Iз дум­ка­ми... про ре­фор­ми

Чим пе­ре­йма­ю­ться хер­сон­ці у се­зон від­пу­сток і по­до­ро­жей

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ві­кто­рія КОНЦЕВА, вчи­тель­ка Хер­сон­ської гім­на­зії №1: Іван АНТИПЕНКО, «День», Хер­сон

— Лі­то — чу­до­ва по­ра для від­по­чин­ку і по­до­ро­жей. Від­пус­тка, від­кла­де­ні гро­ші та не­ймо­вір­на спе­ка да­ру­ють пре­кра­сні мо­жли­во­сті. Без­тур­бо­тні ве­чо­ри на бе­ре­зі мо­ря по­руч із до­ро­ги­ми лю­дьми — це те хо­ро­ше, за­ра­ди чо­го мо­жна пе­ре­тер­пі­ти бу­ден­ні не­га­ра­зди. По­до­рож — це зав­жди зна­йом­ство з но­ви­ми лю­дьми, мі­сця­ми й мі­ста­ми. Так і з’яв­ля­є­ться мо­тив до­ро­ги в на­шій ду­ші. Йо­го ви­дно скрізь: у на­шо­му по­гля­ді, ру­хах, по­ста­ві та на­віть го­ло­сі. Від­чу­ва­єш се­бе аб­со­лю­тно ща­сли­вим, три­ма­ю­чи в ру­ках кви­ток на ні­чний по­тяг. Про­те до ка­ші позитивних емо­цій і ту­ри­сти­чно­го за­па­лу не­о­дмін­но по­тра­пить лож­ка дьог­тю. Єв­ро­пей­ські ці­ни за не­які­сне об­слу­го­ву­ва­н­ня на пів­ден­них ку­рор­тах не мо­жуть не за­сму­ти­ти. Вар­то за­ува­жи­ти, що ра­зю­чих змін у ту­ри­сти­чній сфе­рі геть не по­мі­тно, хоч уже дав­но ве­ду­ться роз­мо­ви про ре­фор­ми в по­кра­щан­ні ін­фра­стру­кту­ри. Бру­дні вок­за­ли і пля­жі, не­сан­кціо­но­ва­ний про­даж го­то­вої їжі та не­ор­га­ні­зо­ва­ність транс­порт­но­го спо­лу­че­н­ня за­ли­ша­ють гір­кий при­смак роз­ча­ру­ва­н­ня. Дав­но ду­маю про те, що на­ша кра­ї­на має не­ймо­вір­ний по­тен­ці­ал для куль­тур­но­го від­по­чин­ку. Спо­ді­ва­ю­ся, що зго­дом ми на­вчи­мо­ся по-справ­жньо­му ці­ну­ва­ти все, що ма­є­мо, і роз­ви­ва­ти, й від­нов­лю­ва­ти ту­ри­сти­чні мар­шру­ти на ді­лі, а не на сло­вах.

Оле­кса ВОРОН, вій­сько­вий:

— Остан­ній рік... Із не­га­ти­ву. Вій­на три­ває і три­ва­ти­ме стіль­ки, скіль­ки це бу­де вигідно пев­ним вла­дним ко­лам. При­кри­ва­ю­чись мо­жли­ви­ми ве­ли­ки­ми втра­та­ми при на­шо­му на­сту­пі, вла­да не вра­хо­вує що­ден­них втрат, по­мно­же­них на мі­ся­ці без­ді­яль­но­сті. Ко­рум­по­ва­ність, у то­му чи­слі в ар­мії, ні­ку­ди не ді­ла­ся, а, нав­па­ки, ді­ста­ла но­во­го роз­ви­тку. На­при­клад, якісь не­зро­зумі­лі пер­со­на­лії отри­му­ють зем­лю, ста­ту­си, на­го­ро­ди, на­віть Ге­роя Укра­ї­ни та де­пу­тат­ство — а ре­аль­них ге­ро­їв хо­ва­ють під стрі­чкою но­вин на екра­ні: «Сьо­го­дні в зо­ні АТО загинуло N- вій­сько­во­слу­жбов­ців, є по­ра­не­ні».

Із по­зи­ти­ву. Рік то­му я по­вер­нув­ся з бо­йо­вих дій, де був май­же рік. По­чав від­нов­лю­ва­ти сі­мей­ні сто­сун­ки, які по­стра­жда­ли че­рез три­ва­лу від­су­тність, по­пра­вив здо­ров’я. По­кра­щи­ло­ся гро­шо­ве за­без­пе­че­н­ня, хо­ча в до­ла­ро­во­му екві­ва­лен­ті по­рів­ня­но з 2013 ро­ком во­но змен­ши­лось на 200 до­ла­рів. Але, зно­ву ж та­ки, по­рів­ня­но з ре­штою гро­ма­дян, ще мо­жна якось жи­ти. Хер­сон­ська область за­раз на під­йо­мі, бо біль­шість гро­ма­дян до Криму їха­ти не хо­чуть, і це теж ме­ні по­до­ба­є­ться. Хо­че­ться по­ба­жа­ти кра­ї­ні ви­лі­ку­ва­ти­ся, по­тра­ви­ти сво­їх « гли­стів » і « во­шей», роз­пра­ви­ти пле­чі, ні­чо­го й ні­ко­го не бо­я­ти­ся, а плем’я крі­па­ків пе­ре­тво­ри­ти на на­род ко­за­ків.

Оль­га НЕСТЕРЕНКО, бі­бліо­те­кар:

— Асо­ці­а­ції з лі­том: від­пус­тка — мо­ре! Жи­т­тя на по­зи­ти­ві або ві­ра тіль­ки в хо­ро­ше. Се­ред хо­ро­шо­го, що ста­ло­ся остан­нім ча- d сом, — це ти­жне­вий від­по­чи­но­кbui на мо­рі всі­єю ро­ди­ною. Усмі­хне­неs tr d i облич­чя ди­ти­ни — пер­ший по­каз

d n ник хо­ро­шо­го на­строю дляa ко­жної

d ма­те­рі. Ду­маю, го­лов­не в жит­ті n i ко­жної лю­ди­ни — це здо­ров’я: ді­тей, ба­тьків, рі­дних, дру­зів — то­ді і на­стрій хо­ро­ший, і облич­чя усмі­хне­не, і в яко­мусь сен­сі лю­ди­на ща­сли­ва.

При­єм­но, що Хер­сон уро­чи­сто про­вів на­ших спортс­ме­нів на Олім­пі­а­ду. Ра­зом з усім сві­том убо­лі­ваю за укра­їн­ців, а осо­бли­во — хер­сон­ців. Ско­ро по­чне­ться на­вчаль­ний рік, і мій си­нок пі­де до тре­тьо­го кла­су. Ка­жуть, що в Мі­ні­стер­стві осві­ти го­ту­ють ре­фор­ми для по­ча­тко­вих кла­сів — на­вча­н­ня без оці­нок. Не знаю, що з то­го ви­йде, але хо­че­ться, щоб у ді­тей не від­би­ва­ли ба­жа­н­ня вчи­ти­ся, щоб во­ни здо­бу­ва­ли са­ме зна­н­ня, а не оцін­ки. Не го­во­ри­ти­му про по­га­не (вій­на, по­лі­ти­чні ін­три­ги то­що), на­ма­га­юсь на­ла­што­ву­ва­ти­ся на по­зи­тив, ро­би­ти до­брі спра­ви, ви­хо­ву­ва­ти се­бе та си­на (бо ді­ти — це на­ше май­бу­тнє) й усмі­ха­ти­ся. Хо­чу, щоб у ко­жно­го бу­ло біль­ше ві­ри, на­дії та лю­бо­ві.

Олег БАТУРИН, жур­на­ліст:

— Го­лов­не вра­же­н­ня остан­ніх ро­ків — лю­ди. Як дру­зів і зна­йо­мих змі­ни­ли по­дії на Єв­ро­май­да­ні, в Криму і на схо­ді, який ви­бір зро­би­ли ті, хто ме­не ото­чує. Не­зва­жа­ю­чи на всі про­бле­ми, за­хо­плю­ють де­які ре­фор­ми, що від­бу­ва­ю­ться в дер­жа­ві. Адже, по­чи­на­ю­чи з 2014 ро­ку, здій­сни­ло­ся те, про що мрі­яв ба­га­то ро­ків — рі­шу­че по­рва­ти з сов­ко­вим ми­ну­лим, на­зва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми і на­ре­шті по­ча­ти бу­ду­ва­ти по-справ­жньо­му не­за­ле­жну Укра­ї­ну. Не все тут іде глад­ко, але за остан­ні два ро­ки вже зро­бле­но стіль­ки, скіль­ки й близь­ко не бу­ло за по­пе­ре­дні 23.

Якщо го­во­ри­ти про те, що тур­бує, то, крім агре­сії Ро­сії та її не­на­ви­сті до сво­їх су­сі­дів, це ре­чі більш мі­сце­во­го мас­шта­бу. Ду­же тур­бує не­ви­хо­ва­ність та не­ба­жа­н­ня йти на діа­лог з бо­ку тих, від ко­го за­ле­жить жи­т­тя і роз­ви­ток мі­сце­вих гро­мад. Та­ке вра­же­н­ня, що вла­ду в Ка­хов­ці, в Но­вій Ка­хов­ці й де­яких ін­ших мі­стах Хер­сон­щи­ни за­хо­пи­ли ті, ко­го ці­ка­вить ли­ше вла­сна дум­ка, хто на­ма­га­є­ться вста­но­ви­ти свої пра­ви­ла жи­т­тя. Ім’я цій по­ше­сті — по­пу­лізм, зав­дя­ки яко­му мі­сце­вим обран­цям вда­ло­ся за­во­ю­ва­ти сим­па­тії лю­дей.

Ра­зом з тим, не мо­же не ті­ши­ти те, що моя рі­дна Хер­сон­щи­на по­тро­ху стає від­кри­тою сві­то­ві. Ожив ае­ро­порт, з’яв­ля­ю­ться но­ві за­лі­зни­чні спо­лу­че­н­ня. Спо­ді­ва­ю­ся, ми не зу­пи­ни­мо­ся на до­ся­гну­то­му. Адже вже за­раз мої зна­йо­мі ма­ють мо­жли­вість про­жи­ва­ти на те­ри­то­рії обла­сті й актив­но по­до­ро­жу­ва­ти, бу­ти уча­сни­ка­ми го­лов­них куль­тур­них або спор­тив­них по­дій як все­укра­їн­сько­го, так і єв­ро­пей­сько­гоP рів­ня. Я сам лю­блю від­кри­ва­ти для се­бе но­ві те­ри­то­рії, ви­вча­ти, як жи­вуть лю­ди в ін­ших кра­ї­нах. То­му з не­тер­пі­н­ням очі­кую сво­єї на­сту­пної по­до­ро­жі до Кир­гиз­ста­ну і Ка­зах­ста­ну. Бу­де ці­ка­во по­рів­ня­ти їх з ін­ши­ми кра­ї­на­ми Цен­траль­но­а­зій­сько­го ре­гіо­ну, які за­ли­ши­ли у ме­не яскра­ві, хоч і до­во­лі су­пе­ре­чли­ві вра­же­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.