Жи­т­тя й сер­це, або п’ять ти­сяч опе­ра­цій на рік

Ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту сер­це­во-су­дин­ної хі­рур­гії про­фе­сор Ва­силь ЛАЗОРИШИНЕЦЬ — про пер­спе­кти­ви амо­сов­сько­го за­кла­ду

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ

«Не тре­ба ду­ма­ти мі­зер­но. Без­смер­тя є ще де-не­де», — ці сло­ва Лі­ни Ко­стен­ко по­ста­ють не­на­че тлом й сим­во­лом що­ден­них ге­ро­ї­чних лі­кар­ських дво­бо­їв у сті­нах На­ціо­наль­но­го ін­сти­ту­ту сер­це­во-су­дин­ної хі­рур­гії іме­ні М. М. Амо­со­ва НАМН Укра­ї­ни. Чо­ти­ри з по­ло­ви­ною — п’ять ти­сяч опе­ра­цій на рік, і яких за скла­дні­стю, але й ефе­ктив­ні­стю втру­чань! Са­ме тут май­стер­но ви­ко­на­но по­над оди­над­цять ти­сяч но­ві­тніх опе­ра­цій з при­во­ду го­стрих ста­дій іше­мі­чної хво­ро­би сер­ця, при­чо­му на­віть то­ді, ко­ли роз­по­чав­ся ін­фаркт міо­кар­да, — на пра­цю­ю­чо­му «мо­то­рі бу­т­тя», без йо­го зу­пин­ки й за­сто­су­ва­н­ня ме­то­ду шту­чно­го кро­во­обі­гу. Успіх, як пра­ви­ло, аб­со­лю­тний, із най­мен­шим ри­зи­ком для па­ці­єн­та. Це сьо­го­дні справ­ді сві­то­ве лі­дер­ство в зви­тя­жній ря­тів­ній ро­бо­ті.

Або ві­зьме­мо вра­жа­ю­чі но­ва­ції при хі­рур­гі­чно­му лі­ку­ван­ні се­пти­чно­го ен­до­кар­ди­ту, «гній­ної ви­бу­хів­ки» все­ре­ди­ні сер­ця. Зав­дя­ки ме­то­ду гі­пер­тер­мії, ко­ли ви­ще 39° на­грі­ва­є­ться й струм кро­ві, бо тут без шту­чно­го кро­во­обі­гу не обі­йти­ся, біль­шість та­ких при­ре­че­них ви­ду­жу­ють, а на­да­лі ре­ци­ди­ви обми­на­ють їх. Іде­ться та­кож про не­ба­че­ну пла­не­тар­ну ви­со­чінь. Цей ін­но­ва­цій­ний вне­сок у по­до­лан­ні ще вчо­ра па­то­вої про­бле­ми, яку в ін­ших кра­ї­нах до­сі до­ско­на­ло не ви­рі­ше­но, бу­ло оці­не­но Дер­жав­ною пре­мі­єю Укра­ї­ни в га­лу­зі на­у­ки й те­хні­ки.

Опе­ра­ції при анев­ри­змах аор­ти, ча­сто при смер­то­но­сній за- гро­зі її роз­ша­ру­ва­н­ня, — та­кож всу­пе­реч ви­ро­ку до­лі, ко­ли ефе­ктив­ність до­ся­гає 97%... Ра­діо­ча­сто­тна абля­ція, тоб­то то­чко­вий вплив на пев­ні про­від­ні шля­хи в стру­кту­рі сер­ця, ка­та­стро­фі­чних по­ру­ше­н­нях сер­це­во­го ре­жи­му, а та­кож при на­дваж­кій фор­мі гі­пер­то­ні­чної хво­ро­би. Ди­во­ви­жні пе­ре­бу­до­ви ма­лень­ко­го сер­ця в ра­зі скла­дної фор­ми при­ро­дже­ної ва­ди, що спри­чи­няє кри­зу на близь­кій ме­жі бу­т­тя. Все це ли­ше окре­мі сві­тли­ни в лі­то­пи­сі за­кла­ду, про який вар­то ска­за­ти й так: ко­жний день — не­мов ці­ле жи­т­тя. За­га­лом, пі­сля­о­пе­ра­цій­на смер­тність за остан­ні 20 ро­ків зни­зи­ла­ся тут в де­сять ра­зів й від­по­від­ає су­ча­сним сві­то­вим ви­мо­гам і стан­дар­там.

Ін­сти­тут фа­кти­чно пе­ре­тнув ші­ст­де­ся­ти­рі­чну план­ку. Адже хо­да йо­го по­ча­ла­ся 1955 ро­ку, ко­ли Ми­ко­ла Ми­хай­ло­вич Амо­сов на ба­зі 24-ї мі­ської лі­кар­ні в Ки­є­ві ви­ко­нав тут впер­ше ре­кон­стру­ктив­ну опе­ра­цію на сер­ці, але ще без апа­ра­та шту­чно­го кро­во­обі­гу. На­да­лі, 1957 ро­ку, від­кри­ла­ся спе­ці­а­лі­зо­ва­на кар­діо­хі­рур­гі­чна клі­ні­ка під йо­го про­во­дом, то­ді ще в скла­ді НДІ ту­бер­ку­льо­зу. Про­те ін­сти­тут у йо­го окре­мій на­у­ко­вій фор­му­лі — жи­т­тя й сер­це — бу­ло на­ла­што­ва­но 1983 р. Йо­го ди­ре­кто­ром до 1988-го був М. М. Амо­сов, а да­лі по­над двад­цять п’ять ро­ків ним ке­ру­вав Ге­рой Укра­ї­ни, ака­де­мік Ген­на­дій Ва­си­льо­вич Кни­шов, амо­сов­ський учень і гі­дний на­сту­пник. Йо­го зви­тя­жні по­чи­на­н­ня, аж до пе­ред­ча­сної кон­чи­ни ми­ну­ло­го ро­ку, — на­справ­ді на­у­ко­вий ро­ман. Га­зе­та «День» з іні­ці­а­ти­ви го­лов­но­го ре­да­кто­ра при­свя­ти­ла вче­но­му зво­ру­шли­ві ряд­ки. По­ста­ло пи­та­н­ня — хто ж під­хо­пить ви­рі­шаль­ну еста­фе­ту. Ди­ре­кто­ром за­кла­ду йо­го ко­ле­ктив обрав одно­го з про­від­них уче- них в га­лу­зі кар­діо­хі­рур­гії но­во­на­ро­дже­них — най­більш скла­дної лан­ки в га­лу­зі, ви­хо­ван­ця М. Амо­со­ва й Г. Кни­шо­ва, чле­на-ко­ре­спон­ден­та НАМН Укра­ї­ни про­фе­со­ра Ва­си­ля Ла­зо­ри­шин­ця. Са­ме він впер­ше на на­ших те­ре­нах ви­ко­нав ево­лю­цій­ну опе­ра­цію з при­во­ду вро­дже­ної гі­по­пла­зії лі­вих від­ді­лів сер­ця у но­во­на­ро­дже­ній дів­чин­ці. Йо­го ви­ня­тко­ва май­стер­ність до­зво­ляє вда­ло ви­рі­шу­ва­ти й ін­ші над­скла­дні ко­лі­зії при вро­дже­них ва­дах сер­ця, по­чи­на­ю­чи з пер­ших днів жи­т­тя.

— Якщо тор­кну­ти­ся хі­рур­гі­чної ко­ре­кції сер­ця в ці­єї па­ці­єн­тки, — ка­же Ва­силь Ва­си­льо­вич, — їй вже зро­бле­но тре­тю опе­ра­цію, щоб сфор­му­ва­ти фа­кти­чно но­ве одно­шлу­но­чко­ве сер­це. Її ро­зви­ток свід­чить, що ри­зик був ви­прав­да­ний. Та за­га­лом, вба­ча­ю­чи, що я ли­ше тре­тій ди­ре­ктор ін­сти­ту­ту, в ме­не вель­ми скла­дна мі­сія: ство­ри­ти умо­ви, щоб ді­є­во ру­ха­ти­ся да­лі. Хо­ча ми у сво­їх по­тен­ці­а­лах май­же ні­ко­му не по­сту­па­є­мо­ся, а ритм є ін­тен­сив­ним, по­ста­ють і но­ві кар­ко­лом­ні зав­да­н­ня.

— За­клад на­справ­ді слу­гує аван­гар­дом кар­діо­хі­рур­гії, де ре­аль­ність не­від­діль­на від учо­ра­шньої фан­та­сти­ки. Це, ска­жі­мо, лі­ку­ва­н­ня сер­це­вої не­до­ста­тно­сті но­ві­тні­ми еле­ктро­фі­зіо­ло­гі­чни­ми під­хо­да­ми, за­хист міо­кар­да шля­хом гі­бер­на­ції при йо­го ре­ва­ску­ля­ри­за­ції, ви­ко­ри­ста­н­ня не ли­ше гі­пер-, а й гі­по­тер­мії. Фа­кти­чно роз­бу­до­ва­но без­при­кла­дну укра­їн­ську Ака­де­мію сер­ця. Та в чо­му, ша­нов­ний Ва­си­лю Ва­си­льо­ви­чу, пе­ре­по­ни й ви­кли­ки?

— У на­ле­жно­му ви­ко­ри­стан­ні цьо­го на­у­ко­во­го й клі­ні­чно­го ар­се­на­лу. За­ува­жу, що це ка­пі­таль­на за стру­кту­рою та ка­дро­вим за­без­пе­че­н­ням уста­но­ва — в ній по­над 1100 спів­ро­бі­тни­ків, се­ред них близь­ко 200 лі­ка­рів ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції, 93 на­у­ков­ці, 8 про­фе­со­рів і 16 до­кто­рів на­ук. Бар’єри по­ля­га­ють, пе­ред­усім, в яв­но не­до­ста­тньо­му фі­нан­су­ван­ні, яке, до то­го ж, що­ро­ку змен­шу­є­ться. Але ж іде­ться про за­сто­су­ва­н­ня ви­со­ко­вар­ті­сних те­хно­ло­гій. Час­тка хво­рих все ж та­ки зна­хо­дить мо­жли­вість при­дба­ти не­об­хі­дне ін­ди­ві­ду­аль­не при­ла­д­дя, ска­жі­мо, шту­чні кла­па­ни, окси­ге­на­то­ри то­що, ін­ші отри­му­ють від­по­від­ну до­по­мо­гу з апа­ра­ту­ри, ви­ді­ле­ної в обла­сті. Але є ме­ди­ка­мен­ти і уста­нов­ки, які ма­ють по­ста­ча­ти­ся ли­ше ін­сти­ту­то­ві. Тож все це має до­ко­рін­но по­лі­пшу­ва­ти­ся. Ска­жі­мо, ви­ко­ри­ста­н­ня су­ча­сних стен­тів, а тим біль­ше гі­бри­дних — та­ких, які зго­дом роз­смо­кту­ю­ться, слу­гує аль­тер­на­ти­вою скла­дній три­ва­лій опе­ра­ції. Та стен­ти ма­ють не­пі­д­йом­ні ці­ни, а справ­жньої стра­хо­вої ме­ди­ци­ни в нас до­сі не­має.

— Ін­сти­тут на­по­ле­гли­во ін­те­грує все, що є в су­ча­сній ме­ди­ци­ні. Зокре­ма в спів­пра­ці з Ін­сти­ту­том не­фро­ло­гії у від­ді­лен­ні кри­ти­чних ста­нів у нас ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ге­мо­ді­а­ліз при на­яв­но­сті пев­них форм нир­ко­вої не­до­ста­тно­сті, й да­лі ви­ко­ну­є­ться опе­ра­ція на сер­ці. Ви­да­ле­но 811 пу­хлин сер­ця мі­ксом, й більш ні­де в Укра­ї­ні цьо­го не ро­блять. На зу­стрі­чі з лі­кар­ською мо­лод­дю, яку ор­га­ні­зу­вав екс-мі­ністр охо­ро­ни здо­ров’я В. М. Кня­зе­вич, ви роз­по­ві­ли про, зокре­ма, та­кий ви­па­док: за­сто­су­ва­н­ням ви­со­ко­ча­сто­тної абля­ції на ре­наль­них, нир­ко­вих, су­ди­нах вда­ло­ся від­ра­зу зни­зи­ти у па­ці­єн­та на­дви­со­кий ар­те­рі­аль­ний тиск до нор­ми. А як ви­гля­да­ють но­ві­тні стра­те­гі­чні лан­ки, зокре­ма, в спів­ро­бі­тни­цтві з Ін­сти­ту­том пе­ді­а­трії, аку­шер­ства та гі­н­еко­ло­гії?

— Ро­зу­мі­є­те, йде­ться про си­ту­а­ції, ко­ли до по­ло­гів на­бли­жа­є­ться май­бу­тня ма­ма із на­яв­ні­стю скла­дної на­бу­тої ва­ди сер­ця. В пев­них ви­пад­ках по­ло­ги, із за­сто­су­ва­н­ням, при ви­со­ко­му ри­зи­ку, ке­са­ре­ва роз­ти­ну, від­бу­ва­ю­ться са­ме в на­ших сті­нах, і жін­ку-ге­ро­ї­ню (а це є так) тут і опе­ру­ють на сер­ці. З дру­го­го бо­ку, в кон­та­кті з ІПАГ, на чер­зі ро­зви­ток фе­таль­ної кар­діо­хі­рур­гії, тоб­то втру­ча­н­ня, в ра­зі кри­ти­чної по­тре­би, на сер­ці пло­ду. До ре­чі, не­що­дав­но зав­дя­ки й до­сві­ду на­шо­го ін­сти­ту­ту та­ку ко­ре­кцію ри­тму сер­ця в май­бу­тньої ди­ти­ни бу­ло до­ся­гну­то су­то ме­ди­ка­мен­то­зно. Вла­сне, це бо­роть­ба за ко­жне жи­т­тя.

— І та­ке за­пи­та­н­ня — пер­спе­кти­ви ін­сти­ту­ту як уні­каль­но­го на­вчаль­но­го осе­ред­ку.

— У нас по­ту­жно пра­цю­ють дві ка­фе­дри — хі­рур­гії сер­ця й ма­гі­страль­них су­дин в скла­ді НМАПО іме­ні П. Л. Шу­пи­ка й між­у­ні­вер­си­тет­сько­го ме­ди­ко-ін­же­нер­но­го фа­куль­те­ту НТУУ «КПІ». Це ва­жли­ві кро­ки в роз­ви­тку кар­діо­хі­рур­гії як кон­цен­тра­ту на­у­ко­во-те­хні­чних ін­но­ва­цій. Спів­пра­цю­є­мо з ака­де­мі­чни­ми Ін­сти­ту­та­ми — еле­ктро­зва­рю­ва­н­ня іме­ні Є. О. Па­то­на, тер­мо­еле­ктри­ки, фі­зіо­ло­гії іме­ні О. О. Бо­го­моль­ця, мо­ле­ку­ляр­ної біо­ло­гії та ге­не­ти­ки, Уні­вер­си­те­том іме­ні Т. Г. Шев­чен­ка. Бу­ло б до­ціль­но, щоб ка­фе­дру хі­рур­гії сер­ця бу­ло ор­га­ні­зо­ва­но в На­ціо­наль­но­му ме­ди­чно­му уні­вер­си­те­ті. Сту­дент­ство при­найм­ні має бу­ти де­таль­но озна­йом­ле­но з су­ча­сним на­у­ко­вим порт­ре­том амо­сов­сько­го ін­сти­ту­ту.

Ска­жі­мо, ми ціл­ком го­то­ві до пе­ре­сад­ки сер­ця, але до­сі не­має від­по­від­но­го за­ко­ну про мо­жли­вість при­жит­тє­вої зго­ди лю­ди­ни на ви­ко­ри­ста­н­ня ор­га­нів у ра­зі її смер­ті. Це є пе­ре­по­ною, па­ці­єн­ти їдуть до Бі­ло­ру­сі. Але ж до транс­план­та­ції сер­ця май­же впри­тул пі­ді­йшов ще М. М. Амо­сов.

— Не­що­дав­но на за­сі­дан­ні Пре­зи­дії НАМН Укра­ї­ни бу­ло про­де­мон­стро­ва­но ці­ка­вий про­ект но­во­го по­ту­жно­го ба­га­то­по­вер­хо­во­го кор­пу­су ін­сти­ту­ту. Він на­га­дує ве­ли­че­зний ко­ра­бель. По­ки це — мрія, але, ма­буть, над­то акту­аль­на?

— Справ­ді, хо­ча май­же всі зна­ють, де роз­та­шо­ва­ний ін­сти­тут Амо­со­ва, йо­го про­від­на су­ча­сна бу­дів­ля за­ста­рі­ла, їй чи­ма­ло ро­ків, ка­пі­таль­но­го ре­мон­ту не бу­ло. Ін­ші від­ді­ле­н­ня — то за­га­лом се­ре­ди­на ми­ну­ло­го сто­річ­чя. Цей но­вий фла­гман зна­чно по­лі­пшить мо­жли­во­сті на­шої дер­жав­ної уста­но­ви, яка, до ре­чі, об’єд­нує 23 обла­сні кар­діо­хі­рур­гі­чні цен­три. За­га­лом, ли­ше наш ін­сти­тут в Укра­ї­ні, що зда­тний ефе­ктив­но ви­рі­шу­ва­ти всі го­стрі ву­зли хі­рур­гії сер­ця й ма­гі­страль­них су­дин, справ­ді вті­лює по­тре­би га­лу­зі в усіх не­об­хі­дних ви­мі­рах.

Пи­та­н­ня пи­тань — фі­нан­су­ва­н­ня вті­ле­н­ня про­е­кту. Нам по­трі­бні по­ту­жні спон­со­ри. Во­дно­час, з на­ши­ми тру­дно­ща­ми, але й ве­ли­че­зни­ми на­ді­я­ми, які скон­цен­тро­ва­но са­ме в амо­сов­сько­му аван­гар­ді хі­рур­гії сер­ця, в мо­їй не­що­дав­ній роз­мо­ві до цих про­блем ду­же ува­жно й ді­є­во по­ста­вив­ся прем’єр-мі­ністр В. Гройсман, який у прі­о­ри­те­тах дій уря­ду ви­зна­чив і бо­роть­бу з сер­це­во­су­дин­ним за­хво­рю­ва­н­ням. За­га­лом я впев­не­ний: ін­сти­тут бу­де плі­дно вдо­ско­на­лю­ва­ти­ся, це на­ціо­наль­ний ви­клик. А по­ки — що­дня но­ві хво­рі й но­ві не­об­хі­дні кро­ки та рі­ше­н­ня. Ми ж не­да­рем­но — амо­сов­ці.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.