Ган­на ГОПКО: «Ма­ють бу­ти не но­ві пар­тії, а но­ва якість»

Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки зу­стрі­ла­ся з го­ло­вою Ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди у за­кор­дон­них спра­вах... на її ро­бо­чо­му мі­сці

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Зу­стрі­чі ЛШЖ «Дня» із но­ви­ми ле­кто­ра­ми — це зав­жди ці­ка­ва по­дія, яка ду­же ча­сто «роз­ри­ває ша­бло­ни» у мо­ло­дих жур­на­лі­стів й да­рує но­ве ро­зу­мі­н­ня по­дій та явищ у жит­ті Укра­ї­ни та сві­ту. Але цьо­го ра­зу у лі­тньо­шко­ля­рів бу­ла уні­каль­на зу­стріч. Це мо­ло­дий і яскра­вий по­лі­тик, на­ро­дний де­пу­тат, го­ло­ва Ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди у за­кор­дон­них спра­вах і, най­го­лов­ні­ше, як во­на са­ма се­бе на­зи­ває, «ви­хо­ван­ка шко­ли га­зе­ти «День» Ган­на Гопко. Ще ми­ну­ло­го ро­ку за вла­сною іні­ці­а­ти­вою во­на за­по­ча­тку­ва­ла чу­до­ву тра­ди­цію, яка мо­же вва­жа­ти­ся пре­це­ден­том в укра­їн­ській жур­на­лі­сти­ці: уча­сни­ки ЛШЖ са­мі ста­ли го­стя­ми па­ні Ган­ни — ві­дві­да­ли бу­дів­лю Вер­хов­ної Ра­ди, при­мі­ще­н­ня Ко­мі­те­ту в за­кор­дон­них спра­вах, а та­кож ро­бо­чий ка­бі­нет на­ро­дно­го де­пу­та­та, за­зир­нув­ши за ла­штун­ки пар­ла­мент­ської ро­бо­ти.

Ган­на Гопко, яка за слу­жбо­вим обов’яз­ком зу­стрі­ча­є­ться не ли­ше із укра­їн­ськи­ми ви­со­ко­по­са­дов­ця­ми, ай з іно­зем­ни­ми по­лі­ти­ка­ми най­ви­що­го рів­ня, зди­ву­ва­ла лі­тньо­шко­ля­рів сво­єю від­кри­ті­стю, лег­кі­стю та на­тхнен­ні­стю, із якою роз­по­від­ає про ро­бо­ту та роз­бу­до­ву укра­їн­ської дер­жа­ви. Се­ред ін­шо­го, на­ро­дний де­пу­тат про­де­мон­стру­ва­ла ве­ли­кий ав­стра­лій­ський пра­пор із ві­та­н­ня­ми від чле­нів укра­їн­ської ді­а­спо­ри, а та­кож на­стін­ну кар­ту пла­не­ти. «Ко­ли я тіль­ки при­шла в ко­мі­тет, то ка­за­ла: «Ми ма­є­мо від­кри­ти Укра­ї­ну сві­ту», — про­ко­мен­ту­ва­ла Ган­на та про­де­мон­стру­ва­ла на­бір укра­їн­ських кни­жок, які во­на пре­зен­тує іно­зем­ним по­лі­ти­кам, щоб ті біль­ше ді­зна­ли­ся про на­шу дер­жа­ву. Се­ред них і ви­да­н­ня «Дня» — «Укра­ї­на Incognita», яка вже є у ві­це-пре­зи­ден­та США Джо Бай­де­на, Держ­се­кре­та­ря США Джо­на Кер­рі, се­на­то­ра Джо­на Мак­кей­на, пре­зи­ден­та Ли­тви Да­лі Гри­ба­у­скай­те, пре­зи­ден­та Фін­лян­дії Са­у­лі Ній­ні­стьо ..

«Від Ган­ни Гопко ми по­чу­ли ґрун­тов­ні від­по­віді на акту­аль­ні пи­та­н­ня, пов’яза­ні як із зов­ні­шньою по­лі­ти­кою, так і з вну­трі­шні­ми про­це­са­ми, що від­бу­ва­ю­ться в укра­їн­сько­му пар­ла­мен­ті, — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми уча­сни­ця ЛШЖ Ма­ри­на Сні­жин­ська. — На­ди­хає на актив­ну ро­бо­ту той факт, що Ган­на Гопко — та­кож «ви­хо­ван­ка «Дня», тоб­то ко­лись так са­мо, як і ми сьо­го­дні, во­на го­ту­ва­ла ма­те­рі­а­ли для га­зе­ти, ре­фле­ксу­ва­ла на те­му укра­їн­сько­го дер­жа­во­тво­ре­н­ня, які­сних зру­шень у по­лі­ти­ці. А за­раз во­на не про­сто має мо­жли­вість тво­ри­ти ре­аль­ні змі­ни у по­лі­ти­ці, а й фор­мує імідж кра­ї­ни на мі­жна­ро­дній аре­ні. Хоч Ган­на Гопко ча­сто бу­ває за кор­до­ном і мо­же оці­ни­ти, на­скіль­ки в Єв­ро­пі є кра­щі умо­ви жи­т­тя, во­на пра­гне ство­ри­ти в Укра­ї­ні та­ке се­ре­до­ви­ще, щоб ні в ко­го з мо­ло­дих ін­те­ле­кту­а­лів не ви­ни­ка­ло ба­жа­н­ня по­їха­ти геть із Ба­тьків­щи­ни»

А от ін­ша сту­ден­тка Лі­тньої шко­ли Хри­сти­на Сол­тис ді­ли­ться, що во­на «ста­ви­ла­ся до по­лі­ти­ків кри­ти­чно та з пев­ним упе­ре­дже­н­ням», але Ган­на Гопко зав­жди все­ля­ла на­дію на кра­ще». «Зу­стріч із нею не зруй­ну­ва­ла цих спо­ді­вань, — роз­по­від­ає Хри­сти­на. — При­єм­но вра­зи­ла її твер­да по­зи­ція що­до не­об­хі­дної уча­сті в змі­нах, які ми б хо­ті­ли. Ме­ні спо­до­ба­ло­ся, що во­на ба­жає роз­по­ві­сти сві­то­ві про Укра­ї­ну і вжи­ває актив­них кро­ків що­до цьо­го, адже не ко­жен по­лі­тик йде да­лі від сво­їх за­яв. Па­ні Ган­на ро­бить не­оці­нен­ний вне­сок у фор­му­ва­н­ня по­зи­тив­но­го імі­джу Укра­ї­ни в сві­ті. Спо­ді­ва­ю­ся, подаль­ша по­лі­ти­чна ді­яль­ність не змі­нить її прин­ци­пів»

Роз­по­чав­ши роз­мо­ву із Лі­тньою шко­лою «Дня», Ган­на Гопко від­по­ві­ла на пер­ше за­пи­та­н­ня сто­сов­но не­що­дав­ньо­го Вар­шав­сько­го са­мі­ту НАТО, який про­хо­див з 8 по 9 ли­пня, а та­кож роз­по­ві­ла про на­слід­ки ці­єї по­дії для Укра­ї­ни та сві­ту.

«ЧЛЕНСТВО В НАТО ? ЦЕ ТЕ, ЩО МАЄ ОБ’ЄДНАТИ ВСІХ ПО­ЛІ­ТИ­КІВ»

Ган­на ГОПКО: — В День Кон­сти­ту­ції го­ло­ва ВРУ Ан­дрій Па­ру­бій ви­сло­вив спо­ді­ва­н­ня, що Укра­ї­на ста­не чле­ном НАТО. У ви­сту­пі ж Пре­зи­ден­та та­ких слів не про­зву­ча­ло. То­му по­трі­бно, щоб ми узго­ди­ли між со­бою, що членство в НАТО ? це топ-прі­о­ри­тет; це — те, що має об’єднати всіх по­лі­ти­ків, щоб не допу­сти­ти по­вто­ре­н­ня си­ту­а­ції 2008 ро­ку. То­ді на са­мі­ті в Бу­ха­ре­сті нам обі­ця­ли по­лі­ти­ку «від­чи­не­них две­рей», але все­ре­ди­ні на­шої кра­ї­ни не бу­ло кон­со­лі­да­ції й три­ва­ли дис­ку­сії що­до єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції. То­му одне з най­пер­ших до­ма­шніх зав­дань до на­сту­пно­го са­мі­ту — все­ре­ди­ні кра­ї­ни пра­цю­ва­ти над «на­ціо­наль­ною збір­ною», про яку йшло­ся на сто­рін­ках «Дня». Та­кож слід по­гли­би­ти ін­фор­му­ва­н­ня, роз’ясне­н­ня по­лі­ти­чної си­ту­а­ції, осо­бли­во на схо­ді Укра­ї­ни. Лю­ди не ро­зу­мі­ють до кін­ця, що та­ке НАТО, але ба­чать, що це — мо­жли­вість, на­ре­шті, отри­ма­ти мир і без­пе­ку.

У той же час не­об­хі­дно про­во­ди­ти ре­фор­ми в Мі­ні­стер­стві обо­ро­ни, Ген­шта­бі, Зброй­них си­лах Укра­ї­ни. По­трі­бно, щоб за­пра­цю­ва­ли «со­ці­аль­ні лі­фти» для лю­дей, які ма­ють ко­ло­саль­ний до­свід за­хи­сту дер­жа­ви, щоб во­ни від­чу­ва­ли, що «про­су­ва­ю­ться впе­ред». Укра­ї­на для НАТО є ду­же цін­ною тим до­сві­дом, який ми здо­бу­ли в умо­вах «гі­бри­дної вій­ни». Ми по­вин­ні ви­сту­па­ти не з по­зи­ції «жер­тви», а з по­зи­ції си­ли, яка в нас є. А в нас уні­каль­на во­ля лю­дей і не­по­бор­не пра­гне­н­ня за­хи­ща­ти се­бе до то­го, як при­йде пе­ре­мо­га. Тож, з одно­го бо­ку, Укра­ї­на має офі­цій­но го­во­ри­ти, що во­на хо­че ста­ти чле­ном НАТО, і го­ту­ва­ти­ся до цьо­го. Але має бу­ти пев­на аде­ква­тність. Лю­ди хо­чуть ба­чи­ти Укра­ї­ну чле­ном НАТО, то­му що це — один із ме­ха­ні­змів за­хи­сту й одно­ча­сно — рух до ре­форм.

Ма­ри­на СНІ­ЖИН­СЬКА, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет « Ки­є­во- Мо­ги­лян­ська ака­де­мія » : — Укра­ї­ні до­сить дов­го обі­ця­ють на­да­н­ня без­ві­зо­во­го ре­жи­му, а наш уряд ствер­джує, що ви­ко­нав усі умо­ви для цьо­го. Чо­му це до­сі не від­бу­ло­ся?

Г. Г.: — Га­даю, по­трі­бно до­че­ка­ти­ся ве­ре­сня, ма­кси­мум — жов­тня, ко­ли ухва­лю­ва­ти­му­ться клю­чо­ві рі­ше­н­ня Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту. Оче­ви­дно, є ряд при­чин, які зму­шу­ють єв­ро­пей­ців не­по­ко­ї­ти­ся че­рез вла­сну без­пе­ку все­ре­ди­ні кра­ї­ни: зро­ста­н­ня кіль­ко­сті мі­гран­тів, по­ява до­да­тко­вих ри­зи­ків, збіль­ше­н­ня по­гра­бу­вань то­що. Але де­я­кі єв­ро­пей­ські по­лі­ти­ки хо­ті­ли б, щоб укра­їн­ська гро­мад­ськість са­ма кри­ти­ку­ва­ла Укра­ї­ну за її не­до­ско­на­лість, з ме­тою ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти це як ар­гу­мент, щоб не на­да­ва­ти нам без­ві­зо­во­го ре­жи­му. То­му ду­же ва­жли­во не да­ти ні­ко­му в ЄС мо­жли­во­сті ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти якісь на­ші вну­трі­шні про­ти­річ­чя для то­го, щоб ма­ти до­да­тко­ву при­чи­ну для від­мо­ви.

«БЕЗВІЗОВИЙ РЕ­ЖИМ — ЦЕ МО­ЖЛИ­ВІСТЬ ЗА­ЛУ­ЧА­ТИ ІНВЕСТИЦІЇ»

Окса­на КОВАЛЬ, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет іме­ні Іва­на Фран­ка: — Чи одно­зна­чно по­зи­тив­ний для Укра­ї­ни безвізовий ре­жим із ЄС? Зві­сно, для су­спіль­ства бу­де ба­га­то плю­сів, але для дер­жа­ви бу­дуть пев­ні мі­ну­си, зокре­ма, « від­тік міз­ків » . Чи вжи­то за­хо­дів, щоб та­кої «ма­со­вої вте­чі» не від­бу­лось?

Г.Г: — Ме­ні зда­є­ться, «ма­со­ва вте­ча» вже від­бу­ла­ся. Зга­да­ти хо­ча б хви­лі мі­гра­ції у важ­кі 1990- ті, ко­ли фа­кти­чно елі­та дер­жа­ви — вчи­те­лі, вче­ні — спо­ча­тку сто­я­ли на рин­ках, а по­тім не ви­три­ма­ли й ви­їха­ли. Плюс, ба­га­то ін­те­лі­ген­ції ви­їха­ло че­рез рі­зні між­на­ро­дні про­гра­ми: спер­шу — на на­вча­н­ня, а по­тім за­ли­ша­ли­ся в рі­зних на­у­ко­во-до­слі­дних ін­сти­ту­тах, і за­раз пра­цю­ють там в клю­чо­вих се­кто­рах.

Якщо є ча­сти­на ам­бі­тних мо­ло­дих лю­дей, які хо­чуть і ба­чать свою кар’єру за кор­до­ном, ти їх ві­зою не за­три­ма­єш. У ме­не є ба­га­то дру­зів, які жи­вуть і пра­цю­ють у Бра­зи­лії, Ка­на­ді, США, Ні­меч­чи­ні. Во­ни свій ви­бір зро­би­ли.

За 25 ро­ків не­за­ле­жно­сті пе­ред на­ми по­ста­ло зав­да­н­ня: як ство­ри­ти гі­дні умо­ви для лю­ди­ни, щоб цьо­го «від­то­ку міз­ків» не бу­ло? По­трі­бно за­пу­сти­ти со­ці­аль­ні лі­фти, щоб мо­лодь в Укра­ї­ні мо­гла при­хо­ди­ти й пра­цю­ва­ти. У нас в Ко­мі­те­ті ми про­во­ди­мо ста­жу­ва­н­ня для кра­щих сту­ден­тів із рі­зних уні­вер­си­те­тів, щоб во­ни за­гли­би­ли­ся у те, як при­йма­ю­ться рі­ше­н­ня, як про­су­ва­ю­ться спра­ви і т. ін.

Безвізовий ре­жим — це не ли­ше мо­жли­вість їзди­ти в Єв­ро­пу, а й за­лу­ча­ти сю­ди біль­ше ін­ве­сти­цій, сти­му­лю­ва­ти роз­ви­ток еко­но­мі­ки. На­при­клад, че­рез про­гра­му з фі­нан­су­ва­н­ня на­у­ки та ін­но­ва­цій «Го­ри­зонт 2020», яку ми ра­ти­фі­ку­ва­ли ми­ну­ло­го ро­ку, мо­жна шу­ка­ти мо­жли­во­сті для на­ших сту­ден­тів, що­би во­ни по­вер­та­ли­ся.

Зі сво­го бо­ку, я зав­жди роз­даю іно­зем­цям книж­ку « 50 ви­на­хо­дів Укра­ї­ни, які

зди­ву­ва­ли світ » , у якій про­де­мон­стро­ва­но, що укра­їн­ці — одні з роз­ро­бни­ків си­сте­ми PayPal, WhatsApp та ін. Ко­ли ми роз­мов­ля­ли з по­слом Ізра­ї­лю, він роз­по­від­ав про стар­та­пи в ІТ- сфе­рі та по­ві­до­мив, що біль­шість їх ро­блять укра­їн­ці, які сво­го ча­су емі­гру­ва­ли з Укра­ї­ни. То­му нам тре­ба чі­тко ро­зу­мі­ти, що одне з най­ва­жли­ві­ших зав­дань дер­жа­ви та вла­ди — ство­рю­ва­ти ме­ха­ні­зми і під­ви­щу­ва­ти якість жи­т­тя, щоб лю­ди за­ли­ша­ли­ся тут. Ме­ні зда­є­ться, що пі­сля Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті й то­го, що від­бу­ва­є­ться на схо­ді, рі­вень па­трі­о­ти­зму зріс, і ба­жа­н­ня щось змі­ню­ва­ти в кра­ї­ні, не­зва­жа­ю­чи на ви­сна­же­н­ня, у лю­дей є.

Змі­ни не тво­ря­ться ду­же швид­ко — те­пер я це ро­зу­мію, бо ра­ні­ше ду­ма­ла, що ко­ли по­тра­плю в парламент — змо­жу одра­зу змі­ни­ти дер­жа­ву. Але те­пер я від­чу­ваю ве­ли­че­зний спро­тив. Не­що­дав­ній про­вал за­ко­но­про­е­кту «Про єди­ний енер­го­ре­гу­ля­тор», над яким пра­цю­ва­ли так ба­га­то ча­су, го­во­рить про те, на­скіль­ки си­сте­ма й до­сі олі­гар­хі­чна в ба­га­тьох пи­та­н­нях. Тож у ме­не про­стий за­клик до тих лю­дей, які хо­чуть ви­їха­ти з Укра­ї­ни: хо­че­те жи­ти в гі­дній дер­жа­ві — до­лу­чай­те­ся до тво­ре­н­ня змін. А той, хто хо­че ви­їха­ти з кра­ї­ни, не­хай по­ста­вить со­бі пи­та­н­ня: що він зро­бив для то­го, щоб йо­му жи­ло­ся кра­ще в рі­дній дер­жа­ві?

Тре­ба чі­тко зро­зу­мі­ти, що шлях до ци­ві­лі­зо­ва­ної дер­жа­ви з вер­хо­вен­ством пра­ва скла­дний, але до­ро­гу оси­лить той, хто йде.

«У ПАР­ТІЇ МА­ЮТЬ БУ­ТИ СО­ЦІ­АЛЬ­НІ ЛІ­ФТИ»

Ан­на ГОЛІШЕВСЬКА, Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет іме­ні Іва­на Фран­ка: — За­раз мо­лодь актив­но ство­рює но­ві пар­тії — зга­да­ти хо­ча б не­що­дав­ній з’їзд «Де­мАльян­су». Ба­чи­те ви се­бе в но­вих по­лі­ти­чних про­е­ктах чи пла­ну­є­те ство­ре­н­ня вла­сно­го?

Г.Г.: —

Якщо ми про­ана­лі­зу­є­мо ті пар­тій­ні про­е­кти, які існу­ва­ли ра­ні­ше, то во­ни се­бе дав­но ви­чер­па­ли — під­хо­да­ми і вну­трі­шнім управ­лі­н­ням. Ми ба­чи­ли, як до їхніх спи­сків по­тра­пля­ли бі­зне­сме­ни, пред­став­ни­ки олі­гар­ха­ту, і скіль­ки це по­тім ство­рю­ва­ло про­блем як для са­мих пар­тій, так і для дер­жа­ви. До тог ож у нас — «пар­тії одног о лі­де­ра», які про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків ви­су­ва­ють одно­го й то­го ж кан­ди­да­та у прем’єр-мі­ні­стри. У пар­тії ма­ють бу­ти со­ці­аль­ні лі­фти, бо це по­си­лює і їх, і дер­жа­ву.

Я під­три­мую те, що ство­рю­ю­ться но­ві по­лі­ти­чні си­ли, оскіль­ки це дає гро­ма­дя­нам мо­жли­вість ви­бо­ру. Але хо­че­ться, щоб усі ду­ма­ли про по­вер­не­н­ня до­ві­ри до по­лі­ти­ків, про кон­кре­тні спра­ви, по­бу­до­ву пар­тій зни­зу, а не про пі­ар-акції в сто­ли­ці. Тоб­то ма­ють бу­ти не про­сто но­ві си­ли — має бу­ти но­ва якість. Для то­го, щоб спри­я­ти по­яві ці­єї но­вої яко­сті, по­трі­бно, по- пер­ше, змі­ню­ва­ти пра­ви­ла гри. На­при­клад, обме­жи­ти зов­ні­шню ре­кла­му у ви­бор­чо­му за­ко­но­дав­стві. Ви­бор­цям, які жи­вуть в цьо­му жа­ху, ко­ли всі бі­гбор­ди об­кле­є­ні га­сла­ми, важ­ко ро­би­ти усві­дом­ле­ний ви­бір. Крім то­го, по­трі­бно, щоб пар­тії бу­ли ма­кси­маль­но підзві­тні пе­ред ви­бор­ця­ми і пе­ред вла­сни­ми чле­на­ми в то­му чи­слі й за­ле­жа­ли фі­нан­со­во від ви­бор­ців, а не від олі­гар­хів.

Я бу­ла на з’їзді кон­сер­ва­то­рів у Британії ми­ну­ло­го ро­ку, ана­лі­зу­ва­ла йо­го і ро­би­ла ма­те­рі­ал про рі­зни­цю між іде­о­ло­гі­чни­ми пар­ті­я­ми й по­лі­ти­чни­ми про­е­кта­ми. В укра­їн­ських по­лі­ти­чних про­е­ктах — га­сла: «Ві­зьми і зро­би», «Го­ло­суй за прем’єра», «Жи­ти по-но­во­му» і т. ін. А в іде­о­ло­гі­чних пар­ті­ях є про­гра­ма, в якій ба­чиш кон­кре­тну ві­зію, стра­те­гі­чний на­прям роз­ви­тку дер­жа­ви. Ро­зу­мі­єш, чим від­рі­зня­ю­ться у сво­їх під­хо­дах, до при­кла­ду, «ре­спу­блі­кан­ці» від «де­мо­кра­тів». У на­ших мо­ло­дих по­лі­ти­чних пар­ті­ях ба­чиш про­сто об’єд­на­н­ня облич, а не кон­кре­ти­ку що­до дій із роз­ви­тку дер­жа­ви. За­пи­тай­те: яка ва­ша про­гра­ма? — «Бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю». Це та­кти­чне зав­да­н­ня, хо­ча й ва­жли­ве.

То­му, по- дру­ге, по­трі­бні не си­ту­а­тив­ні об’єд­на­н­ня «гар­них хло­пців і дів­чат», по­трі­бна ре­аль­на іде­о­ло­гі­чна пла­тфор­ма, яка ста­не аль­тер­на­ти­вою ни­ні­шнім ква­зі- пар­ті­ям. І, по-тре­тє, ва­жли­во, щоб ця пла­тфор­ма бу­ла до­ста­тньо ши­ро­кою, щоб во­на об’єд­на­ла всіх, хто спо­від­ує цін­но­сті де­мо­кра­тії (у т.ч. де­мо­кра­тії все­ре­ди­ні пар­тії), ро­зу­міє скла­дність тво­ре­н­ня вла­сної дер­жа­ви в умо­вах вій­ни. Вла­сне, об’єд­на­н­ня нав­ко­ло іде­о­ло­гії, про­гра­ми, а не пер­со­на­лій чи груп, — най­кра­щі лі­ки від роз­дрі­бне­но­сті. Ли­ше до­ста­тньо ма­со­ве і по­ту­жне об’єд­на­н­ня, уча­сни­ки яко­го по­до­ла­ють осо­би­сті ам­бі­ції й дрі­бні роз­бі­жно­сті за­ра­ди ре­аль­них змін у кра­ї­ні, бу­де сприйня­то су­спіль­ством як ре­аль­на аль­тер­на­ти­ва ста­рим ква­зі- пар­ті­ям. І я го­то­ва до­кла­сти всіх зу­силь, щоб на іде­о­ло­гі­чних за­са­дах об’єд­на­ли­ся до­свід­че­ні, про­фе­сій­ні, по­ря­дні та па­трі­о­ти­чні лю­ди, з ба­че­н­ням роз­ви­тку дер­жа­ви, зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня та ви­ро­бле­н­ня мар­шру­ту до­би.

«ЗАХІД МАЄ РОЗДІЛЯТИ ВІД­ПО­ВІД­АЛЬ­НІСТЬ І ТИСНУТИ НА КОРУПЦІОНЕРІВ»

Оле­на КУРЕНКОВА, абі­ту­рі­єн­тка КНУ ім. Та­ра­са Шев­чен­ка: — Ви вже кіль­ка ро­ків по­спіль да­ру­є­те зна­ним сві­то­вим по­лі­ти­кам книж­ку ви­да­н­ня га­зе­ти « День » « Укра­ї­на Incognita». Це ду­же ці­ка­ва стра­те­гія ди­пло­ма­тії, щоб до­не­сти укра­їн­ську істо­рію сві­то­вій гро­мад­сько­сті. Не­що­дав­но ви­йшла ан­глій­ською мо­вою ще одна книж­ка га­зе­ти « День » — « Котел, або Спра­ва без тер­мі­ну дав­но­сті». Чи пла­ну­є­те озна­йом­лю­ва­ти сві­то­вих лі­де­рів із ці­єю книж­кою та­кож?

Г.Г.: —

У мо­їх валізах ма­ло одягу і ба­га­то кни­жок. Я планую роз­да­ва­ти « Котел » , « 50 ви­на­хо­дів, які зди­ву­ва­ли світ» ан­глій­ською та укра­їн­ською, зві­ти про ре­фор­ми, які ми зро­би­ли. Ззов­ні мо­же зда­ва­ти­ся, що за два ро­ки в дер­жа­ві ні­чо­го не змі­ни­ло­ся, але тре­ба го­во­ри­ти про па­труль­ну по­лі­цію, ан­ти­ко­ру­пцій­ні ін­сти­ту­ції, які бу­ли утво­ре­ні. Але в нас є один мі­нус — ми не вмі­є­мо ко­му­ні­ку­ва­ти. Ко­ли я тіль­ки при­шла в Ко­мі­тет, то ска­за­ла: « Ми ма­є­мо від­кри­ти Укра­ї­ну сві­ту » . За­раз у нас є та­ка мо­жли­вість.

Не­що­дав­но у нас бу­ла де­ле­га­ція з Ку­вей­ту — їхній фонд впер­ше ви­дав араб­ською мо­вою Та­ра­са Шев­чен­ка. І весь араб­ський світ — Ку­вейт, Са­у­дів­ська Ара­вія, Об’єд­на­ні Араб­ські Емі­ра­ти, Ка­тар — те­пер змо­же від­кри­ти для се­бе Шев­чен­ка як по­е­та. Че­рез куль­тур­ну ди­пло­ма­тію ми від­кри­ва­є­мо Укра­ї­ну сві­то­ві.

Ми на­ма­га­є­мо­ся ви­рі­шу­ва­ти про­бле­ми кра­їн, за які від­по­від­а­є­мо. Під час зу­стрі­чі з по­сла­ми Ве­ли­кої Сім­ки бу­ла ду­же жорс­тка роз­мо­ва, і нам озву­чи­ли основ­ні про­бле­ми дер­жа­ви: ви­ма­га­н­ня, ко­ру­пція, рей­дер­ство, СБУ, пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни. Тож ви­сно­вок та­кий: якщо ми хо­че­мо, щоб в кра­ї­ну ін­ве­сту­ва­ли ко­шти, Укра­ї­на по­вин­на ство­ри­ти нор­маль­ні умо­ви.

У нас на­віть бу­ли су­пе­ре­чки з Ко­мі­те­том із пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки та обо­ро­ни, адже ми пе­ре­тя­гли на се­бе пар­ла­мент­ський кон­троль над Мі­ні­стер­ством обо­ро­ни, так са­мо за­про­си­ли пред­став­ни­ків від рі­зних по­сольств, між­на­ро­дних про­грам, які до­кла­да­ють зу­силь до ре­фор­му­ва­н­ня укра­їн­сько­го се­кто­ра без­пе­ки. Ду­маю, що Захід так са­мо має розділяти від­по­від­аль­ність і тиснути на тих корупціонерів, які ку­пу­ють віл­ли за кор­до­ном, пи­та­ю­чи їх про по­хо­дже­н­ня ста­тків і май­на, ро­бля­чи їх із сім’ями нев’їзни­ми. По­трі­бно, щоб во­ни чі­тко ро­зумі­ли, що за пра­кти­ку роз­кра­да­н­ня бю­дже­ту чи зло­вжи­ва­н­ня сво­їм слу­жбо­вим ста­но­ви­щем їх че­ка­ти­муть жор­сто­кі сан­кції.

ФО­ТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ЗА ТРА­ДИ­ЦІ­ЄЮ ЛІ­ТНЬОЇ ШКО­ЛИ, ПА­НІ ГАН­НА ОТРИ­МА­ЛА ПО­ДА­РУ­НОК ВІД «Дня» — ФІРМОВУ ФУТБОЛКУ, ЗНАЧОК, А ТА­КОЖ АНГЛОМОВНУ ВЕР­СІЮ КНИЖ­КИ «КОТЕЛ» — «A CASE WITHOUT A STATUTE OF LIMITATIONS». ПІ­СЛЯ ВБИВСТВА ПАВ­ЛА ШЕ­РЕ­МЕ­ТА ЦЯ КНИЖ­КА СТАЄ ОСО­БЛИ­ВО АКТУАЛЬНОЮ, АДЖЕ В НІЙ ЙДЕ­ТЬСЯ ПРО РЕЗОНАСНУ СПРА­ВУ «ГОН­ГА­ДЗЕ—ПО­ДОЛЬ­СЬКО­ГО». «У МО­ЇХ ВАЛІЗАХ МА­ЛО ОДЯГУ І БА­ГА­ТО КНИ­ЖОК. Я ПЛАНУЮ ДАРУВАТИ КНИЖ­КУ «КОТЕЛ»...», — ЗА­ЯВИ­ЛА ГАН­НА ГОПКО ПІД ЧАС ІН­ТЕРВ’Ю ЗІ СТУДЕНТАМИ. ОТ­ЖЕ, ДЛЯ ІНО­ЗЕМ­НИХ ПО­ЛІ­ТИ­КІВ ЦЕ БУ­ДЕ РЕАЛЬНОЮ МОЖЛИВІСТЮ ОЗНАЙОМИТИСЯ ІЗ СПРАВ­ЖНЬОЮ НО­ВІ­ТНЬОЮ ІСТОРІЄЮ УКРА­Ї­НИ

НА ЗА­ПРО­ШЕ­Н­НЯ ГАН­НИ ГОПКО СТУ­ДЕН­ТАМ ЛШЖ БУ­ЛО ПРО­ВЕ­ДЕ­НО ЕКСКУРСІЮ У ВЕРХОВНІЙ РА­ДІ. НА ЖАЛЬ, ПАРЛАМЕНТ НЕПРИЄМНО ЗДИВУВАВ «НЕПІДГОТОВЛЕНИХ» МО­ЛО­ДИХ ЖУР­НА­ЛІ­СТІВ РАДЯНСЬКИМИ АТАВІЗМАМИ, А ДЕ­ПУ­ТА­ТИ — РІВ­НЕМ ПРИСУТНОСТІ: У ЗА­ЛІ ЗАСІДАНЬ БУ­ЛО НЕ БІЛЬ­ШЕ 60 «СЛУГ НА­РО­ДУ»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.