У по­шу­ках акту­аль­но­сті

Чим ди­ву­вав ме­ло­ма­нів Мюн­хен­ський опер­ний фе­сти­валь-2016?

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­ри­на ЧЕРКАШИНАГУБАРЕНКО, му­зи­ко­зна­вець, Мюн­хен—Ки­їв

Опер­ний те­атр у всі ча­си роз­ви­вав­ся між дво­ма край­но­стя­ми. З одно­го бо­ку, опе­ру вва­жа­ли ми­сте­цтвом кон­се­рва­тив­ним, по­верх­не­вим, схиль­ним до зло­вжи­ва­н­ня зов­ні­шні­ми ефе­кта­ми. Ні­се­ні­тни­ця де­яких опер­них сю­же­тів ви­смі­ю­ва­ла­ся па­ро­ди­ста­ми і одер­жа­ла на­зву опер­ної вам­пу­ки.

З дру­го­го бо­ку, у ство­рен­ні опер­но­го жан­ру бра­ли участь ра­фі­но­ва­ні ін­те­ле­кту­а­ли фло­рен­тій­ської ка­ме­ра­ти, які ві­ри­ли у ви­со­ке при­зна­че­н­ня но­во­го ви­ду ми­сте­цтва і у йо­го зда­тність під­ня­ти­ся до рів­ня кра­щих зраз­ків ан­ти­чної тра­ге­дії. Ці пе­ре­ко­на­н­ня у подаль­шо­му ствер­джу­ва­ли всі ви­зна­чні опер­ні ре­фор­ма­то­ри, по­чи­на­ю­чи з К.В. Глю­ка і за­вер­шу­ю­чи смі­ли­ви­ми но­ва­то­ра­ми ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя.

Пі­дня­ти ста­тус опе­ри як ми­сте­цтва гли­бо­ко­го і впли­во­во­го прагнуть су­ча­сні ре­жи­се­ри, твор­ці так зва­но­го ре­жі-те­а­тру. Їх екс­пе­ри­мен­ти з осу­ча­сне­н­ня кла­си­чних тво­рів ви­кли­ка­ють га­ря­чі дис­ку­сії. Однак у кра­щих по­ста­нов­ках вда­є­ться від­кри­ва­ти у ві­до­мо­му ма­те­рі­а­лі но­ві сми­сли, пов’яза­ні з акту­аль­ни­ми про­бле­ма­ми сьо­го­дні­шньо­го скла­дно­го сві­ту.

Ре­жи­сер­сько­му опер­но­му те­а­тру вла­сти­ве за­хо­пле­н­ня но­ві­тні­ми те­хні­чни­ми до­ся­гне­н­ня­ми і ши­ро­ке ви­ко­ри­ста­н­ня ме­ді­а­те­хно­ло­гій. Акцент не­рід­ко пе­ре­но­сять на ви­до­ви­щний бік ви­ста­ви.

КИТАЙСЬКА ЕКЗОТИКА І ВІЗУАЛЬНА АГРЕСІЯ

Пе ре біль ше на ува га до тех - ніч них но ва цій, ви ко ри стан ня ме то дів, роз пов сюд же них у шоу- біз не сі, мо же ма ти не га - тив ні на слід ки і від су ну ти на дру­гий план му­зи­ку та її зміст. Са ме так ста ло ся у мюн хенсь - кій по­ста­нов­ці опе­ри Дж. Пуч­чі­ні «Ту­ран­дот», бу­кваль­но пе­ре на си че ній зо ро ви ми вра жен - ня ми і зов ніш ні ми ефек та ми. Ки тайсь ка ек зо ти ка сю же ту від­би­ла­ся у стро­ка­тих ко­льо­рах кос тю мів, гі пер бо ліч них ат ри - бу­тах схі­дно­го ко­ло­ри­ту, су­ча­сних сві­тло­вих ре­кла­мах.

Зов­ні­шня візуальна агресія спо­лу­ча­ла­ся із са­мо­до­ста­тні­ми еле­мен­та­ми кон­цер­тно­го ви­до­ви­ща — ви­сту­па­ми по­ві­тря­них гім­на­стів, ви­їзда­ми уча­сни­ків ма­сов­ки на ро­ли­ках, тан­ця­ми сти­лю хіп-хоп, по­стій­ни­ми змі­на­ми ві­део­про­е­кцій і на­віть ви­ко­ри­ста­н­ням 3D-зо­бра­жень. Ви­ста­ву вті­ли­ла ві­до­ма іспан­ська по­ста­но­во­чна гру­па Ла Фу­ра дельс Ба­ус. Її уча­сни­ки по­чи­на­ли свій шлях як твор­ці пер­фор­ман­сів і ву­ли­чних дійств. Однак уже май­же два де­ся­ти­лі­т­тя гру­па одно­ча­сно пра­цює над оформ­ле­н­ням опер­них ви­став на рі­зних сві­то­вих сце­нах. Ре­зуль­та­ти бу­ва­ють над­зви­чай­но пе­ре­кон­ли­ви­ми, як, на­при­клад, при по­ста­нов­ці у Бар­се­ло­ні у 2007— 2008 ро­ках те­тра­ло­гії Р. Ва­гне­ра «Пер­стень ні­бе­лун­га». Однак у «Ту­ран­до­ті» від­тво­ре­н­ня су­ча­сно­го ме­ді­а­про­сто­ру у йо­го гло­баль­но­му схі­дно­му ва­рі­ан­ті ні­би пе­ре­тво­ри­ло­ся на са­мо­до­ста­тню за­да­чу. У джун­глях гі­гант­сько­го мі­ста роз­ваг і жор­сто­ких ви­до­вищ за­гу­би­ла­ся зво­ру­шли­ва істо­рія са­мо­від­да­но­го ко­ха­н­ня ма­лень­кої ра­би­ні Ліу (ро­сій­ська спів­а­чка Іри­на Лун­гу). Пря­мо­лі­ній­ною зда­ла­ся і ди­ри­гент­ська ін­тер­пре­та­ція Аше­ра Фі­ша.

МІЖ ФАНАТИЗМОМ І МИЛОСЕРДЯМ

Зов­сім ін­ший, аске­ти­чний і стри ма ний прин цип су час но го ре­жи­сер­сько­го про­чи­та­н­ня був про де мон ст ро ва ний у фес ти - валь­ній прем’єрі опе­ри Ф. Га­ле­ві « Жи дів ка » . Цей твір сво го ча­су був по­пу­ляр­ним не ли­ше у Па ри жі, де він на ро див ся і дав по ча ток жан ру ве ли кої фран - цузь кої опе ри на іс то рич ні те - ми. Опе­ра вхо­ди­ла до ре­пер­ту­а­ру і укра­їн­ських те­а­трів. У важ­ких умо вах пі сля гро ма дянсь - кої вій­ни, ко­ли те­а­три ледь ви­жи­ва­ли, у ли­сто­па­ді 1922 р. на хар ківсь кій сце ні з успі хом прой ш ла по ста нов ка « Жи дів - ки», у якій ви­да­тним ін­тер­пре­та­то­ром пар­тії Єлі­а­за­ра став відо мий ук ра їнсь кий те нор Ю. Ки по рен ко- Да мансь кий. У на - сту­пних се­зо­нах до ньо­го при­єд­на ла ся яс к ра ва ви ко на ви ця пар тії Ра хи лі М. Лит ви нен ко­Воль ге мут. Три чі з’ яв ля ла ся опе ра Ф. Га ле ві у афі ші Одесь - ко­го опер­но­го те­а­тру. Один раз її на­віть спів­а­ли на іди­ші, який то­ді ра­дян­ська вла­да ви­зна­ва­ла як мо ву єв рейсь кої на ці о наль - ної куль ту ри. Істо рія по ста но - вок « Жи дів ки » на дов го пе ре - рва­ла­ся у зв’яз­ку з го­стри­ми по­лі­ти­чни­ми по­ді­я­ми. У Ні­меч­чи­ні твір під­пав під за­бо­ро­ну з пе - ре мо гою на ці о нал- со ці а ліз му. Остан ня по ста нов ка в Укра ї ні від­бу­ла­ся у пе­ре­дво­єн­ний се­зон на оде­ській сце­ні, і з то­го ча­су в ук ра їнсь ких те ат рах опе ра не ста­ви­ли.

Ба варсь ка дер жав на опе ра по вер ну ла ся до ко лись над зви - чай­но по­пу­ляр­но­го тво­ру пі­сля 85- річ ної пе рер ви. Іспансь кий ре жи сер Ка лік с то Бі є ту, ні - мець кий сце ног раф Ре бек ка Рінгст, ху­до­жник по ко­стю­мах Ін­го Крю­глер, фран­цузь­кий ди­ри гент Бер т ран де Біл лі зро би - ли на го лос на гос т рій ак ту аль - но­сті опе­ри Ф. Га­ле­ві у су­ча­сно­му сві­ті, який роз­ди­ра­ють ре­лі­гій­ні про­ти­річ­чя і кон­флі­кти на ре­лі­гій­но­му ґрун­ті. За сло­ва­ми ре жи се ра, йо го ці ка ви ла не стіль­ки про­ти­ле­жність ре­лі­гій­них уяв­лень, обря­дів і ри­ту­а­лів хрис ти ян та іу­де їв, на яких за сю же том тут спря мо ва на агре - сія на тов пу, скіль ки їх схо - жість. У кон­флі­ктно­му зі­ткнен­ні фа­на­ти­зму і не­на­ви­сті із ми­ло сер дям та лю бов’ ю пе ре мо га остан ньої ствер д жу єть ся у вчин­ках двох жі­нок-су­пер­ниць Ра хиль і Єв­док сії ( Олек сан д ра Кур чак, Ві ра- Лот та Бьо кер). Са ме во ни, іу­дей ка та хрис ти - ян­ка, які на­ле­жать до во­ро­жих ста­нів та про­ти­ле­жних со­ці­аль­них про шар ків, ви яви ли ся зда­тни­ми по­до­ла­ти по­чу­т­тя пом­сти і вря­ту­ва­ти жи­т­тя ко­ха­но­го чо ло ві ка, про ба чи ти йо му зра­ду і обман. Як на­го­ло­шу­вав апо­стол Пав­ло, це той ви­па­док, ко­ли си­ла ду­ху про­яв­ля­є­ться у сла­бо­сті.

На відміну від цьо­го, не­при­ми ри міс тю за вер шу єть ся зі - ткне­н­ня двох чо­ло­ві­ків. Оби­два во­ни, без­прав­ний іу­дей Єлі­а­зар і мо­гу­тній кардинал Бро­ньї, ко­лись пе­ре­жи­ли тра­гі­чні по­дії у осо­би­сто­му жит­ті, під час яких від бу ла ся їх ня дав ня зу стріч. Те­пер ли­ше Єлі­а­зар знає і мо­же від кри ти кар ди на лу та єм ни цю спа сін ня йо го донь ки, яку він вва­жав по­мер­лою. Однак не­на­висть до хрис ти ян, вин них у зни­щен­ні йо­го си­нів і у ви­гнан­ні з Ри му, ста ла сен сом жит тя Єлі а за ра. Ко лись він спас ма - лень­ку донь­ку Бро­ньї і ви­хо­вав як вла­сну ди­ти­ну. Та по­при лю­бов до Ра­хи­лі, яка вва­жає йо­го справ ж нім бать ком, ба жан ня пом­сти пе­ре­ма­гає, і він вла­сно­руч від­прав­ляє її на смерть. Ін­тер­пре­та­ція цьо­го скла­дно­го обра зу ста ла не звич ним твор чим зав­да­н­ням для ві­до­мо­го те­но­ра Ро бер то Ала нья, у ре пер ту а рі яко го пе ре ва жа ли по ста ті пал - ких юних ко хан ців. Ви раз но ви рі ше ний мі зан с це ніч но і ви - ко на ний з пси хо ло гіч ною гли - би ною Ро бер то Ала нья і Ай но Ен­ге ром- Бро ньї куль мі на цій - ний ду­ет-дво­бій чо­ло­ві­ків. При­ни­же­ний і роз­чав­ле­ний Бро­ньї мо­лить про ми­ло­сер­дя, яко­го не за ли ши ло ся у спа ле ній не на - ви­стю ду­ші іу­дея.

У ви­ста­ві ба­га­то сим­во­лі­ки, алю­зій до єван­гель­ських мо­ти­вів. По­ста­нов­ни­ки від­мо­ви­ли­ся від пи­шнот і ефе­ктних ко­стюм­них сцен ве­ли­кої по­ста­но­во­чної опе ри, від роз гор ну тих ба лет - них епі­зо­дів. Ко­стю­ми і де­ко­ра­ції ви три ма ні у тем них то нах, на тлі яких ви ді ля єть ся ли ше зе­ле­не пла­т­тя Ра­хи­лі. Ви­рі­ше­н­ня хо­ро­вих сцен на­га­дує фун­кції хо­ру у жан­рі пан­сіо­нів. Істо­рія Хрис та як аг н ця, не вин ної жер т ви ре лі гій но го фа на тиз му по­вто­рю­є­ться у сві­ті у рі­зних ва­рі­ан­тах. І по­ки що ні­хто так і не знай шов від по ві ді на за пи тан - ня, як ви­лі­ку­ва­ти фа­на­ти­ків?

ФО­ТО НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ ФЕСТИВАЛЮ

АСКЕ­ТИ­ЧНИЙ І СТРИМАНИЙ ПРИНЦИП СУ­ЧА­СНО­ГО РЕ­ЖИ­СЕР­СЬКО­ГО ПРО­ЧИ­ТА­Н­НЯ БУВ ПРОДЕМОНСТРОВАНИЙ У ФЕСТИВАЛЬНІЙ ПРЕМ’ЄРІ ОПЕ­РИ Ф. ГА­ЛЕ­ВІ «ЖИДІВКА»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.