Зно­ву ма­нить їх Зо­ло­то­вер­хий Ки­їв...

Сьо­го­дні пра­во­слав­ні ві­ря­ни від­зна­ча­ють 1028-му рі­чни­цю Хре­ще­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі, яке Мо­сква ви­ко­ри­сто­ву­є­для «м’якої ін­тер­вен­ції»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Дмитро КРИВЦУН, Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Ки­їв — як центр Ру­сі і дже­ре­ло хри­сти­ян­ства на цих зем­лях — що­ро­ку при­тя­гує до се­бе ува­гу пра­во­слав­них рі­зних цер­ков. Але цьо­го ро­ку да­та Хре­ще­н­ня Ру­сі ста­ла по-осо­бли­во­му за­барв­ле­на ма­со­вою про­во­ка­ці­єю з бо­ку УПЦ МП, а са­ме так зва­ною «хре­сною хо­дою», яка ма­ла не стіль­ки ре­лі­гій­ний скіль­ки іде­о­ло­гі­чний і по­лі­ти­чний під­текст. По всьо­му ви­дно, що УПЦ МП, яка де-фа­кто є фі­лі­єю РПЦ, ви­ко­ри­ста­ла свя­щен­ну для хри­сти­ян да­ту для під­мі­ни по­нять і на­ма­га­лась про­де­мон­стру­ва­ти свою до­мі­на­цію на укра­їн­ських те­ре­нах. При цьо­му мо­жли­ві екс­це­си, з яки­ми мо­гла бу­ти пов’яза­на хо­да, їх ма­ло ці­ка­ви­ли.

Пі­дмі­на по­нять по­ля­гає ще й в то­му, що Мо­сков­ський Па­трі­ар­хат в Укра­ї­ні вдя­гає ря­су на­чеб­то укра­їн­ської цер­кви на­ма­га­ю­чись при­вла­сни­ти і істо­ри­чну, і хри­сти­ян­ську спад­щи­ну на ко­ристь Крем­ля. Ки­їв, як цін­ні­сний і са­краль­ний центр тя­жі­н­ня, в да­но­му ви­пад­ку слу­гує для агре­со­ра об’єктом за­зі­хань. Та­ким чи­ном, Мо­ско­вія на­ма­га­є­ться по­ці­ли­ти не про­сто в тил, а в центр ру­ської куль­ту­ри, в той час як на схо­ді Укра­ї­ни во­на ни­щить укра­їн­ців гра­да­ми і гар­ма­та­ми. Укра­їн­ці ж в свою чер­гу ма­ють не ве­стись за на­чеб­то «ми­ро­лю­бни­ми» за­кли­ка­ми агре­со­ра, ста­нов­ля­чись в по­кір­ні мо­ли­тов­ні чер­ги, а бе­рег­ти й во­ю­ва­ти за вла­сну спад­щи­ну, яку у нас на­ма­га­ю­ться по­цу­пи­ти на очах.

От­же, учо­ра у цен­трі сто­ли­ці мо­ле­бнем на Во­ло­ди­мир­ській гір­ці за­вер­ши­ла­ся «Хре­сна хо­да за мир», ор­га­ні­зо­ва­на Мо­сков­ським па­трі­ар­ха­том. Як по­пе­ре­джа­ли ра­ні­ше, в Ки­є­ві пра­во­охо­рон­ці ор­га­ні­зу­ва­ли ви­со­кий рі­вень без­пе­ки: щоб по­тра­пи­ти на Єв­ро­пей­ську пло­щу, лю­дям по­трі­бно бу­ло прой­ти че­рез рам­ки ме­та­ло­де­те­кто­рів, а за­га­лом для охо­ро­ни по­ряд­ку за­лу­чи­ли 6 тис. си­ло­ви­ків. На­га­да­є­мо, у вів­то­рок пра­во­охо­рон­ці зна­йшли бо­йо­ві гра­на­ти, ди­мо­ві ша­шки та му­ля­жі ви­бу­хо­вих при­стро­їв на мар­шру­ті слі­ду­ва­н­ня хре­сної хо­ди, то­му мі­ністр вну­трі­шніх справ Ар­сен Ава­ков роз­по­ря­див­ся за- бло­ку­ва­ти про­хід акції Ки­є­вом, а ві­рян пе­ре­са­ди­ти в ав­то­бу­си.

У ба­га­тьох жи­те­лів мі­ста це ви­кли­ка­ло обу­ре­н­ня, що че­рез «хре­сну хо­ду» бу­ло за­бло­ко­ва­но центр мі­ста і пе­ре­кри­то ва­жли­ві транс­порт­ні ар­те­рії. Та, зва­жа­ю­чи на те, що будь-яка ма­со­ва акція ускла­днює пе­ре­су­ва­н­ня Ки­є­вом, все ж біль­ше обу­ре­н­ня бу­ло че­рез зміст хо­ди Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту. Ба­га­то хто на­зи­ває це ро­сій­ськім сце­на­рі­єм на­гні­та­н­ня си­ту­а­ції в Укра­ї­ні. Ін­ші го­во­рять, що це пев­на від­по­відь РПЦ на спро­би укра­їн­ської цер­кви отри­ма­ти ав­то­ке­фа­лію. На­га­да­є­мо, пі­сля Все­пра­во­слав­но­го со­бо­ру на Кри­ті ми­ну­ло­го мі­ся­ця, в Стам­бу­лі від­бу­ло­ся за­сі­да­н­ня Свя­щен­но­го Си­но­ду Кон­стан­ти­но­поль­сько­го Па­трі­ар­ха­ту, який роз­гля­нув звер­не­н­ня Вер­хов­ної Ра­ди до Все­лен­сько­го па­трі­ар­ха Вар­фо­ло­мея із за­кли­ком на­да­ти УПЦ ав­то­ке­фа­лію. То­ді Си­нод ви­рі­шив пе­ре­да­ти це звер­не­н­ня на роз­гляд спе­цко­мі­сії. Тож це та­ка со­бі де­мон­стра­ція ро­сій­ською цер­квою сво­го впли­ву в Укра­ї­ні і го­тов­но­сті роз­по­ча­ти вій­ну те­пер вже між хри­сти­я­на­ми.

Про­те, пі­ді­йшов­ши ближ­че до мі­сця про­ве­де­н­ня мо­ле­бну, ін­фер­наль­на атмо­сфе­ра де­що роз­ві­ю­є­ться. На асфаль­то­ва­но­му ро­зі­грі­то­му до пе­кель­ної спе­ки Хре­ща­ти­ку спо­кій­но й сми­рен­но у чер­зі до ме­та­ло­де­те­кто­рів від­сто­ю­ва­ли­ся ві­ря­ни, які пря­му­ва­ли до Во­ло­ди­мир­ської гір­ки. На­то­мість по­ряд з’яв­ля­ли­ся ра­ди­каль­ні ура-па­трі­о­ти, які ви­гу­ку­ва­ли обра­зли­ві сло­ва на адре­су уча­сни­ків хо­ди. Ма­буть са­ме та- ких, але більш ма­со­вих ін­ци­ден­тів до­би­ва­ли­ся ро­сій­ські ку­ра­то­ри ці­єї акції — аби зі­ткну­ти два сві­то­гля­ди. При­чо­му одні й ін­ші у рів­ній мі­рі пра­ві й не­пра­ві.

Для щи­рих ві­рян да­на «хре­сна хо­да» з її апо­ге­єм на Во­ло­ди­мир­ській гір­ці — це справ­жнє свя­то їхньої ві­ри. А от дії актив­них ура-па­трі­о­тів із за­ки­да­н­ням уча­сни­ків акції яй­ця­ми, обра­за­ми у бік хри­сти­ян спри­йма­є­ться остан­ні­ми як «бє­сно­ва­ніє», «спо­ку­са да­ти від­по­відь», що ще біль­ше їх об’єд­нує та утвер­джує їх у «пра­виль­но­сті» ви­бо­ру на ко­ристь Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту. Ма­буть, са­ме так слід ро­зу­мі­ти ре­лі­гій­ну сві­до­мість цих лю­дей.

«Сьо­го­дні ме­не до Ки­є­ва з Во­ли­ні при­ве­ла ві­ра і вдя­чність Бо­го­ві, що він до­по­міг ме­ні по­збу­ти­ся мо­єї хво­ро­би, че­рез яку ме­ні да­ва­ли про­жи­ти три мі­ся­ці — з тих пір по ве­ли­кій ві­рі моє жи­т­тя пе­ре­мі­ни­ло­ся, — роз­по­від­ає мо­ло­да дів­чи­на Ва­лен­ти­на. — То­му по­лі­ти­ка для ме­не не має зна­че­н­ня — я при­йшла мо­ли­ти­ся. Що ж до ін­ших ві­рян, то ба­га­то хто з них па­ні­ку­вав че­рез те, що си­ту­а­цію дов­ко­ла хре­сної хо­ди ду­же на­гні­та­ли. А ми хо­ті­ли про­де­мон­стру­ва­ти хри­сти­ян­ську лю­бов, бо там мо­жна до­по­мог­ти одне одно­му».

Про­те, для спра­ве­дли­во­сті слід за­зна­чи­ти, що лю­ди, які ви­сту­пи­ли про­ти «хре­сної хо­ди» чу­до­во ро­зу­мі­ють, що за її ор­га­ні­за­ці­єю і га­сла­ми сто­ять не по­ді­бні до Ва­лен­ти­ни лю­ди, а прокрем­лів­ські та ан­ти­укра­їн­ські си­ли. Свій «хре­сний хід» УПЦ МП на­зва­ла «За мир та єд­ність Укра­ї­ни», то­ді як про­бле­ма не в єд­но­сті, а в зов­ні­шній ро­сій­ській агре­сії. Ця ам­бі­ва­лен­тність в свою чер­гу пе­ре­да­є­ться свя­ще­ни­кам та па­ра­фі­я­нам, які та­кож не мо­жуть чі­тко ви­сло­ви­ти дум­ку, що Ро­сія — це агре­сор і нам тре­ба за­хи­ща­ти свою дер­жа­ву від неї. Зви­чай­но, по­го­во­ри­ти з усі­ма уча­сни­ка­ми «хре­сної хо­ди» не­мо­жли­во фі­зи­чно, про­те жо­ден з них — від свя­ще­ни­ка до ві­ря­ни­на — не змо­гли чі­тко та ясно від­по­ві­сти, чи по­тер­пає Укра­ї­на від ро­сій­ської агре­сії і чо­му во­ни мо­ля­ться за єд­ність дер­жа­ви, а не за­кли­ка­ють пра­во­слав­них ро­сі­ян при­пи­ни­ти вій­ну.

«В цер­кві не­має кор­до­нів і меж — во­на одна для всіх, — роз­по­від­ає «Дню» про­то­і­єрей Ва­силь із Уман­ської єпар­хії. — То­му не мо­жна роз­ді­ля­ти її на якісь те­ри­то­рії чи ра­си, бо Го­сподь — один для всіх, і ря­ту­ва­ти він при­йшов не пра­ве­дни­ків, а грі­шни­ків, на­віть вбивць, п’яниць. То­му я не мо­жу на­зва­ти ко­гось по­га­ним чи хо­ро­шим — все в ру­ках бо­жих, і Го­сподь сам нас роз­су­дить. Якщо є якісь сло­ва чи спра­ви — це нам по­ту­ра­н­ня за на­ші грі­хи. Нам по­трі­бно роз­ме­жу­ва­ти дер­жав­ність і цер­ков­ність, то­му що ми від­ді­ле­ні одне від одно­го. Ми при­йшли до Ки­є­ва не ски­да­ти вла­ду чи ро­би­ти но­вий Май­дан — ми при­йшли мо­ли­ти­ся, аби в Укра­ї­ні був мир, аби схід і за­хід дер­жа­ви бу­ли ра­зом. Сьо­го­дні во­ни зу­стрі­ли­ся, по­кло­ни­ли­ся одне одно­му і ра­зом пі­шли на Во­ло­ди­мир­ську гір­ку».

В су­спіль­ство про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су впро­ва­джу­ва­лись роз’єд­ну­ю­чи ім­пе­ра­ти­ви, які про­во­ка­цій­ни­ми «ма­я­чка­ми» шту­чно ді­ли­ли укра­їн­ців. Та­ким чи­ном, не див­но, що чер­ги скла­да­ю­ться не з тих хто шу­кає, а хто за­блу­кав. Тож по­трі­бно ве­сти спо­кій­ний діа­лог все­ре­ди­ні су­спіль­ства, який не допу­стить ще біль­шо­го ре­лі­гій­но­го роз­ко­лу, і в той же час бо­ро­ти­ся за на­да­н­ня УПЦ ав­то­ке­фа­лії.

«ЯКБИ КЕРІВНИЦТВО УПЦ МП УСВІДОМЛЮВАЛО СВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ТО ВОНО Б ВІДМОВИЛОСЯ ВІД ТАКИХ АКЦІЙ»

Ан­дрій ЮРАШ, Ди­ре­ктор де­пар­та­мен­ту у спра­вах ре­лі­гій та на­ціо­наль­но­стей Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри:

— Для ме­не в си­ту­а­ції з «хре­сною хо­дою» є дві оче­ви­дні ре­чі, які ні­хто не мо­же за­пе­ре­чи­ти. Цю хо­ду вже дру­гий рік ор­га­ні­зо­вую УПЦ МП не про­сто як мо­ли­тву, а як де­мон­стра­цію сво­єї си­ли. Ко­ли со­ціо­ло­ги, гро­мад­ські ді­я­чі, дер­жав­ні ор­га­ни вклю­чно з Пре­зи­ден­том го­во­рять про по­тре­бу єди­ної по­мі­сної цер­кви і про те, що у нас в Укра­ї­ні аб­со­лю­тна біль­шість тих, хто хо­че ба­чи­ти цю по­мі­сну цер­кву, то УПЦ МП де­мон­стру­ю­чи подаль­шу орі­єн­то­ва­ність на під­ле­глість Мо­скві, хо­че, нав­па­ки, по­ка­за­ти роз­дро­бле­ність, мов­ляв, во­ни мо­жуть са­мі зби­ра­ти та­кі ве­ли­кі хо­ди. Тоб­то на­справ­ді це не стіль­ки мо­ли­тов­ний за­хід, скіль­ки іде­о­ло­гі­чна де­мон­стра­ція впли­во­во­сті, чи­сель­но­сті і ва­жли­во­сті.

Дру­ге, що­до ор­га­ні­за­ції ці­єї хо­ди. Ко­ли мі­сце­ві Ра­ди по­ча­ли за­бо­ро­ня­ти про­хід хо­ди, її уча­сни­ки по­ча­ли де­мон­стру­ва­ти те, що во­ни не­хту­ють за­ко­ном і мі­сце­ви­ми при­пи­са­ми. Це те, що УПЦ МП де­мон­струє в став­лен­ні до ста­ту­тів. Всі ре­лі­гій­ні ор­га­ні­за­ції на­ма­га­ю­ться по­да­ти ста­ту­ти, які б від­по­від­а­ли за­ко­нам Укра­ї­ни. А УПЦ МП нав­па­ки ро­бить все щоб про­де­мон­стру­ва­ти свою зверх­ність над за­ко­на­ми Укра­ї­ни. При цьо­му, во­ни спе­ку­ля­тив­ним чи­ном звер­та­ю­ться до прем’єр-мі­ні­стра во­ла­ю­чи що їх не ре­є­стру­ють. Але на­справ­ді во­ни і да­лі хо­чуть вті­лю­ва­ти мо­де­лі, які бу­ли за Яну­ко­ви­ча, ко­ли не існу­ва­ло за­ко­ну, а існу­ва­ла во­ля і інтереси кон­кре­тних осіб. Ця во­ля пред­став­ляє не укра­їн­ську су­спіль­ну біль­шість, а зов­ні­шні кон­це­пти. Так са­мо і що­до хре­сної хо­ди — во­на має від­бу­ва­тись в рам­ках за­ко­ну і ба­жань мі­сце­вих гро­мад.

Ко­ли від­по­від­аль­не цер­ков­не керівництво ро­зу­міє, що іні­ці­йо­ва­ні нею акції мо­жуть ви­кли­ка­ти кон­флі­кти чи спро­тив, то ло­гі­чним бу­ло б не від­кри­ва­ти «дру­гий вну­трі­шній фронт». На фрон­ті ги­нуть де­ся­тки лю­дей. Хто в них стрі­ляє? Це не ві­ря­ни Ки­їв­сько­го Па­трі­ар­ха­ту чи будь-якої ін­шої укра­їн­ської цер­кви. Це ті, хто де­кла­ру­ють се­бе ві­ря­на­ми УПЦ МП або РПЦ. УПЦ МП ма­ні­пу­лює тим, що во­ни ні­би­то є у всіх ре­гіо­нах і на­чеб­то зда­тні з’єд­ну­ва­ти дер­жа­ву. Ця спе­ку­ля­ція за всі­ма со­ціо­ло­гі­чни­ми до­слі­дже­н­ня­ми не від­по­від­ає дій­сно­сті. Не біль­ше 20% під­три­мує УПЦ МП. То­му во­на не мо­же бу­ти з’єд­ну­ю­чим на­ча­лом. Нав­па­ки, во­на ро­бить все для де­ста­бі­лі­за­ції, як ба­чи­мо по остан­нім по­ді­ям. Якби керівництво УПЦ МП усвідомлювало відповідальність і дій­сно пра­гну­ло кон­со­лі­да­ції, то воно б або про­во­ди­ло ці хо­ди в ло­каль­ний спо­сіб, або вза­га­лі б відмовилося від таких акцій.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

У КЛІТЦІ ІЛЮЗІЙ МО­СКОВ­СЬКО­ГО ПРАВОСЛАВ’Я

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.