Вір­ші під зна­ком са­мо­до­ста­тно­сті

«Смо­ло­скип» пред­ста­вив збір­ку Ва­си­ля Лі­со­во­го

Den (Ukrainian) - - Українці — Читайте! - («Гімн бо­ло­ту») («Стри­бог»)

Уви­дав­ни­цтві «Смо­ло­скип» з’яви­ла­ся книж­ка, яка роз­ши­рить ва­ше уяв­ле­н­ня про лі­те­ра­ту­ру укра­їн­ських ші­ст­де­ся­тни­ків­ди­си­ден­тів. Це збір­ка по­е­зій і есе­їв Ва­си­ля Лі­со­во­го «Під зна­ком Оме­ги».

Ва­силь Лі­со­вий (1937—2012) був ди­си­ден­том і по­літв’язнем, по­е­том, фі­ло­со­фом і гро­мад­ським ді­я­чем. Але сьо­го­дні не на­ле­жить до най­більш зга­ду­ва­них пер­сон цьо­го ко­ла. Ви­пра­ви­ти та­ку си­ту­а­цію, пред­ста­ви­ти твор­чість Лі­со­во­го шир­шо­му чи­та­цько­му се­ре­до­ви­щу і по­кли­ка­не но­ве «смо­ло­ски­пів­ське» ви­да­н­ня, впо­ряд­ко­ва­не до­слі­дни­цею На­та­лі­єю Вель­бо­вець і Ві­рою Лі­со­вою, дру­жи­ною Ва­си­ля Лі­со­во­го.

«Під зна­ком Оме­ги» зна­йо­мить са­ме з твор­чим на­прям­ком актив­но­сті ав­то­ра, а не з йо­го гро­ма­дян­ським чи­ном. І в цьо­му є свій кон­це­пту­аль­ний ре­зон. Адже за ви­ня­тком бу­кваль­но кіль­кох по­ста­тей, зде­біль­шо­го в сьо­го­дні­шній Укра­ї­ні ди­си­дент­ський, пра­во­за­хи­сний, ан­ти­то­та­лі­тар­ний опір ші­ст­де­ся­тни­ків ві­до­мий зна­чно лі­пше, ніж їхній вне­сок у лі­те­ра­ту­ру та вза­га­лі в культуру. Але все ж пи­сьмен­ни­цьку спад­щи­ну Лі­со­во­го вар­то бу­ло б су­про­во­ди­ти й де­таль­ні­ши­ми біо­гра­фі­чни­ми ма­те­рі­а­ла­ми. Пе­ре­дмов­ні стат­ті Ва­ди­ма Ску­ра­тів­сько­го і На­та­лії Вель­бо­вець да­ють їх у де­що по­бі­чний спо­сіб.

Що ж до, вла­сне, по­е­ти­чної — го­лов­ної — ча­сти­ни книж­ки, во­на по­ка­зує в осо­бі Ва­си­ля Лі­со­во­го по­е­та ці­ка­во­го, са­мо­бу­тньо­го і роз­ма­ї­то­го. За­ну­ре­но­го у від­чу­т­тя ча­су, від­так, у пам’ять, істо­рію, при­ро­ду, рід, але не в «по­пу­ляр­но­му» сен­сі се­рій­них штам­по­ва­них пе­ре­спі­вів фоль­кло­ру чи не менш уста­ле­них у рам­ках кліше істо­ри­ко­е­пі­чних вір­шів, а в сен­сі по­шу­ку уні­вер­саль­них і син­те­ти­чних, але во­дно­час осо­би­сті­сних і су­ча­сних форм сприйня­т­тя та пе­ре­о­сми­сле­н­ня.

Не за­бу­ва­ю­чи не тіль­ки про на­си­че­не, ве­ли­кою мі­рою мо­дер­ні­сти­чне обра­зо­тво­ре­н­ня, а й про су­то мов­ні ці­ка­вин­ки:

При цьо­му се­ред по­е­зії Ва­си­ля Лі­со­во­го зна­йде­мо й та­кі текс­ти, що аб­со­лю­тно від­по­від­а­ють най­по­ши­ре­ні­шій в укра­їн­сько­му лі­те­ра­тур­но­му ші­ст­де­ся­тни­цтві уро­чи­сто-афо­ри­сти­чній ма­не­рі — во­на на­стіль­ки ста­ла «зна­ком до­би», що її впли­ву за­зна­ли на­віть де­ко­трі ді­а­спор­ні по­е­ти, які роз­ви­ва­лись і тво­ри­ли в зов­сім ін­ших умо­вах і ме­ха­ні­змах. Взя­ти хоч би та­кий ури­вок із вір­ша «У день пе­ре­мо­ги»:

ВА­СИЛЬ ЛІ­СО­ВИЙ. ПІД ЗНА­КОМ ОМЕ­ГИ. — КИ­ЇВ: «СМО­ЛО­СКИП», 2016

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.