«Хер­сон­ська Спар­та»

Во­лон­те­ри та уча­сни­ки АТО за­сну­ва­ли вій­сько­во-па­трі­о­ти­чний та­бір для ді­тей

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Іван АНТИПЕНКО, «День» Хер­сон, фото ав­то­ра

■ По­ді­ї­о­стан­ніх ро­ків в Укра­ї­ні за­го­стри­ли пи­та­н­ня па­трі­о­ти­чно­го ви­хо­ва­н­ня мо­ло­ді. У ко­лі фа­хів­ців від осві­ти лу­нає чи­ма­ло ідей що­до шкіль­них про­грам, но­вих ди­сци­плін, удо­ско­на­ле­н­ня по­ча­тко­во­ї­вій­сько­во­ї­пі­дго­тов­ки... У Хер­со­ні кіль­ка во­лон­те­рів і уча­сни­ків АТО ви­рі­ши­ли пі­ти пра­кти­чним шля­хом — ство­ри­ти ди­тя­чий та­бір, в яко­му за­сто­су­ва­ти сво­ї­зна­н­ня з фі­зи­чно­ї­пі­дго­тов­ки, ме­ди­ци­ни, істо­рії, спор­тив­но­го орі­єн­ту­ва­н­ня, вза­є­мо­ді­їв ко­ле­кти­ві та на­ви­чки ви­жи­ва­н­ня в умо­вах ди­ко­ї­при­ро­ди. А вже за йо­го під­сум­ка­ми — на­пи­са­ти свій про­ект про­гра­ми па­трі­о­ти­чно­го ви­хо­ва­н­ня, яку пла­ну­ють ви­не­сти на пу­блі­чне обговорення. Ме­та — ду­же ам­бі­тна. Втім, по­бу­вав­ши у «Хер­сон­ській Спар­ті», я пе­ре­ко­нав­ся: ді­ти з ен­ту­зі­а­змом спри­йма­ють но­вий до­свід, а го­лов­не — са­мі про­ся­ться з ком­фор­тних до­ма­шніх умов у «спар­тан­ські».

■ «Ми від­чу­ли, що мо­же­мо ді­тей чо­гось на­вчи­ти. По­ча­ли з мо­їх ви­хо­ван­ців, які за­йма­ю­ться ка­ра­те, да­лі роз­ши­ри­ли гео­гра­фію че­рез зна­йо­мих і со­ці­аль­ні ме­ре­жі. Окрім хер­сон­ських, у нас по­бу­ва­ли ді­ти з Ки­є­ва, Дні­пра, Оде­си, Ме­лі­то­по­ля та ін­ших ре­гіо­нів», — роз­по­від­ає один з ор­га­ні­за­то­рів «Хер­сон­ської Спар­ти» Ар­тем Яков­лєв.

ДИСЦИПЛІНА І ДЕМОКРАТІЯ

■ Та­бір роз­та­шо­ва­но у лі­си­стій мі­сце­во­сті. Ді­ти жи­вуть у па­ла­тках. На те­ри­то­рії обла­што­ва­ні ту­а­ле­ти, лі­тній душ, сто­ло­ва, мі­сце для за­нять фі­зи­чною під­го­тов­кою. По­ряд — озе­ро, де мо­жна прохо­ло­ди­ти­ся в спе­ко­тний день. За­їзд гру­пи з 18-20 лю­дей три­ває про­тя­гом ти­жня. Роз­по­ря­док дня ва­рі­ю­є­ться за­ле­жно від по­го­дних умов, ві­ку й ба­зо­вих на­ви­чок ді­тей. За­зви­чай зран­ку про­во­дять за­ряд­ку з рі­зни­ми фі­зи­чни­ми на­ван­та­же­н­ня­ми, да­лі від­бу­ва­ю­ться за­ня­т­тя в гру­пах із пе­ре­мі­ще­н­ня в лі­сі й ко­му­ні­ка­ції у «двій­ках», «че­твір­ках», «ві­сім­ках». Обід го­ту­ють зі сві­жих про­ду­ктів, які по­стій­но під­во­зять ор­га­ні­за­то­ри. Да­лі мо­жуть бу­ти за­ня­т­тя з ру­ко­па­шно­го бою, го­ди­ни істо­рії, пра­кти­чні впра­ви з на­да­н­ня пер­шої ме­ди­чної до­по­мо­ги, стріль­ба. Вве­че­рі ді­ти гра­ють у ва­рі­а­тив­ні ігри з пе­ре­мі­ще­н­ня­ми лі­сом і те­ри­то­рі­єю та­бо­ру.

■ «Ми по­мі­ча­є­мо, що ді­тям бу­ває скла­дно спіл­ку­ва­ти­ся на­жи­во. То­му тре­ну­ва­н­ня на­прав­ле­ні пе­ред­усім на на­ла­го­дже­н­ня ко­му­ні­ка­ції, вмі­н­ня по­то­ва­ри­шу­ва­ти, від­чу­ва­ти одно­дум­ців, до­по­ма­га­ти мен­шим. Є вій­сько­ві еле­мен­ти, стріль­ба з пнев­ма­ти­чних гвин­ті­вок, але тут ва­жли­во не пе­ре­гну­ти, адже це все та­ки ді­ти, — го­во­рить Ар­тем Яков­лєв. — Хо­ча дисципліна у нас на ви­со­ко­му рів­ні, у та­бо­рі па­нує демократія. Якщо ди­ти­на не хо­че за­йма­ти­ся вве­че­рі, а вто­ми­ла­ся і хо­че спа­ти — без про­блем, ні­хто ні­ко­го не при­му­шує».

ІСТОРИЧНІ ДІАЛОГИ

■ «Ко­ли я впер­ше при­їхав до ді­тей, ви­бу­ду­вав не­ве­ли­ку про­гра­му з хро­но­ло­гії істо­рії і кра­є­знав­ства. Але на мі­сці я по­ба­чив роз­рі­зне­ність знань, то­му пе­ре­ла­што­ву­вав­ся по хо­ду. Про­сто слу­ха­ти їм не­ці­ка­во, і ми ве­де­мо діа­лог, — ка­же істо­рик Та­рас Букрє­єв. — На­справ­ді, во­ни пи­та­ють про все: від ви­зна­че­н­ня дер­жа­ви та її атри­бу­тів для най­мен­ших, до клю­чо­вих по­дій в дав­ній і су­ча­сній істо­рії Укра­ї­ни для стар­ших. Го­во­ри­мо про по­ня­т­тя па­трі­о­ти­зму, ви­да­тних укра­їн­ців. Для ді­тей з ін­ших міст ці­ка­во бу­ло по­чу­ти істо­рію Хер­сон­щи­ни, а на на­сту­пно­му за­нят­ті во­ни роз­по­від­а­ли про свої мі­ста. Го­лов­не — не пе­ре­за­ван­та­жи­ти ді­тей. Я при­хиль­ник ви­кла­да­н­ня фа­ктів, а не нав’язу­ва­н­ня. Хо­ча іно­ді я нав­ми­сно за­ймаю про­во­ка­тив­ну по­зи­цію, а ді­ти ме­не ви­прав­ля­ють. Це свід­чить про те, що во­ни вже ду­ма­ють, по­єд­ну­ють по­дії і їхні на­слід­ки».

ПЛАНИ

■ «Ми ду­ма­є­мо ство­ри­ти не про­сто лі­тній та­бір, а ці­ло­до­бо­вий па­трі­о­ти­чний клуб, який ді­я­ти­ме що­ви­хі­дних, ко­ли зру­чно ді­тям, — до­дає один з ор­га­ні­за­то­рів «Хер­сон­ської Спар­ти» Ва­лен­тин Че­сно­ков. — По­стій­но хо­че­мо за­лу­ча­ти ді­тей до зма­гань у ви­гля­ді кве­стів з істо­ри­чни­ми зав­да­н­ня­ми та орі­єн­ту­ва­н­ням на мі­сце­во­сті. Як ре­зуль­тат усьо­го про­е­кту — до­по­мог­ти ви­хо­ву­ва­ти ро­зум­них, фі­зи­чно здо­ро­вих гро­ма­дян Укра­ї­ни, яким ні­ко­ли не мо­жна бу­де нав’яза­ти якісь ан­ти­дер­жав­ні по­гля­ди, гро­ма­дян, які, хоч де б во­ни пра­цю­ва­ли, орі­єн­ту­ва­ли­ся в ін­фор­ма­цій­но­му сві- ті, бу­ли стій­кі до ма­ні­пу­ля­цій і пе­ре­да­ва­ли щось ко­ри­сне ін­шим».

«ТУТ ВЧАТЬ ДУМАТИ»

■ «Ма­ма за­про­по­ну­ва­ла ме­ні по­їха­ти в цей та­бір, я по­го­див­ся, а по­тім при­їхав ще раз, і те­пер уже я ке­рів­ник одно­го з від­ді­лень, — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми «спар­та­нець» Єв­ген Ні­цак. — Для ме­не це но­вий до­свід, рі­зно­ма­ні­т­тя в мо­є­му жит­ті. По­до­ба­ю­ться тре­ну­ва­н­ня і за­га­лом хо­ро­ший на­стрій у та­бо­рі. З’яв­ля­ю­ться но­ві дру­зі. До впо­до­би вій­сько­вий стиль. Ме­ні ще да­ле­ко до ар­мії, але отри­ма­ні тут зна­н­ня то­чно ко­лись зна­до­бля­ться. Тут на­вча­ють думати, ста­ви­ти пи­та­н­ня, роз­по­від­а­ють ба­га­то ко­ри­сних речей, як ве­сти се­бе на при­ро­ді або в скла­дних умо­вах. Я вва­жаю, що сьо­го­дні в на­шій кра­ї­ні ду­же ва­жли­ва єд­ність: дов­ко­ла ідей, тра­ди­цій, куль­ту­ри. То­ді нас не­мо­жли­во бу­де пе­ре­мог­ти».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.