Про ««сс лл оо вв ’’яянн сс ьькк иийй сс вв іі тт»» НАТО і ЄС

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Оле­на ЧМИР: «Єв­ро­пей­ський прин­цип «єд­но­сті у ба­га­то­ма­ні­тно­сті» не за­шко­див бол­гар­ській іден­ти­чно­сті»

Ро­сій­ська про­па­ган­да на­ма­га­є­ться пред­ста­ви­ти Мо­скву своє рід ним опло том « слов’ янсь ко го сві ту » й про ти ста ви ти йо го За хо ду. Але якщо ди­ви­ти­ся на факти, то ни­ні «слов’ян­ський світ» — це, хай як па ра док саль но, пе ре ду сім кра ї - ни- чле ни або кан ди да ти в ЄС та НАТО: Бол­га­рія, Хор­ва­тія, Сло­ве­нія, Сло­вач­чи­на, Поль­ща, Че­хія, Сер­бія, Чор­но­го­рія. Зда­є­ться, в нас про це ча­сто за­бу­ва­ють. Адже як по­ясни­ти аб­со­лю­тно не­ми­сли­мі за­кли­ки від­мо­ви­тись від пра­во­слав’я або пе­ре­йти на ла­ти­ни­цю, які ви­прав­до­ву­ють са­ме... не­об­хі­дні­стю єв­ро­ін­те­гра­ції?

Бол­га­рія — країна слов’ян­ська, пра во слав на, кра ї на з ки ри - лич ною абет кою. Вод но час та - кий іс то рич ний і куль тур ний бек г ра унд не за ва див їй ста ти чле ном ЄС та НАТО. Про це, а та­кож — про те, чо­му за ни­ніш - ніх ре алій до слід жен ня в га лу зі сла віс ти ки ма ють для Укра ї ни стра те гіч ну ва гу, го во ри мо з про від ною ук ра їнсь кою бол га - рис т кою, до цен том ка фед ри слов’ян­ської фі­ло­ло­гії Ін­сти­ту­ту фі­ло­ло­гії Ки­їв­сько­го на­ціо наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т. Шев­чен­ка, ди рек то ром Цен т ру бол - гарсь кої мо ви, лі те ра ту ри, іс то - рії та куль­ту­ри Оле­ною ЧМИР.

— Оле но Ро ма нів но, де в Укра­ї­ні го­ту­ють бол­га­ри­стів, ви­вча­ють бол­гар­ську мо­ву?

— Крім Ки ївсь ко го на ці о - наль но го уні вер си те ту ім. Т. Шев­чен­ка, про­від­ним цен­тром з ви­вче­н­ня бол­га­ри­сти­ки є Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. І. Фран­ка. В Оде­сько­му на­ціо­наль­но­му уні­вер­си­те­ті ім. І. Ме­чни ко ва вже по над де сять ро ків діє окре ма ка фед ра бол гарсь кої фі ло ло гії. Ви вча ють її та кож і в Бер­дян­сько­му дер­жав­но­му пе­да­го­гі­чно­му уні­вер­си­те­ті. Зви­чай­но в най­біль­шо­му об­ся­зі, як це від­бу­ва­ло­ся в кла­си­чних уні­вер­си­те­тах, ви кла дан ня ве деть ся в Ки - їв­сько­му та Львів­сько­му уні­вер­си те тах. Во­ни за без пе чу ють пра­кти­чне во­ло­ді­н­ня мо­вою.

Якщо йдеть ся про се ред ню осві­ту, то в Бол­гра­ді є гім­на­зія, в якій ви кла да єть ся бол гарсь ка мо ва. Ми під три му є мо з ни ми кон­та­кти. В Ме­лі­то­по­лі є кур­си, не­діль­на шко­ла, але це не шкіль­не ви­кла­да­н­ня. Раніше бол­гар­сько- ук ра їнсь ка гім на зія бу ла в При­а­зов’ї, в мі­сті При­мор­ську — знаю, що По­соль­ство Ре­спу­блі­ки Бол­га­рія до­по­ма­га­ло їм лі­те­ра­ту­рою, за про шу ва ло ви кла да чів. Там на віть ви кла да ли на род ні бол­гар­ські пі­сні й тан­ці. За­га­лом бол­гар­ська мо­ва в се­ре­дній осві­ті Укра ї ни при сут ня ма ло — зрід­ка во­на ви­кла­да­є­ться як фа­куль та тив. Вод но час Бол га рія ор га ні зо вує кур си пе ре під го тов - ки для вчи те лів із бол гарсь ких сіл, а та­кож для фі­ло­ло­гів, украї ніс тів, ру сис тів. Слід ро зу мі ти, що пе­ре­се­ле­н­ня бол­гар в Укра­ї­ну від бу ло ся ще то ді, ко ли не іс ну - ва­ло су­ча­сної лі­те­ра­тур­ної мо­ви. Від­по­від­но, укра­їн­ські бол­га­ри є но сі я ми до во лі ар ха їч но го ді - але­кту, й ви­вче­н­ня нор­ми су­час - но го мов лен ня по тре бує від них пев них зу силь. На жаль, як що раніше на та­кі кур­си во­ни їзди­ли ма­со­во, то сьо­го­дні опла­ти­ти со­бі до­ро­гу мо­же не ко­жен.

«ЗА СТА­ЛІ­НА ВО­ЛО­ДІ­Н­НЯ СЛОВ’ЯНСЬКИМИ МО­ВА­МИ РОБИЛО ЛЮ­ДИ­НУ «БОЛГАРСЬКИМ ФАШИСТОМ» АБО «БІЛОПОЛЯКОМ»

— Тоб то пев на тра ди ція ви - вчен ня бол га рис ти ки в Укра ї ні все ж існує?

— Якщо го во ри ти про наш уні вер си тет, то бол гарсь ку мо ву і лі­те­ра­ту­ру як окре­му спе­ці­аль - ність за­про­ва­джу­ють тут ли­ше з 1973 ро­ку. По­при те, що ка­фе­дра слов’ян­ської фі­ло­ло­гії є одні­єю з най­ста­рі­ших ка­федр Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту — від­кри­ла­ся во­на ще 1846 ро­ку!

До­ре­во­лю­цій­ні та сла­ві­сти пер­ших пі­сля­ре­во­лю­цій­них ро­ків бу­ли «уні­вер­са­ла­ми» — за­йма­ли­ся па­ра­лель­но сер­бо-хор­ват­ською, че­ською, поль­ською, бол - гар­ською та ін­ши­ми слов’янськими мо­ва­ми. Го­во­ря­чи про це по­ко­лі­н­ня до­слі­дни­ків, тре­ба на­зва­ти Ко­стян­ти­на Рад­чен­ка, який ви­вчав бол­гар­ську лі­те­ра­ту­ру кін­ця ХІV — по­ча­тку ХV сто­літь, а та­кож Оле­ксан­дра Лук’янен­ка, Ан­дро­ни­ка Сте­по­ви­ча.

Вза­га­лі ж став­ле­н­ня до ви­кла­дан ня слов’ янсь ких мов у різ ні ча­си бу­ло рі­зним. В істо­рії ро­бо­ти на­шої ка­фе­дри є зна­чна пе­рер­ва. Як ві до мо, пі сля ре во лю ції 1917 ро­ку в сту­ден­тах й ви­кла­да­чах уні­вер­си­те­тів вба­ча­ли во­ро­жі еле­мен­ти. Із 1920 до 1932 ро­ку за­мість уні­вер­си­те­ту фун­кціо­ну­вав Ви­щий ін­сти­тут на­ро­дної осві­ти, а по­тім — Ки­їв­ський ін­сти­тут на­род ної осві ти. У 1920 — 1930- х ро ках сла віс ти ка трак ту ва ла ся ко­му­ні­ста­ми як во­ро­жа на­у­ка, оскіль ки не від по ві да ла іде ям про­ле­тар­сько­го ін­тер­на­ціо­на­ліз- му. 1934 ро­ку в Мо­скві та Ле­нін­гра ді від був ся про цес у т. зв. Спра ві сла віс тів, яка, до ре чі, спер­шу бу­ла спря­мо­ва­на пе­ред­усім про­ти укра­їн­ської ін­те­лі­ген­ції. За ці­єю спра вою всі сла віс - ти­чні ка­дри в СРСР фа­кти­чно бу­ло зни­ще­но. Укра­їн­ські сла­ві­сти за­зна­ли ре­пре­сій ще раніше, зокре­ма у зв’яз­ку зі сфа­бри­ко­ва­ною спра­вою «Спіл­ки ви­зво­ле­н­ня Укра ї ни » . Ко ли го во ри мо про Роз стрі ля не Від род жен ня, слід зга да ти, зок ре ма, ім’ я Ми хай ла Драй-Хма­ри, який був не ли­ше бли­ску­чим по­е­том і лі­те­ра­тур­ним кри ти ком, а й ви дат ним сла віс - том, ви пус к ни ком Ки ївсь ко го уні­вер­си­те­ту.

Про­від­ний ра­дян­ський бол­га­рист Са му їл Бер н ш тейн при га - дує, як 1943 ро ку йо го ра зом із ака де мі ком Ми ко лою Дер жа ві - ним ви кли ка ли до то діш ньо го мі­ні­стер­ства осві­ти в Мо­скві. Там від­бу­ла­ся тяж­ка роз­мо­ва що­до від­су­тно­сті в СРСР ква­лі­фі­ко­ва­них сла­ві­стів. У Дер­жа­ві­на став­ся епі­ле­пти­чний на­пад у ка­бі­не­ті сек ре та ря, не при том ні ю чи, він обу­рю­вав­ся, що спер­шу всіх роз­стрі­ля­ли, а те­пер ви­ма­га­ють пе­ре­кла­да­чів. До­сі ж сам факт во­ло­ді­н­ня ін­ши­ми слов’янськими мо­ва­ми ро­бив лю­ди­ну або «бол - гар­ським фашистом», або «білополяком» — та­кі зна­н­ня слід бу­ло ре­тель­но при­хо­ву­ва­ти.

Таким чином, сла­ві­сти­ка від­ро­джу­є­ться в Мо­скві, а в Ки­їв­сько­му дер­жав­но­му уні­вер­си­те­ті її 1946 ро ку від род жує ака де мік Ле о нід Бу ла ховсь кий. До 1955 ро­ку ка­фе­дра слов’ян­ської фі­ло­ло гії бу ла ви пус ка ю чою. По тім по­тре­ба у фа­хів­цях змен­ши­лась, й слов’ янсь кі мо ви по ча ли ви - кла да ти як дру гу мо ву на ро - сій­сько­му та укра­їн­сько­му від­ді­лен нях. Із 1963 ро ку — та кож і бол гарсь ку. 1971 ро ку ка фед ра зно­ву стає ви­пу­ска­ю­чою, а 1973 ро­ку, як я вже го­во­ри­ла, від­був­ся пер­ший на­бір на спе­ці­аль­ність « бол гарсь ка мо ва і лі те ра ту ра » . 2013 ро­ку, на со­ро­ко­ву рі­чни­цю існу­ва­н­ня спе­ці­аль­но­сті, ми про­ве­ли ве­ли­ку кон­фе­рен­цію,тро­хи раніше то­го ж ро­ку бу­ло від­кри­то Центр бол гарсь кої мо ви, лі те ра - ту ри, іс то рії та куль ту ри. За ці 43 ро­ки ка­фе­дра пі­дго­ту­ва­ла ба­га­то кла­сних фа­хів ців.

— У чо­му по­ля­гає ро­бо­та Цен­тру? Хто по­с­при­яв йо­го по­яві?

— На ша ка фед ра пра цює в менш чи більш тіс ній вза є мо дії з по­соль­ства­ми від­по­від­них країн, а всі слов’ янсь кі кра ї ни, слід ска за ти, ду же пе рей ма ють ся по - ши рен ням знань про се бе, про свої куль ту ри. Ми бе ре мо участь у різ но ма ніт них ак ці ях, які про­во дять по соль ст ва. 1 лис то па да 2012 ро ку до нас впер ше прий - шов щой но при зна че ний по сол Рес пуб лі ки Бол га рія в Укра ї ні пан Кра сі мір Мін чев. Ми са ме від зна ча ли « День бу ди те лів » — бол­гар­ське свя­то, при­свя­че­не ді­я­чам, які зро би ли ве ли кий вне - сок у від род жен ня бол гарсь ко го на ро ду ще в ча си ос мансь ко го раб ст ва. На ші сту ден ти на стіль - ки вра зи ли па на по сла, що він за хо тів зро би ти для уні вер си те - ту щось хо ро ше. Оскіль ки в Ін­сти­ту­ті фі­ло­ло­гії існує пра­кти­ка ство рю ва ти мов но- куль тур ні цен т ри ( ни ні їх вже по над 20), По­соль­ство Ре­спу­блі­ки Бол­га­рія ви рі ши ло по спри я ти ство рен ню Цен­тру, при­свя­че­но­го їхній краї ні. По сол звер нув ся до ре кто ра уні вер си те ту, й нам ви ді ли ли ау­ди то рію, в якій по соль ст во сво їм кош том здій с ни ло ре монт, за ку пи ло меб лі, тех ні ку, де які но ві книж ки. Наш Центр бу ло уро­чи­сто від­кри­то в рам­ках ві­зи­ту до Ки­є­ва віце-пре­зи­ден­та Бол­га­рії Мар­га­ри­ти По­по­вої 24 трав­ня 2013 ро­ку, в День пам’ яті св. Ки ри ла та Ме фо дія, який у Бол га рії від зна ча єть ся як офі - цій­не свя­то — День слов’ян­ської пи сем нос ті та куль ту ри.

З’ явив ся своє рід ний осе ре - док. Ми про во ди мо не ли ше на - вчаль­ні за­ня­т­тя, а й рі­зно­ма­ні­тні сту­дент­ські май­стер­ні, на бол­гар­ські свя­та ор­га­ні­зо­ву­є­мо май­стер-кла­си з ви­го­тов­ле­н­ня тра­ди­цій­них при­крас. Дов­ко­ла Цен­тру гур­ту­ю­ться й пред­став­ни­ки бол­гарсь ких на ці о наль но- куль тур - них то­ва­риств.

«ГІБРИДНА ВІЙ­НА ВЕ­ДЕ­ТЬСЯ Й У БОЛ­ГА­РІЇ»

— Хто йде всту па ти на бол - гарсь ку мо ву і лі те ра ту ру? Чи по­трі­бна та­ка спе­ці­аль­ність су­спіль­ству та дер­жа­ві?

— Ко­ли я всту­па­ла до уні­вер­си­те­ту, на­ша спе­ці­аль­ність бу­ла ду­же по­пу­ляр­ною. За­раз си­ту­а­ція де­що ін­ша. Я за­кін­чи­ла хо­ро­шу ки­їв­ську ан­глій­ську шко­лу. Ми з ма­мою ра­ди­ли­ся, ку­ди ме­ні всту­па­ти. Моя ма­ма бу­ла вчи­тель­кою, і во­на не хо­ті­ла, щоб я пра­цю­ва­ла в шко­лі, то­му я обра­ла слов’ян­ську, а не ан­глій­ську фі­ло­ло­гію. На на­шій ка­фе­дрі зав­жди на­би­ра­ли ма­лень­кі гру­пи — до де­ся­ти чо­ло­вік. По­при те, що в Укра­ї­ні не­має ма­со­во­го ін­те­ре­су до ви­вче­н­ня слов’янських мов, нам вда­є­ться зна­хо­ди­ти вмо­ти­во­ва­них сту­ден­тів. Ни­ні на спе­ці­аль­ність «бол - гар­ська мо­ва і лі­те­ра­ту­ра» нам да­ють ві­сім місць держ­за­мов­ле­н­ня. У зв’яз­ку з ре­фор­мою осві­ти, яка сьо­го­дні три­ває, на­ші гру­пи ви­зна­ли не­пов­ни­ми.

За по пе ред ніх ча сів, ко ли в Укра ї ні про па гу вав ся « сла вян - ский мир», ми зна­чною мі­рою бу­ли впи са ні в цей кон текст, наш на­прям отри­му­вав пев­ні фі­нан­со­ві вли­ва­н­ня.

Ни­ні на­у­ков­ці, сту­ден­ти ро­блять акцент на ви­вчен­ні ан­глій­ської мо­ви. Але, як на ме­не, тут не­об­хі­дне пев­не пе­ре­о­сми­сле­н­ня. Сьо­го­дні ан­глій­ська мо­ва стає ду­же по­ши­ре­ною — ан­глій­ську вчать у шко­лах, її знає пра­кти­чно ко­жен. Але чи по­вин­ні, на­при­клад, на­ші ди­пло­ма­ти спіл­ку­ва­тись ан­глій­ською зі сво­ї­ми бол­гар­ськи­ми ко­ле­га­ми? Обме­же­н­ня ви­кла­да­н­ня слов’янських мов на ко­ристь ан­глій­ської ве­де до ба­га­тьох втрат, зокре­ма бі­зне­со­вих (кур­си, ви­да­н­ня під­ру­чни­ків), але та­кож, зві­сно, й до втра­ти іден­ти­чно­сті. Ни­ні тра­пля­ю­ться та­кі па­ра­до­ксаль­ні ви­пад­ки (про них роз­по­від­ав мій ко­ле­га про­фе­сор Де­ян Ай­да­чич), ко­ли, на­при­клад, сер­би пе­ре­кла­да­ють бол­гар­ський ро­ман з ан­глій­ської, спо­тво­рю­ю­чи при цьо­му іме­на лю­дей, на­зви мі­сце­во­стей. Це жа­хли­во! Раніше між­слов’ян­ське спів­ро­бі­тни­цтво в ме­жах рі­зних ін­сти­ту­цій бу­ло ті­сні­шим.

Ро­зу­мі­н­ня зна­че­н­ня гу­ма­ні­та­ри­сти­ки для роз­ви­тку су­спіль­ства сьо год ні де що ні ве льо ва не — стра­ждає Ака­де­мія на­ук, стра­жда­ють уні­вер­си­те­ти. Якщо ми обме­жи­мо або вза­га­лі від­мо­ви­мось від ви­кла­да­н­ня бол­гар­ської мо­ви ( а та кі роз мо ви лу на ють), бол - гар­ська сто­ро­на мо­же від­мо­ви­ти­ся від ви кла дан ня ук ра їнсь кої. Таким чином ми обме­жу­є­мо при­су­тність Укра­ї­ни за кор­до­ном.

ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.