Як по­до­ла­ти «тем­не мі­сце» не­зна­н­ня?

Ре­да­кція ого­ло­шує по­пе­ре­днє за­мов­ле­н­ня на но­ве ви­да­н­ня — «Се­стра моя, Со­фія...». Не пропу­стіть!

Den (Ukrainian) - - День України - Ва­дим ЛУБЧАК, Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Ого­ло­ше­н­ня по­пе­ре­дньо­го за­мов­ле­н­ня но­вої кни­ги з Бі­блі­о­те­ки «Дня» «Се­стра моя, Со­фія...» для на­шої ре­да­кції — це не ли­ше ва­жли­вий ін­стру­мент «ви­мі­рю­ва­н­ня ре­а­кції», тоб­то го­тов­но­сті чи­та­чів до та­ко­го сер­йо­зно­го чти­ва, а й си­гнал про сут­тє­ву під­трим­ку на­шою ау­ди­то­рі­єю про­е­ктів «Дня».

Ми­ну­ло­го ро­ку пер­шим по­ку­пцем кни­ги «По­вер­не­н­ня в Цар­го­род» став адво­кат з Лу­цька Ва­дим Ма­тві­їв. Пі­сля ньо­го — со­тні лю­дей ін­ве­сту­ва­ли у кни­гу ще до її ви­хо­ду у світ. Як ре­зуль­тат — ви­да­н­ня швид­ко ста­ло бес­тсе­ле­ром і ли­ше за рік удо­сто­ї­ло­ся трьох (!) пе­ре­ви­дань! Цьо­го ро­ку — но­вий ре­корд. За пер­шу го­ди­ну пі­сля ого­ло­ше­н­ня по­пе­ре­дньої пе­ре­д­опла­ти кни­гу «Се­стра моя, Со­фія...» при­дба­ли че­тве­ро чи­та­чів!

«У ме­не ба­га­то ва­ших книг, зокре­ма за­люб­ки про­чи­тав по­пе­ред нє­ви­да­н­ня «По­вер­не­н­ня в Цар­го­род», лю­блю пе­ре­чи­ту­ва­ти «Укра­ї­на Incognita». Сло­вом, маю біль­шість, якщо не всі, кни­жок з Бі­блі­о­те­ки «Дня», — про­ко­мен­ту­вав пер­ший по­ку­пець кни­ги, ки­я­нин Дми­тро ВІЗІР. — Не­що­дав­но чи­тав ці­ка­ву ста­т­тю про Бол­га­рію у «Дні». Ма­те­рі­ал ме­не ду­же за­ці­ка­вив, то­му щой­но по­ба­чив ого­ло­ше­н­ня про пе­ре­д­опла­ту ви­да­н­ня — одра­зу при­дбав. На­ші істо­ри­чні зв’яз­ки ще за ча­сів Ки­їв­ської Ру­сі бу­ли ду­же ті­сні. І сьо­го­дні Бол­га­рія під­три­му єУкра­ї­ну. Мо­жна ска­за­ти, що це на­ша «ро­ди­чка». Їм вже ба­га­то чо­го вда­ло­ся до­ся­гну­ти. А нам? Що ми зна­є­мо про укра­їн­сько-бол­гар­ську істо­рію? Мо­жна ска­за­ти, що це пев­не «тем­не мі­сце» в сві­до­мо­сті укра­їн­ців. Зна­йти від­по­віді на всі ці пи­та­н­ня і очі­кую в кни­зі «Се­стра моя, Со­фія...». За до­брою тра­ди­ці­єю, пер­ший чи­тач отри­має ви­да­н­ня з ав­то­гра­фом го­лов­но­го ре­да­кто­ра «Дня» Ла­ри­си Ів­ши­ної.

«Ко­жно­го ра­зу зга­дую, що Яро­слав Му­дрий не ли­ше до­бу­ду­вав Со­фію, зро­бив цен­тром сво­єї ім­пе­рії — ду­хов­ним, по­лі­ти­чним, куль­тур­ним. Він одра­зу за­клав бі­бліо­те­ку і шко­лу. Бо пре­му­дрість Бо­жа — ве­ли­ка са­ма по со­бі, але во­на по­тре­бує«інст ру­мен­та­рію», — за­ува­жи­ла Ла­ри­са Ів­ши­на.

Та­ким «ін­стру­мен­та­рі­єм», «від­кри­тою шко­лою» всі ці ро­ки бу­ли кни­ги «Дня». Пі­сля пер­шо­го ви­да­н­ня «Укра­ї­на Incognita», яке ви­йшло дру­ком у 2002 ро­ці, з’яви­ло­ся по­над 20 книг, і на­віть окре­мі се­рії «Пі­дрив­на лі­те­ра­ту­ра» та «Бро­не­бій­на пу­блі­ци­сти­ка». Вже ви­ро­сло по­ко­лі­н­ня укра­їн­ців, що пі­шло в шко­лу з «Днем» і отри­ма­ло які­сні зна­н­ня.

Від­так пі­сля без­пре­це­ден­тно­го «По­вер­не­н­ня в Цар­го­род» ста­ло зро­зумі­ло, що нам тре­ба ви­вчи­ти цей на­прям, бо в ньо­му кри­є­ться не ли­ше істо­рія, а ва­жли­ві зна­н­ня для пі­зна­н­ня са­мих се­бе. «Се­стра моя, Со­фія...» «на­ро­ди­ла­ся» з усіх по­пе­ре­дніх за­ду­мів. Це си­стем­на ро­бо­та ре­да­кції, яка, на жаль, не ста­ла скла­дни­ком гу­ма­ні­тар­ної по­лі­ти­ки дер­жа­ви, але «ма­ли­ми зу­си­л­ля­ми» ре­да­кції та одно­дум­ців сти­му­лю­ва­ла ти­ся­чі укра­їн­ців чи­та­ти, ду­ма­ти і ді­я­ти.

Тож чо­му кни­гу тре­ба обов’яз­ко­во про­чи­та­ти?

Як на­пи­са­ла у «Фейс­бу­ці» го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Ів­ши­на, «Істо­ри­чні па­ра­ле­лі Укра­ї­ни — Бол­га­рії — фан­та­сти­чні! Во­ни ви­яв­ля­ють не стіль­ки «про­стір не­зна­н­ня», а ще скла­дні­ший ви­па­док — хи­бно­го «зна­н­ня» про близь­кий на­род. Мо­жна смі­ли­во ствер­джу­ва­ти — крім на­шої істо­рії, яка спе­ці­аль­но спо­тво­рю­ва­ла­ся, пе­ре­кру­чу­ва­ла­ся, об­кра­да­ла­ся, єще одна та­ка ж... Пам’ята­є­те: «ку­ри­ца — не пти­ца, Бол­га­рия — не за­гра­ни­ца...», «Хо­ро­ша стра­на Бол­га­рия , а Рос­сия лу­чше всех...».

Бай­ки про «хо­хлів», ма­ло­ро­сію, з ті­єї ж опе­ри твор­ців «ру­цко­мі­ра». Пі­сля ба­га­тьох ка­та­строф (про які ма­ло зна­ють у нас) Бол­га­рія — вир­ва­ла­ся! За­раз в Єв­ро­со­ю­зі і НАТО. Так, не без про­блем. Але все ж це ве­ли­кий істо­ри­чний здвиг — птах Фе­нікс по­став з по­пе­лу. А ми?.. Як від­но­ви­ти­ся? Де дже­ре­ла си­ли? Про це — но­ва кни­га. А сми­слів стіль­ки — скіль­ки ко­жен змо­же ви­до­бу­ти».

Чи­та­чі ці­єї кни­ги ді­зна­ю­ться про те, що:

■ без бла­го­твор­но­го впли­ву бол­гар­ської куль­ту­ри не бу­ло б ду­хов­но­го під­не­се­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі. Цей про­цес, зві­сно, був обо­піль­ним: ду­хов­ний світ Дав­ньої Ру­сі-Укра­ї­ни був ва­жли­вим для бол­гар;

■ бол­гар­ська дер­жав­ність, куль­ту­ра, на­ціо­наль­на іден­ти­чність, так са­мо як і укра­їн­ська, без­ліч ра­зів від­ро­джу­ва­лась у, зда­ва­ло­ся б, без­на­дій­них, ка­та­стро­фі­чних си­ту­а­ці­ях, бу­кваль­но з не­бу­т­тя. Зав­дя­ки чо­му — ось го­лов­не пи­та­н­ня;

■ Ми­хай­ло Дра­го­ма­нов та Іван Ши­шма­нов, Іван Ва­зов та «ки­ри­ло-ме­фо­ді­їв­ці» — ось той ду­хов­ний «лан­цюг сво­бо­ди» укра­їн­ців та бол­гар, ціл­ком акту­аль­ний і в XXI сто­літ­ті;

■ ні­ко­ли на­ші на­ро­ди не во­ю­ва­ли один з одним, на­то­мість плі­дно вчи­лись й за­сво­ю­ва­ли здо­бу­тки су­сі­дів;

■ на­вча­ю­чись до­сві­ду Бол­га­рії, її ба­га­тю­щій істо­рії, та­кої ще­дрої на бли­ску­чі пе­ре­мо­ги й важ­кі, але зго­дом по­до­ла­ні на­ро­дом ка­та­стро­фи, ми пі­зна­є­мо са­мих се­бе. Пі­зна­є­мо Бол­га­рію!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.