Iме­на і сим­во­ли

За­лі­зна ди­сци­плі­на, ор­га­ні­зо­ва­ність, ро­зу­мі­н­ня ге­не­раль­ної ме­ти — шлях по­бу­до­ви дер­жа­ви

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Ра­діо «Ве­сти» взя­ло­ся за на­ве­де­н­ня ла­ду в міз­ках укра­їн­ців. Що ж схви­лю­ва­ло пра­ців­ни­ків ра­діо­е­фі­ру? Як ви­яви­лось, на кон­кур­сі зна­ко­вих імен для на­зви ае­ро­пор­ту «Бо­ри­спіль», ого­ло­ше­но­му Мі­ні­стер­ством ін­фра­стру­кту­ри, з ве­ли­ким від­ри­вом від кон­ку­рен­тів — Іго­ря Сі­кор­сько­го та Ка­зи­ми­ра Ма­ле­ви­ча — пе­ре­ма­гає легендарний гетьман Іван Мазепа. Як же це ско­ли­хну­ло «Ве­сти»! В бій пі­шла вся ви­ко­ри­сто­ву­ва­на в по­ді­бних ви­пад­ках ар­гу­мен­та­ція: мов­ляв, це по­сва­рить укра­їн­ців, оскіль­ки не всі геть­ма­на по­ва­жа­ють, та й не вда­ло­ся Ма­зе­пі вті­ли­ти свої пла­ни то­що.

Тут же по­ча­ли жва­во роз­пи­су­ва­ти пе­ре­ва­ги ху­до­жни­ка Ка­зи­ми­ра Ма­ле­ви­ча, про­ци­ту­ва­ли яко­гось ди­ва­ка з го­ре­зві­сної «Укра­їн­ської прав­ди», який до­вів, що вар­то ли­ше на­зва­ти ае­ро­порт «Ма­ле­вич», як до Укра­ї­ни не­гай­но при­пли­вуть 300 міль­йо­нів зе­ле­них ку­пюр, мов­ляв, Ма­ле­вич — це бренд. Тор­га­ші, які ке­ру­ють Укра­ї­ною, на­стир­ли­во на­ма­га­ю­ться при­ще­пи­ти нам пси­хо­ло­гію то­го бі­зне­сю­ка, який за ду­же ве­ли­кий при­бу­ток го­то­вий про­да­ти на­віть мо­туз­ку, на якій йо­го по­ві­сять. Так, пре­кра­сний ху­до­жник Ка­зи­мир Ма­ле­вич, але у ко­го він ви­кли­кає асо­ці­а­ції зУкра­ї­ною? В де­ся­тків ін­ди­ві­дів-есте­тів, а у ви­пад­ку зМаз епою він по фа­кту є сим­во­лом Укра­ї­ни для міль­йо­нів лю­дей. Сьо­го­дні на­ша країна ве­де жор­сто­ку би­тву на схо­ді за своє пра­во на існу­ва­н­ня, за незалежність і су­ве­ре­ні­тет. Мазепа — сим­вол та­кої бо­роть­би. Не ви­пад­ко­во в Ро­сій­ській ім­пе­рії в XVIII і XIX стст. усіх при­бі­чни­ків не­за­ле­жної Укра­ї­ни на­зи­ва­ли ма­зе­пин­ця­ми.

Ці мо­ти­ви вчин­ків Ма­зе­пи ви­знав і Оле­ксандр Пу­шкін у по­е­мі «Пол­та­ва»: «Без ми­лой воль­но­сти и сла­вы Скло­ня­ли мол­ча мы гла­вы Под по­кро­ви­тель­ством Вар­ша­вы, Под са­мов­ла­сти­ем Мо­сквы. Но не­за­ви­си­мой дер­жа­вой Украй­не быть уже по­ра, И зна­мя воль­но­сти кро­ва­вой Я по­дни­маю на Пе­тра...»

Для по­е­та-де­ка­бри­ста Кін­дра­та Ри­лє­є­ва Мазепа — бо­рець за сво­бо­ду, про що Ри­лє­єв і на­пи­сав у по­е­мі «Вой­на­ров­ський»: «Пусть гре­мя­щей гром­кой сла­вой Ра­зне­сет ве­зде мол­ва, Что ме­чом в бо­ях кро­ва­вых При­о­брел ка­зак пра­ва. Сме­ло, дру­жно за Ма­зе­пой На ме­чи и на огонь!»

Ни­ні ви­рі­шу­ва­ло­ся пи­та­н­ня: бу­ти нам чи не бу­ти. То­му по­трі­бні во­ї­ни і геть­ма­ни. А час ху­до­жни­ків ще бу­де. Якщо бу­де Укра­ї­на...

Є НАД ЧИМ ЗА­МИ­СЛИ­ТИСЬ

А що сто­су­є­ться Іго­ря Сі­кор­сько­го... Так, уро­дже­нець Укра­ї­ни. А що ще йо­го пов’язу­ва­ло з на­шою кра­ї­ною, окрім фа­кту на­ро­дже­н­ня? Був він пе­ре­ко­на­ним при­бі­чни­ком «єди­ної і не­ді­ли­мої», мо­нар­хі­стом. До ре­чі, йо­го ба­тько, про­фе­сор Іван Сі­кор­ський, ви­сту­пав на зна­ме­ни­то­му про­це­сі Бей­лі­са як екс­перт і в ро­лі вель­ми не­при­ва­бли­вій, під­три­му­ю­чи зви­ну­ва­че­н­ня і до­во­дя­чи пра­во­ту «кри­ва­во­го на­кле­пу». Про­гре­сив­ні­стю по­гля­дів сі­мей­ство Сі­кор­ських не ви­рі­зня­ло­ся. Зви­чай­но, як ствер­джу­вав то­ва­риш Ста­лін, «син за ба­тька не від­по­від­ає», однак... Тут є більш за­галь­на про­бле­ма: зро­зумі­ле пра­гне­н­ня де­яких на­ших спів­гро­ма­дян аси­мі­лю­ва­ти лю­дей, що до­ся­гли ве­ли­ких успі­хів у якійсь сфе­рі ді­яль­но­сті і ма­ли від­но­ше­н­ня до Укра­ї­ни. Але як бу­ти, якщо ге­ній при цьо­му лю­то не­на­ви­дів Укра­ї­ну або був до неї аб­со­лю­тно бай­ду­жий? Є над чим за­ми­сли­тись...

...ОСПІВУВАЛИ НЕСТОРА МАХНА

На «ма­ло­му Шу­сте­рі» Олесь До­ній у про­гра­мі «Ідей­ний ви­бір» оспі­ву­вав Нестора Махна. Так, фі­гу­ра ро­ман­ти­чна і тра­гі­чна, хо­ча в ра­дян­сько­му Агі­т­про­пі з ньо­го по­стій­но ро­би­ли ал­ко­го­лі­ка, са­ди­ста і пси­хо­па­та. Ну, Мо­сква — без­умов­ний сві­то­вий лі­дер з обли­ва­н­ня бру­дом сво­їх ідей­них про­тив­ни­ків. Її про­па­ган­да зда­тна у ра­зі по­тре­би з бу­дья­ко­го свя­то­го зро­би­ти Лю­ци­фе­ра, а з будь-яко­го не­гі­дни­ка — осе­ре­док мо­раль­них пе­ре­ваг. При­чо­му ча­сто за один день, сьо го­дні на зав­тра... Ав­то­ра цих ряд­ків від Агі­т­про­пу вря­ту­ва­ли се­мей­ні опо­від­ки. Моя ба­бу­ся, уро­джен­ка сі­ла Ве­ли­ка Ми­хай­лів­ка ни­ні­шньої За­по­різь­кої обла­сті, са­ма ба­чи­ла Нестора Махна, який був для неї на­ро­дним ге­ро­єм, та­ким со­бі укра­їн­ським Ро­бін Гу­дом. Ба­бу­ся Єв­до­кія роз­по­від­а­ла, як де­ні­кін­ці би­ли се­лян в її се­лі за не­по­слух, але на­ле­ті­ли хло­пці Махна і

по­ру­ба­ли де­ні­кін­ців вщент. Так, мо­жна за­хо­плю­ва­ти­ся пол­ко­во­дни­цьким та­лан­том се­лян­сько­го во­ждя, за­го­ни яко­го ді­я­ли на ве­ли­че­зній те­ри­то­рії від Оде­си до Та­ган­ро­га і від крим­сько­го Пе­ре­ко­пу до Хар­ко­ва, Лу­ган­ська і Ка­те­ри­но­сла­ва (ни­ні­шній Дні­про). Про­сті укра­їн­ські па­руб­ки пов­ні­стю роз­гро­ми­ли офі­цер­ські пол­ки Бі­лої гвар­дії, а ка­ва­ле­рій­ський генерал Сла­щев, який про­йшов Пер­шу сві­то­ву вій­ну, до­по­від­ав у штаб Де­ні­кі­на про ма­хнов­ську ар­мію так: «Еле­мент у вій­сько­во­му від­но­шен­ні від­мін­ний. Кін­но­та ви­кли­кає за­хо­пле­н­ня».

Але ма­хнов­щи­на — це на­ро­дна сти­хія без­фун­да­мен­таль­ної ор­га­ні­зу­ю­чої осно­ви. Кі­нець кін­цем, це без­глу­зде мар­но­трат­ство ко­ло­саль­ної на­ціо­наль­ної енер­гії. Ці лю­ди дер­жа­ви не ство­ри­ли і не мо­гли ство­ри­ти. На жаль, тут ми не ба­чи­мо дер­жа­во­твор­ців. За­лі­зна ди­сци­плі­на, ор­га­ні­зо­ва­ність, ро­зу­мі­н­ня ге­не­раль­ної ме­ти і під­по­ряд­ку­ва­н­ня їй пов­сяк­ден­ної ді­яль­но­сті — ось шлях по­бу­до­ви дер­жа­ви. Це той ви­сно­вок, який зро­би­ли укра­їн­ські на­ціо­на­лі­сти ( ба­га­то хто зних був уча­сни­ком бо­роть­би в УНР і ЗУНР) зпо­дій 1917—1921 рр., у то­му чи­слі за­та­ман­щи­ни за­га­лом і ма­хнов­щи­ни зокре­ма.

Про­слав­ля­н­ня ма­хнов­щи­ни в умо­вах вій­ни не ли­ше шкі­дли­во, а й не­без­пе­чно, во­но руй­нує на­шу і без то­го слаб­ку дер­жа­ву, де ви­ста­чає анар­хії, ха­о­су і без­ла­ду.

У дер­жав­но-по­лі­ти­чно­му сен­сі шлях Махна є для нас згу­бним. Але за­га­лом, оці­ню­ю­чи про­гра­му «Ідей­ний ви­бір», тре­ба ви­зна­ти, що по­сту­по­во «ма­лий Шу­стер» стає більш змі­стов­ним і ці­ка­вим, ніж «ве­ли­кий».

Са­ві­ку слід звер­ну­ти на це ува­гу...

ЧЕР­ГО­ВИЙ ПІ­АР

На ка­на­лі NEWS ONE, де остан­нім часом у ро­лі ве­ду­чо­го фі­гу­ру­вав скан­даль­но ві­до­мий Іл­ля Кі­ва, він озву­чив про­ро­цтво вель­ми по­хму­ро­го змі­сту. На йо­го дум­ку, «хре­сний хід» зі Свя­то­гор­ської і По­ча­єв­ської лавр до Ки­є­ва ста­не сір­ни­ком, який роз­па­лить конфлікт по всій Укра­ї­ні і ста­не при­во­дом і си­гна­лом для Пу­ті­на по­ча­ти ши­ро­ко­мас­шта­бне втор­гне­н­ня в на­шу кра­ї­ну. Йо­го спів­ве­ду­чий, пан Голь­дарб, до­во­див яв­ну ні­се­ні­тни­цю, за­яв­ля­ю­чи, що ін­сти­ту­ція ми­тро­по­ли­та Ону­фрія ні­би­то є ав­то­ном­ною цер­квою, що не під­ко­ря­є­ться Мо­скві.

Ані фа­кти­чно, ані юри­ди­чно УПЦ МП ав­то­ном­но­го ста­ту­су не має і до спи­ску ав­то­ном­них цер­ков Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту не вхо­дить. Па­но­ві Голь­дар­бу тре­ба ви­вча­ти ма­те­рі­аль­ну ча­сти­ну. Для до­від­ки: до скла­ду Ро­сій­ської пра­во­слав­ної цер­кви вхо­дять: Япон­ська ав­то­ном­на цер­ква, Ки­тай­ська ав­то­ном­на цер­ква і Естон­ська апо­столь­ська цер­ква. Все. Ін­ших, зокре­ма УПЦ МП, не­має. Те не­сут­тє­ве, що ро­би­ло­ся при ми­тро­по­ли­то­ві Во­ло­ди­ми­рі, ни­ні Мо­сквою зве­де­но на­ні­вець.

Не­що­дав­но на те ле ка на лах про­йшов ви­ступ про­ку­ро­ра сил АТО па­на Ку­ли­ка, в яко­му він зви­ну­ва­тив ві­до­мо­го нар­де­па С. Ле­щен­ка в спро бах об мо ви ти од но го з чле нів про­ку­рор­ської ко­ман­ди. За сло­ва­ми па­на Ку­ли­ка, ін­фор­ма­цій­ні вки­да­н­ня Ле­щен­ка ли­ше шко­дять спра­ві роз­слі­ду­ва­н­ня фа­ктів ко­ру­пції. Ни­ні Ле­щен­ко, Найєм і За­лі­щук ство­рю ють но ву по лі тич ну пар тію. Га - даю, це чер­го­вий по­лі­ти­чна миль­на буль­ба­шка, чер­го­вий пі­ар, ко­ли укра їн цям за мість по жив но го гри ба мо­жуть під­су­ну­ти ще один му­хо­мор. Хто-не­будь, ко­ли-не­будь ба­чив ре зуль та ти лю тої, але пе ре важ но про па ган дис­тсь кої бо роть би Ле - щен­ка з ко­ру­пці­єю? Це з ті­єї ж сфе­ри, що і «ку­ля в лоб» Ар­се­нія Яце­ню­ка. Та й бо­рець з ко­ру­пці­єю пе­ред­усім сам не має бу­ти ко­рум­по­ва ним, а тут не все іде аль но. Є се - рйо­зні зви­ну­ва­че­н­ня, що до­сі за­ли­ша ють ся без від по ві ді, є без ліч за - ви­слих у по­ві­трі пи­тань.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.