мі­наль­но-олі­гар­хі­чних кла­нів, очіль­ни­ки яких до­сі без­кар­но про­гу­лю­ю­ться Ки­є­вом. І щоб пе­ре­мог­ти, тре­ба бу­ти озбро­є­ним — ґрун­тов­ни­ми зна­н­ня­ми, лю­бов’ю до укра­їн­ської мо­ви і куль­ту­ри, не­злам­ною си­лою во­лі, при­кла­дів якої мо­жна зна­йти чи­ма­ло в на­шій істо­рії. Ба­га­то ці­ка­вих ма­те­рі­а­лів ці­єї те­ма­ти­ки мо­жна по­чер­пну­ти са­ме з Бі­блі­о­те­ки «Дня».

До ре­чі, ство­ре­н­ня і ви­да­н­ня на­у­ко­во-ана­лі­ти­чно­го жур­на­лу «На­ша пер­спе­кти­ва» є іні­ці­а­ти­вою, спря­мо­ва­ною як на по­пу­ля­ри­за­цію на­у­ки в Укра­ї­ні, так і на змі­цне­н­ня укра­ї­но­мов­но­го се­ре­до­ви­ща в си­сте­мі на­у­ки і осві­ти.

Як під­твер­джу­ють два пов­ста­н­ня, які від­бу­ли­ся в Укра­ї­ні за час не­за­ле­жно­сті, біль­шість укра­їн­сько­го на­ро­ду го­то­ва у най­важ­чий час під­ня­ти­ся про­ти зла, однак че­рез не­дов­гий час дер­жа­во­твор­ча чи гро­мад­ська актив­ність у ба­га­тьох ми­нає, і во­ни, не до­че­кав­шись швид­ких які­сних змін, роз­ча­ро­ву­ю­ться і зо­се­ред- жу­ю­ться на ви­рі­шен­ні осо­би­стих про­блем, яких на сьо­го­дні ви­ста­чає. На­стає су­ціль­на зне­ві­ра та апа­тія. Са­ме це і по­трі­бно для ре­ван­шу ан­ти­укра­їн­ських сил. Ко­жен сьо­го­дні має ста­ти во­лон­те­ром сво­єї Ба­тьків­щи­ни — у сво­їй про­фе­сій­ній чи ін­шій сфе­рі, в якій мо­же най­біль­ше до­по­мог­ти, це — обо­ро­но­зда­тність кра­ї­ни, ме­ди­ци­на, на­у­ка і осві­та, ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чна про­ми­сло­вість то­що.

Не менш ва­жли­вим кро­ком є за­хист і роз­ви­ток укра­їн­ської мо­ви. Пам’ятай­мо ві­до­мий ви­слів: «Якщо лю­ди­на не знає мо­ви на­ро­ду, на зем­лі яко­го про­жи­ває, то во­на є або го­стем, або за­гар­бни­ком, або не має ро­зу­му». Тож не бу­дьмо го­стя­ми у сво­їй дер­жа­ві!

Має ді­я­ти за­кон, і зло­чин­ці по­вин­ні бу­ти при­тя­гну­ті до пе­ред­ба­че­ної ним від­по­від­аль­но­сті. В Укра­ї­ні на­ра­зі так не є. Та­ке вра­же­н­ня, що хто хо­тів вте­кти, той отри­мав та­ку мо­жли­вість, і це вже за но­вої вла­ди, яка при­йшла пі­сля Май­да­ну. І ще одне — в Укра­ї­ні вже дру­гий рік три­ває ан­ти­те­ро­ри­сти­чна опе­ра­ція, що на­справ­ді є обо­ро­ною від за­гар­бни­цьких військ РФ, яка роз­по­ча­ла в 2014 ро­ці не­ого­ло­ше­ну вій­ну про­ти Укра­ї­ни. А ба­га­то за­ру­бі­жних по­лі­ти­ків і ви­со­ко­по­са­дов­ців до­сі не­до­ба­ча­ють оку­па­цій­них військ РФ на те­ри­то­рії Укра­ї­ни. Еко­но­мі­чні сан­кції, без сум­ні­ву, — ду­же ва­жли­вий ін­стру­мент ти­ску на оку­пан­та, але обов’яз­ком сві­то­во­го спів­то­ва­ри­ства є офі­цій­не ви­зна­н­ня «ЛНР» і «ДНР» те­ро­ри­сти­чни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми. Це на­два­жли­вий крок, бо ко­жен, хто вхо­дить у ці ор­га­ні­за­ції, для ці­ло­го сві­ту бу­де те­ро­ри­стом і пе­ре­слі­ду­ва­ти­ме­ться пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми, де б він не був. А кра­ї­на, яка фі­нан­сує і по­ста­чає озбро­є­н­ня те­ро­ри­стам, бу­де на між­на­ро­дно­му рів­ні ви­зна­на кра­ї­ною, що роз­ви­ває те­ро­ризм.

«ДВАД­ЦЯ­ТИ­РІ­ЧНИЙ ВНЕ­СОК «Дня» У РОЗ­ВИ­ТОК УКРА­Ї­НИ ЩЕ НЕ ОЦІ­НЕ­НИЙ СПОВ­НА»

— Що са­ме ви по­ба­чи­ли в «Дні» та­ко­го, що спо­ну­ка­ло до за­по­ча­тку­ва­н­ня іні­ці­а­ти­ви «Ні дня без «Дня»? І як кон­кре­тно роз­ви­ва­ти­ме­ться ця іні­ці­а­ти­ва?

— «День», йо­го кни­ги, про­е­кти спря­мо­ва­ні на утвер­дже­н­ня укра­їн­ської ідеї та роз­ви­ток сві­до­мо­го укра­їн­сько­го су­спіль­ства, і вже двад­цять ро­ків ко­ле­ктив га­зе­ти на­по­ле­гли­во йде до сво­єї ме­ти. Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на Ів­ши­на та одно­дум­ці не зу­пи­ня­ю­ться на до­ся­гну­то­му — хо­чу по­ба­жа­ти їм успі­ху в то­ру­ван­ні цьо­го не­лег­ко­го шля­ху. Сьо­го­дні двад­ця­ти­лі­тній вне­сок «Дня» у роз­ви­ток Укра­ї­ни ще не оці­не­ний спов­на, але ця пра­ця спря­мо­ва­на на пер­спе­кти­ву.

Роль ЗМІ в умо­вах вій­ни має бу­ти біль­шою, ніж ін­фор­му­ва­н­ня про пев­ну по­дію чи си­ту­а­цію. Во­ни по­вин­ні ма­ти смі­ли­вість на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми, оскіль­ки це й бу­де вне­ском у бо­роть­бу зі зло­чи­на­ми, які вчи­няє РФ і під­кон­троль­ні їй те­ро­ри­сти­чні угру­пу­ва­н­ня. Га­зе­та «День» є уні­каль­ною в ба­га­тьох аспе­ктах, зокре­ма в то­му, що мо­бі­лі­зує сві­до­му ча­сти­ну су­спіль­ства до дій, озбро­ює її істо­ри­чни­ми зна­н­ня­ми та на­дає ці­лі­сну кар­ти­ну сьо­го­де­н­ня, про­по­ну­ю­чи шля­хи про­ти­сто­я­н­ня агре­со­ру.

Іні­ці­а­ти­ва «Ні дня без «Дня» пе­ред­ба­чає та­кі кро­ки:

Що­дня чи­тай­те хо­ча б де­кіль­ка сто­рі­нок із кни­жок Бі­блі­о­те­ки «Дня», зокре­ма в час, який за­зви­чай був від­ве­де­ний для пе­ре­гля­ду сто­рі­нок у со­ці­аль­них ме­ре­жах;

Не рід­ше ніж раз на ти­ждень ді­зна­вай­те­ся щось но­ве з ма­те­рі­а­лів про­е­кту «Укра­ї­на Incognita» на сай­ті га­зе­ти «День»;

Хо­ча б раз на мі­сяць обго­во­рюй­те з дру­зя­ми і ко­ле­га­ми най­ці­ка­ві­ше з про­чи­та­но­го;

Обмі­нюй­те­ся з дру­зя­ми та ко­ле­га­ми в ме­жах мі­ста чи Укра­ї­ни кни­га­ми з Бі­блі­о­те­ки «Дня»;

Раз на пів­річ­чя від­ві­дай­те за­хід, ор­га­ні­зо­ва­ний «Днем», чи стенд га­зе­ти на книж­ко­вих фо­ру­мах;

Хо­ча б раз на рік при­дбай­те но­ву книж­ку «Дня» для вла­сної бі­блі­о­те­ки;

Якщо хо­че­те зро­би­ти гар­ний по­да­ру­нок дру­го­ві чи ко­ле­зі — по­да­руй­те кни­гу з Бі­блі­о­те­ки «Дня», пе­ред­пла­ту на га­зе­ту чи «Мар­шрут №1»;

За­пи­туй­те га­зе­ту «День» у кі­о­сках, щоб збіль­шу­ва­ла­ся кіль­кість місць її про­да­жу в Укра­ї­ні;

Якщо їде­те в да­ле­ку до­ро­гу, ві­зьміть із со­бою ці­ка­ву кни­гу з Бі­блі­о­те­ки «Дня»;

По­ши­рюй­те між дру­зя­ми і ко­ле­га­ми ін­фор­ма­цію про про­е­кти га­зе­ти «День», ді­лі­ться вла­сни­ми вра­же­н­ня­ми;

Якщо ма­є­те мо­жли­вість, зна­йдіть ме­це­на­тів для за­ку­пів­лі кни­жок «Дня» у бі­блі­о­те­ки;

Не будь­те па­сив­ним, не­хай здо­бу­ті зна­н­ня ста­нуть під­ґрун­тям ко­ри­сних справ.

Що біль­ше лю­дей ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­муть ін­ди­ві­ду­аль­ну про­гра­му «Ні дня без «Дня», то силь­ні­шою бу­де лі­нія обо­ро­ни Укра­ї­ни в ін­фор­ма­цій­ній та сві­то­гля­дній вій­ні з агре­со­ром — Мо­ско­ві­єю-РФ. Те, що ми зро­би­мо те­пер, бу­де по­ту­жною скла­до­вою стра­те­гі­чної без­пе­ки Укра­ї­ни в май­бу­тньо­му.

— Чи го­то­ве ни­ні­шнє су­спіль­ство ре­а­лі­зу­ва­ти які­сну аль­тер­на­ти­ву, за­про­по­но­ва­ну «Днем»?

— Так, ду­же ве­ли­ка ча­сти­на укра­їн­сько­го су­спіль­ства го­то­ва здій­сню­ва­ти які­сні змі­ни. І най­го­лов­ні­ше — чи­ма­ло укра­їн­ців го­то­ві змі­ню­ва­ти­ся і сво­їм при­кла­дом змі­ню­ва­ти ото­че­н­ня. На­при­клад, вра­жає опе­ра­тив­ність і ор­га­ні­за­ція укра­їн­ських до­бро­воль­ців та во­лон­те­рів, без яких не­мо­жли­во уяви­ти укра­їн­ський фронт, а го­тов­ність за­хи­ща­ти свою гро­ма­дян­ську по­зи­цію всіх, хто йшов і їхав на Май­дан, — це хі­ба не які­сні змі­ни? Однак по­трі­бно, щоб ці змі­ни тор­кну­ли­ся ви­щих еше­ло­нів вла­ди.

Го­лов­не — не уни­ка­ти від­по­від­аль­но­сті, не бу­ти бай­ду­жим і не спо­ді­ва­ти­ся, що хтось (уряд, пре­зи­дент, по­лі­ти­ки, жур­на­лі­сти) все зро­бить за нас, щоб змі­цни­ти кра­ї­ну і за­без­пе­чи­ти її роз­ви­ток. Сло­ва Та­ра­са Шев­чен­ка «Бо­рі­те­ся — по­бо­ре­те! Вам Бог по­ма­гає!» вко­тре під­твер­ди­ли­ся і є для Укра­ї­ни про­ро­чи­ми. Тво­рі­мо УКРА­ЇН­СЬКУ пер­спе­кти­ву ра­зом!

Від ре­да­кції. «День» ду­же вдя­чний Во­ло­ди­ми­ру Чу­баю. Всі 20 ро­ків ми на­ди­ха­ли­ся і орі­єн­ту­ва­ли­ся са­ме на та­ких чи­та­чів. Дя­ку­є­мо за ро­зу­мі­н­ня і спри­я­н­ня. Будь­те як Во­ло­ди­мир Чу­бай!

Дми­тро ПЛА­ХТА, Львів

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КА­НЮ­КИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.