Ер­до­ган і де­мон­стра­ція ле­сто­щів

Ігор СЕМИВОЛОС: «Одна спра­ва — на­зва­ти Во­ло­дю дру­гом, а ін­ша — змі­ни­ти чу­тли­ву для тур­ків по­лі­ти­ку»

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

Ми­ну­лої не­ді­лі в Стам­бу­лі від­був­ся ма­со­вий мі­тинг « Де­мо­кра­тії та му­че­ни­ків » , ор­га­ні­зо­ва­ний ту­ре­цькою вла­дою. За ін­фор­ма­ці­єю агент­ства Reuters, роз­ра­хо­ва­на на що­най­мен­ше міль­йон осіб пло­ща бу­ла пе­ре­пов­не­на, всі під’ їзди до неї — теж за­пов­не­ні лю­дьми. Уча­сни­ки мі­тин­гу три­ма­ли в ру­ках ту­ре­цькі пра­по­ри і транс­па­ран­ти зга­сла­ми, зокре­ма: «Ти нам по­сла­ний Бо­гом, Ер­до­га­не» і «Ска­жи нам по­мер­ти, і ми це зро­би­мо». Мі­тинг роз­по­чав­ся зна­ціо­наль­но­го гім­ну та чи­тань зКо­ра­ну. На пло­щі бу­ли ор­га­ні­зо­ва­ні мі­сця для спе­ці­аль­них го­стей — ро­ди­чів уби­тих під час не­вда­лої спро­би пе­ре­во­ро­ту 15 ли­пня. Пре­зи­дент Ту­реч­чи­ни Ре­джеп Тайїп Ер­до­ган у сво­є­му ви­сту­пі по­обі­цяв від­нов­ле­н­ня смер­тної ка­ри в кра­ї­ні. « Якщо на­род хо­че смер­тної ка­ри, то пар­тії ви­ко­на­ють йо­го во­лю», ска­зав Ер­до­ган, ци­тує агент­ство AFP. Ці сло­ва Ер­до­га­на ста­ли від­по­від­дю на гу­чні ви­гу­ки уча­сни­ків мі­тин­гу «Смер­тна ка­ра!».

Не менш ва­жли­ва по­дія для цьо­го ре­гіо­ну від­бу­де­ться сьо­го­дні у Санкт-Пе­тер­бур­зі, де зу­стрі­ча­ти­му­ться лі­де­ри Ту­реч­чи­ни та Ро­сії. В ін­терв’ ю ТАСС напередодні сво­го ві­зи­ту до Ро­сії Ер­до­ган за­явив на­сту­пне: «Це бу­де істо­ри­чний ві­зит, но­вий по­ча­ток. На пе­ре­го­во­рах змо­їм дру­гом Во­ло­ди­ми­ром, я ві­рю, бу­де від­кри­то но­ву сто­рін­ку у дво­сто­рон­ніх від­но­си­нах. На­шим кра­ї­нам на­ле­жить ба­га­то зро­би­ти ра­зом».

«День» звер­нув­ся до ви­ко­нав­чо­го ди­ре­кто­ра Цен­тру близь­ко­схі­дних до­слі­джень Іго­ря СЕМИВОЛОСА зпро­ха­н­ням про­ко­мен­ту­ва­ти по­во­рот у від­но­си­нах між Мо­сквою та Ан­ка­рою пі­сля їх охо­ло­дже­н­ня, спри­чи­не­но­го ми­ну­ло­го ро­ку зби­т­тям ро­сій­сько­го Су-24 над те­ри­то­рі­єю Ту­реч­чи­ни.

ПРО ОСОБЛИВОСТІ СХІ­ДНОЇ ПО­ЛІ­ТИ­КИ

— Аме­ри­кан­ці ма­ють за­сте­ре­же­н­ня у від­но­си­нах з тур­ка­ми: для них не­зро­зумі­ло, що ті зро­блять зав­тра. Іна­кше ка­жу­чи, в Ту­реч­чи­ни не­має нор­маль­ної по­лі­ти­ки — во­ни кру­тять нею як ци­ган сон­цем. Сьо­го­дні так, зав­тра іна­кше, а пі­сля­зав­тра ще іна­кше. З ни­ми ду­же важ­ко ма­ти спра­ву, і дій­сно проблема в Ер­до­га­ні. Він ду­же не­по­слі­дов­ний по­лі­тик. Окрім то­го, вар­то пам’ята­ти, що є одна річ, яку ми не мо­же­мо до кін­ця усві­до­ми­ти. Зокре­ма, це сто­су­є­ться їхньої по­ве­дін­ки з пар­тне­ра­ми. Во­ни ве­дуть се­бе так, щоб пар­тнер був за­до­во­ле­ний, але це аб­со­лю­тно не озна­чає, що це так і є. Це на­зи­ва­є­ться схі­дна по­лі­ти­ка.

На­при­клад те, що Ер­до­ган на­звав Во­ло­ди­ми­ра дру­гом. З одно­го бо­ку, це де­мон­стра­ція ле­сто­щів, а з дру­го­го — сво­го ін­те­ре­су, який мо­же зав­тра аб­со­лю­тно змі­ни­ти­ся на 180 гра­ду­сів, як ми вже за цим спо­сте­рі­га­ли і все по­вер­не­ться на кру­ги своя.

Ер­до­ган мо­же на­зва­ти сво­го пар­тне­ра со­ло­день­ким, але все одно бу­де ви­рі­шу­ва­ти своє пи­та­н­ня. Нам тре­ба та­кож на­зва­ти йо­го Ер­до­га­ша, лю­бим­чик, го­во­ри­ти про те, що ми со­ю­зни­ки, ді­я­ти, як він, і не звер­та­ти ува­ги на та­кі ре­чі. Це спо­сіб ве­де­н­ня схі­дної по­лі­ти­ки, хо­ча це, з то­чки зо­ру за­хі­дної лю­ди­ни, ви­гля­дає не­про­фе­сій­но, прим­хли­во, емо­цій­но, по­бу­до­ва­но на мит­тє­вих ін­те­ре­сах.

Що сто­су­є­ться остан­ньо­го про­ти­сто­я­н­ня Ту­реч­чи­ни з Єв­ро­пою і за­яви пре­зи­ден­та Єв­ро­пей­ської Ко­мі­сії Жан-Кло­да Юн­ке­ра, що Брюс­сель не пі­де на по­сту­пки Ту­реч­чи­ні в ска­су­ван­ні ві­зо­во­го ре­жи­му. Річ у то­му, що Ту­реч­чи­на са­ма від­мов­ля­є­ться від тих прин­ци­пів, які во­на де­кла­ру­ва­ла, зокре­ма ска­су­ва­н­ня смер­тної ка­ри, на під­ста­ві яких во­на мо­гла здій­сню­ва­ти ін­те­гра­цію.

Єв­ро­пей­ська по­лі­ти­ка, хоч як би бу­ло, ба­зу­є­ться на прин­ци­пах, то­му Єв­ро­пі лег­ше го­во­ри­ти з Ту­реч­чи­ною. У єв­ро­пей­ців ви­ро­би­лась по­лі­ти­ка, і во­ни зна­ють, як ре агу ва ти, зок ре ма у ра зі не об - хі­дно­сті за­кри­ва­ти кор­до­ни, вво­ди­ти пев­ний ре­жим що­до пар­тне­рів. І ме ні зда єть ся, що ту рець - кий ко­зир, який Ан­ка­ра ви­ко - ри­сто­ву­ва­ла про­тя­гом ми­ну­ло­го ро ку що до проб ле ми бі жен ців, уже за­раз не спра­цює. То­му єв­ро­пей­ці мо­жуть про­дов­жи­ти го­во­ри­ти про прин­ци­пи.

Чи впли­не но­ве збли­же­н­ня між Ер­до­га­ном і Пу­ті­ним на крим­ське пи­та­н­ня, зокре­ма що­до ви­зна­н­ня Ту­реч­чи­ною не­за­кон­ної ане­ксії Кри­му. Справ­ді, ви­ни­кає ба­га­то по­ді­бних пи­тань. До­бре, для Ер­до­га­на Пу­тін друг, але то­ді ту­ре­цький лі­дер має ар­ти­ку­лю­ва­ти це пи­та­н­ня. На­при­клад, в 2014 ро­ці одра­зу пі­сля ане­ксії Кри­му тур­ки мов­ча­ли і вда­ва­ли, що вза­га­лі ні­чо­го не від­бу­ва­є­ться. А ко­ли во­ни по­сва­ри­лись, то одра­зу про­лу­на­ли за­яви на най­ви­що­му рів­ні із за­су­дже­н­ням не­за­кон­ної ане­ксії Кри­му Ро­сі­єю. І те­пер ви­хо­дить, що пі­сля но­во­го при­ми­ре­н­ня си­ту­а­ція зно­ву мо­же змі­ни­тись. Але за цей пе­рі­од бу­ло так ба­га­то ска­за­но. Одна спра­ва — на­зва­ти Во­ло­дю дру­гом, а ін­ша — змі­ни­ти чу­тли­ву для тур­ків по­лі­ти­ку. А тюр­ське пи­та­н­ня є чу­тли­вим, як сво­го ча­су во­ни по­сва­ри­лись з Ро­сі­єю че­рез тур­ко­ма­нів, хо­ча крим­ське пи­та­н­ня не так бо­лить, як у Си­рії, але все одно во­но є для Ан­ка­ри чу­тли­вим. І остан­нім ча­сом Ер­до­ган зу­стрі­чав­ся з лі­де­ром крим­ських та­тар Му­ста­фою Дже­мі­льо­вим і чі­тко де­мон­стру­вав свою по­зи­цію. І що, те­пер тур­ки бу­дуть ві­ді­гра­ва­ти на­зад? Я сум­ні­ва­ю­ся.

І окрім то­го, зва­жа­ю­чи на си­ту­а­цію в Си­рії, де си­рій­ська опо­зи ція по ча ла на ступ на уря до ві вій­ська бі­ля Алеп­по, Ер­до­ган мо­же від­чу­ва­ти се­бе більш ком­форт но на пе ре го во рах з Пу ті ним. Для ро сі ян бу ло важ ли во, щоб Ту­реч­чи­на за­кри­ла кор­дон і від­мо­ви­лась по­ста­ча­ти зброю. Тур­ки не бу­дуть цьо­го ро­би­ти, во­ни по смі ха ти­му­ться і про дов жу ва - ти­муть ро­би­ти своє.

Нам у да­ній си­ту­а­ції тре­ба свою лі­нію гну­ти, по­смі­ха­тись, ка­за­ти Ер­до­га­ну: ти най­кра­щий, най­до­рож­чий, і ми го­то­ві з то­бою дру­жи­ти, і при цьо­му ро­би­ти своє. У нас є свій ін­те­рес, і ми ма­є­мо нав­ко­ло ньо­го гра­ти.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.