Про зрі­лість і ви­трим­ку

Іри­на ВЕРЕЩУК: «Якщо ми хо­че­мо ви­ве­сти дис­ку­сію по Во­лин­ській тра­ге­дії з по­лі­ти­чної пло­щи­ни — по­трі­бні ви­ва­же­ні кро­ки»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, Ана­ста­сі­я­РУДЕНКО, «День»

На­строї і очіль­ни­ки на мі­сцях ма­ють ве­ли­ке зна­че­н­ня. Осо­бли­во — на при­кор­дон­ні. Дня­ми «День» мав роз­мо­ву з Іри­ною ВЕРЕЩУК — мі­ським го­ло­вою Ра­ва-Ру­ської, мі­ста на поль­сько-укра­їн­сько­му кор­до­ні, з ли­сто­па­да 2010-го по лю­тий 2015 ро­ку. У ли­сто­па­ді 2013-го на знак про­те­сту про­ти уря­ду Яну­ко­ви­ча во­на офі­цій­но за­яви­ла на мі­сько­му ві­че та на­пра­ви­ла до Єв­ро­пар­ла­мен­ту про­ха­н­ня укла­сти Уго­ду про асо­ці­а­цію між ЄС та те­ри­то­рі­аль­ною гро­ма­дою мі­ста Ра­ва­Ру­ська. За­зна­чи­мо, цей крок бу­ло зро­бле­но у рам­ках між­на­ро­дно­го пра­ва - пра­во гро­мад на по­ді­бні дії про­пи­са­но у Єв­ро­пей­ській Хар­тії мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Не­що­дав­но во­на по­вер­ну­ла­ся з Польщі, де в рам­ках про­гра­ми Поль­сько-аме­ри­кан­ської фун­да­ції Сво­бо­ди іме­ні Лей­на Кір­клен­да рік бу­ла слу­ха­чем На­ціо­наль­ної шко­ли дер­жав­но­го управ­лі­н­ня, і за­раз є го­ло­вою Цен­тру Бал­то-Чор­но­мор­ських до­слі­джень.

У зв’яз­ку з цим, нас на­сам­пе­ред ці­ка­ви­ло — які про­бле­ми ого­ли­ла політика партії «Пра­во і Спра­ве­дли­вість», вра­хо­ву­ю­чи не­що­дав­но прийня­ту ре­зо­лю­цію поль­ським Сей­мом, що ква­лі­фі­кує по­дії на Во­ли­ні у 1943—1945 ро­ках «ге­но­ци­дом, вчи­не­ним укра­їн­ськи­ми на­ціо­на­лі­ста­ми про­ти ме­шкан­ців ІІ Ре­чі По­спо­ли­тої». Цей крок зна­чно по­си­лив ін­фор­ма­цій­ну на­пру­же­ність в ре­гіо­ні і по­ро­див дис­ку­сії що­до пра­во­мір­но­сті одно­сто­рон­ньої ін­тер­пре­та­ції істо­ри­чних по­дій по­ля­ка­ми. Як по­си­ли­ти по­зи­ції Укра­ї­ни і за­хи­сти­ти на­ціо­наль­ний ін­те­рес, як фор­му­ю­ться по­лі­ти­чні елі­ти у Польщі — у роз­мо­ві з «Днем» Іри­на Верещук.

«НЕДАЛЕКОГЛЯДНА ПОЛІТИКА ПРАВЛЯЧОЇ ПАРТІЇ ПОЛЬЩІ ПРИЗВЕЛА ДО НЕПРИЄМНИХ НАСЛІДКІВ»

— На ва­шу дум­ку, у прийня­тій не­що­дав­но поль­ським Сей­мом ре­зо­лю­ції що­до вша­ну­ва­н­ня жертв Во­лин­ської тра­ге­дії біль­ше історії чи по­лі­ти­ки? Яке ва­ше став­ле­н­ня до цьо­го го­ло­су­ва­н­ня?

— Зви­чай­но, як укра­їн­ка, я не мо­жу по­зи­тив­но ста­ви­ти­ся до та­ких за­яв. Са­ма на­ро­ди­ла­ся в Ра­ві-Ру­ській, що є мі­стом на поль­сько-укра­їн­сько­му кор­до­ні, ви­ро­сла се­ред роз­по­від­ей, як від­бу­ва­ла­ся опе­ра­ція «Ві­сла» та ін­ші сто­рін­ки нашої не­про­стої історії. Вва­жаю, що в цьо­му пи­тан­ні вже бу­ло по­став­ле­но ло­гі­чну кра­пку акта­ми ви­ба­че­н­ня на ви­що­му по­лі­ти­чно­му рів­ні ще в 2003 р.

Ко­жна пар­тія, яка йде на ви­бо­ри, ро­бить со­ціо­ло­гі­чні за­мі­ри і дає від­по­від­ні обі­цян­ки сво­є­му ви­бор­цю. Так, «Пра­во і Спра­ве­дли­вість» — це пра­во­цен­трист­ська пар­тія, яка по­обі­ця­ла сво­їм ви­бор­цям схі­дних те­ре­нів по­вер­не­н­ня до пи­та­н­ня Во­ли­ні. І во­ни ви­ко­на­ли свою обі­цян­ку, не зва­жив­ши на не­без­пе­ки, які при­не­сла ця ре­зо­лю­ція. Зокре­ма, йде­ться про Ро­сій­ську Фе­де­ра­цію, яка одра­зу взя­ла цю те­му «на озбро­є­н­ня» і за­ре­є­стру­ва­ла від­по­від­ну ре­зо­лю­цію для го­ло­су­ва­н­ня, щоб під­три­ма­ти Поль­щу в на­мі­рах зви­ну­ва­ти­ти укра­їн­ців. Так, пра­цю­ю­чи на вну­трі­шньо­го ви­бор­ця, недалекоглядна політика правлячої партії Польщі призвела до неприємних наслідків.

Не­має сен­су в чер­го­вий раз ін­тер­пре­ту ва­ти це по лі­ти­чно, по ясню ва­ти що й ко­му не по­до­ба­є­ться. По­трі­бно за­ли­ши­ти цю те­му істо­ри­кам — ство­ре­н­ня до­слі­дни­цьких цен­трів, но­вих пла­тформ, по­шук прі­звищ... Я вва­жаю, що нам би до­по­мо­гла спіль­на «Бі­ла кни­га», у яку бу­ли би ви­пи­са­ні всі без ви­ня­тків прі­зви­ща як по­ля­ків, так і укра­їн­ців, ко­трі за­ги­ну­ли. До­по­мог­ти один одно­му вста­но­ви­ти хре­сти, спіль­но по­мо­ли­ти­ся, то­що.

— Чи не є ре­зо­лю­ція поль­сько­го пар­ла­мен­ту про­я­вом ім­пер­сько­го ком­пле­ксу, «уда­ром у спи­ну», ко­ли на­ша кра­ї­на і так сті­кає кров’ю від ро­сій­ської агре­сії?

— Остан­ній рік я про­жи­ва­ла і на­вча­лась у Вар­ша­ві, й ма­ла мо­жли­вість спіл­ку­ва­ти­ся з усі­ма до­сі жи­ви­ми твор­ця­ми ре­форм, ко­ли­шні­ми прем’єра­ми, фар­ва­те­ром ру­ху «Со­лі­дар­но­сті» та ни­ні­шнім по­лі­ти­ку­мом. Ду­же при­скі­пли­во при­слу­ха­ла­ся, чи не ма­ють їхні сло­ва по­двій­но­го дна що­до ім­пер­ських ма­рень. Ні, ду­же ма­лий від­со­ток. Во­ни ці­ну­ють ре­спу­блі­ку і ма­ють «ще­пле­н­ня» від ім­пер­сько­го син­дро­му. Всі по­лі­ти­ки аде­ква­тно оці­ню­ють сту­пінь за­гро­зи з бо­ку Ро­сії. І Поль­ща в цьо­му є по­слі­дов­ною — на всіх рів­нях, від НАТО до ін­сти­ту­цій Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, під­ні­ма­ють пи­та­н­ня не­без­пе­ки від РФ. По­ка­зо­во, що з тим же Ка­лі­нін­гра­дом, який є мі­лі­та­ри­зо­ва­ним окру­гом, не від­нов­лю­ють ма­лий при­кор­дон­ний рух, а з Укра­ї­ною — від 3 сер­пня від­но­ви­ли (МПР був при­зу­пи­не­ний че­рез Са­міт НАТО і Сві­то­ві дні мо­ло­ді. — Ред.). Звер­ніть ува­гу, що ре­зо­лю­ція бу­ла під­три­ма­на го­ло­са­ми з усіх пар- тій, на­віть ан­та­го­ні­стів «Пра­ва і Спра­ве­дли­во­сті», які вла­што­ву­ють акції про­те­сту, ви­во­дять на ву­ли­чні де­мон­стра­ції по 250 ти­сяч по­ля­ків, чо­го не бу­ло ще з ча­сів «Со­лі­дар­но­сті». То­му я би не оці­ню­ва­ла цей крок як гео­по­лі­ти­чний, він біль­ше вну­трі­шньо­по­лі­ти­чний.

«ЗАМІСТЬ КУПИ ГАЛАСЛИВИХ СЛІВ ПО­ТРІ­БНІ РІ­ШЕ­Н­НЯ НА ПІДТРИМКУ НАШОЇ КУЛЬТУРИ І ПРОЕКТІВ У ПОЛЬЩІ»

— Якою в та­ко­му ра­зі має бу­ти від­по­відь на­шо­го пар­ла­мен­ту — різ­ко си­ме­три­чною чи по­мір­ко­ва­ною?

— Не вва­жаю кон­стру­ктив­ною і по­трі­бною дзер­каль­ну від­по­відь. З ура­ху­ва­н­ням швид­ко­сті та ди­на­мі­ки ро­бо­ти ро­сій­ської про­па­ган­дист­ської ма­ши­ни, я би про­я­ви­ла зрі­лість і ви­трим­ку. Хтось по­ви­нен бу­ти му­дрі­шим. Не є про­бле­мою за­ре­є­стру­ва­ти по­ста­но­ву, по­ка­за­ти актив­ність сво­є­му еле­кто­ра­ту і зна­йти по­трі­бну кіль­кість де­пу­тат­ських го­ло­сів. Але чо­го ми тим до­ся­гне­мо? Якщо ми дій­сно хо­че­мо ви­ве­сти дис­ку­сію з по­лі­ти­чної пло­щи­ни, то час ро­би­ти ви­ва­же­ні кро­ки, а не за­хо­ди­ти на не­без­пе­чну спі­раль, в якій за­раз опи­ни­ла­ся Поль­ща. Вна­слі­док та­кої по­лі­ти­ки, до пев­ної мі­ри сьо­го­дні стра­ждає укра­їн­ська на­цмен­ши­на у Польщі. Йде­ться про не­здо­ро­ві на­ра­ти­ви у ме­діа, тен­ден­ції що­до обме­же­н­ня прав — зокре­ма, у Пе­ре­ми­шлі, де за­бо­ро­ни­ли тра­ди­цій­ну що­рі­чну хо­ду укра­їн­ців на Іва­на Ку­па­ла, за­бо­ро­ну на в’їзд укра­їн­ським му­зи­чним гур­там. Це по­ясню­є­ться по­бо­ю­ва­н­ням кон­флі­ктів, але во­дно­час не­має обме­жень для поль­ських твор­чих та гро­мад­ських ко­ле­кти­вів пра­во­ра­ди­каль­но­го спря­му­ва­н­ня.

То­му за­раз осо­бли­во акту­аль­но пра­цю­ва­ти в на­прям­ку ар­ти­ку­ля­ції нашої по­зи­ції в Польщі, адже, як ба­чи­мо, ро­бо­та укра­їн­сько­го по­соль­ства і дер­жа­ви є не­до­ста­тньою. Укра­їн­ці за­раз у Польщі ли­ши­ли­ся сам на сам, шу­ка­ють під­трим­ки у поль­сько­го уря­ду або у про­гра­мах, де є поль­ські гро­ші. Замість купи галасливих слів і ре­зо­лю­цій по­трі­бні рі­ше­н­ня на підтримку нашої культури і проектів, ЗМІ, які ма­ють ви­хо­ди­ти поль­ською мо­вою то­що. Ко­жен день по­ясню­ва­ти по­ля­кам, що ми є пар­тне­ра­ми, не во- ро­га­ми, ви­ді­ля­ти фі­нан­су­ва­н­ня на істо­ри­чні проекти, що ви­рів­ню­ва­ли б нас, а не ста­ви­ли у роль по­стій­ної жер­тви. В нас є ба­га­то, що тре­ба ска­за­ти.

«ДЕРЖАВА МАЄ ПІД­ТРИ­МУ­ВА­ТИ ТА­КІ ПРОЕКТИ, ЯК «БІБЛІОТЕКА ГАЗЕТИ «День»

— По­ки вла­да де­мон­струє брак дер­жав­ни­цької по­зи­ції, свою ро­бо­ту ро­блять окре­мі осе­ред­ки гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. На­при­клад, га­зе­та «День» ще у 2004 р. ви­пу­сти­ла кни­гу «Вій­ни і мир, або Укра­їн­ці — по­ля­ки: бра­ти/во­ро­ги, су­сі­ди». Однак, ор­га­ни вла­ди на­віть не зда­тні під­хо­пи­ти те, що ро­би­ться в су­спіль­стві.

— Одно­зна­чно, ми ма­є­мо озву­чи­ти пра­во на на­ших ге­ро­їв. У тій же Польщі цьо­го ро­ку роз­по­чав­ся про­ект «Про­кля­ті ге­рої», у рам­ках яко­го зні­ма­ють ху­до­жні філь­ми, до­ку­мен­таль­ні про­гра­ми та ін­ши­ми спосо­ба­ми по­пу­ля­ри­зу­ють зна­н­ня про тих, хто був дов­гий час ви­кре­сле­ний із ра­дян­ських під­ру­чни­ків історії, зокре­ма про «Ар­мію Кра­йо­ву». Будь-який за­хід із за­лу­че­н­ням вій­сько­вих ча­стин, пе­ред­ба­чає акцію що­до вша­ну­ва­н­ня їхньої пам’яті. Це стає скла­до­вою по­лі­ти­ки на дер­жав­но­му рів­ні. Що ж ми мо­же­мо від­по­ві­сти, де на­ші філь­ми про укра­їн­ську істо­рію? То­му ми стра­жда­є­мо від сво­єї слаб­ко­сті. Поль­ща має по­ту­жний Ін­сти­тут на­ціо­наль­ної пам’яті — зі зна­чним фі­нан­су­ва­н­ням і пов­но­ва­же­н­ня­ми, аж до від­кри­т­тя кри­мі­наль­них про­ва­джень, до­зво­лом на об­шу­ки, мо­жли­ві­стю не до­пу­ска­ти до дер­жав­них по­сад. В нас від­по­від­на ін­сти­ту­ція має ка­та­стро­фі­чно не­си­ме­три­чний вплив і не­зна­чні мо­жли­во­сті.

Пе­ре­бу­ва­ю­чи у Вар­ша­ві, ме­ні бу­ло лег­ше по­ба­чи­ти си­ту­а­цію в Укра­ї­ні па­но­рам­но. І ви­дно, як по­ля­ки ви­ко­ри­сто­ву­ють укра­їн­ські про­га­ли­ни за прин­ци­пом «якщо ви не пи­ше­те сво­єї історії, ми її на­пи­ше­мо за вас». А ми чо­мусь зво­лі­ка­є­мо: «ви на­пи­шіть, а ми при­йде­мо і бу­де­мо за­пе­ре­чу­ва­ти». Да­вай­те озву­чу­ва­ти свою по­зи­цію — га­зе­та «День» це дав­но зро­би­ла. По­трі­бно транс­лю­ва­ти це, шу­ка­ти пла­тфор­ми і вла­што­ву­ва­ти ав­то­ри­те­тні і ар­гу­мен­то­ва­ні дис­ку­сії. По­вір­те, в Польщі є ко­ла, які це по­чу­ють і під­три­ма­ють — на­прик лад, Ка зі мєж Вой циць кий, Адам Мі­хнік, «шко­ла Ге­дрой­ця» та ба­га­то ін­ших. Ця ро­бо­та ще по­пе­ре­ду, і во­на за на­ми. Бо, як ба­чи­те, держава не має ча­су на та­кі ре­чі, а во­ни над­то ва­жли­ві.

«У ПОЛЬЩІ ПИТАЛА У БАГАТЬОХ, АЛЕ НЕ ЧУЛА ЖОДНОГО РАЗУ, ХТО Б СКА­ЗАВ, ЩО «БАЛЬЦЕРОВИЧ ДО­ПО­МО­ЖЕ УКРА­Ї­НІ»

— Вла­да в Укра­ї­ні не пе­ре­стає за­про­шу­ва­ти іно­зем­ців на ви­со­кі дер­жав­ні по­са­ди, від­по­від­но у нас по­стій­но то­чи­ться дис­ку­сія нав­ко­ло до­ціль­но­сті «ва­ря­гів» в укра­їн­ській по­лі­ти­ці. Чи має та­кий фе­но­мен Поль­ща?

— Не має, і ні­ко­ли цьо­го б со­бі не до­зво­ли­ла. Я на­вча­ла­ся в KSAP — Кра­йо­ва шко­ла адмі­ні­стра­ції пу­блі­чної, яка го­тує ка­дри на ви­щі ке­рів­ні по­са­ди. Це єди­ний по­ді­бний осві­тній за­клад у Польщі, фі­нан­су­є­ться з дер­жав­но­го бю­дже­ту і має ве­ли­кі ви­мо­ги до сво­їх сту­ден­тів. Ту­ди на­би­ра­ють вже го­то­вих фа­хів­ців з рі­зних спе­ці­аль­но­стей і го­ту­ють ком­пе­тен­тних фун­кціо­не­рів дер­жав­ної си­сте­ми. Я зав­жди за­пи­ту­ва­ла їх під тим чи ін­шим ку­том: «За яких умов ви би бу­ли го­то­ві взя­ти на мі­ні­стер­ську по­са­ду іно­зем­ця або обра­ти в пар­ла­мент вчо­ра­шньо­го ли­тов­ця/естон­ця/гру­зи­на?». І ко­жно­го разу від­по­відь бу­ла: «За жо­дних». Во­ни ка­жуть, що це пре­дмет нашої гор­до­сті — обра­ти кра­що­го се­ред сво­їх 39 міль­йо­нів. Якщо цьо­го не мо­жна зро­би­ти — це свід­чить про не­зрі­лість, не­спро­мо­жність ма­ти дер­жа­ву.

Вва­жаю та­кі при­зна­че­н­ня в Укра­ї­ні «кар­го-куль­ту­рою», ко­ли спо­ді­ва­є­мо­ся від лю­ди­ни без до­сві­ду про­жи­ва­н­ня і зна­н­ня при­ро­ди укра­їн­ських про­це­сів рі­ше­н­ня про­блем. У Польщі питала у багатьох, але не чула жодного разу, хто б ска­зав, що «Бальцерович до­по­мо­же Укра­ї­ні». «Так, у свій час він зро­бив ба­га­то. Мо­жли­во, не у та­ких ме­жах, але йо­го твер­да позиція бу­ла нам по­трі­бною, — ка­за­ли по­ля­ки. — Однак сьо­го­дні, 25 ро­ків по­то­му, світ аб­со­лю­тно ін­ший — пе­ред­усім ін­фор­ма­цій­но й те­хно­ло­гі­чно, по­трі­бні но­ві рі­ше­н­ня». У черв­ні я бу­ла на пре­зен­та­ції Баль­це­ро­ви­чем йо­го пла­ну ре­форм що­до Укра­ї­ни, яка від­бу­ва­лась у Вар­ша­ві. В ру­ки нам цей план ні­хто не дав, про­ха­н­ня на­зва­ти по­бло­ко­во основ­ні за­пла­но­ва­ні пе­ре­тво­ре­н­ня теж не бу­ло ви­ко­на­но. Ви­хо­дя­чи з йо­го під­хо­ду до ре­форм, де основ­ни­ми кро­ка­ми бу­ли ма­кси­маль­на лі­бе­ра­лі­за­ція еко­но­мі­ки і де­ре­гу­ля­ція, я по­ста­ви­ла Баль­це­ро­ви­чу пи­та­н­ня: «Чи бу­дуть про­гра­ми пра­це­вла­шту­ва­н­ня або за­без­пе­че­н­ня со­тень ти­сяч ско­ро­че­них вна­слі­док ре­форм?» На що він від­по­вів: «Держава бі­дно­ту фі­нан­су­ва­ти не бу­де». На­зва­ти так ве­ли­че­зну кіль­кість укра­їн­ців, які бу­дуть ви­ки­ну­ті в мо­ре віль­но­го рин­ку, яко­го за фа­ктом че­рез за­си­л­ля олі­гар­хів і пре-

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

ДЛЯ ТИХ, ХТО ЗАПІЗНИВСЯ ЧИТАТИ «ДЕНЬ», ГА­ЗЕ­ТА ВИДАЛА КНИ­ГУ «ЕКСТРАКТ 150» — ЗНАКОВІ СТАТТІ, ЯКІ ПОКАЗУЮТЬ УНІКАЛЬНИЙ ШЛЯХ НА­ШО­ГО ВИДАННЯ. А ДО ТЕМИ ВО­ЛИН­СЬКОЇ ТРА­ГЕ­ДІЇ «ДЕНЬ» ПІДГОТУВАВСЯ ДАВ­НО — ЩЕ В 2004 р. РЕДАКЦІЯ ВИДАЛА КНИЖКУ «ВІЙ­НИ І МИР, АБО УКРА­ЇН­ЦІ — ПО­ЛЯ­КИ: БРА­ТИ/ВО­РО­ГИ, СУ­СІ­ДИ». СА­МЕ ЦЕЙ БЕЗЦІННИЙ ПОДАРУНОК І ОТРИМАЛА НА­ША ГОСТЯ. «Я НА­РО­ДИ­ЛА­СЯ В РА­ВІ-РУ­СЬКІЙ — МІ­СТІ НА ПОЛЬ­СЬКО-УКРА­ЇН­СЬКО­МУ КОР­ДО­НІ, ВИ­РО­СЛА СЕ­РЕД РОЗ­ПО­ВІД­ЕЙ, ЯК ВІД­БУ­ВА­ЛА­СЯ ОПЕ­РА­ЦІЯ «ВІ­СЛА» ТА ІН­ШІ СТО­РІН­КИ НАШОЇ НЕ­ПРО­СТОЇ ІСТОРІЇ. ВВА­ЖАЮ, ЩО В ПИ­ТАН­НІ ВО­ЛИ­НІ’43 ВЖЕ БУ­ЛО ПО­СТАВ­ЛЕ­НО ЛО­ГІ­ЧНУ КРА­ПКУ АКТА­МИ ВИ­БА­ЧЕ­Н­НЯ НА ВИ­ЩО­МУ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНО­МУ РІВ­НІ ЩЕ В 2003 р. НЕ­МАЄ СЕН­СУ В ЧЕР­ГО­ВИЙ РАЗ ІНТЕРПРЕТУВАТИ ЦЕ ПОЛІТИЧНО, ПО­ЯСНЮ­ВА­ТИ, ЩО І КО­МУ НЕ ПО­ДО­БА­Є­ТЬСЯ. ПО­ТРІ­БНО ЗА­ЛИ­ШИ­ТИ ЦЮ ТЕ­МУ ІСТО­РИ­КАМ», — РОЗПОВІЛА ІРИ­НА ВЕРЕЩУК ПІД ЧАС ІН­ТЕРВ’Ю В РЕДАКЦІЇ «ДНЯ»

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.