Три прі­о­ри­те­ти аме­ри­кан­сько­го по­сла

Джеф­фрі ПАЙЄТТ: «Укра­ї­на по­вин­на ду­же пи­ша­ти­ся тим, чо­го во­на до­ся­гну­ла за остан­ні ро­ки»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ми­ко­ла СІРУК, «День»

За тра ди ці­єю по сол США в Укра ї ні од не з пер ших і остан ніх ін терв’ ю дав га зе ті «День». Біль­ше то­го, у кім­на­ту в по соль ст ві США, де від бу ва - ють ся ін терв’ ю, він взяв із со бою низ­ку при­мір­ни­ків ан­гло­мов­ної га­зе­ти «День». І роз­мо­ву по­чав та­ки­ми сло ва ми: « Я зро бив під бір ку пуб лі ка цій Джеф фрі Пай єт та в « Дні » за три ро ки. І зро зу мів, що на­вряд чи змо­жу до­да­ти ба­га­то но­во­го. Але на­ма­га­ти­му­ся. Моє улю­бле не ін терв’ ю — за 4 лю то го 2014 ро ку, по ди віть ся на за го ло вок » . А він був та ким: « Укра ї на під пи ше Уго­ду про асо­ці­а­цію з ЄС». Ми спо­ді­ва­є­мось, що це ста­не­ться при пре­зи ден то ві Яну ко ви чу. Якщо ні, то я впев не ний, що це від бу деть ся за прав­лі­н­ня одно­го з йо­го на­сту­пни­ків». До ре­чі, про­су­ва­н­ня Укра­ї­ни в Єв­ро­пу бу­ло одним із прі­о­ри­те­тів па­на Пайєт­та. Аме­ри­кан­ський по­сол від вер то і роз гор ну то від по вів на всі ін­ші за­пи­та­н­ня, зокре­ма про по­зи­цію США що­до Мін­ська-2, чи вда­ло­ся йо­му ін­ші два прі­о­ри­те­ти; та­кож по­яснив, чо­му не мо­жна ро­би­ти став­ку про­ти Укра­ї­ни, і роз­по­вів, з яки­ми вра­же­н­ня­ми він за­ли­шає Укра­ї­ну та які два ба­жа­н­ня йо­му за­ва­див ре­а­лі­зу­ва­ти Путін.

«ЗА­РАЗ ЗА­НАД­ТО РА­НО ПРО­ПО­НУ­ВА­ТИ ПОСЛАБЛЕННЯ САН­КЦІЙ»

— Па­не по­сол, я чув від за­сту­пни ці дер ж сек ре та ря Вік то рії Ну - ланд та ви­слов­лю­ва­н­ня ін­ших ви­со­ко­по­са­дов­ців США, що ни­ні­шня Адмі­ні­стра­ція має на­мір ви­рі­ши­ти кон­флікт на Дон­ба­сі до кін­ця тер­мі ну Оба ми. Ви ни кає пи тан ня, як це во­на со­бі уяв­ляє?

— Не знаю як. Усе це пов­ні­стю в ру­ках Во­ло­ди­ми­ра Путіна. Як за - ступ ни ця дер ж сек ре та ря Вік то рія Ну ланд, так і сам дер ж сек ре тар Джон Кер­рі ска­за­ли, що ми пра­цю­ва ти ме мо як най на по лег ли ві ше з на ши ми пар т не ра ми в Ні меч чи ні та Фран ції, на ма га ю чись до сяг ти ім п ле мен та ції Мінсь ких угод до кін ця ка ден ції пре зи ден та Оба ми. Ім­пле мен та ція Мінсь ка- 2 озна чає ви­ве­де­н­ня російських військ, від­нов лен ня ук ра їнсь ко го кон т ро лю за кор­до­ном, звіль­не­н­ня всіх за­ру­чни­ків, ви­ве­де­н­ня всіх озбро­єнь: со­тень тан­ків, БМП, си­стем зал­по­во­го вог ню « Град » , ар ти ле рійсь ких гар­мат і мі­но­ме­тів.

Пер ший пункт Мінсь ких угод озна­чає все­о­хо­плю­ю­че при­пи­не­н­ня во­гню, і Кремль не ви­ко­нав на­віть цю пер шу умо ву. Остан ні ви хід ні зно ву при нес ли по га ні но ви ни в цьо­му сен­сі. Я ба­чив по­ві­дом­ле­н­ня прес- цен т ру АТО, згід но з яким кот рийсь із днів ми ну ло го тиж ня став ре­кор­дним за кіль­кі­стю по­ру­шень пе­ре­мир’я. У ли­пні бу­ло вби­то 41 лю­ди­ну, і це най­біль­ший по­ка­зник з ми­ну­ло­го лі­та.

Що до по зи ції США, то при пи - нен ня вог ню є пер шим обов’ яз ко - вим кро ком. А чи бу де до кін ця зро­бле­но цей пер­ший крок, пов­ні­стю за­ле­жить від пре­зи­ден­та Путіна і Крем ля. Я був у Від ні пів то ра ти­жні то­му, і ваш ду­же зді­бний по­сол ( Олек сандр Щер ба. — Авт.) ска зав, як би пре зи дент Пу тін був від­да­ний до­ся­гнен­ню ми­ру на Дон­ба­сі хо­ча б на­по­ло­ви­ну від то­го, як від­да­ні цьо­му Пре­зи­дент По­ро­шен­ко та Укра­ї­на, то Мін­ські уго­ди бу­ло б уже дав­но імп ле­мен­то­ва­но.

— Па­не по­сол, в ін­терв’ю Der Standard ви ска­за­ли, якщо чин­ні сан­кції не ді­ють на РФ, во­ни ма­ють бу­ти по­си­ле­ні, щоб ця кра­ї­на ви­ко­на­ла зо­бов’яза­н­ня згі­дно з Мін­ськи­ми до­мов­ле­но­стям. Ро­сія їх не ви­ко- нує й не спо­ну­кає до цьо­го се­па­ра­ти­стів, то оче­ви­дно, що за­раз по­трі­бно по­си­лю­ва­ти сан­кції. Чи го­то­ві США в одно­сто­рон­ньо­му по­ряд­ку вда­ти­ся до по­си­ле­н­ня сан­кцій?

— Ми роз­ро­би­ли по­лі­ти­ку, яку на зи ва є мо « під трим ка сан к цій » і яка має за ме­ту за­кри­ти всі ля­кі ла­зів ки і по си ла ти чіт кий ме седж Крем лю сто сов но пла ти за те ри то - рі аль ну агре сію. Ця по лі ти ка три - ває, у ме­не не­має за­раз ого­ло­ше­н­ня про до дат ко ві сан к ції, але та ка мо­жли­вість по­си­ле­но роз­гля­да­є­ться. І, як я ска­зав у Ві­дні, за­раз за­над­то ра­но про­по­ну­ва­ти послаблення сан­кцій.

— У сві­тлі про­ва­лу Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му, згі­дно з яким США, Ве­ли­ко­бри­та­нія, Фран­ція, РФ і Ки­тай бу­ли зо­бов’яза­ні за­без­пе­чи­ти су­ве­ре­ні­тет і те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни, чи го­то­ві США роз­гля­ну­ти ва­рі­ант дво­сто­рон­ньої уго­ди на кшталт без­пе­ко­во­го па­кту між Япо­ні­єю та США, щоб Укра­ї­на та­ки ма­ла справ­жні га­ран­тії збе­ре­же­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту і те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті кра­ї­ни?

— Га­даю, це за­пи­та­н­ня до на­сту­пно­го пре­зи­ден­та, будь то во­на чи він. На да­ний мо­мент фо­кус зо­се­ре­дже­но на ім­пле­мен­та­ції Мін­ських угод. Ви по­ру­ши­ли ре­зон­не пи­та­н­ня що­до Бу­да­пешт­сько­го ме­мо­ран­ду­му, але, на мою дум­ку, про що ва­жли­во пам’ята­ти — і, зві­сно, я зга­ду­ва­ти­му про це з гор­ді­стю за мої три ро­ки тут,— це вра­жа­ю­чий мас­штаб під­трим­ки, яку США де­мон­стру­ва­ли що­до укра­їн­сько­го на­ро­ду під час скла­дно­го пе­рі­о­ду в істо­рії ва­шої кра­ї­ни.

— Як що­до отри­ма­н­ня Укра­ї­ною ста­ту­су го­лов­но­го со­ю­зни­ка США — не чле­на НАТО, що на­да­ло б нам біль­шої мо­жли­во­сті отри­ма­н­ня вій­сько­вої до­по­мо­ги?

— Я зав­жди вва­жав, що не­пра­виль­но ста­ви­ти так за­пи­та­н­ня, бо Укра­ї­на не хо­че бу­ти со­ю­зни­ком-не чле­ном НАТО. Укра­ї­на пра­гне ста­ти чле­ном Альян­су. Укра­ї­на хо­че бу­ти ча­сти­ною шир­шої єв­ро­пей­ської без­пе­ко­вої спіль­но­ти. Ми да­ли чі­тко зро­зу­мі­ти, що на­ша по­лі­ти­ка що­до Укра­ї­ни та НАТО є не­змін­ною, ми під­три­му­є­мо по­лі­ти­ку від­кри­тих две­рей. І це пи­та­н­ня Укра­ї­ни, укра­їн­сько­го на­ро­ду і про­це­су ре­форм у кра­ї­ні. На мою дум­ку, ідея со­ю­зни­ка-не чле­на НАТО є відволіканням. На­ві­що вам пра­гну­ти ви­зна­чи­ти се­бе тим, чим ви не є, ко­ли ви пра­гне­те пов­но­го член­ства в єв­ро­пей­ській си­сте­мі ко­ле­ктив­ної без­пе­ки?

«ІДЕЯ СОЮЗНИКАНЕ ЧЛЕ­НА НАТО Є ВІДВОЛІКАННЯМ»

«ПУТІН НЕДООЦІНИВ УКРА­ЇН­СЬКИЙ НА­РОД»

— Ми вдя­чні, що США на­да­ють нам вій­сько­ву до­по­мо­гу. Але до­сі від­кри тим за­ли ша­єть ся пи тан ня про на­да­н­ня Укра­ї­ні ле­таль­ної обо­рон­ної зброї. Від­по­від­не рі­ше­н­ня то­рік ухва­лив се­нат, та­кож і цьо­го ро­ку за­ко­но­дав­ці з обох пар­тій ви­сту­па­ють за на­да­н­ня та­кої до­по­мо­ги, об­ся­ги якої про­пи­са­но в Акті на під­трим­ку Укра­ї­ни. Чо­му пре­зи­дент не хо­че на­да­ва­ти ці­єї до­по­мо­ги Укра­ї­ні, хі­ба та­кі акти не ма­ють зо­бов’язу­ю­чої дії?

— Яб ра­див ди­ви­ти­ся на це пи­та­н­ня з двох сто­рін. По-пер­ше, не втра­чай­те з по­ля зо­ру те, що ми вже зро­би­ли. На до­по­мо­гу в сфе­рі без­пе­ки, по­си­ле­н­ня обо­рон­них спро­мо­жно­стей Укра­ї­ни ви­ді­ле­но 600 млн до­ла­рів. Спектр ці­єї до­по­мо­ги роз­ши­рю­є­ться У ви­хі­дні, що пе­ре­ду­ва­ли 4 ли­пня (День не­за­ле­жно­сті США. — Ред.), я ра­зом з Пре­зи­ден­том По­ро­шен­ком брав участь у при­йо­мі ду­же ве­ли­кої кіль­ко­сті про­ти­ба­та­рей­них і про­ти­мі но­мен­тних ра­да­рів. Два ти­жні то­му ми до­ста­ви­ли низ­ку дро­нів. Ще ра­ні­ше ми по­ста­ви­ли май­же ти­ся­чу при­ла­дів ні­чно­го ба­че­н­ня. Ми зро­би­ли ду­же ба­га­то. На мою дум­ку, са­ме на цьо­му має бу­ти зо­се­ре­дже­на ува­га. Я та­кож вва­жаю ду­же ва­жли­вою тре­ну­валь­ну ді­яль­ність, яка при­но­сить ве­ли­ку ви­го­ду Укра­ї­ні та збе­рі­гає жи­т­тя укра­їн­ських сол­да­тів.

Ко­ли ж ве­сти мо­ву про на­да­н­ня ле­таль­ної зброї, то ви­снов­ки мо­го уря­ду бу­ли та­ки­ми: хоч що б ми зро­би­ли сто­сов­но на­да­н­ня ле­таль­ної до­по­мо­ги, це бу­де з пе­ре­ва­гою ком­пен­со­ва­но по­став­ка­ми Кремля і збіль­шить ри­зик роз­ко­лу з на­ши­ми єв­ро­пей­ськи­ми со­ю­зни­ка­ми. І, на мою дум­ку, остан­нє є най­ва­жли­ві­шим.

Кремль зро­бив низ­ку по­ми­лок що­до цьо­го кон­флі­кту. Путін недооцінив укра­їн­ський на­род, а ін­ша йо­го по­мил­ка по­ля­га­ла в то­му, що Кремль спо­ді­вав­ся або мав очі­ку­ва­н­ня, що йо­му вда­сться роз­ко­ло­ти НАТО, а та­кож вне­сти роз­лам між США та єв­ро­пей­ськи­ми со­ю­зни­ка­ми. І я вва­жаю, що ве­ли­ка за­слу­га пре­зи­ден­та Оба­ми по­ля­гає в то­му, що він осо­би­сто при­ді­лив ве­ли­че­зну кіль­кість ча­су, пра­цю­ю­чи зі сво­ї­ми єв­ро­пей­ськи­ми ко­ле­га­ми — Мер­кель, Ол­лан­дом, Рен­ці — для збе­ре­же­н­ня єд­но­сті з цьо­го пи­та­н­ня.

— Одні­єю з ці­лей під­трим­ки США Укра­ї­ни є ре­а­лі­за­ція ре­форм і змі­цне­н­ня Укра­ї­ни у фі­нан­со­во­му, еко­но­мі­чно­му, без­пе­ко­во­му, енер­го­не­за­ле­жно­му пла­ні. Чи ба­чи­те ви ре­зуль­та­ти тут?

— Так, тут до сяг ну то оче вид - них ре­зуль­та­тів. Най­більш дра­ма­тич ною, я б на віть ска зав, най - більш важ ли вою, є ре фор ма, про яку ніх то не знає, — це ре фор ма НБУ, Цен т раль но го бан ку. У вас там ду же про фе сій на ко ман да ме - не­дже­рів, яка має силь­ну під трим­ку мі ніс тер ст ва фі нан сів США та аме ри кансь ко го уря ду. Во ни за - кри­ли більш ніж тре­ти­ну укра­їн­ських фі нан со вих уста нов, до сяг ли ре аль но го про гре су у ви рі шен ні про­блем кре­ди­то­спро­мо­жно­сті. І в ре зуль та ті во ни збу ду ва ли знач но мі­цні­шу бан­ків­ську си­сте­му.

Ін­шим при­кла­дом єенер­ге­ти­чний се­ктор. Ду­же ва­жли­вою бу­ла ре­фор­ма кор­по­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня «На­фто­га­зом». Про­гре­су бу­ло до­ся­гну­то в енер­ге­ти­чній са­мо­до­ста­тно­сті та енер­ге­ти­чній не­за­ле­жно­сті. Істо­ри­чно ва­жли­вим єтой факт, що біль­шу ча­сти­ну ро­ку ви не за­ку­по­ву­ва­ли зов­сім га­зу в «Газ­про­му».

Ще одним при­кла­дом єре­фор­ма по­лі­ції та ство­ре­н­ня па­труль­ної по­лі­ції, якою я осо­бли­во пи­ша­ю­ся. Ми­ну­ло­го ти­жня я був ду­же ра­дий при­єд­на­ти­ся до на­чаль­ни­ка по­лі­ції, се­кре­та­ря РНБО Тур­чи­но­ва, за­сту­пни­ка прем’єр-мі­ні­стра Ку­бі­ва, ме­ра Кли­чка з на­го­ди рі­чни­ці ство­ре­н­ня па­труль­ної по­лі­ції. Але най­більш ці­ка­вим для ме­не у цій по­дії бу­ло те, що на Со­фій­ській пло­щі ви­ста­ви­ли фо­то­гра­фії но­вих по­лі­цей­ських. Зокре­ма ме­не під­ба­дьо­ри­ло те, що там бу­ли фото по­лі­цей­ських ще до їхньої но­вої ро­бо­ти. Там бу­ли дан­ти­сти, ку­ха­рі, ар­хі­те­кто­ри, вчи­те­лі. Це — про­сті па­трі­о­ти­чні українці, які всту­пи­ли до по­лі­ції, по­ба­чив­ши в цьо­му мо­жли­вість по­бу­ду­ва­ти но­ві ін­сти­ту­ції.

— Па­не по­сол, не­що­дав­но ви ска­за­ли, що олі­гар­хи втра­ча­ють вплив на еко­но­мі­ку кра­ї­ни. Чим ви мо­же­те об­ґрун­ту­ва­ти це твер­дже­н­ня?

— Пе­ре­д­усім во­ни ста­ли менш впли­во­ви­ми, ніж бу­ли ра­ні­ше, і біль­ше не ві­ді­гра­ють го­лов­ної ро­лі в еко­но­мі­ці. У вас єно­ві се­кто­ри. За два-три ро­ки мо­го пе­ре­бу­ва­н­ня тут від­бу­ло­ся ви­бу­хо­по­ді­бне зро­ста­н­ня укра­їн­ської IT-ін­ду­стрії. Ні­хто не зна­є­про це, але це за­раз тре­тій най­біль­ший ком­по­нент у ВВП Укра­ї­ни.

На­скіль­ки я знаю, олі­гар­хи не ма­ють впли­ву в се­кто­рі ІТ. На­справ­ді всі, хто пра­цю­єв ІТ-се­кто­рі, єан­ти­о­лі­гар­ха­ми. У вас бу­ло ухва­ле­но но­ве за­ко­но­дав­ство, транс­па­рен­тність що­до вла­сно­сті ЗМІ, сво­бо­да ін­фор­ма­ції — всі ці ре­чі ма­ють тен­ден­цію ки­да­ти ви­клик бі­знес-мо­де­лям, які істо­ри­чно ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли олі­гар­хи для на­бу­т­тя ба­гат­ства і вла­ди. Во­ни — олі­гар­хи — ще за­ли­ша­ю­ться ва­жли­вим се­гмен­том укра­їн­сько­го су­спіль­ства. Як я ска­зав у мо­є­му ін­терв’ю у Ві­дні, ми у США про­хо­ди­ли че­рез по­ді­бні ви­кли­ки на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя. Тут існу­є­чі­ткий на­мір уря­ду — я знаю про це від Пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка — за­без­пе­чи­ти, щоб вер­хо­вен­ство пра­ва в Укра­ї­ні по­си­лю­ва­лось у та­кий спо­сіб, щоб це сто­су­ва­ло­ся ко­жно­го, не­за­ле­жно від то­го, яке прі­зви­ще він має— чи Ахме­тов, чи Сав­чен­ко. Це над­зви­чай­но ва­жли­во.

— Всі аме­ри­кан­ські по­сли, ва­ші по­пе­ре­дни­ки, при­ді­ля­ли ува­гу ре­фор­мі су­до­вої си­сте­ми і від­зна­ча­ли, що для цьо­го ва­жли­во роз­кри­ти дав­но за­бу­ті спра­ви, зокре­ма вбив­ство Гон­га­дзе. На ваш по­гляд, чи ро­бить до­ста­тньо ни­ні­шня про­ку­ра­ту­ра, су­до­ва гіл­ка вла­ди для ви­рі­ше­н­ня за­бу­тих справ і ви­ко­рі­не­н­ня ко­ру­пції в Укра­ї­ні?

— Це істо­ри­чне зав­да­н­ня. Вже зро­би­ли ва­жли­ві кро­ки зі ство­ре­н­ня ін­сти­ту­цій: НАБУ, по­са­да ан­ти­ко­ру­пцій­но­го про­ку­ро­ра, що ма­є­під­трим­ку гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. Ми­ну­лої п’ятни­ці я зу­стрі­чав­ся з ва­шим Ген­про­ку­ро­ром Юрі­єм Лу­цен­ком, і ми го­во­ри­ли про на­шу під­трим­ку Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри. Від­став­ний аме­ри­кан­ський про­ку­рор, який до­не­дав­на був ви­со­ко­по­став­ле­ним чи­нов­ни­ком на­шо­го Мі­ні­стер­ства юсти­ції, за­раз пра­цю­єз па­ном Лу­цен­ком. Ми обго­во­ри­ли не­що­дав­ній рейд у НАБУ і ви­кли­ки із за­без­пе­че­н­ня пар­тнер­ських ро­бо­чих від­но­син між рі­зни­ми пра­во­охо­рон- ним стру­кту­ра­ми Укра­ї­ни. Оче­ви­дно, що тут ще по­трі­бно зро­би­ти ба­га­то ро­бо­ти. Я ска­зав Лу­цен­ку те, що за­зви­чай ка­жу будь-ко­му в укра­їн­ській си­сте­мі — що єди­ною міркою, яка ма­є­зна­че­н­ня у цій війні (з ко­ру­пці­єю. — Ред.) єза­су­дже­н­ня вироком су­ду. Ма­ло ска­за­ти, що ми по­ча­ли роз­слі­ду­ва­н­ня чи ство­ри­ли опе­ра­тив­ну гру­пу. Ва­жить те, чи мо­же про­ку­рор на­да­ти до­ка­зи, які бу­дуть пред’яв­ле­ні й не роз­ва­ля­ться у су­ді. Не мо­же біль­ше три­ва­ти без­кар­ність, зокре­ма за вбив­ства жур­на­лі­стів, будь-то Гон­га­дзе чи Ше­ре­мет. Не мо­жуть бу­ти й да­лі без­кар­ни­ми ті, хто ско­їв вбив­ства на Май­да­ні. Не мо­же біль­ше про­дов­жу­ва­ти­ся без­кар­ність за кра­діж­ки, що три­ва­ли в Укра­ї­ні ду­же дов­го. Упро­довж 25 ро­ків уряд роз­ри­ва­ли лю­ди, які ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли сво­є­ста­но­ви­ще чи пов­но­ва­же­н­ня, щоб об­кра­да­ти укра­їн­ський на­род — чи-то Яну­ко­вич чи Ста­ви­цький, чи ін­ші з ці­єї бан­ди, або лю­ди, які бу­ли при­че­тні до ко- ру­пції вже зов­сім не­що­дав­но. Ось ма­є­мо но­вий по­зи­тив­ний при­клад — спра­ву за­сту­пни­ка гу­бер­на­то­ра Ми­ко­ла­їв­щи­ни, яко­го бу­ло за­три­ма­но з ве­ли­че­зною кіль­кі­стю до­ка­зів не­ймо­вір­но­го ба­гат­ства. Але ва­жли­вою єі ро­бо­та жур­на­лі­стів — ви одно­го дня дру­ку­є­те про це ма­те­рі­ал на пер­шій сто­рін­ці, а по­тім всі за­бу­ва­ють про це. То­му ча­сти­на зав­да­н­ня по­ля­га­єв то­му, щоб під­три­му­ва­ти ува­гу до цих справ і не да­ва­ти на­дії цим осо­бам, що про їхні зло­чи­ни бу­де за­бу­то.

— Ви зга­да­ли про без­кар­ність ви­со­ко­по­са­дов­ців. В ін­терв’ю га­зе­ті «День» від4 лю­то­го 2014 р. ви, від­по­від­а­ю­чи на за­пи­та­н­ня що­до цих ре­зо­нан­сних справ, за­яви­ли: «Хо­ча я й знаю про «спра­ву Гон­га­дзе», але про ду­же ба­га­то де­та­лей я не так до­бре по­ін­фор­мо­ва­ний. Я де­таль­но роз­гля­ну цю спра­ву, і, мо­же, під­час на­шої на­сту­пної зу­стрі­чі вам дам більш роз­гор­ну­ту від­по­відь з цьо­го при­во­ду». Чи ро­зі­бра­ли­ся ви за два з по­ло­ви­ною ро­ку в цій спра­ві й яких зу­силь до­кла­ли, щоб при­швид­ши­ти її за­вер­ше­н­ня?

— Я не мо­жу де­таль­но го­во­ри­ти про всі ці спра­ви, то­му що во­ни на роз­гля­ді у су­дах, у Ген­про­ку­ро­ра. Я мо­жу за­про­по­ну­ва­ти дум­ку або про Ше­ре­ме­та, або про Гон­га­дзе чи бу­дья­ких убивць на Май­да­ні. Але ва­жли­ви­ми єприн­ци­пи, що ма­є­бу­ти покладено край безкарності, що про­ку­ро­ри і су­ди ма­ють ро­би­ти свою ро­бо­ту, і лю­ди ма­ють не­сти від­по­від­аль­ність. До спра­ви Ше­ре­ме­та за­лу­че­но аген­тів ФБР, слід­чих мі­сця зло­чи­ну, про яких те­ле­се­рі­а­ли зні­ма­ють, — во­ни при­бу­ли сю­ди, щоб пра­цю­ва­ти ра­зом зі сво­ї­ми укра­їн­ськи­ми ко­ле­га­ми. На­ші екс­пер­ти з ФБР, з яки­ми я роз­мов­ляв, бу­ли ду­же вра­же­ні те­хні­чни­ми вмі­н­ня­ми укра­їн­ських пра­во­охо­рон­ців, які про­ве­ли ду­же до­бру по­лі­цей­ську ро­бо­ту, шу­ка­ю­чи свід­че­н­ня і до­ка­зи. Про­бле­ма в укра­їн­ській пра­во­охо­рон­ній і су­до­вій си­сте­мах по­ля­га­є­не у бра­ку те­хні­чних мо­жли­во­стей, а у від­су­тно­сті по­лі­ти­чної во­лі.

— Па­не по­сол, у пер­шо­му ін­терв’ю ви ска­за­ли, що у вас є три прі­о­ри­те­ти...

— Дай­те по­ди­ви­мо­ся, чи я їх пам’ятаю. Уго­да про асо­ці­а­цію, енер­ге­ти­чна не­за­ле­жність, по­гли­бле­н­ня де­мо­кра­тії. І я на­віть не пе­ре­чи­ту­вав це ін­терв’ю.

— Са­ме так. Пи­та­н­ня, чи вда­ло­ся вам їх ре­а­лі­зу­ва­ти?

— Ва­шій кра­ї­ні вда­ло­ся до­сяг­ти енер­ге­ти­чної не­за­ле­жно­сті, ви під­пи­са­ли Уго­ду про асо­ці­а­цію, й укра­їн­ська де­мо­кра­тія єсьо­го­дні мі­цні- шою, ніж це бу­ло ко­лись ра­ні­ше. Але по­пе­ре­ду ще ро­бо­та. Ви до­сі мо­ло­да кра­ї­на. Ко­ли я впер­ше при­був сю­ди, то ска­зав, що Укра­ї­ні — ли­ше 22 ро­ки. За­раз Укра­ї­ні всьо­го 25 ро­ків. Нам, США — 240 ро­ків, і ви ба­чи­те, які ви­кли­ки сто­ять пе­ред на­шою де­мо­кра­ті­єю. То­му я ду­маю, що Укра­ї­на мо­же ду­же пи­ша­ти­ся тим, чо­го во­на до­ся­гну­ла за остан­ні три ро­ки. У най­важ­чі дні в істо­рії дер­жа­ви українці зі­бра­ли­ся й до­ся­гли ре­аль­но­го про­гре­су в роз­бу­до­ві но­вої кра­ї­ни. Я за­ли­ша­ти­му ва­шу кра­ї­ну з гли­бо­ким по­чу­т­тям опти­мі­зму і во­дно­час ду­же пи­ша­ти­му­ся тим, яку роль ві­ді­гра­ли США в під­трим­ці Укра­ї­ни.

— Па­не по­сол, під­час уро­чи­сто­го при­йо­му з на­го­ди Дня не­за­ле­жно­сті США ви зга­да­ли п’єсу про Га­міль­то­на. Чи справ­ді ви ба­чи­те схо­жість із пе­рі­о­дом Га­міль­то­на в істо­рії США і тим, що від­бу­ва­є­ться за­раз у на­шій кра­ї­ні?

— Як я від­зна­чив у сво­є­му ви­сту­пі з на­го­ди 4 ли­пня, цей пе­рі­од аме­ри­кан­ської істо­рії був по­ді­бний до то­го пе­рі­о­ду, який ви за­раз пе­ре­жи­ва­є­те. На­ші обидві кра­ї­ни народилися в революції. Га­міль­тон став ві­до­мим у час, ко­ли Аме­ри­ка здій­сню­ва­ла пе­ре­хід від кра­ї­ни, що пе­ре­бу­ва­ла в ста­ні вій­ни, до кра­ї­ни, яка пра­цю­ва­ла над скла­дни­ми про­бле­ма­ми роз­ви­тку, опо­да­тку­ва­н­ня. Я зга­дав за­про­по­но­ва­ний ним по­да­ток на ві­скі, який ні­ко­му не по­до­бав­ся, але це бу­ло ча­сти­ною ство­ре­н­ня фі­нан­со­вої си­сте­ми в США, яка нас зв’язу­ва­ла во­єди­но. То­му я вва­жаю, що по­рів­ня­н­ня єдо­сить до­ре­чни­ми. І це сто­су­є­ться то­го, як ви ви­хо­ди­те з кри­зи і при­сту­па­є­те до роз­бу­до­ви ін­сти­ту­цій. Це са­ме той мо­мент, у яко­му за­раз пе­ре­бу­ває Укра­ї­на. Ви бу­ду­є­те ін­сти­ту­ції. І як я про це ска­зав в одно­му з мо­їх ін­терв’ю на по­ча­тку 2016 ро­ку, ви­клик цьо­го ро­ку — зро­би­ти ре­фор­ми не­зво­ро­тни­ми, ді­йти до мо­мен­ту, ко­ли ста­не не­мо­жли­вим по­вер­не­н­ня на­зад. Я на сто від­со­тків пе­ре­ко­на­ний, що ні­ко­ли вже не бу­де ін­шо­го Яну­ко­ви­ча. Кра­ї­на і на­род не під­три­ма­ють цьо­го. А ви­клик по­ля­га­єв то­му, що­би збу­ду­ва­ти стій­кі ін­сти­ту­ції, ко­ли не ма­ти­ме зна­че­н­ня, хто пре­зи­дент чи прем’єр-мі­ністр, а дер­жа­ва бу­де фун­кціо­ну­ва­ти. І то є ро­бо­та на на­сту­пні мі­ся­ці й ро­ки.

— Які за­га­лом у вас за­ли­ша­ю­ться вра­же­н­ня про Укра­ї­ну, які най­біль­ші спо­га­ди ви за­бе­ре­те з со­бою?

— Це справ­ді хо­ро­ше за­пи­та­н­ня, яке ме­ні ще ні­хто не ста­вив, і в ме­не не­ма­є­го­то­вої від­по­віді. Під час мо­го пе­ре­бу­ва­н­ня тут бу­ло ду­же ба­га­то не­ймо­вір­них вра­жень. І скла­дно ви­окре­ми­ти якесь одне з них. За цей час бу­ло де­кіль­ка сум­них днів, а зде­біль­шо­го ве­ли­ка ра­дість. На­пев­но, на­зав­жди за­пам’ятаю 25 трав­ня 2014 ро­ку — то був день пре­зи­дент­ських ви­бо­рів, про які ба­га­то хто пе­ред тим го­во­рив, що во­ни не змо­жуть від­бу­ти­ся. То був чу­до­вий ве­сня­ний день у Ки­є­ві. Я мав кар­тку спо­сте­рі­га­ча, то­му від­ві­ду­вав ви­бор­чі діль­ни­ці. І пам’ятаю ве­ли­че­зну гор­дість, яку про­де­мон­стру­ва­ли українці у пра­гнен­ні за­твер­ди­ти де­мо­кра­тію та ре­а­лі­за­ції сво­го пра­ва. І де­що дра­ма­ти­чний пе­ре­біг по­дій то­го ве­чо­ра: по­сол Том­бін­ський, Вайль та я бу­ли за­про­ше­ні до штаб-квар­ти­ри БПП у «Ми­сте­цько­му Ар­се­на­лі», де Пе­тро По­ро­шен­ко ого­ло­сив про свою пе­ре­мо­гу. При­га­дую си­ту­а­цію, ко­ли бу­ло не­ві­до­мо, чи ста­ви­ти­ме Юлія Ти­мо­шен­ко під сум­нів ре­зуль­та­ти ви­бо­рів. То був пам’ятний епі­зод.

Ще я мав честь бу­ти при­су­тнім у Кон­гре­сі, ко­ли По­ро­шен­ко ви­сту­пав пе­ред дво­ма па­ла­та­ми у ве­ре­сні 2014 ро­ку. Це був над­зви­чай­но емо­цій­ний мо­мент, я аж про­сльо­зив­ся. На­стіль­ки уро­чи­стим бу­ло ви­яв­ле­н­ня аме­ри­кан­ської під­трим­ки укра­їн­сько­го на­ро­ду.

Та­кож я зав­жди бу­ду пам’ята­ти схо­дже­н­ня на Го­вер­лу. Це бу­ла над­зви­чай­на при­го­да, фан­та­сти­чний кра­є­вид з го­ри, ві­тер, бу­ря...

А ще — ве­ло­си­пе­дні пе­ре­го­ни. Я брав участь у двох за­їздах на 100 км — на Ки­їв­щи­ні та Оде­щи­ні. Плюс ве­ло­си­пе­дні пе­ре­го­ни на 120 км між Ди­ме­ром та Су­хо­луч­чям. І в ме­не з’яви­лось ба­га­то до­брих дру­зів се­ред ве­ло­си­пе­ди­стів, то бу­ло схо­же на та­єм­ну вте­чу від офі­сної ро­бо­ти...

У ме­не ду­же ба­га­то спо­га­дів. І за­галь­не вра­же­н­ня, яке я за­бе­ру з со­бою, — це над­зви­чай­на від­ва­га та стій­кість укра­їн­сько­го на­ро­ду. Тож ні­ко­ли не ро­біть став­ку про­ти укра­їн­ців, бо це су­спіль­ство про­йшло ви­про­бу­ва­н­ня, яке ма­ло хто ін­ший пе­ре­жив, осо­бли­во у тем­ні дні 2014 ро­ку. І українці здо­бу­ли пе­ре­мо­гу.

«СА­МЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУ­СПІЛЬ­СТВО ВСЕЛЯЄ В МЕ­НЕ ОПТИМІЗМ ЩО­ДО УКРА­Ї­НИ»

— Які по­ра­ди ви да­сте ва­шій на­сту­пни­ці Ма­рі Йо­ва­но­вич?

— Ме­ні не тре­ба да­ва­ти ба­га­то по­рад Ма­ші. Во­на зна­є­Укра­ї­ну ду­же до­бре. Во­на до­бре зна­єі Ро­сію. Вже дві­чі пра­цю­ва­ла по­слом. Ко­ли я ви- сту­пав у Кон­гре­сі, то ска­зав: як­би ме­ні тре­ба бу­ло з усі­єї на­шої зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної слу­жби ви­бра­ти єди­но­го спад­ко­єм­ця, пе­ре­да­ти яко­му пов­но­ва­же­н­ня по­сла в Укра­ї­ні я вва­жав би за честь, то це бу­ла б Ма­ша Йо­ва­но­вич. То­му я ду­же ра­дий з цьо­го. Во­на бу­де чу­до­вим по­слом, рев­но за­хи­ща­ти­ме аме­ри­кан­ські ін­те­ре­си в цій кра­ї­ні й во­дно­час ро­би­ти­ме все на під­трим­ку то­го, що ми на­ма­га­є­мо­ся здій­сни­ти ра­зом з ва­ми.

А одна з по­рад, які я їй дав би, та­ка: ні­ко­ли не ро­би­ти став­ку на те, що українці мо­жуть не ви­три­ма­ти. Не вар­то не­до­оці­ню­ва­ти укра­їн­ський на­род. І я ду­маю, що це одна річ, яка змі­ни­ла­ся в Укра­ї­ні, по­рів­ня­но з тим, що бу­ло ра­ні­ше, ко­ли во­на пра­цю­ва­ла тут впер­ше. Те­пер у вас єне­ймо­вір­но енер­гій­не су­спіль­ство, ор­га­ні­за­ції во­лон­те­рів, які під­три­му­ють ар­мію, по­лі­цію, які актив­но за­лу­че­ні до жи­т­тя в кра­ї­ні. А са­ме громадянське су­спіль­ство все­ля­єу ме­не оптимізм що­до Укра­ї­ни. Я знаю, що для по­сла Йо­ва­но­вич, ко­ли во­на при­бу­де сю­ди, бу­де не менш ва­жли­во три­ма­ти кон­такт із цим су­спіль­ством, аніж пра­цю­ва­ти з уря­дом, Пре­зи­ден­том По­ро­шен­ком, прем’єром Грой­сма­ном та ін­ши­ми очіль­ни­ка­ми. Бо це і єсправ­жня Укра­ї­на.

Та­кож вар­то від­зна­чи­ти одну річ. З огля­ду на де­цен­тра­лі­за­цію і те, як змі­ню­є­ться су­спіль­ство, не мо­жна ви­ко­ну­ва­ти свою ро­бо­ту, тіль­ки си­дя­чи в Ки­є­ві. Обла­сті ста­ли ві­ді­гра­ва­ти біль­шу роль, від­бу­ва­ю­ться змі­ни.

Сьо­го­дні це ча­сти­на справ­жньої істо­рії Укра­ї­ни, яка тво­ри­ться не ли­ше в Ки­є­ві, ай у го­лов­них обла­сних цен­трах. Це ду­же схо­же на США — ви не мо­же­те си­ді­ти у Ва­шинг­то­ні й ро­зу­мі­ти все, що від­бу­ва­є­ться в Те­ха­сі, або Чи­ка­го, або в Ка­лі­фор­нії. Те са­ме сто­су­є­ться сьо­го­дні й Укра­ї­ни.

— Які по­ба­жа­н­ня ви мо­же­те ви­сло­ви­ти на­сам­кі­нець чи­та­чам на­шої га­зе­ти або че­рез на­ше ви­да­н­ня звер­ну­ти­ся до всіх укра­їн­ців?

— Я ба­жаю укра­їн­сько­му на­ро­до­ві отри­ма­ти ту якість управ­лі­н­ня, на яку він на­справ­ді за­слу­го­ву­єі за­ра­ди до­ся­гне­н­ня чо­го він так важ­ко пра­цю­вав остан­ні два з по­ло­ви­ною ро­ку. Це справ­ді той ви­па­док, ко­ли укра­їн­ське су­спіль­ство, укра­їн­ський на­род більш роз­ви­ну­ті, аніж по­лі­ти­ки. На мою дум­ку, мо­жли­во­сті, яки­ми ско­ри­ста­лась Укра­ї­на за остан­ні два з по­ло­ви­ною ро­ку, по­ча­ли ви­су­ва­ти но­ві ка­дри се­ред по­лі­ти­чних лі­де­рів, які гі­дні тих жертв і важ­кої пра­ці, які де­мон­стру­єу кра­їн­ський на­род. Я пе­ре­ко­на­ний, що як і мої по­пе­ре­дни­ки Джон Гербст, Стів Пай­фер, Джон Міл­лер, які ре­гу­ляр­но бу­ва­ють у Ки­є­ві, я теж ма­ти­му змо­гу при­їха­ти сю­ди зно­ву ко­ли-не­будь. А чо­го я справ­ді ду­же хо­тів би — то це по­бу­ва­ти в Криму, ко­ли йо­го бу­де по­вер­ну­то Укра­ї­ні. Ще я шко­дую ось про що. Я там був рів­но три ро­ки то­му, ко­ли вру­чав вір­чі гра­мо­ти пре­зи­ден­то­ві Яну­ко­ви­чу. А та­кож — на кон­фе­рен­ції «Ял­тин­ська стратегія» YES. І при­га­дую, що під час цих двох по­їздок ме­ні спа­ло на дум­ку, що ось ку­ди вар­то за­хо­пи­ти свій ве­ло­си­пед на­сту­пно­го ра­зу... Бо це чу­до­ве мі­сце для ве­ло­си­пе­ди­ста. На жаль, я не міг пе­ред­ба­чи­ти, що пре­зи­дент Путін зруй­ну­є­ці пла­ни. Але ми ма­є­мо продовжувати пра­цю­ва­ти над цим — поверненням Криму Укра­ї­ні. І ще одна річ, яку я маю у сво­є­му спи­ску по­ба­жань. Я ні­ко­ли не був на грі «Ша­хта­ря» на «Дон­бас-Аре­ні». І ви­ко­на­н­ня цих двох по­ба­жань за­ле­жить від Путіна.

«ЄДИ­НОЮ МІРКОЮ, ЯКА МАЄ ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ У ЦІЙ ВІЙНІ, Є ЗА­СУ­ДЖЕ­Н­НЯ ВИРОКОМ СУ­ДУ»

«УКРА­Ї­НА ПО­ВИН­НА ДУ­ЖЕ ПИ­ША­ТИ­СЯ ТИМ, ЧО­ГО ВО­НА ДО­СЯ­ГЛА ЗА ОСТАН­НІ ТРИ РО­КИ»

А одна з по­рад, яку я дав би но­во­му по­слу, та­ка: ні­ко­ли не ро­би­ти став­ку на те, що українці мо­жуть не ви­три­ма­ти. Не вар­то не­до­оці­ню­ва­ти укра­їн­ський на­род. І я ду­маю, що це одна річ, яка змі­ни­ла­ся в Укра­ї­ні, по­рів­ня­но з тим, що бу­ло ра­ні­ше, ко­ли во­на пра­цю­ва­ла тут впер­ше. Те­пер у вас є не­ймо­вір­но енер­гій­не су­спіль­ство, ор­га­ні­за­ції во­лон­те­рів, які під­три­му­ють ар­мію, по­лі­цію, які актив­но за­лу­че­ні до жи­т­тя в кра­ї­ні. А са­ме громадянське су­спіль­ство вселяє в ме­не оптимізм що­до Укра­ї­ни

«ВА­ЖЛИ­ВИ­МИ Є ПРИН­ЦИ­ПИ, ЩО МАЄ БУ­ТИ ПОКЛАДЕНО КРАЙ БЕЗКАРНОСТІ»

«НА­ШІ ОБИДВІ КРА­Ї­НИ НАРОДИЛИСЯ В РЕВОЛЮЦІЇ»

«МИ МА­Є­МО ПРОДОВЖУВАТИ ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ НАД ПОВЕРНЕННЯМ КРИМУ УКРА­Ї­НІ»

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ПО­СОЛ З ВДЯЧНІСТЮ ПРИЙНЯВ ВІД «Дня» ПОДАРУНОК — КНИЖКУ «КОТЕЛ», АБО СПРА­ВА БЕЗ ТЕР­МІ­НУ ДАВ­НО­СТІ» АН­ГЛІЙ­СЬКОЮ МО­ВОЮ. ТЕ­ПЕР ЙО­МУ БУ­ДЕ ЛЕГ­ШЕ ЗРО­ЗУ­МІ­ТИ ТРАГІЧНІ ПО­ДІЇ В НОВІТНІЙ ІСТО­РІЇ УКРА­Ї­НИ. ПІД ЧАС ПЕР­ШО­ГО ІН­ТЕРВ’Ю «Дню» ПАЙЄТТ ОТРИМАВ У ПОДАРУНОК КНИЖКУ «UKRAINE INCOGNITA ТОР-25» АН­ГЛІЙ­СЬКОЮ МО­ВОЮ — ПРО МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ УКРА­ЇН­СЬКОЇ ІСТО­РІЇ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.