4 « д » для Укра­ї­ни

Нам по­трі­бен свій «план Мар­шал­ла», який би вклю­чав де­ко­рум­пі­за­цію, де­о­лі­гар­хі­за­цію, де­со­вє­ті­за­цію та де­аген­ту­ри­за­цію

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Во­ло­ди­мир БОЙКО, Чер­ні­гів

Укра­ї­на — ба­га­та кра­ї­на, якою по­га­но прав­лять, вва­жає го­лов­ний ре­да­ктор ти­жне­ви­ка The Economist Едвард Лу­кас. Скла­дно по­ясни­ти, як мо­гло ста­ти­ся, що в Укра­ї­ні — най­ниж­чий рі­вень до­хо­дів се­ред усіх кра­їн Єв­ро­пи. Мі­жна­ро­дний ек­сперт вва­жає — го­лов­на про­бле­ма Укра­ї­ни не в еко­но­мі­ці та на­віть не у вій­ні з Ро­сі­єю, а в дер­жав­но­му, зна­чною мі­рою — пост­ра­дян­сько­му управ­лін­ні.

У ве­ре­сні 2004 р., спо­сте­рі­га­ю­чи ви­ступ Віктора Яну­ко­ви­ча пе­ред мі­сце­ви­ми управ­лін­ця­ми в Чер­ні­го­ві, ав­тор цих ряд­ків звер­нув ува­гу, що про­мо­вець дав зро­зу­мі­ти ау­ди­то­рії — ко­жен ма­ти­ме своє, від­по­від­но до по­зи­ції, яку має. Го­лов­не — під­три­муй­те ме­не, бо ми — ча­сти­на одні­єї си­сте­ми. Якщо ж хтось по­ру­шу­ва­ти­ме не­пи­са­ні пра­ви­ла — на­чу­вай­те­ся. Все це ду­же на­га­ду­ва­ло си­сте­му фе­одаль­них від­но­син у кон­ти­нен­таль­ній Єв­ро­пі, ко­ли ва­сал був зо­бов’яза­ний сю­зе­ре­ну вій­сько­вою слу­жбою та да­ни­ною, а остан­ній мав по­ва­жа­ти ін­те­ре­си сво­го під­ле­гло­го, якщо той, зві­сно, ви­ко­ну­ва­ти­ме те, що йо­му на­ле­жить ро­би­ти. При цьо­му стан справ на те­ри­то­рії був пе­ре­ва­жно у сфе­рі ком­пе­тен­ції ва­са­ла.

Але від­то­ді ба­га­то що змі­ни­ло­ся. У су­ча­сно­му сві­ті та­ка пра­кти­ка спри­йма­є­ться­не іна­кше, як управ­лі­н­ня«по по­ня­ті­ям»: ко­ли ви­рі­шаль­не зна­че­н­ня­ві­ді­грає не за­ко­но­дав­ство, а при­хо­ва­ні від гро­мад­сько­го ока не­під­кон­троль­ні гро­мад­сько­сті ва­же­лі впли­ву. З дру­го­го бо­ку, в се­ре­ди­ні си­сте­ми всі ма­ють пе­ре­бу­ва­ти під по­стій­ним кон­тро­лем, іна­кше ці­лі­сність по­ру­ши­ться, кон­стру­кці­я­за­ва­ли­ться , по­хо­вав­ши під со­бою кер­ма­ни­чів та їхні ста­тки. Звід­си ви­тра­ча­н­ня­ве­ли­че­зних люд­ських і гро­шо­во-май­но­вих (до ре­чі, зна­чною мі­рою — бю­дже­тних) ре­сур­сів для­кон­тро­лю над клю­чо­ви­ми то­чка­ми кон­цен­тра­ції ре­сур­сів.

Ло­яль­ність до прав­ля­чо­го ре­жи­му ста­ла основ­ним кри­те­рі­єм до­бо­ру управ­лін­ських ка­дрів. Під пра­виль­ні фра­зи про не­об­хі­дність про­фе­сіо­на­лі­зму зни­щу­ва­ла­ся­о­сно­ва для­ле­галь­ної кон­ку­рен­ції, на­то­мість куль­ти­ву­ва­ло­ся­при­слу­жни­цтво. В ре­зуль­та­ті більш са­мо­стій­ні та актив­ні ка­дри шу­ка­ли со­бі кра­що­го за­сто­су­ва­н­ня, а люд­ський по­тен­ці­ал дер­жав­но­го управ­лі­н­ня(і не ли­ше) впев­не­но де­гра­ду­вав. Тоб­то си­сте­ма по­віль­но зни­щу­ва­ла са­ма се­бе.

До­мі­ну­ва­н­ня­не­пра­во­вих спосо­бів розв’яза­н­ня управ­лі­н­ня ра­зом із пра­гне­н­ням до то­таль­но­го кон­тро­лю при­зво­ди­ло до не­об­хі­дно­сті «за­ма­ра­ти» всіх при­че­тних до чин­ної мо­де­лі. Без ком­про­ма­ту на її скла­до­ві, що до­зво­ляє три­ма­ти пер­со­на­лії у не­фор­маль­но-за­ле­жно­му ста­ні, ефе­ктив­но ді­я­ти си­сте­ма не мо­же. А роз­ми­тість за­ко­но­дав­ства ство­рює чи­слен­ні про­га­ли­ни, які за­кри­ва­ю­ться­ча­сом сум­нів­ни­ми рі­ше­н­ня­ми. Та­ким чи­ном, си­сте­ма спо­ну­кає адмі­ні­стра­то­рів рі­зних рів­нів до вчи­не­н­ня­не­за­кон­них дій, щоб по­тім ма­ти мо­жли­вість ви­бір­ко­во­го по­ка­ра­н­ня­чи ти­ску.

Во­дно­час пра­во­вий «бе­с­пре­дел» при­зво­дить до по­яви на мі­сцях чи­слен­них «на­по­ле­он­чи­ків», які ке­ру­ють у зру­чний та зро­зумі­лий для них спо­сіб. Як са­ме — на­о­чно де­мон­струє не­що­дав­ній ви­па­док із пер­шим за­сту­пни­ком го­ло­ви Ми­ко­ла­їв­ської обл­держ­адмі­ні­стра­ції. По­ді­бна си­сте­ма ду­же по­га­но чує го­лос «зни­зу», на­то­мість ре­а­гує на ше­піт «зго­ри». Це — апо­фе­оз вер­ти­каль­но­го ми­сле­н­ня­та бла­го­да­тний грунт для­ко­ру­пції.

Пі­сля­за­ро­дже­н­ня­си­сте­ми за ча­сів пре­зи­дент­ства Ле­о­ні­да Ку­чми до­вер­ше­ний ва­рі­ант її ре­а­лі­за­ції ми по­ба­чи­ли у 2010 — 2013 рр. То­ді ко­ру­пці­яв Укра­ї­ні ста­ла си­стем­ною, в то­му сен­сі, що зі спо­ра­ди­чних та ло­каль­них явищ во­на пе­ре­тво­ри­ла­ся­на най­по­ту­жні­ший ва­жіль управ­лі­н­ня: кра­ї­на бу­ла опо­ви­та ме­ре­жею «смо­тря­щих», які за­без­пе­чу­ва­ли над­хо­дже­н­ня­ви­зна­че­них до­хо­дів «на го­ру». Втім, був і «по­зи- тив­ний» бік ме­да­лі — ко­ру­пці­я­на­бу­ла впо­ряд­ко­ва­но­сті, ко­жен суб`єкт знав — ко­му, ко­ли та скіль­ки тре­ба за­пла­ти­ти. От­же, не­ді­є­зда­тним та­ким під­хід на­зва­ти важ­ко, а от єв­ро­пей­ським — на­вряд чи.

Вкрай не­без­пе­чним він ви­явив­ся з то­чки зо­ру між­на­ро­дних впли­вів на дер­жа­ву, бо ви­ко­ри­сто­ву­вав­ся­зов­ні­шні­ми си­ла­ми як ін­стру­мент для то­таль­ної ко­рум­по­ва­но­сті всі­єї укра­їн­ської прав­ля­чої вер­хів­ки, зокре­ма — опо­зи­ції. Так уже тра­пля­ло­ся за ча­сів Укра­їн­ської ко­за­цької дер­жа­ви. То­ді Мо­сква то­ле­ру­ва­ла ко­рум­по­ва­ність ко­за­цької стар­ши­ни, зни­щу­ю­чі будь-які по­тя­ги до ре­фор­му­ва­н­ня(ра­зом із іні­ці­а­то­ра­ми). Та­кти­ка се­бе ви­пра­вда­ла. Щось по­ді­бне ма­ло ста­ти­сяй те­пер. Та на­род ви­явив­ся кра­щим від сво­го прав­ля­чо­го кла­су.

У ре­зуль­та­ті пла­ни між­на­ро­дних грав­ців за­зна­ли нев­да­чі, але си­сте­ма всто­я­ла. Це був сво­го ро­ду ком­про­міс: по­єд­на­н­няв­сіх про­укра­їн­ських сил для­по­ря тун­ку дер­жа­ви. Без ілю­зій що­до яко­сті укра­їн­ських прав­ля­чих кіл. А за ком­про­мі­си тре­ба пла­ти­ти. Во­ни пе­ре­тво­ри­ли Май­дан кін­ця2014-го — по­ча­тку 2015 рр. на не­за­вер­ше­ну ре­во­лю­цію, яка стру­сну­ла си­сте­му, але не змі­ни­ла. Та­ким чи­ном, ми жи­ве­мо в кра­ї­ні Яну­ко­ви­ча без Яну­ко­ви­ча. Її осно­ва — ко­ру­пці­яя к спо­сіб дер­жав­но­го управ­лі­н­ня. Оста­н­ня має три рів­ні: ухва­ле­н­ня­на рів­ні ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви, уря­ду, пар­ла­мен­ту за­ві­до­мо по­га­них, по­пу­ліст­ських, рі­шень (на­при­клад, не­ймо­вір­но ве­ли­ка кіль­кість не­за­без­пе­че­них ма­те­рі­аль­но пільг); во­ни ство­рю­ють ме­ха­нізм не­спра­ве­дли­во­го роз­по­ді­лу су­спіль­них благ; існу­ва­н­ня­ду­же ве­ли­кої ре­гла­мен­та­ції в ді­яль­но­сті дер­жав­них ор­га­нів, що про­во­кує не­за­кон­ні рі­ше­н­ня­на всіх ща­блях вла­ди (йде­ться­про без­по­се­ре­дні від­но­си­ни дер­жа­ви та гро­ма­дя­ни­на, які ду­же ча­сто зво­дя­ться до ко­ру­пцій­них дій); си­ту­а­ці­яв при­ва­тно­му бі­зне­сі, який ма­со­во по­бу­до­ва­ний — до­бре, якщо на «сі­рих» схе­мах; во­на є дже­ре­лом вер­бу­ва­н­ня­но­вих аген­тів впли­ву ко­ру­пції.

Ко­ру­пці­яв Укра­ї­ні скрізь — ледь не ко­жен її гро­ма­дя­нин хоч раз в жит­ті сти­кав­ся­а­бо при­найм­ні ду­мав, як взя­ти чи да­ти від­кат. Зокре­ма — в по­лі­ти­ці. От­же, оби­дві сто­ро­ни тор­гу­ють дер­жав­ним, тоб­то — су­спіль­ним ін­те­ре­сом, май­ном і ко­шта­ми. Та­ким чи­ном від­бу­ва­є­ться­не­по­мі­тне, але не­вбла­ган­не по­стій­не по­гра­бу­ва­н­ня­кра­ї­ни. До ре­чі, фа­ктор Ро­сії та її спроб впли­ну­ти на прав­ля­чі ко­ла в Укра­ї­ні че­рез їхню ко­рум­по­ва­ність ні­хто не ска­со­ву­вав.

Ін­ша сто­ро­на спра­ви пов`яза­на з мо­раль­ною пло­щи­ною. Ха­бар у будь-якій фор­мі пе­ре­тво­рює лю­ди­ну на ра­ба си­сте­ми. Пси­хо­ло­гія ра­ба та гро­ма­дя­ни­на — по­ня­т­тя не­су­мі­сні. Тоб­то ко­ру­пці­я­зни­щує осно­ву для­ство­ре­н­няв Укра­ї­ні де­мо­кра­ти­чної пра­во­вої дер­жа­ви, за­кри­ва­ю­чи у та­кий спо­сіб шлях до пе­ре­тво­ре­н­ня­на успі­шну єв­ро­пей­ську кра­ї­ну.

Утім, бі­дність гро­ма­дян як по­хі­дне яви­ще від ко­ру­пції мо­же ма­ти еко­но­мі­чне об­грун­ту­ва­н­ня. Для зо­рі­єн­то­ва­них на екс­порт вла­сни­ків під­при­ємств ви­гі­дно пла­ти­ти сво­їм пра­ців­ни­кам як мо­жна мен­ші зар­пла­ти. У та­ко­му ра­зі збіль­шу­ю­ться при­бу­тки за ра­ху­нок роз­ри­ву між со­бі­вар­ті­стю то­ва­ру та ці­ною, що існує за ме­жа­ми Укра­ї­ни. В Укра­ї­ні 97% екс­пор­ту за­без­пе­чу­ють 330 най­біль­ших під­при­ємств. Їхні го­спо­да­рі ві­до­мі. Йде­ться­про пер­со­на­лії, які прийня­то на­зи­ва­ти олі­гар­ха­ми. Са­ме во­ни об`єктив­но най­біль­ше за­ці­кав­ле­ні у збе­ре­жен­ні ни­ні­шньо­го же­бра­цько­го ста­ну пе­ре­ва­жної біль­шо­сті гро­ма­дян Укра­ї­ни, от­же, й чин­ної си­сте­ми дер­жав­но­го управ­лі­н­ня. Сво­го ча­су во­ни, зде­біль­шо­го з мір­ку­вань са­мо­збе­ре­же­н­ня, під­три­ма­ли усу­не­н­ня від вла­ди по­пе­ре­дньо­го по­лі­ти­чно­го ре­жи­му. То­ді ін­те­ре­си кра­ї­ни та олі­гар­хів збі­гли­ся. Але во­ни різ­ко ро­зі­йшли­ся, щой­но по­ста­ло пи­та­н­ня про за­про­ва­дже­н­няв дер­жа­ві про­зо­рих пра­вил, що ха­ра­ктер­но для­ро­з­ви­ну­тих кра­їн. Мо­же, то­му в Укра­ї­ні так скла­дно ухва­лю­ють рі­ше­н­ня, спря­мо­ва­ні на су­тні­сну єв­ро­пе­ї­за­цію кра­ї­ни?

На жаль, про­бле­ма не ли­ше у не­ста­чі не­об­хі­дних управ­лін­ських рі­шень, ай в існу­ю­чій пра­кти­ці. Ска­жі­мо, на на­ших очах до­ви­бо­ри до Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни про­хо­дять як зма­га­н­ня за під­куп ви­бор­ців, що спо­тво­рює са­му ідею пред­став­ни­цтва ін­те­ре­сів і спри­яє роз­ча­ру­ван­ню. Най­гір­ше, що по­стре­во­лю­цій­на вла­да, яка б ма­ла про­ти­ді­я­ти та­ко­го ро­ду кам­па­ні­ям, са­ма ве­де в них пе­ред. Не­зро­зумі­ло, хто чо­го хо­че до­сяг­ти та­ким чи­ном, — хі­ба що про­зві­ту­ва­ти­ся«на­го­ру», бо, ймо­вір­но, йде­ться­про один із го­лов­них кри­те­рі­їв оцін­ки їхньої успі­шно­сті. Тоб­то пра­ви­ла, по­ве­дін­ка в се­ре­ди­ні си­сте­ми за­ли­ши­ли­ся­ста­ри­ми.

Єв­ро­май­дан ста­не успі­шною ре­во­лю­ці­єю в то­му ра­зі, якщо вда­сться­ві­дно­сно спо­кій­но де­мон­ту­ва­ти чин­ну управ­лін­ську си­сте­му. Ре­фор­му­ван­ню во­на не під­да­є­ться, а її збе­ре­же­н­ня, зокре­ма під га­сла­ми на­ціо­наль­но­го єд­на­н­ня­пе­ред зов­ні­шнім во­ро­гом, озна­ча­ти­ме про­дов­же­н­ня­же­бра­цтва укра­їн­сько­го на­ро­ду на не­ви­зна­че­ний пе­рі­од. Чим він за­вер­ши­ться, ві­до­мо — ні­які по­гро­зи чи сан­кції не зу­пи­нять Ро­сію, якщо во­на ви­рі­шить, що на­став слу­шний час для­о­па­ну­ва­н­ня­Укра­ї­ною. Ним мо­же бу­ти, ска­жі­мо, си­ту­а­ція, по­ді­бна до пов­ста­н­ня Ди­ре­кто­рії УНР про­ти геть­ма­на Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го.

От­же, зно­ву по­трі­бен ком­про­міс, що до­зво­ляє уни­кну­ти анар­хії та ре­а­лі­зу­ва­ти змі­ни. Остан­ні по­тре­бу­ють ко­штів. Їх мо­жна отри­ма­ти на за­са­дах, за­про­по­но­ва­них Едвар­дом Лу­ка­сом: «У вас бу­дуть гро­ші, якщо ви зму­си­те укра­їн­ських олі­гар­хів за­пла­ти­ти по­да­тки». Іна­кше ка­жу­чи, не­об­хі­дно, щоб по­да­тки роз­по­ді­ля­ли­ся між гро­ма­дя­на­ми хоч якось про­пор­цій­но до їхніх ста­тків, а не пря­му­ва­ли до офшо­рів. Щоб ви­жи­ти, до­ве­де­ться­по­ді­ли­ти­ся .

Ре­фор­му­ва­ти все й одра­зу, ма­буть, не­мо­жли­во. Але є за­са­дни­чі на­пря­ми. Се­ред усіх мо­жли­вих ре­форм ви­рі­шаль­ною для­до­лі дер­жав­но­го управ­лі­н­няв Укра­ї­ні мо­же ста­ти ство­ре­н­ня­ба­зо­вих са­мов­ря­дних те­ри­то­рі­аль­них стру­ктур, тоб­то об`єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад. Те­пер во­ни — чу­жо­рі­дне ті­ло у ста­рій си­сте­мі управ­лі­н­ня, бо зда­тні са­мі роз­по­ря­джа­ти­ся зна­чно біль­ши­ми, ніж до­те­пер, ма­те­рі­аль­ни­ми та ка­дро­ви­ми ре­сур­са­ми, у них є не­об­хі­дний про­стір для­ав­то­ном­но­го роз­ви­тку, во­дно­час — во­ни ду­же за­ле­жні від ви­бор­ців. На­ка­зу­ва­ти «звер­ху» но­вим гро­ма­дам зна­чно скла­дні­ше, ніж ма­лим по­пе­ре­дни­кам. Та­ким чи­ном во­ни ла­ма­ють ар­ха­ї­чну си­сте­му дер­жав­но­го управ­лі­н­ня­кра­ї­ни та існу­ю­чі під­хо­ди адмі­ні­стру­ва­н­ня­те­ри­то­рій. Не ви­пад­ко­во факт по­яви по­ді­бних стру­ктур зу­стрів очі­ку­ва­ний і щи­рий опір охо­рон­ців си­сте­ми.

Щоб змі­ни справ­джу­ва­ли­ся, не­об­хі­дна сво­го ро­ду ме­ре­жа тих, хто ве­де се­бе не так, як зви­кла си­сте­ма. Тоб­то — без що­ден­но­го гро­ма­дян­сько­го ти­ску си­сте­ма на­да­лі ро­би­ти­ме те, до чо­го во­на бу­ла сво­го ча­су збу­до­ва­на, — за­без­пе­чу­ва­ти існу­ва­н­няв Укра­ї­ні олі­гар­хі­чно­го ка­пі­та­лі­зму. На­слід­ки для­ко­жно­го з нас та кра­ї­ни в ці­ло­му оче­ви­дні.

Що­до змі­сту пе­ре­тво­рень, то Укра­ї­ні по­трі­бен свій «план Мар­шал­ла», який би вклю­чав де­ко­рум­пі­за­цію, де­о­лі­гар­хі­за­цію, де­со­вє­ті­за­цію, де­аген­ту­рі­за­цію. По­ки що біль­шменш ре­а­лі­зу­є­ться­ли­ше тре­тій пункт, і то — пе­ре­ва­жно зов­ні­шньо.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.