Про «слов’ян­ський світ» НАТО і ЄС – 2

Оле­на ЧМИР: «Схі­дно­єв­ро­пей­ські кра­ї­ни ви­ко­ри­сто­ву­ють Укра­ї­ну як де­мо­гра­фі­чний ре­сурс»

Den (Ukrainian) - - Актуальне Інтерв’ю - Ро­ман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»

Упер­шій ча­сти­ні ін­терв’ю (див. ма­те­рі­ал «Про «слов’ян­ський світ» НАТО і ЄС» в № 123-124 від 15—16 ли­пня ц.р.) бол­га­рис­тка, до­цент ка­фе­дри слов’ян­ської фі­ло­ло­гії Ін­сти­ту­ту фі­ло­ло­гії Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т. Шев­чен­ка, ди­ре­ктор Цен­тру бол­гар­ської мо­ви, лі­те­ра­ту­ри, істо­рії та куль­ту­ри Оле­на ЧМИР роз­по­від­ає про тра­ди­цію ви­вче­н­ня бол­га­ри­сти­ки в Укра­ї­ні, істо­ри­чні па­ра­ле­лі між на­шою кра­ї­ною та Бол­га­рі­єю, а та­кож про бол­гар­ський ре­цепт по­до­ла­н­ня пос­тко­ло­ні­аль­но­го син­дро­му. Про суб’єктність Укра­ї­ни се­ред слов’ян­ських кра­їн, про­ро­сій­ські впли­ви в Бол­га­рії та жи­т­тя бол­гар­ської об­щи­ни в Укра­ї­ні — чи­тай­те да­лі.

*** — Оле­но Ро­ма­нів­но, Поль­ща, Че­хія та ін­ші кра­ї­ни ЄС, пе­ред­усім слов’ян­ські, актив­но за­охо­чу­ють укра­їн­ських сту­ден­тів всту­па­ти у їхні ви­ші з пер­спе­кти­вою подаль­шої емі­гра­ції. Як, на ваш погляд, по­вин­на ре­а­гу­ва­ти на цей ви­клик Укра­ї­на? Зро­зумі­ло, що за­бо­ро­ня­ти — це не ви­хід. Що тре­ба ро­би­ти, щоб Укра­ї­на не втра­ти­ла суб’єктність в слов’ян­сько­му сві­ті?

— На­при­клад, мій син ка­те­го­ри­чно не хо­че їха­ти вчи­тись за кор­дон, хоч я, мо­жли­во, бу­ла б і не про­ти. Він хо­че жи­ти тут. З дру­го­го бо­ку, ця хви­ля, яку ми мо­гли спо­сте­рі­га­ти ще в 90-х ро­ках, за­раз зно­ву по­чи­нає на­ро­ста­ти. Це пов’яза­но з тим, що зна­чна ча­сти­на мо­ло­ді зЧе­хії і Поль­щі їде вчи­тись у За­хі­дну Єв­ро­пу. На­то­мість уря­ди цих дер­жав пра­гнуть за­лу­чи­ти яко­мо­га біль­ше куль­тур­но близь­кої мо­ло­ді з ін­ших кра­їн. Во­дно­час еко­но­мі­чні про­бле­ми в Укра­ї­ні фа­кти­чно не залишають ба­га­тьом ви­пу­скни­кам ви­бо­ру. Ви­пу­скни­ку зТер­но­піль­ської чи Рів­нен­ської обла­сті, який вже знає поль­ську мо­ву, про­по­ну­ють по­їха­ти без­ко­штов­но вчи­ти­ся в Поль­щі змо­жли­ві­стю подаль­шо­го пра­це­вла­шту­ва­н­ня. З дру­го­го бо­ку, він мо­же по­да­ти до­ку­мен­ти, на­при­клад, до КНУ ім. Шев­чен­ка, де тре­ба пла­ти­ти за гур­то­жи­ток, де сти­пен­дія не дає мо­жли­во­сті за­без­пе­чи­ти се­бе й ти му­сиш про­си­ти гро­шей в ба­тьків. Чи є в ньо­го ви­бір? На жаль... Крім то­го, ма­є­мо чер­го­ву де­мо­гра­фі­чну яму, не­до­ста­тнє фі­нан­су­ва­н­ня осві­ти, ака­де­мі­чної на­у­ки. Стра­те­гія, яка б від­по­від­а­ла на ці ви­кли­ки, від­су­тня. На­ші ви­пу­скни­ки пі­сля за­вер­ше­н­ня ба­ка­лав­ра­ту їдуть вчи­ти­ся в ма­гі­стра­ту­рі до Че­хії. Ана­ло­гі­чну про­гра­му, орі­єн­то­ва­ну пе­ред­усім на етні­чних бол­гар, за­про­ва­ди­ла й Бол­га­рія. Ви­пу­скни­ки скла­да­ють іспит на зна­н­ня бол­гар­ської мо­ви та істо­рії і мо­жуть всту­па­ти у бол­гар­ські ви­ші.

Слов’ян­ські дер­жа­ви ре­а­лі­зу­ють ще одну ва­жли­ву про­гра­му. При мі­ні­стер­ствах осві­ти у них існує ін­сти­тут ле­кто­ра­ту. Ле­кто­ри їдуть в мі­сця ком­па­ктно­го про­жи­ва­н­ня від­по­від­них мен­шин або на уні­вер­си­тет­ські ка­фе­дри. У нас на ка­фе­дрі по­стій­но пра­цює ле­ктор бол­гар­ської мо­ви та лі­те­ра­ту­ри, за­раз це до­цент Ма­рі­е­та Гір­гі­но­ва. Та­кі ле­кто­ри оформ­лю­ють трьох-чо­ти­рьо­хрі­чне від­ря­дже­н­ня, отри­му­ють ду­же при­стой­ну зар­пла­ту, за­без­пе­чу­ю­ться жи­тлом. В Мі­ні­стер­стві осві­ти і на­у­ки Укра­ї­ни ана­ло­гі­чної ін­сти­ту­ції про­сто не­має.

«НА­ЦІО­НАЛЬ­НЕ ВІД­РО­ДЖЕ­Н­НЯ БОЛ­ГАР­СЬКОЇ ДІ­А­СПО­РИ ЗАВ­ЖДИ БУ­ЛО ПОВ’ЯЗАНЕ З НА­ЦІО­НАЛЬ­НИМ ВІДРОДЖЕННЯМ УКРА­ЇН­ЦІВ»

— Бол­га­рії тра­ди­цій­но вла­сти­ві пев­ні про­ро­сій­ські на­строї. Оче­ви­дно, що Ро­сія й до­сі роз­гля­дає цю слов’ян­ську кра­ї­ну як пре­дмет сво­їх гео­по­лі­ти­чних ін­те­ре­сів. На­скіль­ки я знаю, там на­віть є па­ра­мі­лі­тар­ні про­ро­сій­ські ор­га­ні­за­ції. З дру­го­го бо­ку, вже про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків у Бол­га­рії пе­ре­ва­жає тренд ве­стер­ні­за­ції. На­скіль­ки за­раз про­ро­сій­ські на­строї є впли­во­ви­ми у бол­гар­сько­му су­спіль­стві?

— В Бол­га­рії діє про­ро­сій­ська на­ціо­на­лі­сти­чна пар­тія «Ата­ка». При­пу­скаю, що в кра­ї­ні є ба­га­то ро­сій­ських гро­шей, зокре­ма в ЗМІ. Під час Май­да­ну в ме­не ча­сто брав ко­мен­та­рі там­те­шній те­ле­ка­нал «Єв­ро­па». Пі­зні­ше у 2014 ро­ці в Укра­ї­ні роз­по­ча­ла­ся мо­бі­лі­за­ція. В Бес­са­ра­бії де­я­кі лю­ди в се­лах ви­йшли про­те­сту­ва­ти — ро­сій­ські аген­ти впли­ву в ре­гіо­ні пра­цю­ва­ли ду­же актив­но. В Бол­га­рії ж то­ді бу­ло по­ши­ре­но дум­ку, ні­би укра­їн­ських бол­гар мо­бі­лі­зу­ють не­про­пор­цій­но біль­ше, ніж ін­ші етні­чні гру­пи. Дав­ся взна­ки й вплив ро­сій­сько­го те­ле­ба­че­н­ня, яке там ма­со­во див­ля­ться. До­во­ди­лось по­ясню­ва­ти у ко­мен­та­рі, що мо­бі­лі­за­ція в Укра­ї­ні від бу ва єть ся се ред всіх гро ма дян Укра­ї­ни, а не за етні­чною озна­кою. Ці­ка­во, що пі­сля цьо­го до ме­не за ко­мен­та­ря­ми біль­ше не звер­та­ли­ся. Бол­гар­ські ж ЗМІ мо­мен­таль­но роз­ду­ли но­ви­ну про «про­те­сти» в Бес­са­ра­бії.

Во­дно­час з вла­сно­го до­сві­ду мо­жу ска­за­ти, що на ав­то з жов­то-бла­ки­тною стрі­чкою в цій кра­ї­ні ре­а­гу­ють зде­біль­шо­го по­зи­тив­но. Ни­ні­шній пре­зи­дент Бол­га­рії Ро­сен Плев­не­лі­єв де­мон­струє ви­ра­зні про­єв­ро­пей­ські і про­укра­їн­ські по­гля­ди. Пе­ре­ко­на­на, що бол­гар­ські екс­пер­ти, в то­му чи­слі вій­сько­ві, до­бре ро­зу­мі­ють за­гро­зи, які існу­ють з бо­ку Ро­сії. Якщо «з’їдять» Укра­ї­ну, Бол­га­рія бу­де на­сту­пною. Пев­ний про­ро­сій­ській плац­дарм там є, але я не ду­маю, що він за­хо­плює бол­гар­ську вер­хів­ку. Пар­тія «Ата­ка» має сво­їх при­бі­чни­ків, але їх не­ба­га­то. Сьо­го­дні бол­гар пе­ред­усім ці­кав­лять пи­та­н­ня еко­но­мі­ки. Біль­шість з них бу­ва­ють на За­хо­ді і ба­чать, як там жи­вуть лю­ди. Ті ж, хто має про­ро­сій­ські по­гля­ди — це пе­ре­ва­жно лю­ди, в яких є пев­на но­сталь­гія за мо­ло­ді­стю. То­ді ба­га­то бол­гар здо­бу­ва­ли осві­ту, пра­цю­ва­ли, їзди­ли на екс­кур­сії в СРСР.

— Зре­штою від­но­си­ни бол­гар з ро­сі­я­на­ми ні­ко­ли не ма­ли та­ко­го від­вер­то­го ко­ло­ні­за­тор­сько­го ха­ра­кте­ру, як це від­бу­ва­ло­ся в Укра­ї­ні. В Бол­га­рії, зокре­ма, не бу­ло ру­си­фі­ка­ції.

— Зви­чай­но, ро­сій­ську мо­ву в Бол­га­рії теж ви­вча­ли, але та­ко­го як у нас там ні­ко­ли не бу­ло. Ни­ні бол­гар­ська мо­лодь не знає ро­сій­ської, на­віть мо­ло­ді вче­ні-слов’яно­зав­ці — якщо це зві­сно не їхня спе­ці­аль­ність. Стар­ше ж по­ко­лі­н­ня ви­вча­ло мо­ву, ди­ви­лось ра­дян­ське і ро­сій­ське те­ле­ба­че­н­ня. За ра­дян­ських ча­сів у Бол­га­рії роз­ду­ва­ли про­па­ган­дист­ський ша­блон про те, як «ро­сій­ські бра­ти» звіль­ни­ли бол­гар від ту­ре­цько­го раб­ства. Але на­справ­ді пі­сля «звіль­не­н­ня» все бу­ло не так про­сто. По­стра­жда­ла, як це за­зви­чай бу­ва­ло, пе­ред­усім ін­те­лі­ген­ція. Бли­ску­чий ін­те­ле­кту­ал, пи­сьмен­ник, по­лі­глот онук Дра­го­ма­но­ва (син йо­го до­чки Лі­дії) Ді­мітр Ши­шма­нов в остан­ньо­му до при­хо­ду ра­дян­ської ар­мії бол­гар­сько­му уря­ді був мі­ні­стром за­кор­дон­них справ. Як і ін­ших чле­нів уря­ду, йо­го роз­стрі­ля­ли.

На зу­стрі­чах з бол­гар­ською ді­а­спо­рою в Укра­ї­ні, з пред­став­ни­ка­ми куль­тур­них то­ва­риств, на які ме­не за­про­шу­ють, зав­жди під­кре­слюю, що всі пе­рі­о­ди бол­гар­сько­го на­ціо­наль­но­го від­ро­дже­н­ня пов’яза­ні з на­ціо­наль­ним відродженням укра­їн­ців. В Укра­ї­ні в 20—30-х ро­ках ко­му­ні­сти зро­зумі­ли, що во­ни не ма­ють до­ста­тньої під­трим­ки не тіль­ки се­ред мі­сце­во­го на­се­ле­н­ня, але й се­ред на­ціо­наль­них мен­шин. Са­ме то­му впро­ва­ди­ли по­лі­ти­ку ко­ре­ні­за­ції, від­кри­ли ві­кно для укра­ї­ні­за­ції, бол­га­ри­за­ції, ство­ри­ли ав­то­ном­ні на­ціо­наль­ні ра­йо­ни. В Бес­са­ра­бії в Бол­гра­ді вже дав­но існу­ва­ла гім­на­зія. За Ру­му­нії там ви­кла­да­ли бол­гар­ською мо­вою. Ко­ли ж при­йшла Ро­сій­ська ім­пе­рія, пе­ре­йшли на ро­сій­ську. Бол­га­рам, як і укра­їн­цям, не до­зво­ля­ли здо­бу­ва­ти рі­дною мо­вою на­віть по­ча­тко­ву осві­ту. Біль­шо­ви­ки на пев­ний про­мі­жок ча­су по­вер­ну­ли бол­гар­ську. Зго­дом, як ми зна­є­мо, пе­рі­од від­ро­дже­н­ня швид­ко змі­нив­ся ре­пре­сі­я­ми.

У са­мій же Бол­га­рії у 20—30-х ро­ках, як ві­до­мо, на від­мі­ну від Укра­ї­ни, існу­ва­ла не­за­ле­жна дер­жа­ва. 1923 ро­ку уря­ду вда­ло­ся при­ду­ши­ти ко­му­ні­сти­чне пов­ста­н­ня. Зна­чна ча­сти­на лі­вої ін­те­лі­ген­ції пе­ре­бра­лась в Ра­дян­ський Со­юз і бра­ла участь у про­це­сах на­ціо­наль­но-куль­тур­но­го від­ро­дже­н­ня бол­гар в СРСР. Бес­са­ра­бія то­ді бу­ла під Ру­му­ні­єю, а в Оде­сі ви­кла­да­лась бол­гар­ська мо­ва, був бол­гар­ський на­ціо­наль­ний те­атр. Зго­дом все це згор­ну­ли. Ав­тор пер­шо­го ро­ма­ну се­ред бес­са­раб­ських бол­гар «На по­зла­те­на­та зе­мя» Ми­ко­ла Фу­клєв був ре­пре­со­ва­ний і без слі­ду зник десь у Си­бі­ру.

Під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни, ко­ли Бол­га­рія бу­ла со­ю­зни­ком Німеччини, ча­сти­на при­а­зов­ських бол­гар звер­ну­лись до бол­гар­сько­го ца­ря з про­ха­н­ням прийня­ти їх на­зад на Ба­тьків­щи­ну. Одним з іні­ці­а­то­рів цьо­го ру­ху був та­ла­но­ви­тий бол­гар­ський пи­сьмен­ник Мі­шо Ха­джий­ський з При­а­зов’я. Ре­а­лі­зу­ва­ти пе­ре­се­ле­н­ня не вда­лось. Пі­сля звіль­не­н­ня ра­дян­ською ар­мі­єю бол­га­ри по­стра­жда­ли. В 1945—1946 ро­ках всіх бол­гар­ських чо­ло­ві­ків бу­ло ви­ве­зе­но на так зва­ний тру­до­вий фронт — мо­ва пе­ре­ва­жно йшла про ме­та­лур­гій­ні ком­бі­на­ти По­вол­жя та Ура­лу. По­вер­ну­лись звід­ті­ля не­ба­га­то.

Бол­гар Кри­му де­пор­ту­ва­ли тро­хи пі­зні­ше за крим­ських та­тар. До сло­ва, по­при це, го­ло­ва крим­сько­го то­ва­ри­ства бол­гар ім. Па­ї­сія Хи­лен­дар­сько­го Іван Аба­жер, який ра­ні­ше був про­укра­їн­ським гро­мад­ським ді­я­чем, пі­сля ане­ксії зайняв про­ро­сій­ську по­зи­цію.

На­при­кін­ці 1980-х, ко­ли в су­спіль­стві від­но­вив­ся ін­те­рес до укра­їн­ської куль­ту­ри, ана­ло­гі­чні про­це­си від­бу­ва­лись се­ред бол­гар. На за­мов­ле­н­ня мі­ні­стер­ства я го­ту­ва­ла один з пер­ших під­ру­чни­ків — чи­тан­ку для шкіл, де від­нов­лю­ва­ли фа­куль­та­тив­не ви­кла­да­н­ня бол­гар­ської мо­ви.

Ко­жно­го ра­зу, ко­ли в Укра­ї­ні ви­ни­ка­ли на­ціо­наль­но-куль­тур­ні ру­хи, не ли­ше бол­гар­ські, це бу­ло пов’яза­но з укра­їн­ським на­ціо­наль­ним відродженням. З дру­го­го бо­ку, слід ро­зу­мі­ти, що та­кі про­це­си фор­му­ють і пев­ні ви­кли­ки для на­шої дер­жа­ви, і не ли­ше у га­лу­зі на­ціо­наль­ної по­лі­ти­ки. Пра­кти­чно всі на­ціо­наль­ні гру­пи, які жи­вуть в Укра­ї­ні, ма­ють ни­ні по­ту­жні­ші дер­жа­ви, які є чле­на­ми ЄС та НАТО: Бол­га­рія, Ру­му­нія, Угор­щи­на, Сло­вач­чи­на, Ні­меч­чи­на, Поль­ща. Для ба­га­тьох во­ни є при­ва­бли­ві­ши­ми з рі­зних то­чок зо­ру мі­сцем про­жи­ва­н­ня, осо­бли­во це сто­су­є­ться мо­ло­ді, тоб­то Укра­ї­на ви­ко­ри­сто­ву­є­ться як де­мо­гра­фі­чний ре­сурс.

«ПАМ’ЯТАЙ, ЩО ТИ — УКРА­ЇН­СЬКА БОЛГАРКА!»

— На­скіль­ки ор­га­ні­зо­ва­ною є бол­гар­ська об­щи­на в Укра­ї­ні? Знаю, що існує на­віть бол­гар­ська га­зе­та.

— В Укра­ї­ні про­жи­ває най­біль­ша за чи­сель­ні­стю бол­гар­ська ді­а­спо­ра в сві­ті! Офі­цій­но — близь­ко 205 тис. осіб, са­мі ж бол­га­ри вва­жа­ють, що їхня кіль­кість в Укра­ї­ні ся­гає чвер­ті міль­йо­на. Йде­ться про ста­ру ді­а­спо­ру, яка ви­ни­кла на­при­кін­ці XVIII — на по­ча­тку XIX сто­літь ще під час ро­сій­сько-ту­ре­цьких війн, ко­ли з’яви­лась не­об­хі­дність за­лю­дни­ти при­єд­на­ні до Ро­сій­ської ім­пе­рії Ди­ке по­ле та Бес­са­ра­бію, за­ли­ше­ні та­та­ра­ми та чер­ке­са­ми. Са­ме то­ді від­бу­ло­ся ма­со­ве пе­ре­се­ле­н­ня в Укра­ї­ну бол­гар-ко­ло­ні­стів. Во­ни жи­вуть в Бес­са­ра­бії та Пів­ні­чно­му При­а­зов’ї, пе­ре­ва­жно в Оде­ській та За­по­різь­кій обла­стях.

Бол­гар­ське ви­да­н­ня «Ро­ден край» — це до­да­ток до «Уря­до­во­го кур’єра», офі­цій­на га­зе­та. Та­кож є еле­ктрон­ні ЗМІ. Впро­довж 2015 ро­ку са­ме за до­по­мо­гою еле­ктрон­них ЗМІ я на­ма­га­ла­ся від­сте­жу­ва­ти на­строї бол­гар­ської спіль­но­ти в Укра­ї­ні. В При­а­зов’ї ма­со­вих про­ро­сій­ських на­стро­їв не бу­ло ні­ко­ли. При­а­зов­ська бол­гар­ська об­щи­на утво­ри­ла­ся у 1861 ро­ці, ко­ли в ре­зуль­та­ті про­гра­ної Ро­сій­ською ім­пе­рі­єю Крим­ської вій­ни Бес­са­ра­бія уві­йшла до скла­ду Ва­ла­сько­го кня­зів­ства і по­вер­ну­лась під про­те­кто­рат Туреччини. Ча­сти­на бол­гар то­ді з Бес­са­ра­бії ви­їха­ла на схід.

Пам’ятаю, ще у 1988 ро­ці, ко­ли по­ста­ло пи­та­н­ня, чи вво­ди ти фа­куль­та­тив­но бол­гар­ську мо­ву, в Мі­ні­стер­стві осві­ти і на­у­ки від­бу­ла­ся на­ра­да за уча­стю пред­став­ни­ків ра­йон­них від­ді­лів на­ро­дної осві­ти з місць ком­па­ктно­го про­жи­ва­н­ня бол­гар. Пред­став­ни­ки з Бес­са­ра­бії бу­ли про­ти ви­вче­н­ня бол­гар­ської мо­ви... Мов­ляв, ми вчи­мо ро­сій­ську, укра­їн­ську, ан­глій­ську, ку­ди ще бол­гар­ську. Во­ни не ро­зумі­ли для чо­го це. Зав­ра­йо­но з Бес­са­ра­бії ка­же: «Якщо ви­вча­ти­ме­мо ще й бол­гар­ську, до­ве­де­ться від­мо­ви­тись від укра­їн­ської». А от зав­ра­йо­но з При­а­зов’я ка­же: «У нас ні­хто не від­мов­ля­є­ться, всі бу­дуть вчи­ти і укра­їн­ську, і бол­гар­ську мо­ву». Ко­ли ж в Бол­га­рії ска­за­ли, що во­ни го­то­ві при­йма­ти сту­ден­тів-бол­гар з Укра­ї­ни на на­вча­н­ня, всі зро­зумі­ли, чо­му тре­ба вчи­ти мо­ву.

Сво­го ча­су я чу­ла, як при­а­зов­ська укра­їн­ська болгарка го­во­ри­ла донь­ці: «Ти їздиш в Бол­га­рію, але пам’ятай, що ти — укра­їн­ська болгарка». Пе­ре­ко­на­на, що фор­му­ван­ню са­ме та­кої іден­ти­чно­сті має спри­я­ти дер­жа­ва.

ФО­ТО З САЙ­ТА OBRAZOVANIETO.BG

У СОФІЙСЬКОМУ УНІ­ВЕР­СИ­ТЕ­ТІ Є ФА­КУЛЬ­ТЕТ СЛОВ’ЯН­СЬКИХ ФІЛОЛОГІЙ, ДЕ УКРАЇНІСТИКА — ЦЕ ОКРЕМА СПЕ­ЦІ­АЛЬ­НІСТЬ. «НАЙ­БІЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ ШЛЯХ ДЛЯ ЗА­БЕЗ­ПЕ­ЧЕ­Н­НЯ ПОВ­НО­ЦІН­НОЇ ПРИСУТНОСТІ УКРА­Ї­НИ У СВІТОВОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРО­СТО­РІ — УКРА­ЇН­СЬКІ ЛЕ­КТО­РИ. КРІМ ВІ­ТЧИ­ЗНЯ­НИХ ВИ­СТА­ВОК І ГАСТРОЛЕЙ, НЕ­ОБ­ХІ­ДНА ЩОДЕННА РО­БО­ТА ВИ­КЛА­ДА­ЧІВ УКРА­ЇН­СЬКОЇ МО­ВИ ТА ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РИ В ЗАРУБІЖНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ», — ПЕ­РЕ­КО­НА­НА ОЛЕ­НА ЧМИР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.