Iн­стру­мент для змін, або Чи бу­дуть реформи?

У сер­пні прой­дуть кон­кур­си на за­мі­ще­н­ня ва­кан­тних по­сад ке­рів­ни­ків від­ра­зу ше­сти (!) сто­ли­чних те­а­трів

Den (Ukrainian) - - Культура - Іри­на ЧУЖИНОВА, те­а­тро­зна­вець

За­ко­ну 2669-д («Про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­нів Укра­ї­ни про вве­де­н­ня кон­тра­ктної фор­ми ро­бо­ти в га­лу­зі куль­ту­ри та кон­кур­сної про­це­ду­ри при­зна­че­н­ня ке­рів­ни­ка дер­жав­ної або ко­му­наль­ної уста­но­ви куль­ту­ри»») ще дов­го на­ле­жить про­во­ку­ва­ти де­ба­ти у фа­хо­во­му се­ре­до­ви­щі. Зокре­ма те­а­траль­но­му.

Адже те­а­траль­на си­сте­ма Укра­ї­ни — «спо­ру­да» ще ра­дян­сько­го зраз­ка, і сьо­го­дні для ба­га­тьох все ще ба­чи­ться на­дій­ною та єди­но пра­виль­ною мо­де­л­лю, яку не­без­пе­чно ре­кон­стру­ю­ва­ти. З остан­нім скла­дно не по­го­ди­ти­ся. Адже не ма­ю­чи «ге­не­раль­но­го пла­ну», че­рез не­обе­ре­жність або не­віда­н­ня мо­жна й «опор­ні сті­ни» зне­сти. З ін­шо­го бо­ку, ро­би­ти щось тре­ба: адже під­ро­сло но­ве по­ко­лі­н­ня, і йо­му не­об­хі­дний про­стір для роз­ви­тку та твор­чо­сті. По­ки що во­но ту­ли­ться на го­ри­щах і в під­ва­лах, але все рі­шу­чі­ше по­чи­нає пре­тен­ду­ва­ти на «основ­ну жи­тло­пло­щу», якій дав­но не за­ва­див би «ка­пі­таль­ний ре­монт».

Одним із при­во­дів при­га­да­ти про За­кон 2669-д ста­нуть май­бу­тні, вже в сер­пні, кон­кур­си на за­мі­ще­н­ня ва­кан­тних по­сад ке­рів­ни­ків від­ра­зу ше­сти (!) сто­ли­чних те­а­трів: Те­а­тру юно­го гля­да­ча на Ли­пках, Те­а­тру на По­до­лі, Ма­лої опе­ри, те­а­трів «Ро­манс», «Див­ний за­мок» і «Актор».

Ра­ні­ше кон­тра­кти ди­ре­кто­рів те­а­трів під­пи­су­ва­ли за за­кри- ти­ми две­ри­ма Де­пар­та­мен­ту куль­ту­ри — за­раз же всіх ба­жа­ю­чих узя­ти участь у кон­кур­сі, окрім стан­дар­тно­го па­ке­ту всі­ля­ких до­від­ок і ре­ко­мен­да­цій­них ли­стів, про­сять при­сла­ти про­е­кти роз­ви­тку те­а­трів на рік і на п’ять ро­ків. Але нев­да­ча: в ого­ло­шен­ні про кон­кур­си не зна­йдеш ні прі­о­ри­те­тних на­прям­ків роз­ви­тку тих чи ін­ших ко­ле­кти­вів, ні ін­фор­ма­ції про про­грам­ні ці­лі цих те­а­трів. Ін­ши­ми сло­ва­ми, пре­тен­ден­там про­по­ну­ють у бу­кваль­но­му ро­зу­мін­ні вга­да­ти: чо­го хо­чуть чи­нов­ни­ки, ко­ле­ктив те­а­тру і пред­став­ни­ки те­а­траль­них гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій, які й увій­дуть до скла­ду кон­кур­сних ко­мі­сій.

За та­ких об­ста­вин будь-яка про­гра­ма будь-ко­го із пре­тен­ден­тів кон­флі­ктує з «ге­не­раль­ною лі­ні­єю», яку, зро­зумі­ло, озву­чить ке­рів­ник те­а­тру, який на по­са­ді. Адже ба­га­то хто з ди­ре­кто­рів або сто­ять бі­ля ви­то­ків ство­ре­н­ня те­а­тру, або при­йшли ту­ди за пря­мою про­те­кці­єю сво­їх по­пе­ре­дни­ків­кре­а­то­рів. Епі­зод з не­дав­нім кон­ку- ром в Укра­їн­сько­му ма­ло­му дра­ма­ти­чно­му те­а­трі по­ка­зав, що ні­хто не взяв на се­бе смі­ли­во­сті від­мо­ви­ти в по­са­ді ди­ре­кто­ро­ві та за­снов­ни­ко­ві цьо­го те­а­тру Ва­лен­ти­ні Кім­бер­ській, хо­ча на те мі­сце пре­тен­ду­ва­ли мо­ло­ді ре­жи­се­ри і про­дю­се­ри. За­пев­няю, їхні про­гра­ми бу­ли ціл­ком кон­ку­рен­то­зда­тни­ми. Але зро­зумі­ло, не ви­рі­шу­ва­ли го­лов­но­го зав­да­н­ня: як звіль­ни­ти лю­ди­ну, яка від­да­ла те­а­тру де­ся­ти­лі­т­тя і го­то­ва про­дов­жу­ва­ти ро­бо­ту?

Ме­ні зда­є­ться, одна з сер­йо­зних ка­верз май­бу­тніх те­а­траль­них тур­ні­рів кри­є­ться якраз у на­шо­му уяв­лен­ні про те, що ж та­ке те­атр як ін­сти­ту­ція. За інер­ці­єю з по­да­чі ро­сій­сько­го ре­жи­се­ра-ре­фор­ма­то­ра Ко­стян­ти­на Ста­ні­слав­сько­го ми про­дов­жу­є­мо го­во­ри­ти про за­кри­тий фор­мат «те­атр-дім». А в ньо­му жи­ве те­а­траль­на ро­ди­на, якій ра­птом гла­ву ро­ду про­по­ну­ють за­мі­ни­ти «на кон­кур­сній осно­ві». То хі­ба так бу­ває? Ні, зви­чай­но. До то­го ж, са­ме у тра­фа­ре­ті «те­атр-дім» не­аде­ква­тно ба­чи­ться і кон­флікт по­ко­лінь: ні­би­то «ді­ти» агре­сив­но за- зі­ха­ють на вла­сність «ба­тьків». Хтось бу­ду­вав, а хтось іде на го­то­ве.

То­му, перш ніж про­во­ди­ти кон­кур­си, ду­же ва­жли­во роз­гле­ді­ти в те­а­трі перш за все від­кри­ту і віль­ну ін­сти­ту­цію, очо­лю­ва­ну ар­тку­ра­то­ром. У ку­ра­то­ра є про­гра­ма, на ви­ко­на­н­ня якої і да­є­ться пев­ний час, за­фі­ксо­ва­ний кон­тра­ктом. За­кін­чи­ла­ся ця про­гра­ма? Бу­де­мо шу­ка­ти ін­ші. Цей же ке­рів­ник зда­тний за­про­по­ну­ва­ти ще один ін­но­ва­цій­ний про­ект? Зна­чить, у ньо­го зно­ву є шанс очо­ли­ти ко­ле­ктив. Ін­ши­ми сло­ва­ми, від­бу­ва­є­ться не стіль­ки ро­та­ція лю­дей, скіль­ки ро­та­ція ідей. При цьо­му лег­ко від­сте­жу­ва­ти, хто як ви­ко­нує обі­цян­ки: до­сить обна­ро­ду­ва­ти пла­ни пе­ре­мож­ця і сте­жи­ти за їх ре­а­лі­за­ці­єю, ра­ді­ти успі­хам, або обу­рю­ва­ти­ся без­ді­яль­но­сті.

Сам по со­бі За­кон 2669-д — ні бла­го­сло­ве­н­ня, ні про­кля­т­тя. Ли­ше ін­стру­мент. Ним із одна­ко­вою лег­кі­стю мо­жна вер­ши­ти «тор­ту­ри» і на­віть здій­сню­ва­ти твор­чі «вбив­ства». А мо­жна той же ін­стру­мент на­пра­ви­ти на ство­ре­н­ня те­а­трів з акту­аль­ни­ми жан­ра­ми та те­ма­ми, з но­ви­ми ор­га­ні­за­цій­ни­ми мо­де­ля­ми й ефе­ктив­ни­ми спосо­ба­ми за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій. Пов­то­рю, сьо­го­дні та­кі мо­жли­во­сті є. Бу­ло б ба­жа­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.