«Те­за «Ми­сте­цтво по­над усе!» – ви­прав­да­н­ня для слаб­ких»

Го­стем Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки «Дня» був ре­жи­сер, кер­ма­нич Національної опе­ре­ти Бо­г­дан СТРУТИНСЬКИЙ

Den (Ukrainian) - - Культура -

ді­я­чі, які вплі­та­ють укра­їн­ську культуру в єв­ро­пей­ський кон­текст. Одним із та­ких є гість га­зе­ти «День» ди­ре­ктор і ху­до­жній ке­рів­ник Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го ака­де­мі­чно­го те­а­тру опе­ре­ти Б. Струтинський.

Бо­г­дан Дми­тро­вич по­зи­ціо­нує На­ціо­наль­ну опе­ре­ту як те­атр ши­ро­ко­го про­фі­лю, де з успі­хом іде кла­си­чна опе­ре­та, су­ча­сні й кла­си­чні мю­зи­кли, ши­ро­ко пред­став­ле­ні рі­зно­ма­ні­тні кон­цер­тні про­гра­ми, смі­ли­во вті­лю­ю­ться рі­зно­ма­ні­тні твор­чі екс­пе­ри­мен­ти. Сьо­го­дні це те­атр із чі­тко ви­зна­че­ною стра­те­гі­єю роз­ви­тку, який по­стій­но роз­ши­рює сві­то­гляд сво­єї тру­пи і її гля­да­чів.

«МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ» МАЄ СТА­ТИ ОДНИМ ІЗ ПЕРШИХ ОЛІМПІВ МУЗЕЙНОЇ СПРА­ВИ УКРА­Ї­НИ»

Ві­та ШНАЙ­ДЕР, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»:

— Ви очо­лю­ва­ли кон­кур­сну ко­мі­сію з обра­н­ня но­во­го ген­ди­ре­кто­ра «Ми­сте­цько­го Ар­се­на­лу». Зву­ча­ло ба­га­то сум­ні­вів, що кон­курс про­ве­де­но ко­ре­ктно. Ва­ша оцін­ка?

Б. С.: — Кон­курс від­бу­вав­ся у два ета­пи. На пер­шо­му ета­пі, що про­йшов 24 черв­ня, бу­ло допу­ще­но п’ять кан­ди­да­тів. Кон­курс про­йшов до­сить про­зо­ро і в рам­ках за­ко­но­дав­ства. Про­те під час обго­во­ре­н­ня про­грам пре­тен­ден­тів на по­са­ду но­во­го ке­рів­ни­ка «Ми­сте­цько­го Ар­се­на­лу» де­які не­аде­ква­тні лю­ди сві­до­мо пе­ре­тво­рю­ва­ли нор­маль­ну атмо­сфе­ру на ба­зар. Але це не впли­ну­ло на ре­зуль­та­ти го­ло­су­ва­н­ня, яке про­хо­ди­ло від­кри­то. Ко­жен із п’яти пре­тен­ден­тів мав змо­гу пред­ста­ви­ти свої про­гра­ми на рік і на пер­спе­кти­ву — п’ять ро­ків. Ме­ні біль­ше спо­до­ба­ла­ся про­гра­ма Оле­сі Остров­ської-Лю­тої. У ній во­на спла­ну­ва­ла по­ста­ви­ти мо­де­ра­то­рів пев­них на­прям­ках, що дасть мо­жли­вість му­зею роз­ви­ва­ти­ся у рі­зних спря­му­ва­н­нях. Я вва­жаю, що «Мистецький Арсенал» сьо­го­дні має бу­ти одним із перших Олімпів музейної спра­ви Укра­ї­ни.

«МУЗИЧНИЙ БУТИК» Ма­рія ЧАДЮК, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»:

— За 12 ро­ків вам вда­ло­ся зро­би­ти ан­шла­го­вий те­атр. Які тво­ри, на ва­шу дум­ку, сьо­го­дні тре­ба ста­ви­ти?

Б. С.: — Це скла­дне пи­та­н­ня. От ми но­си­мо на­зву Національної опе­ре­ти Укра­ї­ни. Ду­же ба­га­то лю­дей вва­жа­ють опе­ре­ту «ле­гень­ким жан­ром». Я на­віть хо­тів змі­ни­ти на­зву. Але оскіль­ки наш Те­атр опе­ре­ти — єди­ний у дер­жа­ві, то ми пі­шли шля­хом роз­ши­ре­н­ня ра- мок все­ре­ди­ні те­а­тру і зро­би­ли «музичний бутик», у який мо­жна пі­ти і «ку­пи­ти» будь-який жанр. У ре­пер­ту­а­рі з’яви­ло­ся біль­ше мю­зи­клів, ма­є­мо в афі­ші опе­ру-буф, а та­кож мо­дер­ний ба­лет та ін. Ми ла­ма­є­мо сте­ре­о­ти­пи! Сьо­го­дні наш гля­дач тя­жіє до мю­зи­клу. Крім то­го, ми по­ста­ви­ли для се­бе за­да­чу — від­кри­ва­ти для Укра­ї­ни но­ві іме­на і но­ву му­зи­ку. Якщо ни­ні на слу­ху по­пу­ляр­ний мю­зикл «Нотр-Дам де Па­рі» Рік­кар­до Коч­чан­те, але ви йо­го не зна­йде­те в Укра­ї­ні бо ми не ма­є­мо пра­ва на по­ста­нов­ку, а для то­го, щоб йо­го отри­ма­ти, тре­ба за­пла­ти­ти ду­же ве­ли­кі ко­шти. Ми хо­че­мо спро­бу­ва­ти по­ка­за­ти кла­си­чні ре­чі в но­во­му клю­чі, при­кла­дом яких ста­не по­ста­нов­ка опе­ри «Се­віль сь кий ци руль ник » Дж Рос сі ні, прем’єра яко­го за­пла­но­ва­на в кві­тні.

Ма­ри­на СНІЖИНСЬКА, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»:

— Не­що­дав­но На­ціо­наль­на опе­ре­та ви­гра­ла грант Бри­тан­ської Ра­ди. Роз­ка­жіть біль­ше, будь ла­ска, про цю спів­пра­цю.

Б. С.: — Ми не­що­дав­но по­вер­ну­ли­ся з Лон­до­на і ра­зом із пар­тне­ра­ми Theatre Royal Stratford East (в рам­ках ми­сте­цької про­гра­ми «Кре­а­тив­на Єв­ро­па») роз­по­чи­на­є­мо но­ву про­гра­му. Во­на ці­ка­во зро­бле­на, зокре­ма, у ді­яль­но­сті се­ред ди­тя­чих те­а­трів. На­ші ко­ле­ги не про­сто став­лять ди­тя­чий мю­зикл, а й про во дять май с тер- кла си з діть ми. Одним із на­пря­мів є про­ект «Пла­тфор­ма Ци­фро­ва Опе­ре­та», ме­та якої при­вер­ну­ти ува­гу до цих жан­рів, спри­я­ти роз­ви­тку молодих ре­жи­се­рів в жан­рі опе­ре­ти, мю­зи­клу, а та­кож за­охо­ти­ти но­ву ці­льо­ву ау­ди­то­рію. Осо­бли­ва ува­га при­ді­ля­ти­ме­ться вра­зли­вій ау­ди­то­рії. Пла­тфор­ма мі­сти­ти­ме оци­фро­ва­ні опе­ре­ти, мю­зи­кли, кон­цер­ти; бу­дуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­тись но­ві­тні ци­фро­ві те­хно­ло­гії. Мо­ва та­кож йде про те, що мо­жна ство­рю­ва­ти спіль­ні про­е­кти у га­лу­зі фе­сти­валь­но­го ру­ху. Ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що на­ша мрія про «Зне­до­ле­ні» К.-М.Шен­бер­га здій­сни­ться і ми зна­йде­мо ко­шти, щоб по­ста­ви­ти цей мю­зикл у Ки­є­ві (пе­ре­го­во­ри на отри­ма­н­ня ав­тор­ських прав ве­ду­ться впро­довж чо­ти­рьох ро­ків).

М. С.: — Які ін­но­ва­ції у роз­ви­тку те­а­траль­но­го ми­сте­цтва вар­то за­по­зи­чи­ти у су­сі­дніх кра­ї­нах?

Б. С.: — Те­атр — це див­на річ! Ін­ко­ли ти мо­жеш ма­ти сті­лець, актор­ську ду­шу, і то­бі не тре­ба ні­яких ін­но­ва­цій. Якщо ми го­во­ри­мо про розвиток яко­їсь ма­ши­не­рії, за­ко­но­дав­ства, то в Укра­ї­ні ще за ра­дян­ських ча­сів пра­кти­чно ні- чо­го не змі­ни­ло­ся, хо­ча де­які ре­чі й бу­ли хо­ро­ши­ми... Шко­ла, що ни­ні та­ка ін­сти­ту­ція, як те­атр, не впи­су­є­ться в го­ло­ви по­лі­ти­ків. Для них те­атр — це щось роз­ва­жаль­не, во­ни не ро­зу­мі­ють йо­го ве­ли­че­зної ро­лі, що впли­ває на розвиток на­ції. За­раз від­бу­ва­є­ться по­ле­мі­ка, осо­бли­во у Facebook про те, що тре­ба пе­ре­во­ди­ти всі те­а­три на са­мо­окуп- ність, як, на­при­клад, в Аме­ри­ці. До­бре, але спер­шу по­трі­бно прийня­ти За­кон про ме­це­нат­ство, який є у США. Не мо­жна за­бу­ва­ти і про те, що сьо­го­дні у нас гран­то­ва по­лі­ти­ка актив­но не пра­цює. Так, за­раз прийня­то змі­ни до пен­сій­но­го за­ко­но­дав­ства, і ар­ти­сти ба­ле­ту ма­ють йти на пен­сію в 55 ро­ків (до то­го во­ни йшли в 45 ро­ків). Ви уяв­ля­є­те ба­ле­ри­ну чи по­ві­тря­но­го акро­ба­та в 55 ро­ків на сце­ні? Хто змо­же тан­цю­ва­ти чи ро­би­ти куль­бі­ти у та­ко­му ві­ці? Ма­є­мо ще одну сер­йо­зну про­бле­му — від­су­тність куль­тур­но­го ви­хо­ва­н­ня. Я впев­не­ний, якщо ди­ти­на не по­бу­ва­ла в те­а­трі у ран­ньо­му ві­ці, по­тім уже ні­ко­ли не бу­де при­хиль­ни­ком те­а­тру...

Хри­сти­на ПЕТРЕНКО, Оде­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. І. Ме­чни­ко­ва:

— Як, на ва­шу дум­ку, на укра­їн­ську культуру впли­ну­ли по­дії на схо­ді?

Б.С: — Куль­ту­ра об’єд­нує на­цію! Наш те­атр їздить ви­сту­па­ти в зо­ну АТО, пе­ред по­ра­не­ни­ми у го­спі­та­лях. Зі­бра­ли ко­шти, про­ве­ли кон­цер­ти, за­про­си­ли ху­до­жни­ків, про­ве­ли ау­кціон кар­ти­ни і зі­бра­ли май­же 120 тис. грн. Ці ко­шти ці­льо­во пе­ре­да­ли, щоб зро­би­ти про­те­зи де­ся­тьом по­ра­не­ним вій­сько­вим... Ни­ні вже з’яв­ля­ю­ться книж­ки про вій­ну на схо­ді, а що сто­су­є­ться ви­став, то по­трі­бен час і та­кі по­ста­нов­ки обов’яз­ко­во бу­дуть.

За­раз у Мі­ні­стер­стві куль­ту­ри я очо­люю екс­пер­тну ра­ду по ми­сте­цьким за­хо­дам. При­бли­зно 70% із них при­свя­че­но рі­зним акці­ям у зо­ні АТО: ви­став­кам, кон­цер­там, по­ка­зам ви­став...

«УКРА­Ї­НУ Й РО­СІЮ БУ­ДЕ «ЗШИВАТИ» НЕ ДИ­ПЛО­МА­ТІЯ, А МИ­СТЕ­ЦТВО»

Ма­ри­на БАРБА, Оде­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. І. Ме­чни­ко­ва:

— Ви від­кри­то про­яв­ля­є­те свою про­укра­їн­ську по­зи­цію, в той час як де­які ін­ші ді­я­чі куль­ту­ри за­йма­ють по­зи­цію «апо­лі­ти­чно­сті». На ва­шу дум­ку, чи має пу­блі­чна лю­ди­на у ча­си вій­ни від­мов­чу­ва­ти­ся?

Б. С.: — Мо­жна зна­йти ба­га­то ви­прав­дань, ска­за­ти: «А я в цей мо­мент був зайня­тий ду­же ве­ли­ким про­е­ктом, ме­ні бу­ло ні­ко­ли». Але від­мов­чу­ва­ти­ся не мо­жна, у ко­жної лю­ди­ни має бу­ти чі­тка гро­ма­дян­ська позиція...

Дми­тро БАЙДА, На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Острозь­ка ака­де­мія»:

— Як ви вва­жа­є­те, чи по­трі­бно не­хту­ва­ти де­ві­зом «Ми­сте­цтво по­над усе!»?

Б. С.: — Я ду­маю, що Укра­ї­ну і Ро­сію бу­де «зшивати» не ди­пло­ма­тія, а ми­сте­цтво. Лю­ди, що по той бік, є за­ру­чни ка ми не­філь т ро ва ної ін фор ма ції. Але се­ред них є ду­же ба­га­то му­дрих лю­дей, і час роз­ста­вить усе по мі­сцях...

До ре­чі, ми про­во­ди­мо між­на­ро­дні фе­сти­ва­лів, які об’єд­ну­ють лю­дей рі­зних кра­їн. Так, наш те­атр є за­снов­ни­ка­ми О-FESTу. Цьо­го ро­ку він від­був­ся вже вче­твер­те. Я ду­маю, що те­за: «Ми­сте­цтво — по­над усе!» — це ви­прав­да­н­ня для слаб­ких. А щоб три­ма­ти удар, тре­ба ма­ти си­лу...

Оле­на КУРЕНКОВА, абі­ту­рі­єн­тка Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ім. Т.Г.Шев­чен­ка:

— Не­що­дав­но роз­по­чав­ся про­ект Musical Art Project, який спря­мо­ва­ний на за­лу­че­н­ня молодих ре­жи­се­рів. На­ціо­наль­на опе­ре­та Укра­ї­ни є спів­за­снов­ни­ком цьо­го про­е­кту...

Б. С.: — Із 7 по 11 ве­ре­сня від­бу­де­ться тре­тій етап про­е­кту. Се­ред 46 за­яв — чо­ти­ри бу­ли на ма­лі те­а­траль­ні фор­ми. За­я­вок бу­ло ба­га­то — на­віть із Фран­ції, Ро­сії, Гру­зії то­що. На сьо­го­дні ви­гра­ли два укра­їн­ці, один гру­зин і фран­цуз. Я ду­маю, що цей кон­курс бу­де про­хо­ди­ти раз на два ро­ки. По­трі­бно ство­ри­ти рух, щоб мо­ло­да лю­ди­на ма­ла пра­во на по­ста­нов­ку. Хо­че­мо по­ба­чи­ти но­ві ці­ка­ві ідеї. Одна з умов — не стри­му­ва­ти се­бе у фан­та­зії. Існує сте­ре­о­тип, що у му­зи­чно­му те­а­трі є не­по­хи­тні ка­но­ни. Ко­ли ми ди­ви­мо­ся на розвиток єв­ро­пей­сько­го або аме­ри­кан­сько­го му­зи­чних те­а­трів, то ро­зу­мі­є­мо, що во­ни ба­га­то екс­пе­ри­мен­ту­ють. За­да­ча на­шо­го про­е­кту по­ля­гає в то­му, щоб да­ти мо­жли­вість про­я­ви­ти се­бе твор­чим осо­би­сто­стям. В Опе­ре­ті про­хо­ди­ти­ме ла­бо­ра­то­рія для молодих ре­жи­се­рів, які пра­цю­ють у жан­рах мю­зи­клу, опе­ре­ти, опе­ри-буф. А з 25 по 30 жов­тня у Ми­сте­цько-кон­цер­тно­му цен­трі ім. І. Ко­злов­сько­го та у те­а­трі «Зо­ло­ті во­ро­та» — мо­ло­ді ре­жи­се­ри ма­ти­муть змо­гу пред­ста­ви­ти свої ідеї за на­прям­ка­ми «ма­лі те­а­траль­ні по­ста­нов­ки».

Цьо­го ро­ку Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки від­бу­ва­ла­ся за під­трим­ки Цен­тру ін­фор­ма­ції та до­ку­мен­та­ції НАТО.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

«ТЕ­АТР НЕ ВПИ­СУ­Є­ТЬСЯ В ГО­ЛО­ВИ ПО­ЛІ­ТИ­КІВ...»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.