Бій під сті­на­ми хра­му

Істо­рія одні­єї холм­ської ро­ди­ни

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ро­ман НОВОСАД

Язав­жди лю­бив слу­ха­ти ді­да. Він си­дів і роз­по­від­ав, на мій по­гляд, не­ймо­вір­ні історії сво­го жи­т­тя. І плив­ли пе­ред очи­ма ці­лин­ні по­ля Ка­зах­ста­ну, сон­це­сяй­ні гру­зин­ські ви­но­гра­дни­ки та дов­гі й за­тя­жні зи­ми тай­ги. Але ін­ко­ли, опо­від­а­ю­чи, дід пла­кав... І у са­мо­го на очі на­вер­та­ли­ся сльо­зи. Сльо­зи пам’яті про вби­тих, за­ка­то­ва­них, за­рі­за­них, за­му­че­них холм­ща­ків у час кри­ва­вих пе­ри­пе­тій ХХ сто­лі­т­тя.

ОСТАН­НІЙ ДЕНЬ СТА­РОЇ ЦЕР­КВИ

Мій пра­дід Ко­стян­тин був тре­тьою ди­ти­ною у ве­ли­кій сім’ ї Дми­тра Ко­са. Крім ньо­го, бу­ло ще троє бра­тів і дві се­стри. Всі жи­ли у селі Мал­ків (те­пер Лю­блін­сько­го воє­вод­ства). Ма­ли ве­ли­ке обій­стя, олій­ню. Не бі­ду­ва­ли. І хо­ча жи­ли ра­зом із по­ля­ка­ми, жо­дних кон­флі­ктів із ни­ми не ви­ни­ка­ло. Ра­зом пра­цю­ва­ли, ра­зом свя­тку­ва­ли. Не шко­ду­ва­ли шма­тка хлі­ба одне одно­му...

На­став 1938 рік. Ко­стян­тин якраз звіль­нив­ся із вій­сько­вої слу­жби. У черв­ні в село при­їха­ли поль­ські на­ціо­на­лі­сти, що­би за­ва­ли­ти мі­сце­ву пра­во­слав­ну церкву. Мі­сце­ві жи­те­лі, зокре­ма мо­ло­ді хло­пці, по­ча­ли чи­ни­ти спро­тив. Ні­хто не міг по­ві­ри­ти, що їхньої опо­ри і на­дії біль­ше не бу­де. З’яви­ли­ся ба­ри­ка­ди, у хід пі­шло ка­мі­н­ня. Пер­ший «на­ступ» обо­ро­на ви­три­ма­ла.

На­ціо­на­лі­сти ви­кли­ка­ли під­крі­пле­н­ня. Хло­пців не­ща­дно би­ли ки­я­ми. Ба­га­тьом по­пе­ре­би­ва­ли но­ги. Май­дан бі­ля хра­му вмив­ся кров’ю. І за­ва­ли­ли. Впа­ла ста­ра де­рев’яна цер­кви­ця. Лю­ди на ко­лі­нах про­си­ли про по­ща­ду. А її не бу­ло. Не при­йшла во­на і на­сту­пно­го дня, ко­ли де­ся­тьох най­актив­ні­ших обо­рон­ців (у то­му числі й Ко­стян­ти­на та йо­го бра­тів) ви­кли­ка­ли у по­лі­цію. Дов­го до­ве­ло­ся ста­ро­му ба­тьку Дми­тру пра­цю­ва­ти, що­би ви­ку­пи­ти си­нів із ка­тів­ні.

«ЗАПАЛИЛИ НАШ ТИХИЙ РАЙ...»

Зно­ву не­спо­кій при­йшов у село 1944-го. То­ді по­ля­ки по­ча­ли ді­я­ти ще більш агре­сив­но. У бе­ре­зні у Ко­стян­ти­на на­ро­див­ся син Во­ло­ди­мир. А влі­тку холм­ські се­ла по­ча­ли го­рі­ти...

«На­ше село ото­чи­ли з усіх бо­ків. Лю­дей по-зві­ря­чо­му вби­ва­ли, па­ли­ли, рі­за­ли, — зга­дує сві­док цих по­дій Ми­ко­ла Ан­то­нюк. — Я не знав, де мої ба­тьки чи се­стра. Я про­сто ті­кав. Ку­ди очі бачать. Са­мо­туж­ки пе­ре­плив че­рез Буг. Нам із Во­ли­ні хло­пці пе­ре­си­ла­ли чов­ни, всі­ля­ко до­по­ма­га­ли. Бо ми ні­ко­ли не чи­ни­ли лю­дям зла. Ми не лю­би­ли і не змо­же­мо по­лю­би­ти вій­ну. Це нам чу­же».

Ко­стян­тин із дру­жи­ною Ві­рою і си­ном теж­пе­ре­пра­ви­ли­ся на Во­линь. Тим­ча­со­во ме­шка­ли у Іва­ни­чів­сько­му ра­йо­ні. Во­ло­ди­мир (мій дід) то­ді за­хво­рів так, що вже не бу­ло на­дії на оду­жа­н­ня. Та ра­птом до ха­ти при­йшов су­сід і ска­зав, що йо­му при­сни­ло­ся, що хло­пчик ста­не здо­ро­вим, ко­ли вип’є ко­би­ля­чо­го мо­ло­ка. Це бу­ло остан­ньою на­ді­єю. І дід ви­ду­жав. Не­за­ба­ром усі по­вер­ну­ли­ся до сво­їх сіл.

А 1946-го їх усіх зно­ву пе­ре­се­ли­ли на Во­линь у ході опе­ра­ції «Ві­сла». По­тра­пи­ли на Го­ро­хів­щи­ну, всі — у не­ве­ли­ке село Ощів. По­се­ли­ли­ся у ста­рих поль­ських ха­тах. Там обжи­ли­ся, обла­шту­ва­ли го­спо­дар­ство. Але у ші­ст­де­ся­тих ро­ках при­йшли упов­но­ва­же­ні з ра­йо­ну і ви­се­ли­ли їх з обійсть. Мов­ляв: «У нас план за­бу­до­ви се­ла!» По­се­ли­ли­ся на но­вих мі­сцях. Бу­ло важ­ко, не ви­ста­ча­ло гро­шей та ро­бо­чої си­ли. Але час лі­кує все. І за­раз сто­ять усі но­ві бу­дин­ки на ву­ли­ці Още­ва, по-сіль­ськи на­зва­ній Пе­ре­се­лен­ською.

І до­сі ози­ва­ю­ться важ­ким бо­лем Пам’яті кри­ва­ві сто­рін­ки історії укра­їн­сько-поль­ських від­но­син. Ози­ва­ю­ться му­ка­ми за­ка­то­ва­них, за­му­че­них, усіх, хто не­вин­но по­ліг на сво­їй ба­тьків­ській зем­лі. А наш обов’язок — не за­бу­ти про не­вин­но вби­тих лю­дей. Бо до­сі не­має на сві­ті цін­но­сті, до­рож­чої й ва­жли­ві­шої за людське жи­т­тя.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.