Пі­двал не­по­вер­не­н­ня

Den (Ukrainian) - - Культура - Во­ло­ди­мир ДМИТРИК, Хмель­ни­цький

Ви­ста­ва по­став­ле­на за п’єсою Ма­ри­ни Бор­тни­кГу­ле­ва­тої. Не­зва­жа­ю­чи на те, що п’єсу за­ра­хо­ва­но до ка­те­го­рії го­стро­со­ці­аль­них, акту­аль­ність «Вте­чі з май­бу­тньо­го» ли­ше зро­ста­ти­ме з ча­сом.

■ Взяв­шись за по­ста­нов­ку, мо­ло­дий ки­їв­ський ре­жи­сер Да­ні­їл Са­ри­чев на­вряд чи ста­вив пе­ред со­бою стра­те­гі­чну ме­ту « спро­бу­ва­ти » вже ві­до­мих гля­да­чу хмель­ни­цьких акто­рів. Він про­сто взяв тих, ко­го по­ба­чив в обра­зах п’єси і цим під­твер­див ві­до­му істи­ну, як ко­ри­сно ма­ти сві­жий по­гляд на мо­жли­вість тру­пи.

■ Мі­ні­ма­лі­сти­чне оформ­ле­н­ня сце­ни, де на­ту­ра­лі­сти­чні еле­мен­ти (ліж­ко-ди­ван, крі­сло; на пе­ре­дньо­му пла­ні — ім­про­ві­зо­ва­ний сто­лик із шин, на­кри­тих де­рев’яною до­шкою) є не­змін­ни­ми впро­довж усі­єї ви­ста­ви (ху­до­жник — Ві­та Ша­по­ва­лен­ко). На за­дньо­му пла­ні — обі­дра­на під­валь­на сті­на, за­ґра­то­ва­ні ві­кон­ця, ма­сив­ні вхі­дні две­рі, що уосо­блю­ють за­мкне­ну те­ри­то­рію — без­ви­хі­д­дя, — ось се­ре­до­ви­ще, в яко­му по­стій­но існу­ва­ти­муть пер­со­на­жі, мо­дель сві­ту під­лі­тків.

■ Як коментар до май­бу­тньо­го сю­же­ту, ав­тор вда­є­ться до пря­мо­го звер­не­н­ня го­лов­но­го ге­роя п’єси Ро­ми до гля­да­чів: «...Хтось мрі­яв ста­ти ве­ли­ким вче­ним, хтось — за­ро­бля­ти ку­пу «ба­бок», а хтось — про­сто лю­би­ти... Та у ко­жно­го бу­ли свої про­бле­ми. Ко­мусь за­ва­жа­ли ба­тьки, а ко­мусь... теж ба­тьки. Ми ба­чи­ли в цих лю­дях най­силь­ні­шу пе­ре­шко­ду. Та ми не шу­ка­ли спосо­бу по­ро­зу­мі­ти­ся з ни­ми. Ми хо­ва­лись від них у свою но­ру»...

■ На пер­ший по­гляд, « Вте­ча з май­бу­тньо­го» мо­же ски­да­ти­ся на до­ку­мен­таль­ну, на­віть хро­ні­каль­ну п’єсу. Але при подаль­шо­му роз­гля­ді ви­яв­ля­є­ться при­су­тність ві­чних пи­тань пси­хо­ло­гії ще не­зрі­лої осо­би­сто­сті, яка втра­чає без­по­се­ре­дній кон­такт з ре­аль­ним сві­том. Це про­бле­ма сві­ту втра­че­ної іден­ти­чно­сті, де під- лі­тки, ке­ро­ва­ні куль­том нар­ко­ти­ків, спир­тно­го, гро­шей го­то­ві зре­кти­ся се­бе. Гля­да­чпе­ре­бу­ває у ста­ні на­пру­же­но­го спо­гля­да­н­ня про­це­сів руй­на­ції осо­би­сто­сті п’ ятьох ге­ро­їв ви­ста­ви, най­стра­шні­ше в якій — аб­со­лю­тна не­у­сві­дом­ле­ність ге­ро­я­ми сво­го ста­ну.

■ Ав­тор по­ка­зує сво­їх пер­со­на­жів в їх ті­сно­му вза­є­мозв’яз­ку. Дрон ( Та­рас Юров­ський) — ко­ло­ри­тний ти­паж « ті­ньо­во­го ма­жо­ра » у ва­та­зі мо­ло­дих « лу­зе­рів » , си­нок про­ку­ро­ра. Хи­трий і під­сту­пний, він роз­по­ря­джа­є­ться всі­ма і всім. Са­ме він на­ла­го­див си­сте­му ку­пів­лі- про­да­жу і без­ко­штов­ної «де­гу­ста­ції» нар­ко­ти­ків. Ді­ма­ся (Бо­рис Ко­валь­ський) — ти­по­вий «хло­пчик на по­бі­гень­ках», яко­му при­та­ман­ні ри­си та­ко­го со­бі су­ча­сно­го Хлє­ста­ко­ва. Зда­є­ться, в йо­го міз­ках ві­чно жи­вуть фра­зи «Че­во изво­ли­те?» і «Бу­дет сде­ла­но!». Ге­ро­ї­ня На­та­лії Дя­чен­ко — не­пов­но­лі­тня Ка­тру­ся, яку ком­па­нія охре­сти­ла Ві­ді­ком, де­що не­згра­бна, вай­лу­ва­та, во­на по­стій­но на­ма­га­є­ться зда­ти­ся стар­шою за ві­ком, але це їй ма­ло вда­є­ться.

■ Єди­ний персонаж ви­ста­ви, який ви­кли­кає спів­чу­т­тя — Оля — дів­чи­на Ро­ми, яку грає Юлія Ку­знє­цо­ва. На про­ти­ва­гу ін­шим пер­со­на­жам, во­на з бла­го­по­лу­чної сім’ ї. В бру­дний пі­двал її при­ве­ло сві­тле й не­роз­су­дли­ве ко­ха­н­ня. Не­у­сві­дом­ле­ність нею сво­го ста­но­ви­ща при­зво­дить до тра­гі­чно­го фі­на­лу: Оля отри­мує пе­ре­до­зу­ва­н­ня, а по­тім її ґвал­ту­ють. Ре­жи­сер у цей куль­мі­на­цій­ний мо­мент уни­кає подаль­шої дра­ма­ти­за­ції по­дій — з ви­ста­ви ви­па­дає « кадр » текс­ту п’ єси, в яко­му Ро­ма від­дає ко­ха­ну на по­та­лу дру­зям...

■ Ви­ста­ва смі­ли­во го­во­рить про одну з най­більш сут­тє­вих, го­стрих про­блем со­ці­аль­них зру­шень. Са­ме в цьо­му — сенс і п’єси, і ре­жи­сер­сько­го по­пе­ре­дже­н­ня. Але чи бу­де воно по­чу­те? Хо­ті­лось би.

Акор­дом «під за­ві­су» се­зо­ну Хмель­ни­цько­го те­а­тру

ім. М. Ста­ри­цько­го про­зву­ча­ла прем’єра

«Вте­ча з май­бу­тньо­го»

ФОТО НАДАНО ЛІТЧАСТИНОЮ ХМЕЛЬ­НИ­ЦЬКО­ГО ТЕ­А­ТРУ ІМ. М. СТА­РИ­ЦЬКО­ГО

ВИ­СТА­ВА «ВТЕ­ЧА З МАЙ­БУ­ТНЬО­ГО» ПІДІЙМАЄ ОДНУ З НАЙСТРАШНІШИХ ПРО­БЛЕМ СУЧАСНОЇ МО­ЛО­ДІ — НАРКОМАНІЮ, А ГЕ­РО­Я­МИ ПОСТАНОВКИ Є ПІДЛІТКИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.