Про «по­лі­ти­чний і пра­кти­чний» ре­зуль­та­ти Вар­шав­сько­го са­мі­ту

Але­ксан­дер ВІННІКОВ: «Для НАТО су­ве­рен­на і ста­біль­на Україна є ва­жли­вим еле­мен­том ста­біль­но­сті на єв­ро­а­тлан­ти­чно­му про­сто­рі»

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ві­та ШНАЙДЕР, Ма­рія МАТЯЖ, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

Не­що­дав­но у Вар­ша­ві відбувся са­міт НАТО, який і пре­зи­дент Поль­щі Ан­джей Ду­да, і Ген­сек Альян­су Єнс Стол­тен­берг на­зва­ли істо­ри­чним. І спіл­ку­ва­н­ня сту­ден­тів Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки «Дня» з го­ло­вою Пред­став­ни­цтва НАТО в Україні Але­ксан­де

ром ВІННІКОВИМ ста ло чу­до­вою на­го­дою, щоб ді­зна­ти­ся, як ре­зуль­та­ти ці­єї зу­стрі­чі у вер­хах впли­нуть на най­ближ­че май­бу­тнє України. Сту­ден­тів ці­ка­вив зміст ком­пле­ксно­го па­ке­та до­по­мо­ги, який бу­ло прийня­то на са­мі­ті, оцін­ка го­ло­вою Пред­став­ни­цтва ре­форм без­пе­ко­вої сфе­ри в Україні та за­яв укра­їн­сько­го Пре­зи­ден­та про не­го­тов­ність на­шої кра­ї­ни до член­ства в НАТО.

«ОДНІ­ЄЮ З ГО­ЛОВ­НИХ ТЕМ СА­МІ­ТУ У ВАР­ША­ВІ БУ­ЛО СТРИМАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ»

— Я по­чав роботу на по­са­ді ди­ре­кто­ра Офі­су зв’яз­ку НАТО у ве­ре­сні ми­ну­ло­го року, а з березня 2016 року є також го­ло­вою Пред­став­ни­цтва НАТО в Україні. До цього працював в Узбе­ки­ста­ні, де як го­ло­ва Офі­су зв’яз­ку НАТО охо­плю­вав усі п’ять країн Цен­траль­ної Азії. Також працював у штаб-квартирі НАТО, в ОБСЄ, у трьох рі­зних кра­ї­нах.

Ма­рія МАТЯЖ, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка: — Як ви оці­ню­є­те рішення Вар­шав­сько­го са­мі­ту?

А. В.: — Са­міт відбувся в ду­же ва­жли­вий час, коли ми сти­ка­є­мось із ви­кли­ка­ми та за­гро­за­ми безпеки як із Схо­ду, так із Пів­дня. Зі Схо­ду — це, зві­сно, агре­сив­ні дії Ро­сії в Україні та нав­ко­ло України, а також в ін­ших ре­гіо­нах єв­ро­а­тлан­ти­чно­го про­сто­ру. Також не­ста­біль­ність є на Близь­ко­му Сході, в Пів­ні­чній Афри­ці, що впли­ває на без­пе­ко­ву си­ту­а­цію на­ших со­ю­зни­ків у Єв­ро­пі як через по­си­ле­ну за­гро­зу те­ро­ри­зму, так і через мі­гра­цій­ну кри­зу. Саме тому НАТО по­вер­ну­ло­ся до сво­єї основ­ної спра­ви — ко­ле­ктив­ної й те­ри­то­рі­аль­ної безпеки. Якщо до цього ми понад де­ся­ти­лі­т­тя пра­цю­ва­ли над пи­та­н­ня­ми управ­лі­н­ня кри­зо­ви­ми си­ту­а­ці­я­ми, зокрема в Аф­га­ні­ста­ні, то одні­єю з го­лов­них тем са­мі­ту у Вар­ша­ві бу­ло стримання та забезпечення захисту. Глави дер­жав і уря­дів країн-чле­нів НАТО ви­рі­ши­ли ство­ри­ти чотири но­ві ба­таль­йо­ни на пе­ре­до­вих по­зи­ці­ях у кра­ї­нах Бал­ти­ки та в Поль­щі. Ми також по­кра­щи­ли на­ші спро­мо­жно­сті що­до ре­а­гу­ва­н­ня і про­ти­дії гі­бри­дній вій­ні, зокрема кі­бер­за­гро­зам. НАТО також удо­ско­на­лює за­хо­ди що­до захисту від атак з ви­ко­ри­ста­н­ням ба­лі­сти­чних ра­кет з-по­за меж єв­ро­а­тлан­ти­чно­го про­сто­ру. А також Альянс ще раз від­зна­чив і по­си­лив свою роль у гло­баль­ній ко­а­лі­ції що­до про­ти­дії «ІДІЛ».

Під час са­мі­ту йшло­ся про те, що НАТО актив­но до­по­ма­га­ти­ме кра­ї­нам-пар­тне­рам, зокрема Гру­зії, Україні, Мол­до­ві. Вар­то за­ува­жи­ти, що Україна бу­ла єди­ною кра­ї­ною-пар­тне­ром, яка про­ве­ла окре­му зу­стріч у рам­ках са­мі­ту на най­ви­що­му рів­ні. І, на мою дум­ку, це ще одна озна­ка ті­єї зна­чної ува­ги, яку НАТО при­ді­ляє Україні й пар­тнер­ству з нею.

Я хо­тів би від­зна­чи­ти два кон­кре­тні ре­зуль­та­ти ці­єї зу­стрі­чі Ко­мі­сії Україна — НАТО: по­лі­ти­чний і пра­кти­чний.

Від­но­сно пер­шо­го, то на са­мі­ті про­лу­на­ла по­ту­жна по­лі­ти­чна за­ява що­до підтримки су­ве­ре­ні­те­ту та те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті України. Ще раз бу­ло за­зна­че­но, що кра­ї­ни­чле­ни Альян­су не ви­зна­ють і не ви­зна­ва­ти­муть не­ле­гі­тим­ної анексії Кри­му. Також со­ю­зни­ки НАТО за­кли­ка­ли Ро­сію при­пи­ни­ти де­ста­бі­лі­зу­ю­чі дії й ви­ко­на­ти свою ча­сти­ну зо­бов’язань в рам­ках Мін­ських до­мов­ле­но­стей, пов­на ре­а­лі­за­ція яких не­об­хі­дна для дов­го­стро­ко­во­го по­лі­ти­чно­го ви­рі­ше­н­ня кон­флі­кту.

А пра­кти­чний ре­зуль­тат по­ля­гав в ухва­лен­ні со­ю­зни­ка­ми так зва­но­го Ком­пле­ксно­го па­ке­та до­по­мо­ги

PУкра­ї­ні. Цей па­кет охо­плює і під­си­лює про­гра­ми для України, що вже ді­ють, а також вклю­чає в себе но­ві про­е­кти і сфе­ри до­по­мо­ги. Го­лов­на ме­та по­ля­гає у під­трим­ці ре­форм в се­кто­рі оборони, що в ре­зуль­та­ті має при­ве­сти до спро­мо­жно­сті України са­мо­стій­но га­ран­ту­ва­ти свою без­пе­ку. Для то­го, щоб ви зро­зумі­ли, про що саме цей па­кет, я за­зна­чу, що в ньо­му охо­плю­ю­ться три­над­цять на­пря­мів підтримки і понад со­рок, при­сто­со­ва­них до кон­кре­тних по­треб України, за­хо­дів. Їх можна роз­ді­ли­ти на дві групи.

По-пер­ше, це всі ті, що без­по­се­ре­дньо сто­су­ю­ться ре­форм, пе­ре­ва­жно з ува­гою на під­си­ле­н­ня ци­віль­но­го контролю та де­мо­кра­ти­чно­го на­гля­ду за се­кто­ром оборони. І друга ка­те­го­рія, яка без­по­се­ре­дньо пов’яза­на з пер­шою, — роз­бу­до­ва спро­мо­жно­стей як ін­сти­ту­цій за­га­лом, так і осо­бо­во­го скла­ду, а також роз­ви­ток цих спро­мо­жно­стей завдяки під­го­тов­ці та роз­роб­ці рі­зно­ма­ні­тних до­ктрин, по­лі­тик і те­хні­чних мо­жли­во­стей. На­при­клад, це про­гра­ма про­фе­сій­ної під­го­тов­ки, яка спря­мо­ва­на на вдо­ско­на­ле­н­ня про­фе­сій­них на­ви­чок ци­віль­но­го пер­со­на­лу, який пра­цює у се­кто­рі безпеки та оборони; про­гра­ма з під­ви­ще­н­ня яко­сті вій­сько­вої осві­ти; про­гра­ма з ви­хо­ва­н­ня до­бро­че­сно­сті; про­гра­ма що­до під­ви­ще­н­ня рів­ня про­зо­ро­сті та підзві­тно­сті й для бо­роть­би з ко­ру­пці­єю у се­кто­рі безпеки та оборони.

Що­до дру­гої групи, тоб­то що­до роз­ви­тку обо­рон­них спро­мо­жно­стей, йде­ться на­сам­пе­ред про п’ять тра­сто­вих фон­дів, які бу­ло за­про­ва­дже­но під час са­мі­ту в Уель­сі два роки тому. Во­ни спря­мо­ва­ні на те, щоб по­до­ла­ти пев­ні про­га­ли­ни, за­без­пе­чи­ти кон­кре­тні по­тре­би, які є в укра­їн­сько­му се­кто­рі оборони. Ці тра­сто­ві фон­ди працюють у та­ких на­пря­мах: ло­гі­сти­ка і стан­дар­ти­за­ція; управ­лі­н­ня та кон­троль, ко­му­ні­ка­ція та комп’юте­ри­за­ція; кі­бер­за­хист; ме­ди­чна ре­а­бі­лі­та­ція поранених сол­да­тів і пе­ре­хід від вій­сько­вої кар’єри до ци­віль­ної (про­гра­ма, що до­по­ма­гає Україні роз­бу­ду­ва­ти стру­кту­ри, які на­да­ють мо­жли­вість лю­дям, ко­трі залишають вій­сько­ву слу­жбу, ре­ін­те­гру­ва­ти­ся на ци­віль­ний фах — сфе­ра, в якій НАТО під­три­мує Укра­ї­ну вже більш ніж де­сять років).

Ці тра­сто­ві фон­ди бу­ло сфор­мо­ва­но після ро­сій­ської агре­сії, тоб­то у ве­ре­сні 2014 року. І після Вар­шав­сько­го са­мі­ту во­ни пра­цю­ва­ти­муть і надалі, й на­віть під­ви­щать свою актив­ність.

Окрім цього, є ін­ші тра­сто­ві фон­ди та про­гра­ми те­хні­чної підтримки, які вже працюють на території України понад де­ся­ти­лі­т­тя і які за­йма­ю­ться та­ки­ми пи­та­н­ня­ми, як по­до­ла­н­ня на­слід­ків ра­дян­ської си­сте­ми управ­лі­н­ня та обо­рон­ної си­сте­ми в Україні. Фон­ди без­по­се­ре­дньо спря­мо­ва­ні на ду­же ва­жли­ві на­пря­ми, на мій по­гляд: зни­ще­н­ня тра­ди­цій­них ви­дів озбро­єнь і боє­при­па­сів, за­ста­рі­лої стрі­ле­цької зброї та лег­ко­го озбро­є­н­ня, а також зни­ще­н­ня ра­діо­актив­них від­хо­дів, що за­ли­ша­ю­ться на території ко­ли­шніх військових баз.

До Ком­пле­ксно­го па­ке­та до­по­мо­ги вхо­дять і но­ві сфе­ри, над яки­ми ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти. Це, зокрема, про­ти­дія са­мо­ро­бним ви­бу­хо­вим при­стро­ям, а також про­ти­дія гі­бри­дній вій­ні. Тра­сто­вий фонд з пи­тань про­ти­дії са­мо­ро­бним ви­бу­хо­вим при­стро­ям вті­лю­ва­ти­ме кон­кре­тні про­гра­ми, і, га­даю, для України це ду­же ва­жли­во, адже лю­ди, на жаль, і да­лі ги­нуть від ви­бу­хів на Донбасі. Що­до пи­та­н­ня про­ти­дії гі­бри­дній вій­ні бу­ло прийня­то рішення між НАТО та Укра­ї­ною про фор­му­ва­н­ня пла­тфор­ми для обмі­ну зна­н­ня­ми, ви­вче­н­ня до­сві­ду в цій сфе­рі. Україна, на жаль, має уні­каль­ний до­свід у та­кій вій­ні, й НАТО до­по­мо­же роз­бу­до­ву­ва­ти цю пла­тфор­му.

Ще один на­прям, над яким ми вже пра­цю­ва­ли та який отри­мав до­да­тко­вий ім­пульс під час са­мі­ту, — стра­те­гі­чні ко­му­ні­ка­ції. Тут роль НАТО по­ля­гає в тому, щоб до­по­мог­ти Україні роз­бу­ду­ва­ти спро­мо­жно­сті стра­те­гі­чних ко­му­ні­ка­цій не ли­ше в се­кто­рі оборони, ай у ці­ло­му. На­ші ко­ле­ги з Цен­тру ін­фор­ма­ції та до­ку­мен­та­ції НАТО ві­ді­гра­ють про­від­ну роль у тому, щоб до­по­мог­ти Україні роз­бу­ду­ва­ти ці спро­мо­жно­сті, і во­ни плі­дно працюють з Ра­дою на­ціо­наль­ної безпеки та оборони й ін­ши­ми укра­їн­ськи­ми пар­тне­ра­ми.

«ВА­ЖЛИ­ВО ДОПОМАГАТИ УКРАЇНІ ДІЛИТИСЯ СВО­ЇМ БАЧЕННЯМ ЗІ СВІТОМ»

Окса­на КОВАЛЬ, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка: — На якій ста­дії зараз пе­ре­бу­ває ство­ре­н­ня пла­тфор­ми з про­ти­дії гі­бри­дній вій­ні? Коли во­на буде за­пу­ще­на? І в чо­му саме по­ля­га­ти­ме ді­яль­ність у цій сфе­рі?

А. В.: — Це но­вий на­пря­мок ро­бо­ти як для України, так і для НАТО. Оби­дві сто­ро­ни хочуть роз- ши­ри­ти і змі­цни­ти свої спро­мо­жно­сті та зна­н­ня в цій сфе­рі. Ідея ство­ре­н­ня ці­єї пла­тфор­ми при­йшла саме з України, з РНБОУ. Бу­ло під­го­тов­ле­но про­ект Ука­зу Пре­зи­ден­та України що­до ство­ре­н­ня Цен­тру про­ти­дії гі­бри­дній вій­ні в апа­ра­ті РНБО. На­скіль­ки я ро­зу­мію, пла­ну­є­ться, що це буде стру­кту­ра, де пра­цю­ва­ти­ме вузь­ке ко­ло екс­пер­тів. Го­лов­на ідея по­ля­гає в тому, щоб пов­ні­стю ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти той по­тен­ці­ал гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, який зараз є в Україні, всіх тих екс­пер­тів, які ма­ють ве­ли­кі зна­н­ня для про­ти­дії гі­бри­дній вій­ні. На­скіль­ки я ро­зу­мію, буде ство­ре­но пев­ну по­стій­ну ін­сти­ту­цію, мо­жли­во, по­стій­ну ра­ду, яка пра­цю­ва­ти­ме у фор­ма­ті ре­гу­ляр­них зу­стрі­чей.

Я ду­маю, що на пер­шій ста­дії го­лов­ною ме­тою буде зібрати весь цей до­свід (уро­ки гі­бри­дної війни), який Україна вже має, оскіль­ки вже пев­ний час во­на є об’єктом гі­бри­дних атак. І потім, уже на ба­зі ви­вче­но­го до­сві­ду, бу­дуть ви­бу­до­ву­ва­ти­ся пев­ні лі­нії що­до змі­цне­н­ня укра­їн­сько­го по­тен­ці­а­лу про­ти­ді­я­ти таким гі­бри­дним ата­кам. У НАТО є ба­га­то мо­жли­во­стей для на­да­н­ня до­по­мо­ги, але ще не бу­ло ви­рі­ше­но, в якій саме сфе­рі, в якому саме на­прям­ку це по­трі­бно. Тоб­то все ще на ста­дії обго­во­ре­н­ня, і ми очі­ку­є­мо, що не­за­ба­ром ці дис­ку­сії зна­йдуть своє вті­ле­н­ня в кон­кре­тних про­е­ктах.

Окса­на КОВАЛЬ, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка: — Йде­ться про вплив на вну­трі­шній ме­діа-про­стір України чи про ви­крив­ле­н­ня ін­фор­ма­ції ро­сій­ською про­па­ган­дою на За­хо­ді про Укра­ї­ну?

А. В.: — Пев­но, це пи­та­н­ня що­до стра­те­гі­чних ко­му­ні­ка­цій. Мо­жли­во, во­но стосується і вну­трі­шньої, і зов­ні­шньої ау­ди­то­рії. Ва­жли­во допомагати Україні ділитися сво­їм баченням зі світом, роз­кри­ти свою істо­рію шир­шій між­на­ро­дній ау­ди­то­рії. Але якби я був укра­їн­ським дер­жав­ним слу­жбов­цем, то, ско­ріш за все, я б пе­ре­ймав­ся пи­та­н­ня­ми вну­трі­шньої ау­ди­то­рії. Я ду­маю, що на­віть в укра­їн­сько­му уря­ді ро­зу­мі­ють, що ре­фор­ми та про­гра­ми змін, у тому чи­слі в се­кто­рі безпеки та оборони, ви­ма­га­ють ефе­ктив­ної ко­му­ні­ка­ції з на­се­ле­н­ням.

Хри­сти­на СОЛТИС, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва­на Фран­ка: — Я хочу по­вер­ну­ти­ся до Ком­пле­ксно­го па­ке­та до­по­мо­ги, який буде надано Україні після са­мі­ту НАТО у Вар­ша­ві. Ска­жіть, будь лас- ка, коли він ре­аль­но за­пра­цює, і що по­трі­бно ро­би­ти обом сто­ро­нам для то­го, щоб він за­пра­цю­вав вча­сно і при­ніс ба­жа­ні ре­зуль­та­ти, на про­ти­ва­гу п’ятьом тра­сто­вим фон­дам, які за­пра­цю­ва­ли із за­пі­зне­н­ням на два роки?

А. В.: — На­справ­ді біль­шість за­хо­дів, вклю­че­них до Ком­пле­ксно­го па­ке­та до­по­мо­ги, вже пра­цює. І вже в багатьох на­пря­мах ве­де­ться ро­бо­та. До­зволь­те також не по­го­ди­ти­ся з ва­ши­ми сло­ва­ми, що ті п’ять тра­сто­вих фон­дів, які бу­ли за­сно­ва­ні в Уель­сі, по­ча­ли пра­цю­ва­ти із за­трим­кою на два роки. Це не так. Справ­ді, у пев­них тра­сто­вих фон­дах мо­гло так зда­ва­ти­ся, що бу­ло пев­не зво­лі­ка­н­ня. Де­що із цього сто­су­ва­ло­ся те­хні­чних за­три­мок з обох сто­рін, але, зде­біль­шо­го, це бу­ло пов’яза­но з не­об­хі­дні­стю кра­ще зро­зу­мі­ти, які саме про­е­кти за ци­ми на­прям­ка­ми є прі­о­ри­те­тни­ми для ви­ко­на­н­ня. У пев­ний тер­мін ми ма­ли ви­вчи­ти ре­аль­ну си­ту­а­цію та по­тре­би, а потім уже пе­ре­хо­ди­ти до актив­ної ста­дії ро­бо­ти цих тра­сто­вих фон­дів. Те ж саме буде і з но­ви­ми тра­сто­ви­ми фон­да­ми, на­при­клад з фон­дом із пи­тань про­ти­дії са­мо­ро­бним ви­бу­хо­вим при­стро­ям. По-пер­ше, тре­ба зро­би­ти ком­пле­ксний ана­ліз по­треб, що саме по­трі­бно Україні, які на­прям­ки є най­ва­жли­ві­ши­ми. А про­ве­де­н­ня та­кої оцін­ки си­ту­а­ції та ви­вче­н­ня по­треб — це не­від’єм­на ча­сти­на фун­кціо­ну­ва­н­ня тра­сто­во­го фон­ду. Від­так не можна ка­за­ти, що по­ки там буде ве­сти­ся до­слі­дже­н­ня, то тра­сто­вий фонд не пра­цю­ва­ти­ме.

Я хо­тів би також до­да­ти кіль­ка слів, які сто­су­ю­ться ще одно­го аспе­кту Ком­пле­ксно­го па­ке­та до­по­мо­ги: до­рад­чої підтримки НАТО. Ми вже два роки до­по­ма­га­є­мо Україні ре­фор­му­ва­ти се­ктор безпеки та оборони. Зараз у нас є близько 15 екс­пер­тів, де­ле­го­ва­них со­ю­зни­ка­ми, які ко­жно­го дня працюють з їхні­ми укра­їн­ськи­ми ко­ле­га­ми та ін­ши­ми пар­тне­ра­ми, щоб до­по­мог­ти Україні ре­а­лі­зу­ва­ти ті ам­бі­цій­ні ре­фор­ми, які по­ста­вив со­бі за ме­ту укра­їн­ський уряд.

У Ком­пле­ксно­му па­ке­ті до­по­мо­ги йде­ться і про на­да­н­ня до­да­тко­вих ра­дни­ків, зокрема ра­дни­ка з пи­тань ци­віль­но­го контролю і де­мо­кра­ти­чно­го на­гля­ду, який пра­цю­ва­ти­ме з пар­ла­мен­том, а також з ін­ши­ми ін­сти­ту­ці­я­ми, на­при­клад ра­хун­ко­вою па­ла­тою, для то­го, щоб за­без­пе­чи­ти від­по­від­ний рівень підтримки для де­мо­кра­ти­чно­го на­гля­ду.

«БА­ТАЛЬ­ЙО­НИ НА ПЕ­РЕ­ДО­ВИХ ПО­ЗИ­ЦІ­ЯХ У СХІДНІЙ ЧА­СТИ­НІ АЛЬЯН­СУ — ЦЕ ВІД­ПО­ВІДЬ НА РО­СІЙ­СЬКУ АГРЕ­СІЮ»

Ма­ри­на СНІЖИНСЬКА, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»: — Офі­цій­но за­де­кла­ро­ва­но, і всі­ма ви­зна­но, що Росія по­ру­шує Мін­ські уго­ди. Що має зро­би­ти НАТО, щоб Росія на­ре­шті почала їх ви­ко­ну­ва­ти? Адже по­зи­ція НАТО зав­жди бу­ла в тому, щоб Мін­ські до­мов­ле­но­сті бу­ли ви­ко­на­ні.

А. В.: — По­зи­ція НАТО зав­жди бу­ла в тому, що Мін­ські до­мов­ле­но­сті ма­ють бу­ти пов­ні­стю ви­ко­на­ні. Мо­жли­во, во­ни не є до­ско­на­ли­ми, але це є єди­ний ре­а­лі­сти­чний план мир­но­го та дов­го­три­ва­ло­го ви­рі­ше­н­ня кон­флі­кту. НАТО на­го­ло­шує на не­об­хі­дно­сті пов­ної ре­а­лі­за­ції Мін­ських угод всі­ма сто­ро­на­ми, ви­зна­ю­чи, що Росія не­се осо­бли­ву від­по­від­аль­ність із цього при­во­ду. У під­сум­ко­вій спіль­ній за­яві Ко­мі­сії Україна — НАТО за ре­зуль­та­та­ми зу­стрі­чі у Вар­ша­ві за­зна­че­но, що Росія по­вин­на ви­ко­ри­ста­ти свій вплив на бойовиків, щоб во­ни також ви­ко­ну­ва­ли свою ча­сти­ну цих до­мов­ле­но­стей.

Оскіль­ки Альянс не ві­ді­грає без­по­се­ре­дньої ролі в по­шу­ку шля­хів розв’яза­н­ня цього кон­флі­кту, він ві­тає і ді­яль­ність «нор­манд­ської» че­твір­ки, і ді­яль­ність Трьох­сто­рон­ньої кон­та­ктної групи. Ми також пов­ні­стю під­три­му­є­мо Спе­ці­аль­ну мо­ні­то­рин­го­ву мі­сію (СММ) ОБСЄ, яка ві­ді­грає клю­чо­ву роль у спри­ян­ні де­е­ска­ла­ції кон­флі­кту, і на­го­ло­шу­є­мо на ва­жли­во­сті пов­но­го й без­пе­ре­шко­дно­го до­сту­пу для її спо­сте­рі­га­чів.

Ма­ри­на БАРБА, Одеський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. І.І. Меч

ни­ко­ва: — В ін­терв’ю ні­ме­цько­му ви­дан­ню Spiegel не­що­дав­но Сер­гій Ка­ра­га­нов, осо­би­стий ра­дник Путіна, за­явив на­сту­пне: «Ми за­зда­ле­гідь по­пе­ре­джа­ли НАТО, що не тре­ба на­бли­жа­тись до кор­до­нів з Укра­ї­ною. На щастя, Росія змо­гла зу­пи­ни­ти НАТО в цьо­му на­прям­ку». Як ви оці­ню­є­те цю за­яву російського ви­со­ко­по­са­дов­ця?

А. В.: — Усі ре­зуль­та­ти Вар­шав­сько­го са­мі­ту вко­тре під­твер­джу­ють, що по­зи­ція НАТО і всі його рішення ви­клю­чно обо­рон­но­го ха­ра­кте­ру, є про­пор­цій­ни­ми та пов­ною мі­рою від­по­від­а­ють усім між­на­ро­дним зо­бов’яза­н­ням, які НАТО на себе взя­ло. Це стосується і тих ба­таль­йо­нів на пе­ре­до­вих по­зи­ці­ях у східній ча­сти­ні Альян­су, про які я вже ка­зав. Це на­справ­ді від­по­відь на ро­сій­ську агре­сію що­до України та ін­ші про­во­ка­цій­ні вій­сько­ві дії. Сво­ї­ми ді­я­ми Росія вже по­ру­ши­ла і між­на­ро­дне пра­во, і свої зо­бов’яза­н­ня, зокрема осно­во­по­ло­жний Акт що­до від­но­син НАТО—Росія від 1997 року. НАТО зав­жди ви­ко­ну­ва­ло свої зо­бов’яза­н­ня в рам­ках цього Акту і про­дов­жує ви­ко­ну­ва­ти. Що­до Ро­сії, ми й надалі спо­ді­ва­є­мось, що у нас мо­жуть бу­ти дов­го­стро­ко­ві, кон­стру­ктив­ні від­но­си­ни. Але та­ке пар­тнер­ство мо­же бу­ти від­нов­ле­но ли­ше у ви­пад­ку, якщо Росія по­вер­не­ться до ви­ко­на­н­ня сво­їх між­на­ро­дних зо­бов’язань і між­на­ро­дно­го пра­ва. До то­го ча­су не мо­же бу­ти мо­ви про по­вер­не­н­ня зви­чай­но­го рів­ня спів­ро­бі­тни­цтва, так зва­но­го business as usual. На­ша пра­кти­чна співпраця — як вій­сько­ва, так і ци­віль­на — за­ли­ша­є­ться при­пи­не­ною. Але ми від­кри­ті до по­лі­ти­чно­го діа­ло­гу з Росією, і не­вдов­зі після Вар­шав­сько­го са­мі­ту (а саме 13 липня) бу­ла про­ве­де­на зу­стріч Ра­ди НАТО—Росія у Брюс­се­лі.

«НАТО ПРИТРИМУЄТЬСЯ СВО­ЄЇ ПО­ЛІ­ТИ­КИ ВІДКРИТИХ ДВЕ­РЕЙ»

Ві­та ШНАЙДЕР, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська

ака­де­мія»: — Як ви оці­ню­є­те по­зи­цію По­ро­шен­ка на Вар­шав­сько­му са­мі­ті що­до то­го, що пи­та­н­ня член­ства України в НАТО не сто­їть на по­ряд­ку ден­но­му? Чим ви­зна­ча­є­ться го­тов­ність України всту­пи­ти в НАТО? І чи ця го­тов­ність має від­по­від­а­ти всім стан­дар­там НАТО? Тому що ві­до­мі ви­пад­ки, коли кра­ї­ни всту­па­ли в НАТО без та­кої го­тов­но­сті.

А. В.: — НАТО притримується сво­єї по­лі­ти­ки відкритих две­рей, яка є за­са­дни­чим по­ло­же­н­ням Ва­шинг­тон­сько­го до­го­во­ру що­до за­сну­ва­н­ня Пів­ні­чно­а­тлан­ти­чно­го альян­су.

На сьо­го­дні Україна не по­да­ва­ла заявки що­до член­ства в НАТО. І це за­ле­жить ви­клю­чно від рішення са­мої України, чи хо­че во­на цього, чи ні. Якщо Україна ви­рі­шить по­да­ти та­ку за­яв­ку, то її роз­гля­нуть всі кра­ї­ни-чле­ни НАТО, як і будь-яку за­яв­ку від будь-якої ін­шої кра­ї­ни. На­ра­зі Пре­зи­дент і уряд України ви­рі­ши­ли ді­я­ти по­сту­по­во, а саме спер­шу до­сяг­ти рів­ня стан­дар­тів НАТО, тоб­то про­ве­сти всі не­об­хі­дні ре­фор­ми для до­ся­гне­н­ня цих стан­дар­тів, а потім вже ста­ви­ти на по­ря­док ден­ний пи­та­н­ня що­до член­ства. На наш по­гляд, це ре­а­лі­сти­чний під­хід. І ва­жли­во розу мі ти, що вті лен ня стан дар тів НАТО — це не су­то те­хні­чна спра­ва, яка стосується, ска­жі­мо, до­ся­гне­н­ня від­по­від­но­сті в уні­фор­мі або боє­при­па­сах то­що. Йде­ться про та­кі фун­да­мен­таль­ні цін­но­сті, як де­мо­кра­тія, вер­хо­вен­ство пра­ва, пра­ва лю­ди­ни, рин­ко­ва еко­но­мі­ка. Це також пе­ред­ба­чає змі­ни в мен­та­лі­те­ті, які ма­ють від­бу­ти­ся. І на­ша роль як пред­став­ни­цтва НАТО в Україні по­ля­гає в тому, щоб до­по­мог­ти України на цьо­му шля­ху до ре­форм. Так, ми сфо­ку­со­ва­ні на се­кто­рі безпеки й оборони, оскіль­ки ма­є­мо в цьо­му се­кто­рі біль­ше до­сві­ду, але ми також акцен­ту­є­мо на не­об­хі­дно­сті за­сто­су­ва­н­ня ком­пле­ксно­го під­хо­ду до ре­форм.

Про­те я му­шу за­зна­чи­ти, що в Україні вже є кон­кре­тний ін­стру­мент для спри­я­н­ня до­ся­гне­н­ня єв­ро­а­тлан­ти­чних стан­дар­тів. І цей ін­стру­мент на­зи­ва­є­ться Річна на­ціо-

наль­на про­гра­ма. По­тен­ці­ал ці­єї про­гра­ми до­сі не ви­ко­ри­ста­но пов­ною мі­рою. Aле ми­ну­ло­го ти­жня бу­ла по­нов­ле­на ро­бо­та Мі­жві­дом­чої ко­мі­сії з ко­ор­ди­на­ції єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції України під ке­рів­ни­цтвом ві­це-прем’єр-мі­ні­стра з пи­тань єв­ро­пей­ської і єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції Іван­ни Клим­пу­шЦин­ца­дзе, і ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що це спри­я­ти­ме ефе­ктив­ні­шій ре­а­лі­за­ції цього по­тен­ці­а­лу.

Хри­сти­на ПЕТРЕНКО, Одеський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет іме

ні І.І. Ме­чни­ко­ва: — Відомий жур­на­ліст-між­на­ро­дник Лан­се­лот Ло­у­тон у сво­їй про­мо­ві 1935 року ска­зав, що не­за­ле­жна, ав­то­ном­на Україна не­об­хі­дна для єв­ро­пей­сько­го еко­но­мі­чно­го про­гре­су і сві­то­во­го миру. Зва­жа­ю­чи на це, ва­жли­вим пи­та­н­ням є: у якій ін­тер­пре­та­ції вза­га­лі ви­вча­ють істо­рію України на За­хо­ді, осо­бли­во в кон­текс­ті сьо­го­дні­шніх ре­а­лій? Чи, мо­жли­во, є по­тре­ба іні­ці­ю­ва­ти ство­ре­н­ня нової про­гра­ми?

А. В.: — Для НАТО су­ве­рен­на і ста­біль­на Україна є ва­жли­вим еле­мен­том ста­біль­но­сті у єв­ро­а­тлан­ти­чно­му про­сто­рі. Що­до пи­та­н­ня про істо­рію, я не ду­маю, що це те пи­та­н­ня, у якому НАТО має пев­ну по­зи­цію: як по­трі­бно ви­вча­ти істо­рію будь-якої кра­ї­ни. Рад­ше, це пи­та­н­ня вже для стра­те­гі­чних ко­му­ні­ка­цій са­мої України: як саме роз­по­ві­сти свою істо­рію сві­то­ві? У цьо­му кон­текс­ті, на мою дум­ку, ва­жли­во те, що коли лі­де­ри за­хі­дних дер­жав відвідують Укра­ї­ну, во­ни зав­жди бе­руть участь у пев­них за­хо­дах що­до вша­ну­ва­н­ня пам’яті або пев­них по­дій, які від­бу­ли­ся в Україні, — це ми не­що­дав­но ба­чи­ли на при­кла­ді прем’єр-мі­ні­стра Ка­на­ди.

«ПОСЛІДОВНА ПО­ЗИ­ЦІЯ «Дня» НА ПІД­ТРИМ­КУ ЄВ­РО­ПЕЙ­СЬКИХ АМ­БІ­ЦІЙ УКРАЇНИ НА­ДАЄ ВАМ ВИ­СО­КИЙ РІВЕНЬ ДОВІРИ В ОЧАХ ШИРОКОГО ЗАГАЛУ»

Окса­на КОВАЛЬ, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. Іва

на Фран­ка: — Га­зе­та «День» цьо­го­річ свя­ткує своє двад­ця­ти­річ­чя. Як ви роз­ці­ню­є­те її роль в ін­те­гра­ції України в НАТО?

А. В.: — Зві­сно, я знаю, що га­зе­та «День» — це одне з про­від­них ви­дань в Україні. Во­на ві­ді­грає зна­чну роль в ін­фор­му­ван­ні на­се­ле­н­ня. Я ду­маю, що ва­ша послідовна по­зи­ція на під­трим­ку єв­ро­пей­ських ам­бі­цій України на­дає вам ви­со­кий рівень довіри в очах широкого загалу.

Ми ро­зу­мі­є­мо, що за остан­ні два роки від­бу­ла­ся пев­на змі­на в тому, як Україна сприймає пи­та­н­ня єв­ро­а­тлан­ти­чних пра­гнень. Всі остан­ні до­слі­дже­н­ня гро­мад­ської дум­ки кажуть, що два роки тому рівень підтримки єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції України серед укра­їн­ців був ду­же низь­ким, а зараз він зна­чно ви­щий. Але, на мою дум­ку, на­пев­но, ба­га­то з цих змін ма­ли при­чи­ною рад­ше емо­цій­ну ре­а­кцію на агре­сію Ро­сії, ніж ра­ціо­наль­не ро­зу­мі­н­ня, що та­ке НАТО, що пе­ред­ба­чає і не пе­ред­ба­чає член­ство в ньо­му. На мій по­гляд, роль ва­шо­го ви­да­н­ня і вза­га­лі ЗМІ складається з двох фа­кто­рів: по-пер­ше, це на­да­н­ня фа­кти­чної ін­фор­ма­ції про те, що є НАТО і що озна­чає член­ство в Альян­сі; по-дру­ге, зо­се­ре­ди­ти­ся на від­по­від­них ре­фор­мах, які зараз від­бу­ва­ю­ться в Україні. За­га­лом я ска­зав би, що неможливо пе­ре­оці­ни­ти роль про­фе­сій­ної жур­на­лі­сти­ки у ви­сві­тлен­ні ре­форм. Тут я ка­жу про член­ство як не су­то те­хні­чні ре­чі, а все те (як бу­ло зга­да­но ви­ще), що пе­ред­ба­чає змі­ну мен­та­лі­те­ту і та­ких цін­но­стей, як де­мо­кра­тія, вер­хо­вен­ство пра­ва. Вва­жаю, що у ме­діа є пев­ні мо­жли­во­сті, щоб ви­сві­тлю­ва­ти саме ці пи­та­н­ня і по­ясню­ва­ти лю­дям, що во­ни пе­ред­ба­ча­ють.

Ба­жаю вам всьо­го най­кра­що­го як у на­вчан­ні, так і в май­бу­тній кар’єрі.

ФО­ТО МИ­КО­ЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.