ПУТIН I ЕР­ДО­ГАН: дві мо­де­лі пре­си

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Від­по­від­но до норм дії На­дзви­чай­но­го ста­ну, Ер­до­ган за­крив 131 ЗМІ. Зокре­ма 16 те­ле­ка­на­лів, 23 ра­діо­стан­ції, 45 га­зет, 15 жур­на­лів, 29 ви­дав­ни­чих до­мів і три но­вин­ні агент­ства. Жур­на­лі­сти й ко­лум­ні­сти одні­єї з най­по­пу­ляр­ні­ших у Ту­реч­чи­ні га­зе­ти Zaman, що бу­ла за­кри­та одні­єю з пер­ших, під­да­ли­ся ще й пер­со­наль­ним пе­ре­слі­ду­ва­н­ням: 47 спів­ро­бі­тни­ків ці­єї га­зе­ти бу­ло за­три­ма­но за пі­до­зрою в при­че­тно­сті до ме­реж опо­зи­цій­но­го Ер­до­га­ну про­по­від­ни­ка Гю­ле­на.

Для тих, хто, як ав­тор ці­єї ко­лон ки, біль шу час ти ну жит тя про жив у Ра дянсь ко му Со ю зі й доб ре знає іс то рію ра дянсь кої цен зу ри, те, що від бу ва єть ся в Ту­реч­чи­ні за­раз, на­га­дує ті по­дії, які в на­шій кра­ї­ні ста­ли­ся 99 ро­ків то­му: ле­нін­ський Де­крет про друк, знищення всі­єї бур­жу­а­зної пре си, за про вад жен ня цен зу ри ні би то на пе ре хід ний пе рі од, який на справ ді за тяг нув ся на 74 ро­ки. Мо­дель пре­си, яку бу­дує Ер­до­ган, схо­жа на ра­дян­ську, але з дво­ма ва­жли­ви­ми по­прав­ка­ми, од на з яких ро бить цю мо дель стій­кі­шою, по­рів­ня­но з ра­дян­ською, а дру га не ми ну че при зве де до її мен­шої стій­ко­сті.

■ В обох мо­де­лей в осно­ві ле­жать то­та­лі­тар­ні іде­о­ло­гії: ісла­мізм і ко­му­нізм. Але ісла­мізм як іде­о­ло­гія, що ви­ро­сла на ґрун­ті одні­єї з го­лов­них сві­то­вих ре­лі­гій, ор­га­ні­чні­ший для ту­ре­цько­го су­спіль­ства, в яко­му ві­ру­ю­чі му­суль­ма­ни ста­нов­лять аб­со­лю­тну біль­шість на­се­ле­н­ня, ніж ко­му­нізм для ра­дян­сько­го су­спіль­ства, яко­му цю то­та­лі­тар­ну іде­о­ло­гію до­во­ди­ло­ся впро­ва­джу­ва­ти, до­кла­да­ю­чи пев­них зу­силь. Ав­то­ри­тет уле­ма в іслам­сько­му сві­ті не­ви­мір­но ви­щий за вель­ми не­ви­со­кий ав­то­ри­тет, яким ко­ри­сту­ва­ли­ся в СРСР пре­по­ди мар­кси­зму-ле­ні­ні­зму й історії КПРС, а по­ша­на до му­фтія й іма­ма має на­ба­га­то глиб­ші під­ста­ви, ніж по­ша­на до се­кре­та­ря пар­тко­му або ра­дян­сько­го чи­нов­ни­ка.

І в той же час, оскіль­ки ту­ре­цька еко­но­мі­ка про­дов­жує ма­ти в осно­ві при­ва­тну вла­сність, ЗМІ в ній ма­ти­муть біль­шу сво­бо­ду, ніж у СРСР, де всі ЗМІ, зре­штою, бу­ли дер­жав­ни­ми. Крім то­го, для Ер­до­га­на ЗМІ не є осно­вою йо­го ре­жи­му, й то­му він ли­ше при­ду­шує їх цен­зу­рою, а не пра­гне збу­ду­ва­ти по­ту­жну пі­ра­мі­ду вла­сно­го агі­т­про­пу на кшталт ра­дян­сько­го.

■ Гіб рид на ме дій на мо дель пу тінсь кої Ро сії від різ ня єть ся і від ра дянсь кої, і від ті­єї, що ви - ни­кає в Ту­реч­чи­ні пі­сля не­вда­ло­го пе ре во ро ту. По- пер ше, во на, як і ра­ні­ше, не має під со­бою жо­дної ви­ра­зної єди­ної іде­о­ло­гії, тоб­то спи­ра­є­ться на ідей­ну по­ро­жне­чу. І, слід ска­за­ти, не­по­га­но по­чу­ва єть ся в цьо му про ти при род но - му ста­но­ви­щі, оскіль­ки всередині ці­єї по­ро­жне­чі бов­та­ю­ться рі­зні ідей­ні бряз­каль­ця, що одне одно го пов ніс тю за пе ре чу ють, але пе ре бу ва ють у ста ні своє рід но го «во­дя­но­го пе­ре­мир’я».

Бряз­каль­це пра­во­слав’я, яке пре­тен­дує на роль дер­жав­ної ре­лі­гії в пу­тін­ській Ро­сії, чу­до­во спів- існує з бряз­каль­цем ко­му­ні­зму. Учо­ра ме­ні су­ну­ли в по­што­ву скринь­ку га­зе­ту «Прав­да» з пе­ред­ви­бор­чою про­гра­мою КПРФ. На­клад — по­над міль­йон. Усе­ре­ди­ні — від­рі­за­на голова Ле­ні­на го­ло­сить у сти­лі­сти­ці ре­кла­ми гер­ба­лай­фу: «Хо­чеш жити без кри­зи? За­пи­тай ме­не як!». Одра­зу під ле­нін­ським че­ре­пом — порт­рет Ста­лі­на на пов­ний зріст. Цей — ні­чо­го не го­во­рить, але ди­ви­ться з фір­мо­вим при­мру­же­н­ням. А над порт­ре­том та­бли­чка: «Без­смер­тний».

■ Су­сід­ство в одно­му вла­дно­му пу­лі з роз­стріль­ни­ка­ми свя­щен­но­слу­жи­те­лів, де­то­на­то­ра­ми цер­ков и про­по­від­ни­ка­ми во­йов­ни­чо­го ате­ї­зму аб­со­лю­тно не бен­те­жить чи­нов­ни­ків РПЦ і всю ни­ні­шню вла­дну ко­длу, що по­стій­но стир­чить зі сві­чка­ми в хра­мах. Про­гра­ма КПРФ спу­хну­ла від не­на­ви­сті до де­яких «лі­бе­ра­лів» в уря­ді Ме­две­дє­ва, до п’ятої ко­ло­ни і до олі­гар­хів. І це — скіль­ки зав­го­дно. Го­лов­не — до­три­му­ва­ти­ся при­стой­но­сті. У про­гра­мі й у ці­ло­му в «Прав­де» жо­дно­го ра­зу не зга­ду­ю­ться сло­ва «Пу­тін» і «пре­зи­дент». Це — та­бу. За­те весь основ­ний на­бір клі­ше — в ду­сі го­лов­них пу­тін­ських те­ле­про­па­ган­ди­стів: «Крим­наш!», «ге­ро­ї­чна бо­роть­ба на­ро­дних ре­спу­блік Дон­ба­су», «бан­де­рів­щи­на за­па­ну­ва­ла в Ки­є­ві», «кіль­це НАТО сти­ску­є­ться дов­ко­ла Ро­сії» то­що.

Опо ра на ідей ну по рож не чу при­зво­дить до ши­зоф ре­нії в по­лі­ти ці. Тіль ки- но Пу тін за про шує Куд рі на до роз роб ки про гра ми еко но міч но го роз вит ку й тут- та - ки дає до­ру­че­н­ня роз­ро­бля­ти аль­тер на тив ну про гра му. Тоб то лю - ди­на яв­но не ро­зу­міє, що плю­ра­лізм до­брий у пре­сі й у по­ка­зній вла ді, але аб со лют но не мож ли - вий у вла­ді ви­ко­нав­чій. Скла­дно в один мо мент ча су ру ха ти ся і пра­во­руч, і лі­во­руч.

■ Гіб рид на ме дій на мо дель пу­тін­ської Ро­сії, з її гур­ко­том рі­зних бряз­ка­лець в ідей­ній і цін­ні­сній по­ро­жне­чі, від­тво­рює та­ку ж ком по зи цію в го ло вах біль шос ті ро сі ян. Остан нє опи ту ван ня Ле - ва да- цен т ру по ка за ло, що ді яль - ність Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на на по­са­ді пре зи ден та схва лю ють 82% гро ма дян, не схва лю ють 17%, важ­ко з від­по­від­дю 1%. Ко­ли тих са мих лю дей за пи та ли: « Спра ви в кра­ї­ні йдуть у пра­виль­но­му на- прям ку, чи кра ї на ру ха єть ся в без­ви­хідь?», то 46% ска­за­ли, що «в пра­виль­но­му на­прям­ку», 37% — що «у без­ви­хідь», а 17% про на­пря­мок руху кра­ї­ни ні­чо­го пев но го по ві до ми ти не змог ли. Тоб­то Пу­тін, на дум­ку аб­со­лю­тної біль шос ті на се лен ня, все ро бить пра­виль­но, а от кра­ї­на, в якій він зо се ре див усю вла ду у сво їх ру - ках, на дум­ку більш ніж тре­ти­ни гро­ма­дян, йде у без­ви­хідь.

На від мі ну від « оп ти міс тів » , які чер па ють свій оп ти мізм зде - біль шо го з те ле ві зо ра, по зи ція «пе­си­мі­стів» має ціл­ком реальні під­ста­ви. За да­ни­ми мо­ні­то­рин­гу со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го ста­но­ви­ща й со­ці­аль­но­го са­мо­по­чу­т­тя на­се лен ня, який про во дить Ви ща шко ла еко но мі ки, у 41% гро ма - дян Ро сії сьо год ні не має гро шей для по­ку­пки не­об­хі­дно­го одя­гу й про дук тів хар чу ван ня, 45% сі - мей оці ни ли своє ста но ви ще як «по­га­не» або «ду­же по­га­не» і вва- жа­ють, що не в змо­зі впо­ра­ти­ся зі сво ї ми труд но ща ми са мо стій но. Але при цьо му Пу тін, який при вла­ді вже 17 ро­ків, усе зно­ву ро­бить пра­виль­но.

■ Не ме ло дій ні зву ки « бряз - ка лець у по рож не чі » зву чать і в го­ло­вах пра­кти­чно всіх пред­став­ни­ків пар­тії вла­ди. Де­пу­тат-єди­но­рос Бо­рис Ре­зник опу­блі­ку­вав на сай­ті «Эха Мо­сквы» жа­лі­сний текст під на звою: « Цар ст во кри - вих дзер кал. Що від бу ва єть ся з пре сою в Ха ба ровсь ко му краї » . Ви яв ля єть ся, жа ха єть ся сво є му від крит тю де пу тат- єди но рос Бо - рис Ре­зник, пре­са Ха­ба­ров­сько­го краю — сер­віль­на! Ні, ви уяв­ля­є­те, в ро сійсь кій пре сі є ще та ке яви ще, як сер віль ність! Там, у цьо­му зне­ма­га­ю­чо­му під ігом ав­то­ри­тар­но­го гу­бер­на­то­ра В’яче­сла­ва Шпор­та Ха­ба­ров­сько­му краї, у га­зе­тах весь час дру­ку­ють йо­го порт­ре­ти, за остан­ні пів­то­ра ро­ку — аж 586 ра­зів на­дру­ку­ва - ли! І да лі де пу тат- єди но рос Рез - ник ябе­дни­чає про те, як цей жа­хли­вий Шпорт «ви­кор­чо­вує все най кра ще, що бу ло в ха ба ровсь - кій жур на ліс ти ці » . І пе ре ра хо - вує, що там, у цій жур - на­лі­сти­ці, бу­ло «най­кра­щим». Вла­сне, за­ра­ди цьо­го пе­ре­ра­ху­ва­н­ня я й ци тую ко лон ку де пу та - та-єди­но­ро­са Ре­зни­ка.

«Вар­то при­га­да­ти, — но­сталь­гує де­пу­тат Ре­зник, — що са­ме з бе­ре­гів Аму­ра ви­йшло ба­га­то ка­пі­та­нів най­ва­жли­ві­ших ро­сій­ських фе­де­раль­них ви­дань: Во­ло­ди­мир Сун­гор­кін — го­лов­ний ре­да­ктор «Ком­со­мол­ки», Во­ло­ди­мир Ма­мон­тов — не­дав­ній пре­зи­дент га­зе­ти «Изве­стия», Оле­ксандр Ку­прі­я­нов — го­лов­ний ре­да­ктор хол­дин­гу «Ве­чер­няя Мо­сква», Юрій Леп­ський — за­сту­пник го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Рос­сий­ской га­зе­ті». Кі­нець ци­та­ти.

Тоб то лю ди на скар - жить ся на сер віль ність мі­сце­вої пре­си і при цьо­му звер­та­є­ться як до ета­ло­на жур­на­лі­сти­ки до тих лю­дей, які пе­ре­тво­ри ли свої ко лись при - стой ні ви дан ня на аб со - лю­тно не­при­стой­ні лис­тки, зайня­ті ли­ше про­па­ган­дою й ви­ли­зу­ва­н­ням на­чаль­ни­цьких за­дів.

■ Мо­жли­во, ко­мусь зда­сться див­ним, що я звер­нув ува­гу на пи­са­ни­ну яко­гось де­пу­та­та з «ЄР». Там і не та­кі ду­ро­щі пи­шуть. Це прав­да. Але Бо­рис Ре­зник, яко­го я ко­лись знав осо­би­сто, був в по­рів­ня­но не­дав­ні часи не­по­га­ним жур­на­лі­стом. А мо­же, й про­сто ду­же хо­ро­шим ав­то­ром ду­же го­стрих жур­на­ліст­ських роз­слі­ду­вань. І ось на які ру­ї­ни пе­ре­тво­ри­ло сві­до­мість ко­лись при­стой­ної лю­ди­ни пе­ре­бу­ва­н­ня в пар­тії вла­ди та в епі­цен­трі про­па­ган­дист­сько­го опро­мі­не­н­ня (а вла­да са­ма пе­ре­бу­ває са­ме в епі­цен­трі цьо­го опро­мі­не­н­ня — по­слу­хай­те ли­ше, яку ма­я­чню во­ни не­суть!). То­му я вва­жаю, що ось ця ко­лон­ка де­пу­та­та Бо­ри­са Ре­зни­ка, який ціл­ком щи­ро (упев­не­ний, що Бо­рис Ре­зник щи­ро ві­рить у ту ахі­нею, яку на­пи­сав!) ви­клав аб­со­лю­тно ши­зо­фре­ні­чну по­зи­цію, є ва­жли­вим до­ку­мен­том для май­бу­тньо­го три­бу­на­лу з ін­фор­ма­цій­них зло­чи­нів пу­тін­сько­го ре­жи­му.

«Не­го­же нам, жур­на­лі­стам, на ла­ке­їв пе­ре­тво­рю­ва­ти­ся...» — так за­вер­шив свою ко­лон­ку де­пу­та­т­єди­но­рос Бо­рис Ре­зник і по­пра­вив зши­ту не за йо­го роз­мі­ром лів­рею.

МА­ЛЮ­НОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.