Про­ща­вай­те, Гри­го­рію Пе­тро­ви­чу

Ми вас пам’ята­є­мо і лю­би­мо

Den (Ukrainian) - - День України -

Пі­шов зжи­т­тя Гри­го­рій Пе­тро­вич Гар­кав­ко. У це важ­ко по­ві­ри­ти, ще важ­че зми­ри­ти­ся. На­дій­ний, до­бро­зи­чли­вий, му­дрий. Він все­ляв по­чу­т­тя впев­не­но­сті і спо­кою. Ду­же лю­бив жи­т­тя, а ще біль­ше — свою пре­кра­сну, дру­жню, ве­ли­ку ро­ди­ну. Про­те йо­го те­пло­ти і тур­бо­ти зав­жди ви­ста­ча­ло і для ко­лег. Він при­йшов у «День» 1997-го, як жар­ту­вав Гри­го­рій Пе­тро­вич, «мо­ло­дим» пен­сіо­не­ром на, зда­ва­ло­ся б, скром­ну по­са­ду во­дія. І про­пра­цю­вав у га­зе­ті 16 ро­ків. Не про­сто про­пра­цю­вав — а зав­жди жив ін­те­ре­са­ми «Дня». І для ба­га­тьох ізнас став при­кла­дом і зраз­ком не ли­ше кор­по­ра­тив­ної, а й люд­ської ети­ки та від­по­від­аль­но­сті, від­да­но­сті та на­дій­но­сті. І на­віть ко­ли 2013 ро­ку Гри­го­рій Пе­тро­вич ви­рі­шив оста­то­чно пі­ти на пен­сію, щоб пов­ні­стю при­свя­ти­ти се­бе сім’ї та при­єм­ним да­чним кло­по­там, він не по­ри­вав із «Днем», а ми — зним. Хво­ро­ба не да­ла здій­сни­ти­ся всім йо­го пла­нам. І це ду­же не­спра­ве­дли­во. Су­му­є­мо, лю­би­мо, пам’ята­є­мо.

Ми спів­чу­ва­є­мо сім’ї Гри­го­рія Пе­тро­ви­ча — йо­го дру­жи­ні Мар­га­ри­ті Ві­та­лі­їв­ні, си­но­ві Юрію Гар­кав­ку, на­шо­му ко­ле­зі, усім рі­дним і близь­ким.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.