«Ша­хи на тра­ві»

Лі­тньо­шко­ля­рі «Дня» до­лу­ча­ю­ться не тіль­ки до тво­ре­н­ня які­сної жур­на­лі­сти­ки, а й до які­сно­го від­по­чин­ку

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут -

Ма­рія МАТЯЖ, Хри­сти­на СОЛТИС, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016 Фо­то Бо­ри­са КОРПУСЕНКА

■ Шотландія, ХV століття... Саме в цей час і в цьо­му мі­сці за­ро­ди­ла­ся одна з най­е­лі­тні­ших ігор. Ви ду­ма­є­те, її ви­на­йшли чле­ни ко­ро­лів­ської сім’ї? Зов­сім ні. Кур­йоз по­ля­гає в тому, що твор­ця­ми роз­ва­ги бу­ли зви­чай­ні па­сту­хи, а гра­ли в неї ли­ше пред­став­ни­ки зна­ті. Ба­га­то слав­них во­ї­нів в ті ча­си на­да­ва­ли їй пе­ре­ва­гу перед уро­ка­ми бо­роть­би, стріль­бою з лука та фі­зи­чною під­го­тов­кою. Тому ко­роль Шо­тлан­дії ви­дав за­кон, яким за­бо­ро­нив цю гру. І тіль­ки через століття світ зно­ву зу­стрів­ся з нею. А в Україні цей спорт по­чав розвиватися ли­ше в 90-ті роки ХХ століття.

■ Здо­га­да­лись, про що йде­ться? Якщо ні, ось під­каз­ка: «Но­ги на ши­ри­ні пле­чей, ко­лі­на роз­сла­бле­ні, тро­хи зі­гну­ті, спи­на рів­на, до рук бе­ре­мо клю­чку і впев­не­но за­ти­ска­є­мо її, тро­хи по­вер­та­є­мо ту­луб, роз­ма­ху­є­мось, па­у­за, і — швид­кий удар», — так по­чи­на­є­ться пер­ший урок гри в гольф. Для уча­сни­ків Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки він про­йшов у «Гольф-цен­трі Київ». Всту­пний ін­стру­ктаж­про­вів тре­нер із во­сьми­рі­чним до­сві­дом Ігор Оле­ксин.

■ Гольф є одним із най­до­сту­пні­ших ви­дів спор­ту для людей усіх ві­ко­вих ка­те­го­рій, адже вправ­ля­тись у ньо­му змо­же як ма­ла ди­ти­на, так і лю­ди по­хи­ло­го ві­ку. Тре­нер розповідає, що його най­мо­лод­шо­му учне­ві ли­ше три з по­ло­ви­ною роки, а най­стар­шо­му — дев’яно­сто. Тіль­ки уявіть со­бі, на­скіль­ки мо­ти­во­ва­ним та ви­три­ва­лим має бу­ти голь­фіст, якщо в се­ре­дньо­му один ра­унд три­ває чотири го­ди­ни, а ре­кор­дним став де­ся­ти­го­дин­ний гольф-ма­ра­фон! А ще ці­ка­во, що гру не зу­пи­ня­ють на­віть під час зли­ви.

■ Та­ка ін­фор­ма­ція трі­шки на­ля­ка­ла лі­тньо­шко­ля­рів, але не від­би­ла ба­жа­н­ня по­зна­йо­ми­ти­ся з голь­фом. Тому, не­зва­жа­ю­чи на спе­ку, журналісти-по­ча­тків­ці ви­ру­ши­ли на по­ле. До­да­тко­ву мо­ти­ва­цію для цього на­дав «Голь­фцентр Київ»: спе­ці­аль­но для лі­тньо­шко­ля­рів ор­га­ні­зу­ва­ли мі­ні­тур­нір, пе­ре­мож­це­ві яко­го пе­ред­ба­чав­ся по­да­ру­нок — сер­ти­фі­кат на без­ко­штов­не за­ня­т­тя з голь­фу.

■ Втри­ма­ти пра­виль­но клю­чку в ру­ках — ці­ла на­у­ка, що вже ка­за­ти про те, щоб ору­ду­ва­ти нею. Тому де­хто з лі­тньо­шко­ля­рів за­мість то­го, щоб на­пра­ви­ти м’яч у лун­ку, за­пу­скав туди клю­чку. До ре­чі, ін­стру­ктор розповідає, що це не уні­каль­ний ви­па­док, і на­віть вже є ре­корд — 50 ме­трів. На жаль, по­ки шко­ля­ри­кам не вда­лось по­би­ти його.

■ Тре­нер за­спо­ко­ю­вав учнів і на­га­ду­вав, що ва­жли­вим є пра- виль­не на­ла­шту­ва­н­ня на гру: «Коли на по­лі є пе­ре­по­на, на­при­клад, озе­ро, не ду­май­те про те, як би не по­тра­пи­ти в ньо­го, іна­кше — м’яч по­ле­тить у воду. Ду­май­те про те, що ваш удар буде вда­лим, і тоді все вийде». Він та­ко­ждо­дає, що гольф пов’язаний з пси­хо­ло­гію та ана­лі­зом. Грав­цю тре­ба бу­ти спо­кій­ним і ана­лі­зу­ва­ти си­ту­а­цію: з яко­го бо­ку пі­ді­йти до м’яча, яку клю­чку ви­бра­ти і з якою си­лою вда­ри­ти. Та­ко­жне­об­хі­дно вра­ху­ва­ти опір ві­тру та ін­ші при­ро­дні умо­ви. Через це гольф ча­сто на­зи­ва­ють «ша­ха­ми на тра­ві».

■ Ще одні­єю спіль­ною ри­сою цих двох ігор є ве­ли­кий при­зо­вий фонд для їхніх пе­ре­мож­ців. Гро­шо­ва на­го­ро­да — це, зві­сно, при­єм­но, але щоб роз­по­ча­ти кар’єру, тре­ба чи­ма­ло гро­шей, щоб спо­ря­ди­ти себе. Так, Ігор Оле­ксин розповідає, що в се­ре­дньо­му по­ча­тків­цю по­трі­бно близько 1000 до­ла­рів, щоб за­ку­пи­ти одяг і спо­ря­дже­н­ня. Чи­ма­ла ча­сти­на з них йде на за­ку­пів­лю клю­чок, яких, до ре­чі, має бу­ти при­бли­зно 12, адже існу­ють клю­чки рі­зних ви­дів: одні — для да­ле­ких уда­рів, ін­ші — для ви­со­ких то­що.

■ От­же, після го­дин­но­го тре­ну­ва­н­ня роз­по­чав­ся мі­ні-тур­нір лі­тньо­шко­ля­рів. Зав­да­н­ня по­ля­га­ло в тому, щоб за­ки­ну­ти м’яч у лун­ку або хо­ча б на­бли­зи­тись до неї. Ко­жен гра­вець мав по дві спро­би, яких ба­га­тьом ви­яви­лось за­ма­ло. Тому де­хто з дівчат тро­хи за­сму­тив­ся. Та не­на­дов­го. Одра­зу після тур­ні­ру ін­стру­ктор по­ві­до­мив, що пе­ре­мож­ців буде двоє. Пер­ша но­мі­на­ція «За най­чі­ткі­ший удар», а друга — «За най­кра­щу те­хні­ку ви­ко­на­н­ня та най­силь­ні­ший удар». Пер­шою пе­ре­мо­жни­цею ста­ла Окса­на Вой­тко, а дру­гою — Ма­ри­на Барба, якій вда­лось за­ки­ну­ти м’яч на 70 ме­трів. Во­ни отри­ма­ли сер­ти­фі­ка­ти на без­ко­штов­не від­ві­да­н­ня клу­бу.

■ Оскіль­ки гольф з’явив­ся в Україні від­но­сно не­що­дав­но, він по­ки не за­лу­че­ний до між­на­ро­дних зма­гань. Але на сьо­го­дні вже ство­ре­но на­ле­жні умо­ви для тре­ну­вань, і цей спорт стає де­да­лі до­сту­пні­шим. Мо­жли­во, саме «на­ші» дів­ча­та в май­бу­тньо­му ста­нуть про­фе­сій­ни­ми голь­фіс­тка­ми і пред­став­ля­ти­муть Укра­ї­ну на між­на­ро­дних зма­га­н­нях.

■ На­га­да­є­мо, цього року Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня» про­хо­дить за підтримки Цен­тру ін­фор­ма­ції та до­ку­мен­та­ції НАТО.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.