Сейм від­крив... «скринь­ку Пан­до­ри»

Для ук ра ї н ців ви ник ло за пи тан ня — то що ж те пер з тим поль сь ким рі шен ням ро би ти

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Сер­гій КОТ

Укра­ї­ну ско­ли­хну­ла звіс­тка про схва­ле­н­ня Сей­мом Поль­щі по­ста­но­ви «Про вста­нов­ле­н­ня 11 ли­пня Днем пам’яті по­ля­ків, жертв ге­но­ци­ду, вчи­не­но­го ОУН-УПА», якою тра­гі­чні по­дії укра­їн­сько-поль­сько­го про­ти­сто­я­н­ня на Во­ли­ні в 1943 — 1945 рр. в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку на­зва­но геноцидом по­ля­ків. Слід звер­ну­ти ува­гу на той факт, що із са­мо­го по­ча­тку про­ект по­ста­но­ви бу­ло вне­се­но Поль­ською се­лян­ською пар­ті­єю, а зго­дом оста­то­чний про­ект по­ста­но­ви в Сей­мі пред­ста­вив де­пу­тат Мі­хал Двор­чик із прав­ля­чої пар­тії «Пра­во і спра­ве­дли­вість», по­слав­шись на те, що він до­о­пра­цьо­ва­ний пар­ті­єю.

Осо­би­сто я ду­же шко­дую з цьо­го рі­ше­н­ня поль­сько­го пар­ла­мен­ту. Це — прикрий си­гнал для Укра­ї­ни, яка щи­ро ві­ри­ла в мо­жли­вість з обох сто­рін утри­ма­н­ня ста­ту­су цьо­го кон­флі­ктно­го для обох сто­рін пи­та­н­ня в ме­жах су­спіль­них і на­у­ко­вих дис­ку­сій за­ра­ди по­шу­ку спіль­но­го по­ро­зу­мі­н­ня. Не бу­ло взя­то до ува­ги ні звер­нень від ві­до­мих укра­їн­ських гро­мад­ських ді­я­чів, ні від поль­ських гро­мад­ських ді­я­чів, ні же­сту Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, який пу­блі­чно став на ко­лі­на пе­ред спіль­ним пам’ятни­ком жер­твам то­го укра­їн­сько-поль­сько­го про­ти­сто­я­н­ня пе­рі­о­ду Дру­гої сві­то­вої війни. Від­так ма­є­мо при­кру і кон­фрон­та­цій­ну си­ту­а­цію, з якої пот ріб но бу де якось ви хо ди ти. Крім то­го, слід за­ду­ма­ти­ся над тим, що за цим кро­ком Поль­щі ціл­ком мо­жуть бу­ти й на­сту­пні, які ста­ви­ти­муть пе­ред Укра­ї­ною но­ві ви­кли­ки, зви­ну­ва­че­н­ня та ви­мо­ги. Адже в су­ча­сній Поль­щі як на рів­ні су­спіль­ства, так і на рів­ні дер­жа­ви па­нує спра­ве­дли­ве за­су­дже­н­ня па­кту Мо­ло­то­ва — Ріб­бен­тро­па як акту змо­ви Ста­лі­на і Гі­тле­ра, на­слід­ком яких ста­ло зни­ще­н­ня Поль­ської дер­жа­ви. Але при цьо­му в поль­сько­му су­спіль­стві не­о­б­ґрун­то­ва­но вва­жа­ють, що су­ча­сні кор­до­ни між Укра­ї­ною та Поль­щею є на­слід­ком то­го па­кту. Хоч су­ча­сні кор­до­ни між на­ши­ми дер­жа­ва­ми є на­слід­ком між­на­ро­дних кон­фе­рен­цій, які під час та пі­сля війни ви­зна­чи­ли кор­до­ни су­ча­сної Єв­ро­пи, не­по­ру­шність яких бу­ло під­твер­дже­но ві­до­ми­ми Гель­сін­ськи­ми уго­да­ми 975 ро­ку.

Без пе реч но, на тлі по дій ро­сій­сько-укра­їн­ської війни на Дон­ба­сі та оку­па­ції Ро­сі­єю укра­їн­сько­го Кри­му сам факт вне­се­н­ня та по­зи­тив­но­го го­ло­су­ва­н­ня цьо­го пи­та­н­ня в поль­сько­му Сей­мі на­во­дить на роз­ду­ми про «ро­сій­ський слід» у цій спра­ві. Бо ні­хто сьо­го­дні так не за­ці­кав­ле­ний у то­му, щоб роз­сва­ри­ти по­ля­ків та українців, як пу­тін­ська Ро­сія. А істо­ри­чні кон­флі­кти над­зви­чай­но під­хо­дять для про­во­ку­ва­н­ня про­ти­сто­я­н­ня між на­ро­да­ми і дер­жа­ва­ми.

Для українців по­ста­ло за­пи­та­н­ня — то що ж те­пер ро­би­ти з цим поль­ським рі­ше­н­ням? Адже це вже рі­вень офі­цій­ної дер­жав­ної політики!

Я ске­пти­чно оці­нюю го­ло­си де­яких екс­пер­тів, які ра­дять зро­би­ти ви­гляд, що ні­чо­го не ста­ло­ся. Пе­ре­си­ді­ти й пе­ре­че­ка­ти, до­ки ми неть ся та про па ган дис­тсь ка хви­ля, яка су­про­во­джує рі­ше­н­ня поль­сько­го Се­йму. За­ра­ди дру­жби і май­бу­тньо­го. Але ж «хви­лю» пе­ре­че­ка­є­мо, а рі­ше­н­ня ви­що­го дер­жав­но­го ор­га­ну Поль­щі за­ли­ши­ться і бу­де тим по­стій­ним чин­ни­ком, який впли­ва­ти­ме на дво­сто­рон­ні від­но­си­ни в рі­зних сфе­рах. Тож за­ли­ши­ти йо­го без жо­дної ре­а­кції є про­сто не­мо­жли­вим.

Ме­ні з по­ча­тку 1990-х ро­ків не раз до­во­ди­ло­ся чу­ти від ба­га­тьох поль­ських ді­я­чів по­стій­ні за­ки­ди про поль­ські «схі­дні кре­си». На це я зав­жди пу­блі­чно і впев­не­но від­по­від­ав: те, що поль­ські ко­ле­ги на­зи­ва­ють «поль­ськи­ми схі­дни­ми кре­са­ми», ми в Укра­ї­ні якось зви­кли на­зи­ва­ти спо­кон­ві­чни­ми етні­чни­ми за­хі­дни­ми укра­їн­ськи­ми те­ре­на­ми. І га­даю, нам са­ме з цьо­го й по­трі­бно ви­хо­ди­ти у ста­но­ви­щі, яке скла­ло­ся.

Оче­ви­дно, що ре­а­кція укра­їн­ської вла­ди та укра­їн­сько­го су­спіль­ства має бу­ти ви­ва­же­ною і стри­ма­ною. Але ви­гля­дає так, що на­ші поль­ські дру­зі геть за­бу­ли про те, що не ли­ше по­дії на Во­ли­ні 1943 — 1945 ро­ків за­ли­ши­ли свій від­би­ток в істо­ри­чній пам’яті обох на­ро­дів.

Тут і поль­сько-укра­їн­ська вій­на про­ти ЗУНР до­би Укра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917 — 1921 рр., ко­ли поль­ська ар­мія за­ду­ши­ла у кро­ві по­рив українців Схі­дної Га­ли­чи­ни до не­за­ле­жно­сті. По­чи­тай­те опу­блі­ко­ва­ні офі­цій­ні укра­їн­ські свід­че­н­ня про поль­ські зло­чи­ни про­ти укра­їн­сько­го на­се­ле­н­ня краю, які роз­по­від­а­ють про си­стем­ний та мас­шта­бний те­рор про­ти укра­їн­ства. Тут і то­го­ча­сна поль­ська агре­сія на Во­линь, і фа­кти­чне за­хо­пле­н­ня ти­лів УНР, що зна­чно ускла­дни­ло її ста­но­ви­ще на фрон­тах про­ти біль­шо­ви­цьких та ім­пер­ських ро сійсь ких сил. Ма ло хто знає, що то­ді, 1919 р., Поль­ща від мо ви ла ся про пус ти ти че рез свою те­ри­то­рію по­їзди з аму­ні­ці­єю, за­ку­пле­ною уря­дом УНР у Єв­ро­пі, і на­віть са­ні­тар­ні по­їзди, що за­ли­ши­ло українців без­зброй­ни­ми пе­ред біль­шо­ви­ка­ми.

Це і фа­кти­чна зра­да УНР поль­ським уря­дом, який, ма­ю­чи офі­цій­ний до­го­вір з УНР 1920 р. про спіль­ну бо­роть­бу з мо­сков­ськи­ми біль­шо­ви­ка­ми, че­рез кіль­ка мі­ся­ців пі­сля йо­го укла­да­н­ня пі­шов на та­єм­ний се­па­ра­тний так зва­ний пре­лі­мі­нар­ний (по­пе­ре­дній) мир влі­тку 1920-го з біль­шо­ви­цькою Ро­сі­єю за спи­ною українців, ки­нув­ши їх на по­та­лу Мо­скві. А зго­дом ра­зом з біль­шо­ви­цькою Мо­сквою поль­ський уряд ци­ні­чно по­ді­лив те­ри­то­рію Укра­ї­ни між Ро­сі­єю та Поль­щею за Ризь­ким ми­ром 1921 р. У Поль­щі зав­жди вва­жа­ли й вва­жа­ють до­те­пер той мир бли­ску­чим успі­хом поль­ської ди­пло­ма­тії. А чи за­ду­му­ва­ло­ся поль­ське су­спіль­ство над тим, якою ці­ною той успіх був до­ся­гну­тий? Ідо ре­чі, са­ме з ці­єї зра­ди і по­ста­ла Дру­га Річ По­спо­ли­та в тих кор­до­нах між­во-

єн­ної до­би, ку­ди ві­ді­йшла і те­ри­то­рія укра­їн­ської Во­ли­ні. А те­пер вар­то за­пи­та­ти поль­ських ко­лег і поль­ське су­спіль­ство: чим по су­ті від­рі­зня­є­ться той Ризь­кий до­го­вір 1921 ро­ку від па­кту Мо­ло­то­ва — Ріб­бен­троп­па 1939-го? Тіль­ки 1921-го Поль­ща і со­вєт­ська Ро­сія ра­зом здій­сни­ли пе­ре­діл Укра­ї­ни, а 1939- го со­вєт­ська Ро­сія, СРСР ра­зом з на­цист­ською Ні­меч­чи­ною здій­сни­ли та­кий са­мий ци­ні­чний пе­ре­діл Поль­щі.

Це і сум­но­зві­сна поль­ська «па­ци­фі­ка­ція» українців Схі­дної Га­ли­чи­ни та Во­ли­ні про­тя­гом 1920 — 1930- х рр., яка бу­ла ор­га­ні­зо­ва­ним на дер­жав­но­му рів­ні те­ро­ром про­ти укра­їн­сько­го на­се­ле­н­ня і мас­шта­би яко­го до­ся­гли та­ко­го сві­то­во­го ре­зо­нан­су, що це пи­та­н­ня роз­гля­да­ло­ся на рів­ні Лі­ги На­цій — то­го­ча­сно­го ана­ло­гу су­ча­сної ООН. А крім то­го, со­тні ти­сяч українців бу­ло зі­гна­но зі сво­єї зем­лі, щоб уряд Поль­щі міг на­да­ти її поль­ським ко­ло­ні­стам.

А хі­ба під час дра­ма­ти­чно­го про­ти­сто­я­н­ня на Во­ли­ні не ги­ну­ли ти­ся­ча­ми укра­їн­ці від поль­ських по­лі­цій­них за­го­нів, які бу­ли на слу­жбі в ні­ме­цьких оку­пан­тів, а та­кож від рук бій­ців за­го­нів поль­ської Ар­мії Кра­йо­вої — фа­кти­чно­го ана­ло­гу УПА?

Зно­ву ж та­ки, в істо­рії на­ших на­ро­дів за­ли­ши­ла­ся сум­но­зві­сна акція «Ві­сла», ко­ли вже по Дру­гій сві­то­вій вій­ні мільйони українців бу­ли при­му­со­во зі­гна­ні зі сво­їх до­мі­вок і роз­се­ле­ні хто де — чи то на те­ри­то­рії Поль­щі, чи то від­прав­ле­ні на фа­кти­чне за­кла­н­ня до СРСР.

Ма­буть, тре­ба при­га­да­ти ці фа­кти, щоб у всіх бу­ло ро­зу­мі­н­ня то­го, що істо­рія — то є на­справ­ді «скринь­ка Пан­до­ри», і не­обе­ре­жне по­во­дже­н­ня з нею мо­же спри­чи­ни­ти справ­жню ка­та­стро­фу. Бо кожному на­ро­ду в кон­текс­ті істо­ри­чних кривд є що зга­да­ти що­до ін­ших. Пи­та­н­ня по­ля­гає в то­му — як це ро­би­ти так, що­би не роз’ятри­ти най­глиб­ших на­ціо­наль­них по­чут­тів. Бо в ко­жно­го бу­ло і бу­де своє уяв­ле­н­ня про істо­ри­чну спра­ве­дли­вість. Так, зокре­ма, для українців Бо­г­дан Хмель­ни­цький — ве­ли­кий ге­тьман, який очо­лив вій­ну українців за не­за­ле­жність у ХVІІ ст. і за­по­ча­тку­вав Укра­їн­ську ко­за­цьку дер­жа­ву. А для по­ля­ків він є руй­нів­ни­ком Ре­чі По­спо­ли­тої, який роз­по­чав про­цес її де­зін­те­гра­ції, що за­вер­шив­ся її лі­кві­да­ці­єю на­при­кін­ці ХVІІІ ст. Це ж сто­су­є­ться і на­ціо­наль­них ге­ро­їв пі­зні­шої до­би, а са­ме — ді­я­чів ОУН, які зма­га­ли­ся за ві­днов­ле­н­ня укра­їн­ської дер­жав­но­сті у ХХ ст. Оче­ви­дно, що на­віть за ду­же близь­ко­го й ви­ва­же­но­го спіль­но­го ро­зу­мі­н­ня істо­рії у рі­зних на­ро­дів, які в ми­ну­ло­му ма­ли за­ба­га­то то­чок зі­ткне­н­ня — як спіль­них успі­хів, так і спіль­них кон­флі­ктів, все одно за­ли­ша­ться пев­ні су­пе­ре­чно­сті, що­до яких ко­жен ма­ти­ме свою прин­ци­по­ву по­зи­цію.

Бе­зу­мов­но, ні­хто не хо­ває го­ло­ви у пі­сок пе­ред ре­аль­ни­ми фа­кта­ми істо­рії. Так, між укра­їн­ця­ми та по­ля­ка­ми на Во­ли­ні бу­ло тра­гі­чне і жор­сто­ке зброй­не про­ти­сто­я­н­ня, в яко­му за­ги­ну­ли де­ся­тки ти­сяч лю­дей з обох бо­ків. Так, укра­їн­ці як спіль­но­та ви­зна­ли дра­ма­ти­чні жер­тви з поль­сько­го та укра­їн­сько­го бо­ку і вша­но­ву­ють їх на­ле­жним чи­ном. Іце був прав­ди­вий шлях по­ро­зу­мі­н­ня та при­ми­ре­н­ня.

Але рі­ше­н­ня поль­сько­го Се­йму про ге­но­цид по­ля­ків на Во­ли­ні під час по­дій 1943 — 1945 рр. по­ру­ши­ло той су­спіль­но­мен­таль­ний та по­лі­ти­чний ба­ланс. Іна жаль, ми ба­чи­мо від­ступ на­зад, до са­мо­го по­ча­тку шля­ху, який Укра­ї­ні та Поль­щі до­ве­де­ться до­ла­ти зно­ву. Тіль­ки по­чи­на­ти до­ве­де­ться за на­ба­га­то гір­ших умов. Шко­да.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.