Три «брек­зи­те­ри» Те­ре­зи Мей,

Або Чо­го очі­ку­ва­ти Україні від но­во­го бри­тан­сько­го уря­ду

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Те­тя­на ВОВНЯНКО, спів­за­снов­ник бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції British Ukrainian Aid, во­лон­тер, Лон­дон

Ре акція сві­то­вої ди­пло­ма­ти­чної спіль­но­ти на­при­зна­че­н­ня Бо­ри­са Джон со­на дер ж сек ре та рем у за кор - дон­них спра­вах Ве­ли­ко­бри­та­нії бу­ла вкрай не­га­тив­ною. І це пов’яза­но не тіль­ки з його не­пе­ре­дба­чу­ва­ні­стю чи ста­т­тя­ми у га­зе­ті Guardian, в яких він зро­бив низ­ку обра­зли­вих ко­мен­та­рів про Ба­ра­ка О ба му, Гі­ла­рі Клін­то­ні Ре д же па Ер до­га­на, але зна­чною мі­рою з не­о­дно­зна­чні­стю його ролі у не­що­дав­ньо­му ре­фе­рен­ду­мі про ви­хід Бри­та­нії з Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу.

Лорд Майкл Хе зел тін, один із лі­де­рів партії То­рі, від­вер­то зви­ну­ва­тив Джон со­на у ство­рен­ні най­біль­шої кон­сти­ту­цій­ної кри­зи, по­рів­няв­ши його з ге­не­ра­лом, що вів свою ар­мію впе­ред під зву­ки гар­ма­ті по­ки­нув її на­при­зво­ля­ще у най­більш від­по­від­аль­ний мо­мент. Це, мо­жли­во, найв­лу­чні­ша ха­ра­кте­ри­сти­ка, яка по­ка­зує, на­скіль­ки Борис Джон сон здатний не­сти від­по­від­аль­ність за свої політичні за­яви і вчин­ки, що ви­рі­шу­ють до­лю ці­ло­го народу.

Але в за­галь­но­му бри­тан­ський по­лі­ти­кум є більш по­мір­ко­ва­ним у кри­ти­ці стра­те­гії Те­ре­зи Мей і її ка­дро­вих при­зна­чень. З пев­ною мі­рою сар­ка­зму во­ни від­зна­ча­ють, що три лі­де­ри кам­па­нії за ви­хід Ве­ли­ко­бри­та­нії з Єв­ро­со­ю­зу те­пер ма­ють мо­жли­вість на пра­кти­ці ре­а­лі­зу­ва­ти обі­ця­не. Два ін­ші «брек­зи­те­ри» — Де­від Де­віс, який буде очо­лю­ва­ти від­діл в бри­тан­сько­му уря­ді з пи­тань ви­хо­ду із Єв­ро­со­ю­зу, та Лі­ам Фок с, яко­го при­зна­чи­ли мі­ні­стром зов­ні­шньої тор­гів­лі. Во­ни нав­ви­пе­ред­ки пе­ре­ко­ну­ва­ли свій еле­кто­рат про лег­кість роз­лу­че­н­ня з ЄС, тож те­пер ма­ють вті­ли­ти це у жи­т­тя. Як від­зна­чив ре­да­ктор най­біль­шо­го та­бло­ї­ду Ні­меч­чи­ни Ні­ко­лас Блом: «Вре­шті­решт пра­во­су­д­дя має від­бу­ти­ся. Як мі­ністр за­кор­дон­них справ Борис Джон­сон має ляг­ти у по­стіль, при­го­то­ва­ну вла­сно­руч».

Але укра­їн­ців на­сам­пе­ред хвилює не стіль­ки стра­те­гія Джон со­на сто­сов­но Єв­ро­со­ю­зу, як його по­зи­ція що­до Володимира Путіна і війни, розв’яза­ної на сході України. І тут, мо­жли­во, вар­то звер­ну­ти­ся до стат­ті, на­пи­са­ної са­мим Бо­ри­сом Джон­со­ном у груд ні 2015- го, в якій він за - кли­кає укла­сти уго­ду з ди­я­во­лом і роз­по­ча­ти спів­пра­цю з Пу­ті­ним і Ба шар ома л ь- Аса дому Си­рії. Від­ки­да­ю­чи від­по­від­аль­ність за смер­ті ци­віль­них як на­слі­док бом­бар­ду­ва­н­ня, ухва­ле­но­го бри­тан­ським пар­ла­мен­том, Джон­сон вда­є­ться до фі­ло­соф­ської ри­то­ри- ки, що тисячі жі­нок, людей з ва­да­ми роз­ви­тку і ге­їв по­стра­жда­ли через свою при­на­ле­жність до не­пра­виль­но­го на­прям­ку ісла­му. В той час як най­більш ва­жли­вою є, вла­сне, бо­роть­ба з ісла­міст­ськи - ми те­ро­ри­ста­ми. Гі­по­те­ти­чно можна при­пу­сти­ти, що за ана­ло­гі­єю Джон­сон зна­йде при­чи­ни ви­прав­да­ти смер­ті на сході України як по­лі­ти­чну жер­тву на ко­ристь більш да­ле­ко­гля­дної ме­ти. Да­лі біль­ше, у сво­їй стат­ті він за­кли­кає до більш кре­а­тив­но­го під­хо­ду до ство­ре­н­ня ко­а­лі­ції і по­шу­ку но­вих дру­зів, яки­ми, на його дум­ку, мо­жуть ста­ти Володимир Пу­тін та ро­сі­я­ни. Втім, він роз­гля­дає їх ли­ше як тим­ча­со­вих со­ю­зни­ків, які зро­блять свою бру­дну роботу, до­зво­лив­ши Бри­та­нії від­но­ви­ти свій кон­троль у Си­рії й Паль­мі­рі, осе­ред­ку військових угру­по­вань «ІДІЛ».

Після гу­чно­го роз­слі­ду­ва­н­ня уча­сті бри­тан­ських військ у вій­ні в Іра­ку та ви­зна­н­ня осо­би­стої від­по­від­аль­но­сті То­ні Б л ера за не­ви­ва­же­не по­лі­ти­чне рішення ймо­вір­ність без­по­се­ре­дньої уча­сті Бри­та­нії у військових ді­ях на Сході чи де­ін­де зни­же­на майже до ну­ля. Во­дно­час Ве­ли­ко­бри­та­нія за­ці­кав­ле­на гра­ти роль силь­но­го по­лі­ти­чно­го лі­де­ра, але ця роль мо­же змі­ни­ти­ся в умо­вах по­сла­бле­н­ня по­зи­цій Бри­та­нії вна­слі­док брек­зи­ту.

По­вер­та­ю­чись до сьо­го­де­н­ня, вар­то звер­ну­ти ува­гу на пер­ші за­яви Бо­ри­са Джон­со­на на його но­вій по­са­ді. Сво­їм пер­шо­чер­го­вим зав­да­н­ням він вба­чає змі­не­н­ня про­фі­лю Ве­ли­ко­бри­та­нії як гло­баль­но­го сві­то­во­го грав­ця, а також пе­ре­гляд від­но­син із Євросоюзом вбік їх по­си­ле­н­ня і по­бу­до­ви ті­сні­ших між­уря­до­вих зв’яз­ків.

Час по­ка­же, на­скіль­ки Ве­ли­ко­бри­та­нія го­то­ва для по­си­ле­н­ня сво­їх по­зи­цій в ін­ших ре­гіо­нах, крім Єв­ро­пи, саме в пе­рі­од ви­хо­ду з Єв­ро­со­ю­зу. Від­кри­тим є також пи­та­н­ня, на­скіль­ки ви­клю­че­ним є по­вер­не­н­ня кур­су Бри­та­нії під ке­рів­ни­цтвом но­во­го кер­ма­ни­ча до «но­вих ста­рих дру­зів». Єди­не, що мо­же за­спо­ко­ї­ти нас у цій си­ту­а­ції— це те, на­скіль­ки по­лі­ти­чна кре­а­тив­ність і екс­тра­ва­ган­тність Бо­ри­са буде стри­му­ва­ти­ся ко­лом його ра­дни­ків і тве­ре­зі­стю під­хо­ду Те­ре­зи Мей.

Володимир Пу­тін був серед тих лі­де­рів, хто при­ві­тав Те­ре з уМ ейз її при­зна­че­н­ням. Він ви­сло­вив спо­ді­ва­н­ня по­бу­ду­ва­ти кон­стру­ктив­ний діа­лог що­до дво­сто­рон­ніх від­но­син і ви­ко­на­н­ня між­на­ро­дних угод. Ро­сій­ські ви­да­н­ня по­рів­ню­ють її із Мар­га­рет Те­тчер, го­во­ря­чи про но­ве пе­ре­вті­ле­н­ня «за­лі­зної ле­ді», а мі­ністр оборони Ро­сії за­зна­чив, що Тер е за Мей де­мон­струє жорс­ткість і від­да­ність по­зи­ці­ям силь­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі оборони.

По­рів­ня­н­ня із« за­лі­зною ле­ді» ма­ють пев­ний сенс, якщо взя­ти до ува­ги, що Те­ре­за Мей най­дов­ше обі­йма­ла по­са­ду мі­ні­стра вну­трі­шніх справ за остан­ні 50 років в істо­рії Ве­ли ко­бри та­ні ї. Ко­мен­ту­ю­чи її пер­ші з віл ьне­н­ня мо­жно­влад­ців, ан­глій­ські ви­да­н­ня пи­шуть про най­більш без­жа­лі­сний від­бір у су­ча­сній по­лі­ти­чній бри­тан­ській істо­рії. Чи буде Тер е за Мей до­три­му­ва­ти­ся жорс­тко­го під­хо­ду і у зов­ні­шній по­лі­ти­ці? Тут слід вра­хо­ву­ва­ти її до­свід бо­роть­би із те­ро­ри­змом все­ре­ди­ні кра­ї­ни і те, що біль­ше ше­сти років во­на бу­ла чле­ном Ра­ди на­ціо­наль­ної безпеки, отри­му­ю­чи ко­жно­го ти­жня зві­ти бри­тан­ської се­кре­тної слу­жби.

Тер е за Мей чу­до­во розуміє, who is Mr. Putin. У сво­їх за­явах во­на від­вер­то говорила про за­гро­зу без­пе­ці Ве­ли­ко­бри­та­нії і Єв­ро­пи збо­ку Ро­сії, що зросла після пе­ре­тво­ре­н­ня остан­ньої на ще більш ав­то­ри­тар­ну агре­сив­ну дер­жа­ву, осо­бли­во після по­лі­ти­чно­го вбив­ства Оле­ксан­дра Ли­тви­нен­ка. По за­вер­шен­ні слу­хань у спра­ві Ли­тви­нен­ка у Ви­со­ко­му су­ді Лон­до­на, де бу­ло вста - нов ле­но участь ФСБ, офі­цій­них осіб, вра­хо­ву­ю­чи се­кре­та­ря Ра­ди безпеки Пат руш еваі осо­би­сто Путіна, Те­ре­за Мей звер­ну­ла­ся з ли­стом до НАТО і Єв­ро­со­ю­зу. У ньо­му во­на на­го­ло­си­ла на не об­хід н ості по­си­ле­н­ня контролю і за­хо­дів безпеки. Мей також чі­тко озву­чи­ла, що ане­ксія Кри­му бу­ла не­за­кон­ною, а по даль­ші дії Ро­сії в Україні при­зве­ли до де­ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції на єв­ро­пей­сько­му кон­ти­нен­ті. То жне вар­то очі­ку­ва­ти, що за­яви Володимира Путіна про го­тов­ність до діа­ло­гу змі­нять дум­ку Те­ре­зи Мей що­до су­тно­сті ро­сій­ської по­лі­ти­ки і відбудеться різ­ке по­те­плі­н­ня у від­но­си­нах.

Во­дно­час ми ма­є­мо ро­зу­мі­ти, що бри­тан­ська політика є над­зви­чай­но пра­гма­ти­чною і спря­мо­ва­но юна за­хист саме вла­сних ін­те­ре­сів. Якщо для на­ціо­наль­ної безпеки Ве­ли­ко­бри­та­нії або від­сто­ю­ва­н­ня її ін­те­ре­сів у схі­дних кра­ї­нах буде потрібна уго­да з Пу­ті ним, та­кі пе­ре­мо­ви­ни і співпраця від­бу­ду­ться. Але по­ки що Те­ре­за Мей не ви­яви­ла актив­ної за­ці­кав­ле­но­сті в екс­пан­сії ін­те­ре­сів на Схід і да­лі.

У цьо­му зв’яз­ку більш по­зи­тив­ним для України є при­зна­че­н­ня мі­ні­стром оборони Май­кла Фел­ло­на, який від­сто­ю­вав збе­ре­же­н­ня член­ства Ве­ли­ко­бри­та­нії в ЄС. На його дум­ку, Бри­та­нія бу­ла лі­де­ром у про­це­сі за­сто­су­ва­н­ня сан­кцій проти режиму Путіна, і саме зав­дя­чу­ю­чи під­трим­ці Єв­ро­со­ю­зу, це вда­ло­ся. По­гля­ди Фел­ло­на є про­ти­ле­жни­ми до за­яв Джон­со­на, який 9 трав­ня під час де­ба­тів зви­ну­ва­тив у ви­ни­кнен­ні про­блем в Україні, вла­сне, по­лі­ти­чний курс Єв­ро­пи. Ви­гля­да­ло так, що ане­ксія Кри­му і ро­сій­ське вій­сько­ве втру­ча­н­ня на сході Україні бу­ло спро­во­ко­ва­но Єв­ро­пою, яка роз­дра­ту­ва­ла російського ве­дме­дя. Пі­зні­ше Борис Джон­сон за­пе­ре­чив та­ке тра­кту­ва­н­ня сво­єї позиції, але у сві­тлі його по­пе­ре­дніх за­яв во­но не ви­да­є­ться аб­со­лю­тно не­пра­виль­ним.

На жаль, слід ви­зна­ти, що Україна по­ки за­ли­ша­є­ться краї - ною зі­ткне­н­ня ін­те­ре­сів, аніж пов­но­цін­ним пар­тне­ром на сві­то­вій аре­ні. Тому нам вар­то зо­се­ре­ди­ти­ся на ви­рі­шен­ні сво­їх вну­трі­шніх про­блем і менше по­кла­да­ти­ся на до­по­мо­гу ззов­ні. Пев­ний час ува­га Ве­ли­ко­бри­та­нії і Єв­ро­со­юз убу­де при­ку­тою до пи­тань пе­ре­бу­до­ви вла­сних від­но­син і під­ви­ще­н­ня вла­сної безпеки через події у Фран­ції і Туреччині. В той час як на­ші по­лі­ти­ки ма­ють дба­ти про змі­цне­н­ня дер­жа­ви і змі­ну її ста­ту­су від жер­тви ро­сій­ської агре­сії д окра­ї­ни, що за­без­пе­чує ста­біль­ність у ре­гіо­ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.