«Ні­ме­цький хо­луй» вря­ту­вав від зни­ще­н­ня при­кор­дон­не се­ли­ще

Етні­чний бі­ло­рус Пе­тро Ря­би­ця, яко­го ра­дян­ські спец­слу­жби за­су­ди­ли за спів­пра­цю з ні­ме­цьки­ми оку­пан­та­ми, ви­явив­ся не зра­дни­ком

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ві­та­лій НАЗАРЕНКО Фото Вла­ди­сла­ва АХРОМЕНКА

Лю­ди­ну, яка зо­бра­же­на на фото лі­во­руч від обер-лей­те­нан­та вер­ма­хту, зва­ти Пе­тро Ав­ра­мо­вич Ря­би­ця. Він — етні­чний бі­ло­рус, який з 1941 по 1943 ро­ки слу­жив пе­ре­кла­да­чем у ні­ме­цькій ко­мен­да­ту­рі се­ли­ща До­брян­ка (три кі­ло­ме­три від ни­ні­шньо­го укра­їн­сько-бі­ло­ру­сько­го кор­до­ну). Ма­ю­чи за пле­чи­ма три кла­си осві­ти, ні­ме­цьку мо­ву Пе­тро Ря­би­ця ви­вчив у по­ло­ні, ку­ди по­тра­пив під час Пер­шої сві­то­вої вій­ни.

Не­зви­чай­ну істо­рію про не­зви­чай­ну лю­ди­ну в ар­хі­вах СБУ роз­ко­пав наш су­ча­сник, та­кож бі­ло­рус Вла­ди­слав Ахро­мен­ко.

Так, до­слі­дник з’ясу­вав, що Пе­тро Ря­би­ця є уро­джен­цем се­ла Мар­ко­ви­чі Те­ре­хов­сько­го ра­йо­ну Го­мель­ської обла­сті Бі­ло­ру­сі. По­хо­див він із се­лян-се­ре­дня­ків, а за пле­чи­ма мав три кла­си осві­ти, що на той час вва­жа­ло­ся нор­маль­ним. В ча­си Пер­шої сві­то­вої вій­ни у 22-рі­чно­му ві­ці Пе­тро Ав­ра­мо­вич по­тра­пляє на фронт. Однак так і не всти­гає як слід по­во­ю­ва­ти, втра­пив­ши в по­лон до нім­ців. У по­ло­ні Пе­тро Ря­би­ця про­був дов­гих чо­ти­ри ро­ки. За ґра­та­ми чо­ло­вік встиг до­ско­на­ло ви­вчи­ти ні­ме­цьку мо­ву.

***

Яким чи­ном скла­ла­ся подаль­ша до­ля мо­ло­до­го бі­ло­ру­са, не­ві­до­мо, однак Дру­га сві­то­ва вій­на за­стає йо­го у при­кор­дон­ній До­брян­ці, вже у ста­ту­сі пе­ре­кла­да­ча при ні­ме­цькій ко­мен­да­ту­рі. Пе­тро Ря­би­ця про­слу­жив при ге­ста­по до 1943 ро­ку, аж до­ки в До­брян­ку не за­йшли ра­дян­ські вій­ська. На ди­во, «ні­ме­цький хо­луй» не втік ра­зом із нім­ця­ми, а за­ли­шив­ся в се­ли­щі, за що зго­дом і попла­тив­ся, по­тра­пив­ши в те­не­та ра­дян­ської кон­тр­ро­звід­ки «Смерш» (ско­ро­че­но від «смерть шпи­о­нам») як зра­дник.

Із по­ста­но­ви слід­чо­го вій­сько­вої кон­тр­ро­звід­ки «Смерш» ка­пі­та­на Іса­є­ва від 8 жов­тня 1943 ро­ку: «Ря­би­ца, на­хо­дясь на тер­ри­то­рии, ок­ку­пи­ро­ван­ной нем­ца­ми, изме­нил Ро­ди­не, ра­бо­тал в не­ме­цком ге­ста­по в ка­че­стве пе­ре­вод­чи­ка и гра­бил мир­ное на­се­ле­ние в де­рев­нях и се­лах До­брян­ско­го ра­йо­на».

Дов­го не роз­би­ра­ю­чись, слід­чий по­ста­но­вив об­шу­ка­ти та аре­шту­ва­ти Пе­тра Ря­би­цю.

1944 ро­ку спра­ву роз­гля­ну­ли в Чер­ні­го­ві. Лей­те­нант Дер­жбез­пе­ки Во­рон­цов, окрім за­зна­че­но­го ви­ще ко­ле­га­ми, до­дав: «...Ря­би­ца взял в ли­чное поль­зо­ва­ние ко­ро­ву, при­ни­мал уча­стие в кон­фи­ска­ции зер­на и изъя­тии у на­се­ле­ния хле­ба».

Одна­че від­пра­ви­ти чо­ло­ві­ка в чер­го­ве, те­пер вже ра­дян­ське, за­сла­н­ня за­ва­ди­ли мі­сце­ві мешканці. Во­ни всі як один ста­ли на за­хист аре­штан­та і по­ча­ли ствер­джу­ва­ти, що той фа­кти­чно вря­ту­вав се­ли­ще від зни­ще­н­ня та де­пор­та­ції. Від­так, «зра­дни­ка» і «хо­луя» за­хи­ща­ла вся До­брян­ка і на­віть бу­ла го­то­ва бра­ти штур­мом до зу­бів озбро­є­ний «Смерш». То­му слід­чим у спра­ві «ні­ме­цько­го хо­луя» до­ве­ло­ся до­пи­та­ти до­да­тко­вих свід­ків.

З про­то­ко­лу до­пи­ту пар­ти­за­на Мель­ни­чен­ка П.М. від 26 лю­то­го 1944 ро­ку (мо­ва ори­гі­на­лу — укра­їн­сько-бі­ло­ру­ський сур­жик): «...то­гда я був в пар­ти­зан­ском отря­де, и Ря­би­ца до­бро­воль­но со­об­щал нам о том, ко­гда нем­цы по­е­дуть на за­го­тов­ки. Мы ся­ля­нам го­во­ри­ли, что­бы они нем­но­го жыта и ов­сов остав­ля­ли для га­дов, а осталь­ное ха­ва­ли. Так лю­ди взи­му и выжи­ли, бо ести не было ча­го, в Яри­ло­ви­чах да­жа ко­ру с де­ре­вьев абдзи­ра­ли.

А що­до ко­ро­вы, ко­то­рую Ря­би­ца яко­бы скрав, то вин ее от­дав в за­гин нам, мы тым мо­ло­ком боль­ных выхо­ди­ли. Пе­тру мы в по­дя­ку да­ли нем­но­го жи­та для де­ти и бу­тыл­ку са­мо­гон­ки для не­го».

Ви­хо­дя­чи зі свід­чень мі­сце­вих пар­ти­зан, Пе­тро Ря­би­ця не ли­ше по­ві­дом­ляв їм про пе­ре­мі­ще­н­ня пра­ців­ни­ків ге­ста­по, а й до­по­ма­гав са­мим пар­ти­за­нам. У про­це­сі су­до­во­го роз­слі­ду­ва­н­ня бу­ло з’ясо­ва­но, що Пе­тро Ря­би­ця на­да­вав до­по­мо­гу ме­шкан­цям До­брян­ки, ін­фор­му­ю­чи їх про ка­раль­ні за­хо­ди ге­ста­по, а та­кож до­по­ма­гав звіль­ня­ти за­а­ре­што­ва­них нім­ця­ми гро­ма­дян.

Смер­шів­ці зму­ше­ні бу­ли звіль­ни­ти по­ло­не­но­го, бо ба­га­то лю­дей не по­бо­я­ли­ся від­кри­то ви­сту­пи­ти на йо­го за­хист. Де­хто на­віть по­гро­жу­вав спа­ли­ти бу­ди­нок, де роз­мі­щу­ва­ли­ся «ви­зво­ли­те­лі», оскіль­ки «по­сі­па­ка, який гра­бу­вав се­лян», ви­явив­ся на­справ­ді їхнім ря­тів­ни­ком. 17 трав­ня 1944 ро­ку Пе­тру Ав­ра­мо­ви­чу Ря­би­ці ви­не­сли опра­вдаль­ний ви­рок і звіль­ни­ли з-під аре­шту. Як на­да­лі скла­ла­ся до­ля ря­тів­ни­ка До­брян­ки, не­ві­до­мо, але до­сте­мен­но мо­жна ствер­джу­ва­ти, що спра­ва Ря­би­ці — одна з не­ба­га­тьох справ ста­лін­ських ча­сів, ко­ли на­род за­сту­пив­ся за аре­што­ва­но­го.

НА ФОТО: ЛІ­ВО­РУЧ ВІД ОБЕР-ЛЕЙ­ТЕ­НАН­ТА ВЕР­МА­ХТУ — ПЕ­ТРО РЯ­БИ­ЦЯ, ЕТНІ­ЧНИЙ БІ­ЛО­РУС, ЯКИЙ ІЗ 1941 ПО 1943 РІК СЛУ­ЖИВ У НІ­МЕ­ЦЬКІЙ КО­МЕН­ДА­ТУ­РІ СЕ­ЛИ­ЩА ДО­БРЯН­КА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.