Па­рад не­гі­дни­ків на тлі вби­то­го жур­на­лі­ста

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Уби­ли Пав­ла Ше­ре­ме­та. Для тих, хто, як ав­тор цих ряд­ків, знав йо­го осо­би­сто, це не про­сто тра­ге­дія втра­ти, а й не­ймо­вір­на не­спра­ве­дли­вість. Пав­ла не мо­жна бу­ло вби­ва­ти! Вби­ва­ти, зві­сно, ні­ко­го не мо­жна, але вбив­ство Пав­ла — це жа­хли­ва по­мил­ка до­лі. Не мо­жна уяви­ти, як мо­жна ви­са­ди­ти в по­ві­тря цю со няч ну, тро­хи со ром’ яз ли ву усмі­шку, цей бі­ло­ру­ський спо­кій, а го­лов­не — цю про­ни­кли­ву щи­рість і че­сність, яка бу­ла в ко­жно­му йо­го сло­ві, в ко­жно­му вчин­ку, в ко­жній пе­ре­да­чі.

■ Пав­ло Ше­ре­мет був одним з най­кра­щих жур­на­лі­стів на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі. Йо­го вбивст во зро би ло гір ше, опус ти ло на один ща­бель униз жур­на­лі­сти­ку одно­ча­сно трьох кра­їн: Бі­ло­ру­сі, Ро сії і Укра ї ни. Пав ло Ше ре мет на ро див ся і став жур на ліс том у Бі­ло­ру­сі. Став осо­би­стим во­ро­гом ди­кта­то­ра Лу­ка­шен­ка. Не міг не ста­ти, оскіль­ки не міг не го­во­ри­ти прав­ду, а ба­цька та­ко­го не про­щає. Си­дів у бі­ло­ру­ській в’язни­ці, був ви гна ний і по збав ле ний гро­ма­дян­ства. На ба­тьків­щи­ні йо­го пам’ята­ють і лю­блять. А Лу­ка­шен­ку про Ше­ре­ме­та не дає за­бу­ти ство­ре­ний Пав­лом сайт «Бі­ло­ру­ський пар­ти­зан».

У Ро­сії Пав­ло на­ма­гав­ся пра­цю­ва­ти на те­ле­ба­чен­ні, спо­ча­тку в про­гра­мі «Вре­мя» на ОРТ, звід­ки пі­шов, ска­зав ши, що ро­бо­та там не­су­мі­сна з че­стю і гі­дні­стю. По тім на ма гав ся ро би ти чес ну й об’єктив­ну жур­на­лі­сти­ку на ОТР у про­гра­мі «Прав? Да!». Не да­ли, про­гра­му за на­по­ле­гли­ви­ми ви­мо­га­ми гля­да­чів з Крем­ля за­кри­ли.

■ П’ять ро­ків то­му Пав­ло Ше­ре­мет ви­їхав в Укра­ї­ну. Про­сто то­му, що ро­би­ти нор­маль­ну жур­на­лі­сти­ку ро­сій­ською мо­вою з трьох кра­їн, у яких цю мо­ву ро­зу­міє біль­шість на­се­ле­н­ня, мо­жна ли­ше в Укра­ї­ні. Ні в Бі­ло­ру­сі, ні в Ро­сії та­кої змо­ги не­має. Пав­ло Ше­ре­мет осо­би­сто спро­бу­вав і пе­ре­ко­нав­ся: ні, ли­ше Укра­ї­на. Ре­во­лю­цію Гі­дно­сті під­три­мав ціл­ком щи­ро. І так са­мо щи­ро за­су­див ро­сій­ську агре­сію про­ти Укра­ї­ни: «Вва­жаю ане­ксію Кри­му і під­трим­ку се­па­ра­ти­стів на схо­ді Укра­ї­ни кри­ва­вою аван­тю­рою і фа­таль­ною по­мил­кою ро­сій­ської по­лі­ти­ки». І ось — вбив­ство.

Жур­на­лі­сти, гля­да­чі і чи­та­чі су му ють, зга ду ють, яка це бу ла лю­ди­на і про­фе­сіо­нал. Щи­ро не ро зу мі ють, хто й за що міг йо го вби­ти. Я, до ре­чі, теж не ро­зу­мію.

■ Укра­їн­ська вла­да, чу­до­во ро­зу­мі­ю­чи, який це удар не ли­ше по жур­на­лі­сти­ці, а й по всій об­ста­нов­ці в Укра­ї­ні, спов­не­на рі­шу­чо­сті роз­слі­ду­ва­ти цей зло­чин. З ці­єю ме­тою за­лу­ча­ють між­на­ро­дні й за­ру­бі­жні спец­слу­жби, які вже да­ли зго­ду.

На цьо­му тлі бру­дною пля­мою ря­бі­ють ре­плі­ки ро­сій­ських по­лі­ти ків, « екс пер тів » і тих, ко го з не­о­ба­чно­сті вва­жа­ють жур­на­лі­ста ми. Па рад не гід ни ків очо ли ла офі цій ний пред с тав ник МЗС РФ Ма­рія За­ха­ро­ва. Во­на від­ре­а­гу­ва­ла на вбив ст во Пав ла Ше ре ме та мит тє во і ціл ком очі ку ва но: « Укра ї на ( не кра ї на, а сис те ма) стає бра­тсь кою мо ги лою жур на - лі­стів і жур­на­лі­сти­ки».

■ Та­ке спу­ска­ти не мо­жна. То­му від­по­вім роз­гор­ну­то. По­чну з остан­ньо­го — з «мо­ги­ли для жур­на­лі­сти­ки». Са­ме то­му, що та­кою мо­ги­лою для жур­на­лі­сти­ки ста­ла Ро­сія, з мо­єї кра­ї­ни ви­їжджа­ють та­кі жур­на­лі­сти, як Пав­ло Ше­ре­мет, Єв­ген Ки­се­льов, Са­вік Шу­стер, Ма­твій Га­на­поль­ський і де­ся­ткі ін­ших, менш ві­до­мих жур­на­лі­сти. Ви­їжджа­ють по­при те, що в Укра­ї­ні втра­ча­ють у зар­пла­ті в ра­зи, а мо­жли­во, й на по­ряд­ки. Зви­чай­но, не знаю, скіль­ки отри­му­вав Пав­ло Ше­ре­мет, ко­ли був ве­ду­чим про­гра­ми «Вре­мя», але вва­жаю, що ні­хто з тих, хто має уяв­ле­н­ня про жур­на­лі­сти­ку Ро­сії і Укра­ї­ни, не за­сум­ні­ва­є­ться в то­му, що ці су­ми на­ба­га­то біль­ші, ніж йо­го до­хо­ди в «Укра­їн­ській прав­ді» і на укра­їн­сько­му ра­діо.

Пав­ло Ше­ре­мет та ін­ші ро­сій­ські жур­на­лі­сти ви­їха­ли пра­цю­ва­ти до Укра­ї­ни то­му, що в Ро­сії пра­цю­ва­ти жур­на­лі­стом не­мо­жли­во. Жур­на­лі­сти­ка ви­ті­сне­на про­па­ган­дою пов­ні­стю. Мі­сце Пав­ла Ше­ре­ме­та в Ро­сії по­сі­ли та­кі, як Ма­рія За­ха­ро­ва. Як Дми­тро Ки­се­льов, Во­ло­ди­мир Со­лов­йов і Пе­тро Тол­стой. Це во­ни зро­би­ли ро­сій­ські ЗМІ мі­сцем, аб­со­лю­тно не­при­да­тним для жи­т­тя жур­на­лі­сти­ки, а ро­бо­ту в біль­шо­сті ро­сій­ських ЗМІ — гань­бою, не­су­мі­сною з про­фе­сій­ною ре­пу­та­ці­єю. Са­ме про це й пра­кти­чно ци­ми сло­ва­ми пи­сав Пав­ло Ше­ре­мет, ко­ли йшов з ОРТ (те­пер це Пер­ший ка­нал).

■ Жи­т­тя ро­сій­сько­го жур­на­лі­ста в Укра­ї­ні — не мед. Їм у спи­ну си­плють про­кльо­ни ко­ли­шні «ко­ле­ги» з про­па­ган­дист­ських ЗМІ Ро­сії. Чле­ни їхніх сі­мей, що за­ли­ши­ли­ся в Ро­сії, де­ко­ли за­зна­ють пе­ре­слі­ду­вань, як це ста­ло­ся, на­при­клад, з ро­ди­ною Єв­ге­на Ки­се­льо­ва. В Укра­ї­ні ба­га­то хто до них ста­ви­ться з пі­до­зрою: чи, бу­ва, не агент Крем­ля? Чи не за­сла­ний ко­за­чок? Вар­то по­кри­ти­ку­ва­ти укра­їн­ську вла­ду (а як без цьо­го обі­йти­ся жур­на­лі­сто­ві, тим па­че, що є за що?), як одра­зу зчи­ня­є­ться ґвалт: «Їдь до сво­єї Ро­сії кри­ти­ку­ва­ти сво­го Пу­ті­на!». І все одно, між си- тим існу­ва­н­ням в Ро­сії і не ду­же си­тою і не ду­же ком­фор­тною ро­бо­тою в Укра­ї­ні оби­ра­ють Укра­ї­ну. Про­сто то­му, що са­ме Ро­сія — мо­ги­ла жур­на­лі­сти­ки, а в Укра­ї­ні, не­зва­жа­ю­чи на вій­ну, яка зі сво­бо­дою сло­ва ужи­ва­є­ться по­га­но, жур­на­лі­сти­ка все ж та­ки жи­ве.

Те­пер про «могилу для жур­на­лі­стів». Де­сять ро­ків, з 1998-го по 2008-й, я як ге­не­раль­ний се­кре­тар Спіл­ки жур­на­лі­стів Ро­сії брав участь у до­сить сум­ній спра­ві скла­да­н­ня спи­сків уби­тих жур­на­лі­стів. Оми­ну де­та­лі, пов’яза­ні пе­ред­усім з тим, як від­окре­ми­ти вбив­ство у зв’яз­ку з про­фе­сі­єю від вбивств з ін­ших мо­ти­вів. Вра­хо­ву­ю­чи, що біль­шість вбивств жур­на­лі­стів в Ро­сії не роз­слі­ду­ю­ться, це бу­ває не­про­сто.

■ Про­те — ось ци­фри й фа­кти. На дум­ку між­на­ро­дної ор­га­ні­за­ції — «Ко­мі­те­ту за­хи­сту жур­на­лі­стів», Ро­сія — тре­тя що­до не­без­пе­ки для жур­на­лі­стів з усіх кра­їн на пла­не­ті. У рі­зний час її ви­пе­ре­джа­ли за кіль­кі­стю вбивств жур­на­лі­стів Ал­жир та Ірак. Ко­ли там три­ва­ли вій­ни. Кон­ку­рен­тів за кіль­кі­стю вбивств жур­на­лі­стів у мир­ний час Ро­сія не має. З 1991 ро­ку в Ро­сії уби­то 320 жур­на­лі­стів. За цей пе­рі­од жо­ден во­рог на те­ри­то­рію Ро­сії не сту­пав. Усе — са­мі.

У пу­тін­ський пе­рі­од бу­ло вби­то 205 жур­на­лі­стів. Тут на­віть на че ченсь кі вій ни важ ко зва ли ти. Осо­бли­вість най­гу­чні­ших вбивств жур­на­лі­стів у Ро­сії — ціл­ко­ви­та без кар ність за мов ни ків. Ві до мі, але гу ля ють на во лі за мов ни ки вбивств: Дми­тра Хо­ло­до­ва, Вла­да Лі­стьє­ва, Ла­ри­си Юді­ної, Артема Бо­ро­ви­ка, Юрія Ще­ко­чи­хі­на, По­ла Хлє­бні­ко­ва, Анни По­лі­тков­ської, На та лії Есте мі ро вої, Хад жі Му­ра­да Ка­ма­ло­ва.

■ В Укра­ї­ні за 23 ро­ки її не­за­ле­жно­сті, до по­ча­тку ро­сій­ської агре­сії, кіль­кість вбивств жур­на­лі­стів бу­ла не­зрів­нян­но мен­шою, ніж у Ро­сії. Так, бу­ла ве­ли­че­зна гань­ба із вбив­ством Гон­га­дзе. І ця пля­ма все ще ле­жить на укра­їн­ській вла­ді. Але по­рів­ню­ва­ти окре­мі тра­ге­дії з ла­ви­ною вбивств жур­на­лі­стів, які три­ва­ють у Ро­сії, про­сто не­при­стой­но. Пі­сля то­го, як Ро­сія при­не­сла вій­ну на укра­їн­ську зем­лю, тут по­ча­ли вби­ва­ти ба­га­то й ча­сто. Зокре­ма й жур­на­лі­стів. За два ро­ки вій­ни вби­то 16 жур­на­лі­стів. Але ці жур­на­ліст­ські мо­ги­ли на укра­їн­ській зем­лі ви­ри­ла пе­ред­усім ро­сій­ська вла­да, яка при­не­сла вій­ну на чу­жу зем­лю.

У ме­не не­має вер­сій, хто й на­ві­що убив Пав­ла Ше­ре­ме­та. Не знаю чи об ста вин, не вва жаю за мо­жли­ве ді­ли­ти­ся по­ро­жні­ми фан та зі я ми. По лі ти ки й ті, хто по­ряд з по­лі­ти­кою, і в Укра­ї­ні, й у Ро сії ді лять ся ни ми вель ми ще­дро. Кіль­ка укра­їн­ських по­лі­ти­ків се­ред вер­сій вка­за­ли на ро­сій­ський слід. Ре­пу­та­ція ро­сій­сько го ке рів ниц т ва та ка, що цю вер­сію не­мо­жли­во від ки да ти. Про­те є лю­ди, і не ли­ше з-по­між ро­сій­сько­го офі­ці­о­зу (їм за слу­жбою на­ле­жить), які на­ві­щось ви - рі ши ли грудь ми ста ти за честь і гі­дність ро­сій­ських спец­служб.

■ Го­ло­ва Спіл­ки жур­на­лі­стів Ро­сії Все­во­лод Бо­г­да­нов з по­ро­гу ка те го рич но від ки нув мож ли - вість і дум­ки про те, що у вбив­стві Пав­ла Ше­ре­ме­та мо­же бу­ти ро­сій­ський слід. Все, що зав­го­дно, тіль ки не це. « Це прос то ба жан - ня пев ним чи ном за плу та ти хід слід­ства. Я не ві­рю в мо­жли­вість ро­сій­сько­го слі­ду», — по­ві­до­мив Все­во­лод Бо­г­да­нов.

Ві­ри­ти Бо­г­да­нов мо­же у бу­дьщо, хоч у свя­тість і чи­сті ру­ки ро­сій­ських че­кі­стів. Хо­ча пі­сля се­чо­ви­пу­скаль­но­го скан­да­лу за уча­стю ФСБ ві­ри­ти в це ста­ло де­що важ­ку­ва­то. Якщо ж го­во­ри­ти про ро­сій­ський слід у вбив­стві жур­на­лі­ста на те­ри­то­рії Укра­ї­ни, то для ці­єї вер­сії є пев­ні пе­ред­умо­ви. Ро­сій­ські че­кі­сти ма­ють ба­га­тий до­свід вбивств та ін­ших не­по­добств в ін­ших кра­ї­нах. З остан­ніх — вбив­ство Зе­лім­ха­на Ян­дар­бі­є­ва в Ка­та­рі. В Укра­ї­ні ро­сій­ські спец­слу­жби тра­ди­цій­но по­чу­ва­ли­ся як удо­ма. В уся­ко­му ра­зі, узяв­ши в Ки­є­ві се­ред бі­ло­го дня опо­зи­ціо­не­ра Ра­зво­зжа­є­ва і з мі­шком на го­ло­ві пе­ре­тя­гнув­ши йо­го че­рез укра­їн­ський кор­дон, че­кі­сти не від­чу­ли жо­дно­го дис­ком­фор­ту. От­же, па­но­ві Бо­г­да­но­ву не вар­то так вже від­кри­то вру­ба­ти­ся за ро­сій­ську вла­ду. Тим па­че, що на цьо­му па­ра­ді не­гі­дни­ків і так яблу­ку впа­сти ні­де.

ФО­ТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.