Гу­цуль­ські та­їн­ства

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, фото Ми­ко­ли ТИМЧЕНКА, «День» НА ВІД­КРИ­Т­ТЯ ВИ­СТАВ­КИ В «Я ГА­ЛЕ­РЕЇ» ЗАВІТАЛА ЛА­РИ­СА КАДОЧНИКОВА, ВИКОНАВИЦЯ РО­ЛІ МАРІЧКИ В «ТІНЯХ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ» СЕР­ГІЯ ПАРАДЖАНОВА. НА ФОТО ВО­НА — ПОРУЧІЗ СЕР­ГІ­ЄМ ЯКУТОВИЧЕМ, КОТРИЙ, ЯК І БА­ТЬКО, СТАВ МИТЦ

На цій ви­став­ці тре­ба бу­ти обе­ре­жним. Ціл­ком мо­жли­во, що вас за­во­ро­жить, а по­тім не від­пу­ска­ти­ме і на­віть сни­ти­ме­ться ча­клун­ка з одно­ймен­ної гра­вю­ри. Во­на від­не­се­на до се­рії 1980-х ро­ків «Лю­ди се­ла Дзем­бро­ня», але сто­їть осто­ронь ін­ших ро­біт. Образ жін­ки, що уосо­блює ро­дю­чість, плот­ський і во­дно­час ір­ре­аль­ний. На ви­став­ці пред­ста­ви­ли ескіз і два ва­рі­ан­ти ро­бо­ти. На дум­ку за­снов­ни­ка та ку­ра­то­ра «Я Га­ле­реї» Павла Гу­ді­мо­ва, остан­ньою вер­сі­єю є та, де пей­заж і ре­чі нав­ко­ло ге­ро­ї­ні більш умов­ні. «Син Ге­ор­гія Яку­то­ви­ча Сер­гій роз­по­від­ав, що ба­тько хо­тів бу­ти аб­стра­ктні­шим, — по­яснює Пав­ло Гу­ді­мов. — Ми­тець спро­щує же­сти. Він вво­дить еле­мен­ти, які да­ють змо­гу за­тя­гну­ти лю­ди­ну, яка ди­ви­ться. Яку­то­вич апе­лює до фан­та­зії спо­гля­да­ча».

■ За­га­лом на ви­став­ці «Ге­ор­гій Яку­то­вич і Кар­па­ти» пред­став­ле­ні ро­бо­ти ми­тця 1960—1980 ро­ків із гу­цуль­ськи­ми сю­же­та­ми. В одній за­лі — тво­ри, пов’язані з «Ті­ня­ми забутих предків», в ін­шій — зга­да­ні «Лю­ди се­ла Дзем­бро­ня». Ба­га­то ро­біт з ко­ле­кції Сер­гія Яку­то­ви­ча, де­які — з дер­жав­них зі­брань, на­при­клад, з Хмель­ни­цько­го обла­сно­го ху­до­жньо­го му­зею. Чи­ма­ло гра­вюр пред­став­ле­но у кіль­кох ва­рі­ан­тах, де­які — з ескі­за­ми. Остан­ні ін­ко­ли схе­ма­ти­чні, але в них все одно про­ро­бле­ні ха­ра­кте­ри пер­со­на­жів.

■ Тво­ри зна­ме­ни­то­го гра­фі­ка за­тя­гу­ють гля­да­ча у не­трі Кар­пат, за­ма­ню­ють істо­рі­я­ми про гу­цу­лів та їхнє жи­т­тя, по­ді­бне до обря­ду. Йде­ться не про ри­ту­а­ли в бу­кваль­но­му сен­сі цьо­го сло­ва, на­віть бу­ден­ні ре­чі на­бу­ва­ють осо­бли­во­го змі­сту. На­при­клад, «Ро­дин­ний порт­рет на тлі Кар­пат». Сю­жет не­зви­чний для та­ко­го жан­ру: ге­рої їдять. Во­ни під­но­сять ку­сні хлі­ба до ро­та, скон­цен­тро­ва­ні на про­це­сі — хтось на­віть за­мру­жив очі. «Най­не­зру­чні­ший мо­мент, ко­ли лю­ди­на їсть. Ге­ор­гій Яку­то­вич то­чно під­мі­тив жест від­ку­шу­ва­н­ня. Сіль­ські жи­те­лі спо­жи­ва­ють їжу іна­кше, ніж мі­ські. Для них це на­че ри­ту­ал», — ко­мен­тує Пав­ло Гу­ді­мов.

■ На гра­вю­рі «В лі­сі» образ се­лян­ки роз­чи­ня­є­ться се­ред гу­стих де­рев. Облич­чя, в’яза­на ко­фта жін­ки про­ма­льо­ва­ні фа­кти­чно та­ким са­мим штри­хом, що й ліс нав­ко­ло. Тіль­ки кон­тур хус­тки з кві­та­ми ви­окрем­лює обри­си облич­чя, а так все під­по­ряд­ко­ва­не одна­ко­вій ри­тмі­ці.

■ В ін­шо­му за­лі «Я Га­ле­реї» зі­бра­ні ро­бо­ти Ге­ор­гія Яку­то­ви­ча, пов’язані з «Ті­ня­ми забутих предків» і да­то­ва­ні 1960-ми ро­ка­ми. Ху­до­жник ілю­стру­вав цю по­вість Ми­хай­ла Ко­цю­бин­сько­го та брав участь у ство­рен­ні ле­ген­дар­но­го філь­му Сер­гія Параджанова. Все це пе­ре­ти­на­є­ться між со­бою: так, на одно­му з ва­рі­ан­тів гра­вю­ри «Бі­ля во­гни­ща. Іван­ко та Чу­гай­стер» мі­фі­чний пер­со­наж, та­кий со­бі лі­со­вик, зов­ні­шньо на­га­дує Сер­гія Параджанова. А в кон­ту­рі ро­бо­ти «Оста­н­ня зу­стріч» вга­ду­є­ться про­філь са­мо­го Яку­то­ви­ча. При чо­му, як за­ува­жує Пав­ло Гу­ді­мов, з ескі­зів ви­дно, що це не пла­ну­ва­ло­ся за­зда­ле­гідь. Плав­ний у перших ва­рі­ан­тах, кон­тур за­го­стрю­є­ться, і ось ми ба­чи­мо в ньо­му бо­рід­ку та во­лос­ся ху­до­жни­ка.

■ Спо­гля­да­н­ня то­го, як один образ змі­ню­є­ться від ескі­зу до фі­наль­ної вер­сії, за­хо­плює. По­чи­на­єш шу­ка­ти від­мін­но­сті, ду­ма­ти, чо­му ху­до­жник по­зба­вив­ся від одних де­та­лей і до­дав ін­ші — і, зре­штою, сам роз­чи­ня­є­шся у кар­пат­сько­му лі­сі, по­ді­бно до жи­тель­ки Дзем­бро­ні зі зга­да­ної ро­бо­ти.

■ В арт-цен­трі за­зна­ча­ють па­ра­докс: куль­тур­на зна­чу­щість Ге­ор­гія Яку­то­ви­ча кон­тра­стує з фа­кти­чною не­ви­вче­ні­стю йо­го твор­чо­сті. Ро­бо­та у рам­ках про­е­кту «Ті­ні забутих предків. Ви­став­ка», який на­ве­сні пред­ста­ви­ли у Ки­є­ві, а влі­тку — у Льво­ві, під­штов­хну­ла «Я Га­ле­рею» ґрун­тов­ні­ше до­слі­ди­ти твор­чість гра­фі­ка. Ор­га­ні­за­то­ри ви­став­ки роз­по­від­а­ють, що окре­мий ком­пле­ксний огляд тво­рів ху­до­жни­ка стає на­сту­пним кро­ком як у фор­му­ван­ні су­ча­сно­го по­гля­ду на до­ро­бок Ге­ор­гія Яку­то­ви­ча, так і в за­галь­ні­шо­му ви­вчен­ні укра­їн­ської гра­фі­ки 1960—1980-х ро­ків. По­лі­на Лі­мі­на з ко­ман­ди «Я Га­ле­реї» на­зи­ває екс­по­зи­цію «всту­пом до ро­зу­мі­н­ня Ге­ор­гія Яку­то­ви­ча».

■ Кар­па­ти сьо­го­дні — мо­дне мі­сце від­по­чин­ку. По­до­рож Гу­цуль­щи­ною Яку­то­ви­ча — це не менш яскра­во та су­ча­сно. Тож на­би­рай­тесь смі­ли­во­сті і за­ну­рюй­тесь у хи­мер­ний світ укра­їн­ських го­рян про­сто на ви­став­ці, що три­ва­ти­ме у ки­їв­ській «Я Га­ле­реї» до 12 ве­ре­сня.

МАЛЕНЬКЕ КАРПАТСЬКЕ СЕ­ЛО РОЗРОСТАЄТЬСЯ ДО МАСШТАБІВ ОКРЕМОГО ВСЕСВІТУ НА ЦІЙ ГРА­ВЮ­РІ ПІД НА­ЗВОЮ «СТАРА ГУЦУЛЬЩИНА». ЕСКІЗИ, РОЗ­МІ­ЩЕ­НІ ПО­РУЧ, ДА­ЮТЬ ЗМО­ГУ ДІЗНАТИСЯ, ЯК ЗМІНЮВАЛАСЯ РО­БО­ТА У ТВОР­ЧО­МУ ПРО­ЦЕ­СІ

АФІША ДО ФІЛЬ­МУ «ТІ­НІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ». ГЕ­ОР­ГІЙ ЯКУТОВИЧБУВ НЕ ТІЛЬ­КИ ХУДОЖНИКОМ-ПОСТАНОВНИКОМ СТРІЧКИ, А Й СВО­ГО РО­ДУ ПРОВІДНИКОМ ЗНІМАЛЬНОЇ ГРУ­ПИ ПО КАРПАТАХ, ОСКІЛЬ­КИ ЗНАВ ГУЦУЛЬСЬКУ КУЛЬТУРУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.