Но­вий «ко­зир Ер­до­га­на»

Ек­спер­ти — про мо­жли­ві на­слід­ки «ту­ре­цько-ро­сій­сько­го пе­ре­за­ван­та­же­н­ня»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

По­за­вчо­ра­шня зу­стріч у Санкт-Пе­тер­бур­зі пре­зи­ден­тів РФ та Ту­реч­чи­ни Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на та Ре­дже­па Ер­до­га­на, до­не­дав­на за­тя­тих во­ро­гів че­рез зби­т­тя ту­ре­цьки­ми ВПС ро­сій­сько­го Су-24, ви­кли­ка­ла без­ліч ко­мен­та­рів у сві­то­вих ЗМІ.

Ви­да­н­ня пи­шу­тьз ве­ли­кою пе­ре­сто­ро­гою про від­ро­дже­н­ня ту­ре­цько-ро­сій­ських від­но­син. І справ­ді як мо­жна іна­кше роз­гля­да­ти та­ке збли­же­н­ня між обо­ма сто­ли­ця­ми пі­сля то­го як оби­два лі­де­ри на­зи­ва­ли один одно­го во­ро­га­ми.

Зокре­ма єв­ро­пей­ський пор­тал Politico у ма­те­рі­а­ли під за­го­лов­ком «Ту­ре­цько-ро­сій­ське пе­ре­за­ван­та­же­н­ня» пи­ше, що не­вда­лий путч у Ту­реч­чи­ні під­штов­хнув Ер­до­га­на в обійми лю­ди­ни, яку він те­пер на­зи­ває «цін­ним дру­гом», і який до­не­дав­на був йо­го за­тя­тим во­ро­гом. «Сей­смі­чний зсув у між­на­ро­дних від­но­си­нах» це ви­да­н­ня по­яснює по­гір­ше­н­ня від­но­син між Ту­реч­чи­ною та США че­рез Фе­тхул­ла Гю­ле­ном, яко­го Ан­ка­ра зви­ну­ва­чує у спро­бі пе­ре­во­ро­ту і ви­ма­гає йо­го ви­да­чі. А оскіль­ки Ва­шинг­тон не зби­ра­є­ться ви­да­ва­ти цьо­го су­ніт­сько­го свя­ще­ни­ка, то, про­дов­жує Politico, пе­ред ту­ре­цьким пре­зи­ден­том за­ли­ша­є­ться єди­ний ви­бір «шу­ка­ти со­ю­зни­ків у не­ймо­вір­них мі­сцях і на­дає йо­му не­оцін­ну мо­жли­вість змі­ни­ти во­ро­же від­но­ше­н­ня ту­ре­цької пу­блі­ки що­до Ро­сії ».

Тим ча­сом The Washington Post у стат­ті «Ер­до­ган по­вер­та­є­ться до Пу­ті­на у той час як зро­стає на­пру­же­ні­стьу йо­го від­но­си­нах із За­хо­дом» від­зна­чає, що в атмо­сфе­рі по­гли­бле­н­ня ан­ти­за­хі­дних по­чут­тів крок Ер­до­га­на що­до по­те­плі­н­ня від­но­син з Ро­сі­єю мо­же за­це­мен­ту­ва­ти від­чу­же­н­ня Ту­реч­чи­ни до тра­ди­цій­них со­ю­зни­ків. І зро­зумі­ло, що тут у пер­шу чер­гу йде­ться про член­ство Ту­реч­чи­ни в НАТО.

«Зов­ні­шня по­лі­ти­ка Ту­реч­чи­ни в да­ний час зна­хо­ди­ться на роз­до­ріж­жі. Впер­ше в не­дав­ній пам’яті існує сер­йо­зне обго­во­ре­н­ня що­до член­ства Ту­реч­чи­ни в НАТО», — ци­тує ви­да­н­ня ди­ре­кто­ра про­гра­ми до­слі­дже­н­ня Ту­реч­чи­ни у Ва­шинг­тон­сько­му ін­сти­ту­ті близь­ко­схі­дної по­лі­ти­ки Со­не­ра Ча­га­птая. За йо­го сло­ва­ми, де­які ту­ре­цькі ви­со­по­са­дов­ці ви­слов­лю­ють сум­ні вчи тре­ба ру­ха­тись у сто­ро­ну Ро­сії.

Ер­до­ган « мо­же лег­ко здій­сни­ти цей по­во­рот » , вва­жає Ча­га­птай, і звер­тає ува­гу на по­сла­бле­ну роль ту­ре­цьких вій­сько­вих, які зав­жди ма­ли най­біль­ший ін­те­рес до збе­ре­же­н­ня зв’ яз­ків з НАТО.

З ін­шо­го бо­ку, The New York Times у ма­те­рі­а­лі« Пу­ті­ні Ер до­ган по кля­лись від­но­си­ти зв’яз­ки в той час як За­хід спо­сте­рі­гає знер­во­ва­но» на­го­ло­шує, що бу­дья­кі май­бу­тні уго­ди між ци­ми дво­ма кра­ї­на­ми ма­ти­му­тьсер­йо­зні на­слід­ки для Близь­ко­го Схо­ду та Єв­ро­пи. За сло­ва­ми ви­да­н­ня, Ер­до­ган най­більш імо­вір­но спо­ді­ва­є­ться ви­ко­ри­ста­ти ва­жіль по­лі­пше­н­ня від­но­син з Ро­сі­єю для укла­де­н­ня кра­щої уго­ди з Єв­ро­пи що­до кри­зи бі­жен­ців.

«Більш ті­сні зв’яз­ки з Ро­сі­єю та­кож не­су­тьпо­тен­ці­ал для ство­ре­н­ня на­пру­же­но­сті все­ре­ди­ні НАТО, що Пу­тін був би ра­дий ви­ко­ри­ста­ти. Зре­штою, Мо­сква хо­ті­ла б за­лу­чи­ти Ту­реч­чи­ну в свою ор­бі­ту, а та­кож у без­пе­ко­ву і тор­го­вель­ні ор­га­ні­за­ції, які во­на про­па­гує в Азії, хо­ча та­ке зру- ше­н­ня не очі­ку­є­ться най­ближ­чим ча­сом», — пи­ше The New York Times.

Тим ча­сом Financial Times де­що опти­мі­сти­чно роз­гля­дає зу­стріч у Санкт-Пе­тер­бу­зі та її на­слід­ки. « Ер­до­ган зав­жди був мін­ли­вим со­ю­зни­ком, осо­бли­во в остан­ні мі­ся­ці » , — йде­ться в ре­да­кцій­ній стат­ті. Не­зва­жа­ю­чи на все ви­ще­ска­за­не, ста­ви­ти хрест на Ер­до­га­ном За­хо­ду за­ра­но, вва­жає га­зе­та: хо­ча б то­му, що ЄС для Ту­реч­чи­ни, як і ра­ні­ше є зна­чно більш ва­жли­вим тор­го­вим пар­тне­ром, ніж Ро­сія, а НАТО — кра­щою га­ран­ті­єю без­пе­ки в охо­пле­но­му вій­ною ре­гіо­ні. На­справ­ді у За­хо­ду для ефе­ктив­ної вза­є­мо­дії з Ер­до­га­ном ко­зи­рів зна­чно біль­ше, ніж це ви­да­є­ться сьо­го­дні лі­де­рам ЄС, США і НАТО, на­го­ло­шує Financial Times.

«ОДНО­ГО ВЗАЄМНОГО ПРЕЗИРСТВА ДО ЗА­ХО­ДУ НЕДОСТАТНЬО, ЩОБ СФОРМУВАТИ МІЦНЕ СТІЙКЕ ПАРТНЕРСТВО»

Сей­брен де ЙОНГ, стра­те­гі­чний ана­лі­тик, Га­азь­кий центр стра­те­гі­чних до­слі­джень, Га­а­га:

— Го­лов­ним чи­ном Ер­до­ган пра­гне по­ка­за­ти За­хо­ду, що у ньо­го є ін­ші мі­сця, ку­ди він мо­же звер­ну­ти­ся. Ро­сія по­ді­бним чи­ном пра­гне про­де­мон­стру­ва­ти, що у неї є дру­зі в впли­во­вих мі­сцях. Однак, ве­ли­ка ча­сти­на шоу вза­єм­ної со­лі­дар­но­сті є сим­во­лі­чною. Еко­но­мі­чне спів­ро­бі­тни­цтво (в обла­сті енер­ге­ти­ки, ту­ри­зму і т.д.), це одне. Про­те, що сто­су­є­ться, на­при­клад, га­зо­про­во­ду «Ту­ре­цький по­тік» , то тут існу­ють чи­слен­ні пе­ре­шко­ди. Зві­сно, еко­но­мі­чне спів­ро­бі­тни­цтво мо­же зро­ста­ти. З по­лі­ти­чної то­чки зо­ру, в сфе­рі без­пе­ки, зокре­ма, слід не за­бу­ва­ти, що Ро­сія і Ту­реч­чи­на та­кож ма­ють спіль­них су­сі­дів, де їх ін­те­ре­си не спів­па­да­ють. Ли­ше одно­го взаємного презирства до За­хо­ду не до­ста­тньо, щоб сформувати міцне стійке партнерство.

«НАМ ПОТРІБНО МАТИ ТВЕРЕЗЕ УЯВЛЕННЯ ПРО СТРА­ТЕ­ГІ­ЧНИЙ ХАРАКТЕР РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКОГО АЛЬЯНСУ»

Ма­ри­на ВОРОНЮК, екс­перт Ра­ди зов­ні­шньої по­лі­ти­ки «Укра­їн­ська при­зма», за­про­ше­ний ле­ктор Уні­вер­си­те­ту Ко­мен­сько­го, Бра­ти­сла­ва:

— Ця зу­стріч ли­ше під­твер­джує, що апо­ка­лі­пти­чні про­гно­зи пі­сля ли­сто­па­до­во­го ін­ци­ден­ту із зби­тим ро­сій­ським лі­та­ком що­до «то­чки не­по­вер­не­н­ня» в російсько-ту­ре­цьких від­но­си­нах, бу­ли пе­ред­ча­сни­ми. З істо­рії цих від­но­син ми зна­є­мо, що по­де­ку­ди при­су­тня кон­флі­ктна ри­то­ри­ка з де­яких пи­тань, де по­зи­ції Ту­реч­чи­ни та Ро­сії не спів­па­да­ють, ні­ко­ли не ма­ла зна­чний вплив на російсько-ту­ре­цький стра­те­гі­чний тан­дем. У лі­те­ра­ту­рі цей со­юз та йо­го по­лі­ти­ку в Чор­но­му мо­рі на­віть на­зи­ва­ють ро­сій­сько­ту­ре­цький« кон­до­мі­ні­ум ». На­га­даю ли­ше де­кіль­ка при­кла­дів пе­ре­д­кри­зо­во­го ста­ну цих від­но­син. Ще на по­ча­тку 1990-х ро­ків Ро­сія за­гро­жу­ва­ла Ту­реч­чи­ні ядер­ним уда­ром, якщо та втру­ти­ться в кон­флікт в На­гор­но­му Ка­ра­ба­ху на бо­ці Азер­бай­джа­ну (Ро­сія під­три­мує Вір­ме­нію). Фа­кти­чне ви­зна­н­ня вір­мен­сько­го ге­но­ци­ду Ро­сі­єю та­кож ви­кли­ка­ло не­га­тив­ну ре­а­кцію Ан­ка­ри. В Си­рії го­лов­ною ме­тою Ту­реч­чи­ни є по­зба­ви­тись Ба­ша­ра Аса­да, в той час як Ро­сія йо­го під­три­мує. Тож на­справ­ді ці від­но­си­ни ма­ють уні­каль­ну зда­тність від­ро­джу­ва­тись з по­пе­ли­ща, як Фе­нікс. То­му, ду­маю, мо­жна го­во­ри­ти на­віть не про їх від­ро­дже­н­ня за­раз, а про їх пра­гма­ти­чне про­дов­же­н­ня, не зва­жа­ю­чи на ри­то­ри­ку остан­ніх 8 мі­ся­ців.

Чи від­чу­ва­ють в Єв­ро­пі ви­ну, що зму­си­ли Ер­до­га­на здій­сни­ти по­во­рот до Ро­сії. Ду­маю, бу­ло би спро­ще­н­ням го­во­ри­ти про по­во­рот Ер­до­га­на до Ро­сії, так са­мо, як і про ні­би­то ре­аль­ні пер­спе­кти­ви Ту­реч­чи­ни ви­йти з НАТО. Ту­ре­цька по­лі­ти­ка що­до сво­го най­ближ­чо­го ото­че­н­ня не змі­ню­є­ться в сво­їх фун­да­мен­таль­них прин­ци­пах: ба­лан­су­ва­н­ня, пра­гма­ти­чна спів­пра­ця зі всі­ма акто­ра­ми, де у Ту­реч­чи­ни є ін­те­ре­си. Ан­ти­єв­ро­пей­ська та ан­ти­а­ме­ри­кан­ська ри­то­ри­ка Р.Ер­до­га­на — яви­ще не вчо­ра­шньо­го дня, тож зди­ву­ва­н­ня в єв­ро­пей­ських лі­де­рів не ви­кли­кає. Та­кож не бу­ло се­кре­том, що за сти­лем ке­рів­ни­цтва Ер­до­ган ближ­чий до пре­зи­ден­та Пу­ті­на, ніж до ко­гось з єв­ро­пей­ських лі­де­рів. Єв­ро­пей­ська по­лі­ти­ка не орі­єн­ту­є­ться на та­кі ре­чі, як по­чу­т­тя ви­ни. Бе­зві­зо­вий ре­жим Ту­реч­чи­ні був обі­ця­ний, якщо во­на ви­ко­нає 72 кри­те­рії. Тож якщо во­на не ви­ко­нує на­віть один з них (змі­на ан­ти­те­ро­ри­сти­чно­го за­ко­но­дав­ства ), то ЄС по­ста­ви­ться до цьо­го бю­ро­кра­ти­чно та бе­зві­зо­вий ре­жим не на­дасть. Ма­со­ві ре­пре­сії, які по­ча­лись в Ту­реч­чи­ні пі­сля не­вда­лої спро­би пе­ре­во­ро­ту, та­кож ви­кли­ка­ли за­су­дже­н­ня ЄС. І це бу­де в ко­жно­му ви­пад­ку згор­та­н­ня де­мо­кра­тії в Ту­реч­чи­ні.

Що­до ре­а­кції Укра­ї­ни на від­ро­дже­н­ня від­но­син між Ан­ка­рою та Мо­сквою. Нам потрібно мати тверезе уявлення про стра­те­гі­чний характер російсько-турецького альянсу. Це не ви­клю­чає до­бру спів­пра­цю з Ту­реч­чи­ною на ба­га­тьох на­пря­мах, зокре­ма, в сфе­рі тор­гів­лі, де в ін­те­ре­сах Ту­реч­чи­ни є під­пи­са­н­ня ЗВТ з Укра­ї­ною. Але, як і ра­ні­ше, не вар­то очі­ку­ва­ти, що Ту­реч­чи­на бу­де за­хи­ща­ти укра­їн­ські ін­те­ре­си біль­ше, ніж ми са­мі. На­ра­жа­тись на ро­сій­ський спро­тив Ан­ка­ра не бу­де, хо­ча, зви­чай­но, бу­де під­три­му­ва­ти Укра­ї­ну та її те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність, ви­сту­па­ти на за­хист прав крим­ських та­тар.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.