НIЖИН — справ­жній му­зей про­сто не­ба

Мі­сто з ве­ли­ким по­тен­ці­а­лом по­ки що не роз­ба­лу­ва­не ту­ри­ста­ми

Den (Ukrainian) - - Один День Із Життя Міста -

Ні­жин — не­ве­ли­ке мі­сто в Чер­ні­гів­ської обла­сті. Во­но роз­та­шо­ва­не за 80 км від обла­сно­го цен­тру і за 160 км від сто­ли­ці Укра­ї­ни на бе­ре­гах рі­чки Остер. Ні­жин був ві­до­мий ще у дав­ни­ну: він зга­ду­є­ться в Іпа­ті­їв­сько­му лі­то­пи­сі під 1078 ро­ком. Тіль­ки то­ді він на­зи­вав­ся Не­жа­тин, а пі­зні­ше, з 1147 ро­ку — Уне­неж.

■ Ні­жин пе­ре­жив ба­га­то — і на­ва­лу мон­голь­сько­го ха­на Мен­гу, і на­бі­ги ко­чів­ни­ків... Але мі­сто від­ро­джу­ва­ло­ся, від­бу­до­ву­ва­ло­ся і по­вер­та­ло­ся до жи­т­тя. З 1320 ро­ку Ні­жин вхо­див до скла­ду Ве­ли­ко­го кня­зів­ства Ли­тов­сько­го. На по­ча­тку XVI сто­лі­т­тя в ре­зуль­та­ті вій­ни мі­сто у скла­ді Чер­ні­го­во-Сі­вер­ських зе­мель ві­ді­йшло до Мо­ско­вії. 1618 ро­ку Поль­ща отри­ма­ла вла­ду над Сі­вер­ськи­ми зем­ля­ми і Ні­жи­ном зокре­ма. Мі­сто за­но­во від­бу­ду­ва­ли й укрі­пи­ли. А 1625 ро­ку Ні­жи­ну на­да­ли Ма­где­бурзь­ке пра­во.

■ 30 ро­ків мі­сто пе­ре­бу­ва­ло під вла­дою по­ля­ків. 1648 ро­ку вій­ська Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го звіль­ни­ли Ні­жин від па­ну­ва­н­ня Ре­чі По­спо­ли­тої. Че­рез15 ро­ків, 1663 ро­ку, тут від­бу­ла­ся Чор­на ра­да, на якій ко­за­ки обра­ли Іва­на Брю­хо­ве­цько­го геть­ма­ном Лі­в­обе­ре­жної Укра­ї­ни.

■ З кін­ця XVII сто­лі­т­тя Ні­жин став одним ізнай­біль­ших тор­го­вель­них цен­трів. У мі­сті ре­гу­ляр­но про­хо­ди­ли яр­мар­ки, на які чу­ма­ки при­во­зи­ли сіль ізКри­му, ри­бу зДо­ну, а ту­ди ве­зли огір­ки. До ре­чі, вже ба­га­то ро­ків у мі­сті пра­цює кон­серв­ний за­вод, який ви­го­тов­ляє зна­ме­ни­ті со­лі­н­ня. Бі­ля вхо­ду до ньо­го сто­їть пам’ятник ні­жин­сько­му огір­ку.

■ У мі­сті роз­ви­ва­ла­ся не ли­ше еко­но­мі­ка, а й ду­хов­не та куль­тур­не жи­т­тя, бу­ду­ва­ли­ся шко­ли, лі­кар­ні, хра­ми. 1805 ро­ку князь Бе­збо­родь­ко за­сну­вав у Ні­жи­ні Гім­на­зію ви­щих на­ук. Тут нав­ча­ли гу­ма­ні­тар­них на­ук ді­тей дво­рян і ду­хо­вен­ства. Її ви­пу­скни­ка­ми бу­ли М. Го­голь, Є. Гре­бін­ка, Л. Глі­бов та ін­ші ви­да­тні осо­би­сто­сті. Те­пер тут Ні­жин­ський дер­жав­ний уні­вер­си­тет іме­ні М.В. Го­го­ля. Ста­ро­вин­на бу­дів­ля уні­вер­си­те­ту ду­же кра­си­ва й уто­пає в зе­ле­ні Граф­сько­го пар­ку. Тут при­єм­но гу­ля­ти і на­со­ло­джу­ва­ти­ся ти­шею. До ре­чі, в Ні­жи­ні від­кри­ли пер­ший у сві­ті пам’ятник Го­го­лю.

■ Іме­на ба­га­тьох ві­до­мих лю­дей пов’яза­ні з Ні­жи­ном. Тут на­ро­ди­ли­ся ху­до­жник Ми­ко­ла Са­мо­киш, мо­ре­пла­вець Юрій Ли­сян­ський, ме­це­нат Іван Фун­ду­клей. У Ні­жи­ні жи­ла і пра­цю­ва­ла ві­до­ма укра­їн­ська актри­са Ма­рія Зань­ко­ве­цька. У мі­сті ви­сту­па­ли те­а­траль­ні тру­пи М. Кро­пив­ни­цько­го, М. Са­дов­сько­го, П. Са­кса­ган­сько­го. Тут про­вів своє ди­тин­ство Сер­гій Ко­ро­льов. 1913 ро­ку май­бу­тній кон­стру­ктор ко­смі­чних ко­ра­блів спо­сте­рі­гав за по­льо­том на ае­ро­пла­ні льо­тчи­ка-ви­про­бу­ва­ча Сер­гія Уто­чкі­на.

■ Центр мі­ста весь про­ся­кну­тий історією — тут ба­га­то ста­ро­вин­них бу­ді­вель, пам’ятни­ків, хра­мів. Ні­жин — справ­жній му­зей про­сто не­ба. Що­прав­да, не всі­ма йо­го ви­зна­чни­ми мі­сця­ми мо­жна по­ми­лу­ва­ти­ся. Чи­ма­ло по­ки­ну­тих, за­чи­не­них бу­ді­вель. Де­кіль­ка бу­дин­ків нам не до­зво­лив огля­ну­ти охо­ро­нець, обме­жив­шись ла­ко­ні­чною від­по­від­дю: «При­ва­тна вла­сність». Слу­жи­те­лі одно­го хра­му за­бо­ро­ни­ли ро­би­ти фо­то, в ін­шій цер­кві нав’язли­во про­по­ну­ва­ли ку­пи­ти свічки.

■ Про­те нам зу­стрі­ли­ся й ін­ші ні­жин­ці — від­кри­ті, до­бро­зи­чли­ві, які лю­блять своє мі­сто. У ме­не скла­ло­ся вра­же­н­ня, що Ні­жин не роз­ба­лу­ва­ний ту­ри­ста­ми. Хо­ча ту­ри­сти­чний по­тен­ці­ал мі­ста ду­же ве­ли­кий — ба­га­та істо­рія, без­ліч пам’ятни­ків ар­хі­те­кту­ри, уні­каль­ні му­зеї, кра­си­ві хра­ми, зе­ле­ні пар­ки і скве­ри, ба­га­то ка­фе.

Ми­ко­ла ТИМЧЕНКО, «День», фо­то ав­то­ра

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.