Бу­ти си­ном ге­нія

У Ки­є­ві пред­ста­ви­ли уні­каль­не твор­че ви­да­н­ня Та­ра­са Фран­ка

Den (Ukrainian) - - Українці – Читайте -

Дня­ми у Ки­є­ві в Му­зеї Ле­сі Укра­їн­ки від­бу­ла­ся пре­зен­та­ція дво­том­ни­ка «Ви­бра­но­го» Та­ра­са Фран­ка (Іва­но-Фран­ківськ, 2015), що йо­го упо­ряд­ку­ва­ли Єв­ген Ба­ран і На­та­ля Ти­хо­лоз. На жаль, Єв­ген Ба­ран від­ві­да­ти по­дію не зміг.

У кни­зі по­да­но ху­до­жню, на­у­ко­ву, ме­му­ар­ну та епі­сто­ляр­ну спад­щи­ну Та­ра­са Іва­но­ви­ча Фран­ка (1889—1971) — дру­го­го си­на Іва­на Фран­ка, кла­си­чно­го фі­ло­ло­га, пе­ре­кла­да­ча, лі­те­ра­ту­ро­знав­ця, пи­сьмен­ни­ка, пе­да­го­га і ме­му­а­ри­ста. Дво­том­ник є пер­шим най­пов­ні­шим ви­да­н­ням тво­рів пи­сьмен­ни­ка, під­го­тов­ле­ним до 125-річ­чя від дня йо­го на­ро­дже­н­ня.

За сло­ва­ми спів­у­по­ря­дни­ці ви­да­н­ня, кан­ди­да­та фі­ло­ло­гі­чних на­ук, стар­шо­го на­у­ко­во­го спів­ро­бі­тни­ка Ін­сти­ту­ту Іва­на Фран­ка НАН Укра­ї­ни На­та­лі Ти­хо­лоз, ко­ле­ги-до­слі­дни­ки спо­ча­тку ске­пти­чно ста­ви­ли­ся до іні­ці­а­ти­ви ви­вча­ти твор­чий до­ро­бок ді­тей Іва­на Фран­ка, ке­ру­ю­чись сте­ре­о­ти­пом, мов­ляв, «при­ро­да від­по­чи­ла...». «Та­рас Фран­ко не лю­бив, ко­ли йо­го кли­ка­ли «Іва­но­ви­чем», був ду­же скром­ним. Хо­ча він ні­ко­ли не пре­тен­ду­вав на сла­ву ба­тька, їхні по­гля­ди на ба­га­то ре­чей бу­ли близь­ки­ми. Для при­кла­ду, ста­т­тя «По той бік до­бра і зла», у якій Та­рас Іва­но­вич ана­лі­зує рі­зні га­лу­зі на­шо­го жи­т­тя у ба­га­тьох аспе­ктах пе­ре­ти­на­є­ться з «По­сту­пом» Іва­на Яко­ви­ча. Пі­сля її про­чи­та­н­ня одра­зу по­ду­ма­лось: «Бо­же, як йо­го не зни­щи­ли пі­сля цих смі­ли­вих текс­тів!» — роз­по­від­ає На­та­ля Ти­хо­лоз. За сло­ва­ми до­слі­дни­ці, скла­дно­щі у під­го­тов­ці ви­да­н­ня бу­ли та­кож спри­чи­не­ні майже від­су­тньою, а по­де­ку­ди й не­пра­виль­ною бі­бліо­гра­фі­єю пи­сьмен­ни­ка.

Серед го­стей за­хо­ду був і Ро­ланд Фран­ко — син Та­ра­са Фран­ка та онук Іва­на Фран­ка, який з гор­ді­стю на­звав сво­го ба­тька фе­но­ме­наль­ним укра­їн­цем, осо­би­сті­стю з не­ймо­вір­ним ро­зу­мом та не­ви­му­ше­ним, при­ро­дним по­чу­т­тям гу­мо­ру.

«У ме­не бу­ло та­ке вра­же­н­ня, що впро­довж ро­ку Та­рас Фран­ко жив у нас в ха­ті, — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми від на­у­ко­во­го про­ду­кту сво­єї дру­жи­ни, кан­ди­дат фі­ло­ло­гі­чних на­ук, за­сту­пник де­ка­на фа­куль­те­ту жур­на­лі­сти­ки Львів­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. І. Фран­ка та ві­до­мий фран­ко­зна­вець Бо­г­дан Ти­хо­лоз. — Пе­ре­ко­на­ний, що на­ше зав­да­н­ня сьо­го­дні — зве­сти по­стать Іва­на Фран­ка з по­ста­мен­та, пе­ре­тво­ри­ти з мо­ну­мен­та на жи­ву лю­ди­ну, і пи­са­ти не ли­ше про те, яким він був на­у­ков­цем, кни­го­лю­бом, а й як про лю­ди­ну, на­дзви­чай­но за­ко­ха­ну в при­ро­ду рі­дно­го краю, лю­ди­ну, яка лю­би­ла зби­ра­ти гри­би, ло­ви­ти ри­бу та спорт...» На думку до­слі­дни­ка, ви­вче­н­ня твор­чої спад­щи­ни йо­го ді­тей — крок са­ме у цьо­му на­прям­ку.

Та­рас Фран­ко — ав­тор низ­ки вір­шів і пе­ре­спі­вів з ан­ти­чно­го пи­сьмен­ства, опо­відань і гу­мо­ре­сок, під­ру­чни­ка з істо­рії рим­ської лі­те­ра­ту­ри, ви­дань на спор­тив­ні те­ми, роз­ві­док про твор­чість ба­тька та спо­га­дів про ньо­го, один з упо­ря­дни­ків ба­тько­во­го архіву й бі­блі­о­те­ки, сі­чо­вий стрі­лець, учи­тель. На до­лю Та­ра­са Фран­ка ви­па­ло ба­га­то ви­про­бу­вань, одне із най­скла­дні­ших — бу­ти си­ном укра­їн­сько­го ге­нія. Він з че­стю впо­рав­ся із ці­єю не­лег­кою но­шею.

Окса­на ВОЙТКО, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.