«Як не по­сва­ри­ли­ся в Ки­є­ві...»

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Оль­га САВИЦЬКА Фото Руслана КАНЮКИ, «День» У ЦЬО­МУ МУЗЕЙНОМУ ПРО­СТО­РІ ЗВУ­ЧАТЬ РІ­ЗНІ «МЕЛОДІЇ» ТАРІЗНІ ІМЕНАВИДА ТНИХ ОСО­БИ­СТО­СТЕЙ

Уви­став­ці, що три­ває в Му­зеї істо­рії Ки­є­ва, бе­руть участь шість йо­го фі­лій: Істо­ри­ко-ме­мо­рі­аль­ний му­зей Ми­хай­ла Гру­шев­сько­го, Лі­те­ра­тур­но-ме­мо­рі­аль­ний му­зей Ми­ха­ї­ла Бул­га­ко­ва, Му­зей укра­їн­ської ді­а­спо­ри, Му­зей Шо­ло­мАлей­хе­ма, Ки­їв­ський му­зей О.С. Пу­шкі­на, Му­зей ші­ст­де­ся­тни­цтва.

На­че в му­зи­чний твір, за­ко­ху­є­шся у цю ви­став­ку: зву­чать рі­зні мелодії, ко­жна ча­рує по-сво­є­му, і ра­птом усві­дом­лю­єш, як гар­мо­ній­но роз­кри­ва­є­ться їхня кра­са са­ме в по­єд­нан­ні всіх тем — жо­дна не має зни­кну­ти! А ще час від ча­су ме­ре­хтить усмі­шка, сяє не­по­втор­ний ки­їв­ський гу­мор, і в цьо­му осо­бли­ва при­ва­бли­вість екс­по­зи­ції.

Сце­на­рій про­е­кту «Як не по­сва­ри­ли­ся в Ки­є­ві...» ( пи­са­ли йо­го ра­зом за­ві­ду­ва­чі ші­стьох му­зе­їв) має підза­го­ло­вок «П’єса-фан­та­зія». Мо­лод­шо­му на­у­ко­во­му спів­ро­бі­тни­ко­ві Му­зею істо­рії мі­ста Ки­є­ва на­сни­ло­ся не­ймо­вір­не: у чер­зі в ка­су Те­а­тру ім.І. Фран­ка за кви­тка­ми на ви­ста­ву «Тев’є-Тевель» зу­стрі­ли­ся... Пу­шкін, Гру­шев­ський, Бул­га­ков, Шо­лом-Алей­хем — і ви­рі­ши­ли про­гу­ля­ти­ся су­ча­сним мі­стом. Бі­ля На­ціо­наль­ної опе­ри до них при­єд­нав­ся Серж Ли­фар, а у фіналі ге­рої по­зна­йо­ми­ли­ся з мо­ло­ди­ми ші­ст­де­ся­тни­ка­ми. А мо­же, то був не сон — і уча­сни­ки не­бу­ва­лої ком­па­нії не за­блу­ка­ли в ла­бі­рин­ті ча­су, а справ­ді зна­йшли спіль­ну мо­ву?

МІ­СТО ОЧИ­МА ВИ­ДА­ТНИХ КИ­ЯН

Го­лов­ний ге­рой ви­став­ки — Ки­їв очи­ма ве­ли­ких ки­ян, і Лю­дми­ла Гу­бі­а­ну­рі, ди­ре­ктор Му­зею М. Бул­га­ко­ва, за­про­по­ну­ва­ла фор­му, щоб роз­по­ві­сти про Ки­їв, яким йо­го ба­чи­ли па­тро­ни. А ху­до­жник Ан­дрій Ро­ман­чен­ко ви­рі­шив про­стір нав­ко­ло го­лов­них тем і від­тво­рив ві­до­мі та за­бу­ті ку­то­чки ві­чно­го мі­ста. Це Со­фій­ський со­бор і Ки­їв­ська ду­хов­на ака­де­мія, уні­вер­си­тет і Пер­ша гім­на­зія, Опер­ний те­атр і Во­ло­ди­мир­ська гір­ка, кни­гар­ня Лу­ки Іль­ни­цько­го, пер­ший укра­їн­ський клуб в до­мі Оле­ксан­дра Ко­ни­сько­го і вин­ний льох Ба­бу­ні­дзе та До­ла­бе­рі­дзе.

Бес­са­раб­ка Шо­лом-Алей­хе­ма від­рі­зня­є­ться від Ан­дрі­їв­сько­го узво­зу Бул­га­ко­ва, а Пань­ків­щи­на Гру­шев­сько­го— від дав­ньо­го Ки­є­ва ча­сів Пу­шкі­на. По­до­рож ви­став­кою хви­лює, її фра­гмен­ти зу­пи­ня­ють на­дов­го. У па­но­рам­не зо­бра­же­н­ня Во­ло­ди­мир­ської гір­ки вмон­то­ва­но зро­бле­ні са­ме тут два фо­то­знім­ки: на одно­му Ми­ха­їл Бул­га­ков із дру­жи­ною Єле­ною Сер­гі­їв­ною 1934 р. (йо­го пи­сьмен­ник на­ді­слав бра­то­ві в Париж зі сло­ва­ми: «Мы в зе­ле­ни. Это зе­лень мо­ей ро­ди­ны»). На ін­шо­му — На­дія та Іван Сві­тли­чні, лідери ші­ст­де­ся­тни­цько­го ру­ху опо­ру, і ра­ді­сно ба­чи­ти лю­дей сві­тла в «най­кра­що­му мі­сці у сві­ті». По­руч — ду­же «ки­їв­ська» по­е­ма Пу­шкі­на «Ру­слан і Лю­дми­ла», 1820 ро­ку ви­да­н­ня: так про­ро­стає крізь ві­ки легендарний Ки­їв, а в йо­го са­ду — при­жит­тє­ве ви­да­н­ня ро­ма­ну у вір­шах Пу­шкі­на «Ев­ге­ний Оне­гин» (1829), ця по­е­ма з ко­мен­та­ря­ми Ли­фа­ря (1937) — С. Ли­фарь «Тре­тий пра­здник Пу­шки­на» (Париж, 1937).

Вра­жає ін­ста­ля­ція Ан­дрія Ро­ман­чен­ка: «за­тан­цьо­ва­ні» до дір ба­ле­тки, на­че зво­ро­тний бік сла­ви, а над ни­ми віль­но ши­ряє в про­сто­рі ки­я­нин — ли­цар ба­ле­ту на пла­ка­ті «Серж Ли­фар» (Поль Ко­лін, Париж, 1935).

ЩОДЕННА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГА­ЗЕ­ТА

Не­спо­ді­ва­на зу­стріч з ін­шим ки­я­ни­ном, який по­да­ру­вав улю­бле­но­му місту ні­жне ім’я Єгу­пець, очі­кує в кни­гар­ні Лу­ки Іль­ни­цько­го: «Лі­те­ра­тур­но-на­у­ко­вий ві­сник» (Ки­їв, 1919) мі­стить пра­цю Шо­лом-Алей­хе­ма «Ні­мець». А на одній із чи­слен­них афіш те­а­траль­но­го роз­ді­лу в ре­пер­ту­а­рі га­строль­ної по­до­ро­жі 1945 р. Ки­їв­сько­го дер­жав­но­го єв­рей­сько­го те­а­тру дві п’єси за тво­ра­ми Шо­лом-Алей­хе­ма — «Кра­вець» і «Тев’є мо­ло­шник». Че­рез ба­га­то ро­ків ви­ста­ва «Тев’є-Тевель» На-

Го­лов­ний ре­да­ктор Ла­ри­са IВШИНА

ціо­наль­но­го те­а­тру Іва­на Фран­ка з Бо­г­да­ном Сту­пкою в го­лов­ній ро­лі та сце­но­гра­фі­єю Да­ни­ї­ла Лі­де­ра ста­ла ки­їв­ською ле­ген­дою.

Ось три пар­ти з Пер­шої гім­на­зії, де на­вча­ли­ся Бул­га­ков і Ли­фар. А під склом ста­ро­вин­но­го пи­сьмо­во­го сто­лу — порт­ре­ти і до­ку­мен­ти трьох Ми­хай­лів, ви­пу­скни­ків Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту: Гру­шев­сько­го, Бул­га­ко­ва, Брай­чев­сько­го. Ди­плом­на ро­бо­та Гру­шев­сько­го бу­ла удо­сто­є­на зо­ло­тої ме­да­лі 1890 ро­ку; Бул­га­ков отри­мав зва­н­ня «лі­кар з від­зна­кою» 1916-го, а істо­рик Брай­чев­ський — ди­плом із від­зна­кою 1948 ро­ку.

ПО­ДО­РОЖ, ОСВЯЧЕНА ЛЮ­БОВ’Ю

Острів ста­рень­ких дру­кар­ських ма­ши­нок, в які встав­ле­но лис­тки з текс­та­ми сам­ви­да­ву, про­штем­пе­льо­ва­ні КДБ у 1970-х. Серед них — ста­т­тя Гри­го­рія Ко­чу­ра «Мі­гель Сер­ван­тес і Дон Кі­хот», від­кри­тий лист в ЦК КПУ і Пре­зи­дію Спіл­ки пи­сьмен­ни­ків Укра­ї­ни Ва­си­ля Сту­са про­ти цен­зур­них ути­сків, вірш Станіслава Тель­ню­ка «Пі­сень­ка остан­ньо­го гу­ро­на» з при­свя­тою Лі­ні Ко­стен­ко. А на сті­ні — ар­куш чер­не­тки ру­ко­пи­су по­е­ми Пу­шкі­на «Пол­та­ва» з ма­люн­ком ши­бе­ни­ці.

І те­ри­то­рія осо­би­сто­го жи­т­тя: сві­тли­ни ші­ст­де­ся­тни­ків, що ви­про­мі­ню­ють справ­жність ко­ха­н­ня та сі­мей­но­го ща­стя у над­зви­чай­них об­ста­ви­нах: Ва­силь Стус із дру­жи­ною Ва­лен­ти­ною По­пе­люх та си­ном Дми­тром; Ал­ла Гор­ська та Ві­ктор За­ре­цький; Сві­тла­на Ки­ри­чен­ко і Юрій Ба­дзьо; Іван Сві­тли­чний з дру­жи­ною Ле­о­ні­дою, а В’яче­слав Чор­но­віл та Ате­на Па­шко на за­слан­ні в Яку­тії — у ви­ши­ван­ках. Які кра­си­ві па­ри!

Не­ви­пад­ко­во по­до­рож, освячена лю­бов’ю до Ки­є­ва, за­вер­шу­є­ться в гру­зин­сько­му вин­но­му льо­сі Ба­бу­ні­дзе та До­ла­бе­рі­дзе — за спо­га­да­ми су­ча­сни­ків, ко­ли ту­ди при­хо­див Гру­шев­ський, «кав­казь­кий «по­гре­бок» ста­вав каз­ко­вою пе­че­рою». І ди­во ста­ло­ся — роз­ді­ле­ні ча­сом, рі­зні за по­гля­да­ми та на­ціо­наль­ною при­на­ле­жні­стю, ге­рої ви­на­хо­дять справ­жнє по­ро­зу­мі­н­ня в дру­жній за­стіль­ній бе­сі­ді.

Пер­ший, вкрай не­зви­чай­ний, про­ект від­був­ся ду­же на ча­сі: шість му­зе­їв на­да­ли чи­ма­ло уні­каль­них ори­гі­на­лів і вті­ли­ли кла­си­чну ідею ба­га­то­на­ціо­наль­но­го Ки­є­ва — об’єд­на­н­ня лю­дей куль­ту­ри для від­ро­дже­н­ня кра­ї­ни. Та­ка спів­пра­ця від­кри­ває шлях до но­вих мо­жли­во­стей про­фе­сій­но­го існу­ва­н­ня, адже ство­ре­н­ня ви­ста­вок — один із го­лов­них на­пря­мів му­зей­ної ді­яль­но­сті.

Ви­став­ка пра­цю­ва­ти­ме до 4 ве­ре­сня.

ПЛАКАТ ПО­ЛЯ КО­ЛІ­НА, ПРИСВЯЧЕНИЙ ЗІРЦІ БА­ЛЕ­ТУ ПАРИЗЬКОЇ ГРАНДОПЕРИ СЕРЖУ ЛИФАРЮ (ПАРИЖ, 1935 р.)

ГРА­ФІ­КА ПО­ЧА­ТКУ ХХ СТО­ЛІ­Т­ТЯ (ЕКСПОНАТ ІЗ МУ­ЗЕЮ М.ГРУ­ШЕВ­СЬКО­ГО)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.