«Те­атр, а не му­зей!»

Den (Ukrainian) - - Культура - Іри­на ЧУЖИНОВА, те­а­тро­зна­вець

На­га­да­є­мо, два ро­ки то­му Стас Жир­ков очо­лив сто­ли­чний те­атр «Зо­ло­ті во­ро­та» і став най­мо­лод­шим ди­ре­кто­ром дер­жав­но­го те­а­тру в Укра­ї­ні. Йо­му ді­став­ся­де­ся ток мі­зер­них ста­вок шта­тно­го роз­пи­су, кіль­ка чо­ло­вік пра­ців­ни­ків і за­ха­ра­ще­не під сте­лю ре­пе­ти­цій­не при­мі­ще­н­ня­на Лі­во­му бе­ре­зі. Де­пар­та­мент куль­ту­ри м. Ки­є­ва ухва­лив рі­ше­н­ня­про об’єд­на­н­ня«Зо­ло­тих во­ріт» з Те­а­тром пла­сти­чної дра­ми (остан­ній ко­ле­ктив вже де­кіль­ка ро­ків по­спіль не по­да­вав ознак твор­чо­го жи­т­тя). Так у «Зо­ло­тих во­ріт» з’явив­ся свій «під­вал» в істо­ри­чно­му цен­трі, на вул. Шов­ко­ви­чній, 7 А...

По­тім бу­ли су­ди і «роз­бор­ки» з не­вдо­во­ле­ни­ми пла­ст­дра­мів­ця­ми, ти­та­ні­чні зу­си­л­ляз на­ла­го­дже­н­ня ри­тмі­чної ро­бо­ти те­а­тру, за­пов­не­н­ня­ре­пер­ту­ар­ної афі­ші і по­шук сво­го гля­да­ча. Сьо­го­дні стиль­ний чор­но-жов­тий шрифт «Зо­ло­ті во­ро­та» і сло­ган «Те­атр, а не му­зей!» впі­зна­ва­ні ба­га­тьма, а Стас Жир­ков про­дов­жує мрі­я­ти про біль­ше і бу­дує пла­ни на май­бу­тнє...

«АТМОСФЕРА СПІВТВОРЧОСТІ НІ­КО­ЛИ НЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ»

— Ста­се, ти сам за­до­во­ле­ний ре­зуль­та­том дво­рі­чних праць?

— Так ви­йшло, що ми «ви­бу­хну­ли» і пра­цю­є­мо на­ба­га­то біль­ше, ніж ма­ли пра­цю­ва­ти. Ви­пу­сти­ли 13 прем’єр, за­раз по­ка­зу­є­мо при­бли­зно по 22 ви­ста­ви на мі­сяць, а на де­які, як, на­при­клад, «Ко­ро­ле­ва кра­си» Мар­ті­на Ма­кДо­на­ха в по­ста­нов­ці Ма­кси­ма Го­лен­ка, кви­тки ді­ста­ти ду­же скла­дно. При­єм­но, що до нас гля­да­чі по­вер­та­ю­ться— пе­ре­гля­нув­ши одну ви­ста­ву, йдуть і на ін­ші. Це, вва­жаю, най­го­лов­ні­ше для­будь-я ко­го те­а­тру. Ми бра­ли участь у ба­га­тьох фе­сти­ва­лях і успі­шно про­йшли га­стро­лі в Хер­со­ні, Іва­но-Фран­ків­ську, Льво­ві, Хар­ко­ві, Мо­ги­льо­ві. До акти­вів мо­жу від­не­сти: на­го­ро­дже­н­ня«Зо­ло­тих во­ріт» про­фе­сій­ною пре­мі­єю «Ки­їв­ська Пе­кто­раль»; по­тра­пля­н­ня до рей­тин­гів рі­зних пре­сти­жних ви­дань; від­бу­ли­ся­дві успі­шні ко­про­ду­кції за п’єса­ми Пав­ла Ар’є з Мо­ло­дим те­а­тром («Стал­ке­ри») та Іва­но-Фран­ків­ським обла­сним те­а­тром («Сла­ва ге­ро­ям»).

Зі мною пра­цю­ють чу­до­ві лю­ди — на­ші акто­ри Іри­на Тка­чен­ко, Ві­та­лі­на Бі­блів, Оле­ксій На­гру­дний, Ві­та­лій Ажнов, Влад Пи­са­рен­ко, Дми­тро Олій­ник і ті, хто при­йшов пі­зні­ше. Ме­не­дже­ри Ксе­ні­я­Ро­ма­шен­ко, Мар’яна Роз­сталь­на, Ві­ктор Со­бі­ян­ський і сту­ден­ти­ре­жи­се­ри На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту куль­ту­ри кур­су Ан­дрі­я­Бі­ло­уса, де я— дру­гий пе­да­гог. Сту­ден­ти пра­цю­ють по­мі­чни­ка­ми ре­жи­се­рів, адмі­ні­стра­то­ра­ми і зра­зу ре­пе­ти­ру­ють свої сту­дент­ські ро­бо­ти. І в цьо­му теж є свій плюс, то­му що атмосфера співтворчості ні­ко­ли не закінчується.

Хо­тів, щоб в ре­пер­ту­а­рі бу­ли ви­ста­ви по­ко­лі­н­ня­ре­жи­се­рів, яке і япред­став­ля ю. То­му у нас по­ста- ви­ли: Та­ма­ра Тру­но­ва, Вла­да Бі­ло­зо­рен­ко, Ан­тон Ро­ма­нов, Дми­тро За­хо­жен­ко, Іван Урив­ський. До­сі пра­цює си­сте­ма твор­чих за­явок — будь-який мо­ло­дий ре­жи­сер мо­же при­йти і зро­би­ти або по­ка­за­ти го­то­вий епі­зод май­бу­тньої ви­ста­ви. Якщо це ці­ка­во — ми та­ких не від­пу­ска­є­мо. Але го­лов­не — ми про­дов­жу­є­мо впро­ва­джу­ва­ти єв­ро­пей­ський прин­цип: те­атр за дер­жав­ні гро­ші не має пра­ва ста­ви­ти Ре­я­Ку­ні та ін­шу ні­се­ні­тни­цю. Хо­чеш ста­ви­ти ко­мер­цій­ні роз­ва­жаль­ні ви­ста­ви — ор­га­ні­зо­вуй при­ва­тну про­дю­сер­ську ком­па­нію. А за від­ра­ху­ва­н­ня­пла­тни­ків по­да­тків тре­ба по­ру­шу­ва­ли ва­жли­ві со­ці­аль­ні пи­та­н­ня. Ко­ме­дія, зви­чай­но, по­трі­бна, але це ма­ють бу­ти її «ви­со­кі» зраз­ки.

— У те­бе під­пи­са­ний кон­тракт на три ро­ки — два вже по­за­ду. Що да­лі?

— Ко­ли япри­йшов, то ска­зав, що не три­ма­ти­му­ся­за крі­сло ди­ре­кто­ра в жо­дно­му ви­пад­ку. На ща­стя, від­кри­ті кон­кур­си ста­ли не­о­дмін­ною умо­вою для всіх твор­чих пра­ців­ни­ків, а от­же, і яв них бра­ти­му участь. Я ка­жу від­кри­то — осо­бли­во ме­не ці­кав­лять те­а­три з ве­ли­ки­ми сце­на­ми. На­при­клад, вже в сер­пні бу­де кон­курс на за­мі­ще­н­ня по­са­ди ди­ре­кто­ра Ки­їв­сько­го ТЮГу на Ли­пках, і яспо­ді­ва­ю­ся ви­гра­ти цю бо­роть­бу. Зро­зумі­ло, якщо во­на бу­де че­сною і за пра­ви­ла­ми, тоб­то ви­би­ра­ти бу­дуть твор­чу про­гра­му. Я пря­мо про це за­яв­ляю. Є лю­ди, які ме­не під­три­му­ють, які зі мною пра­цю­ють, хто при­хо­дить на мої ви­ста­ви, і впев­не­ні, що ми го­то­ві ру­ха­ти­ся­да­лі. Те­атр «Зо­ло­ті во­ро­та» пі­сля­фун­да­мен­таль­но­го «пе­ре­за­ван­та­же­н­ня» ви­йшов на рі­вень ви­сло­ву. Я не ствер­джую, що всі на­ші ви­ста­ви мо­жуть лег­ко впи­са­ти­ся, ска­жі­мо, в єв­ро­пей­ський кон­текст, або їм ні­ку­ди ро­сти з ху­до­жньої то­чки зо­ру, але во­ни ціл­ком кон­ку­рен­тні для­Укра­ї­ни.

Ме­ні ва­жли­во, щоб роз­ви­ток три­вав — а для­цьо­го не­об­хі­дний біль­ший про­стір. Як ди­ти­ні: во­на ро­сте, їй по­трі­бні но­ві умо­ви. Зро­зумі­ло, роз­мір сце­ни не пов’яза­ний з які­стю ви­став, але дає ве­ли­кі мо­жли­во­сті змі­ню­ва­ти су­ча­сний кон­текст, змі­ню­ва­ти те­а­траль­ну ау­ди­то­рію. За цей рік наш те­атр зба­га­тив­ся­на твор­чі кон­та­кти. Є ба­жа­н­ня­за­про­шу­ва­ти хо­ро­ших ре­жи­се­рів з Мол­до­ви, Есто­нії, Гру­зії, Бі­ло­ру­сі. Хо­че­ться­зро­би­ти те­а­траль­ний фе­сти­валь, не схо­жий на ре­шту укра­їн­ських фо­ру­мів. Є ба­га­то ідей що­до со­ці­аль­них те­а­траль­них про­е­ктів.

«ПОПЕРЕДУ СЕЗОН З АКЦЕНТОМ НА УКРА­ЇН­СЬКУ ДРАМАТУРГІЮ»

— А що в пер­спе­кти­ві у «Зо­ло­тих во­ріт»?

— Попереду сезон з акцентом на укра­їн­ську драматургію. На­при­кін­ці ве­ре­сня­пла­ну­є­мо прем’єру мо­ло­до­го ре­жи­се­ра з Іва­но­Фран­ків­сько­го те­а­тру Оре­ста Па­сту­ха за п’єсою угор­сько­го дра­ма­тур­га Д’єр­дя­Шпі­ро. Прин­ци­по­во ва­жли­ва для нас ко­про­ду­кці­яз «Те­а­тром пе­ре­се­лен­ця»: ре­жи­сер Ге­орг Же­но пра­цю­ва­ти­ме з дра­ма­тур­гом Ма­кси­мом Ку­ро­чкі­ним, акто­ри з двох те­а­трів, чо­ти­ри ко­ро­ткі п’єси, одна з яких бу­де на­пи­са­на без­по­се­ре­дньо в про­це­сі ре­пе­ти­цій. По­тім, спо­ді­ва­ю­ся, Вла­да Бі­ло­зе­рен­ко ви­пу­стить «Ко­льо­ри» Пав­ла Ар’є, а Та­ма­ра Тру­но­ва при­сту­пить до одні­єї з п’єс Ган­ни Яблон­ської. На­при­кін­ці ро­ку Пав­ло Ар’є по­ста­вить на­пи­са­ну ним же п’єсу, над якою він за­раз пра­цює. Про мої пла­ни по­ки що роз­по­від­аю час­тко­во: во­се­ни се­крет пе­ре­ста­не бу­ти се­кре­том, а гра­ти бу­дуть Оле­ся­Жур­ков­ська, Ві­та­лі­на Бі­блів, Оле­ксій На­гру­дний і Дми­тро Ри­ба­лев­ський. На­сту­пно­го ро­ку отри­мав про­по­зи­ції по­ста­ви­ти за кор­до­ном, пі­сля­не­дав­ньої прем’єри «Стал­ке­рів» у Ма­где­бур­зі до­свід вже є.

Ху­до­жній ке­рів­ник «Зо­ло­тих во­ріт» Стас Жир­ков бу­дує пла­ни на май­бу­тнє

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

СТАС ЖИР­КОВ І ЙО­ГО КОМАНДА — ТРІУМФАТОРИ «КИЇВСЬКОЇ ПЕКТОРАЛІ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.