Скром­на, не­пе­ре­сі­чна жін­ка

Пі­шла з жи­т­тя уча­сни­ця ОУН Яро­сла­ва Крижанівська-Га­сюк

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Лі­дія КУПЧИК, Львів

27ли­пня ц. р. у Льво­ві, в день похо­ро­ну ви­да­тно­го па­трі­о­та Лю­бо­ми­ра По­лю­ги — охо­рон­ця і зв’ яз­ко­во­го ле­ген­дар­но­го Про­від­ни­ка Ро­ма­на Шу­хе­ви­ча, по­ки­ну­ла зем­ний світ ще одна пред­став­ни­ця слав­ної ко­гор­ти бор­ців за во­лю Укра­ї­ни Яро­сла­ва Кри­жа­нівсь ка-Га­сюк.

Не­по­мі­тно по­ки­ну­ла зем­ний світ скром­на, але вельми не­пе­ре­сі­чна жін­ка, яка про­йшла ка­тів­ні ра­дян­ських тю­рем і гу­ла­гів, та не втра­ти­ла лю­бо­ві до Укра­ї­ни, ві­ри у її кра­ще май­бу­т­тя.

На­ро­ди­ла­ся Яро­сла­ва 28 гру­дня 1925 ро­ку в мі­сті Пе­ре­мишль Львів­сько­го воє­вод­ства (те­пер Під­кар­па тське воє­вод­ство, Поль­ща). Лю­би­ла рі­дне мі­сто, вва­жа­ла йо­го пре­кра­сним і куль­тур­ним, а основ­не — укра­їн­ським. Вті­ша­лась срі­бно­лен­тним Ся­ном, за­хо­плю­ва­ла­ся зна­йде­ни­ми при роз­ко­пках ру­ї­на­ми зам­ку з кня­жої до­би. Там у її ду­ші сфор­му­ва­ла­ся гли­бо­ка лю­бов до Укра­ї­ни.

Ба­тьки — Ону­фрій Кри­жан ів­ський і Ма­рія з до­му Пашковська. У них на­ро­ди­ло­ся п’ яте­ро до­ньок, Яро­сла­ва бу­ла дру­гою. Ба­тько був ква­лі­фі­ко­ва­ним май­стром- го­дин­ни­ка­рем. Обоє ба­тьки бу­ли сві­до­ми­ми укра­їн­ця­ми і гли­бо­ко ре­лі­гій­ни­ми гре­ко-ка­то­ли­ка­ми.

По­ча­тко­ву осві­ту Яро­сла­ва здо­бу­ла у «Рі­дній Шко­лі» ім. Мар­кі­я­на Ша­шке­ви­ча, де отри­ма­ла до­брі зна­н­ня і дух па­трі­о­ти­зму. Пі­сля ці­єї шко­ли успі­шно зда­ла іспи­ти до при­ва­тної укра­їн­ської жі­но­чої гім­на­зії, на все жи­т­тя збе­ре­гла пам’ять про до­брих, та­ла­но­ви­тих вчи­те­лів­па­трі­о­тів­ці­є­ї­гім­на­зії.Яро­сла­ва­ду­же­лю­би­ла­ми­сте­цтво,ма­ла­не­аби­які­а­ктор­ські­зді­бно­сті,на­тхнен­но гра­ла в те­а­траль­них ви­ста­вах.

У 1943 ро­ці її прийня­ли в Юна­цтво ОУН, і во­на пиль­но ста­ра­ла­ся ви­прав­да­ти до­вір’ я Ор­га­ні­за­ції. Її ха­та в Пе­ре­ми­шлі бу­ла ви­гід- но роз­та­шо­ва­на бі­ля зам­ку, звід­ки лег­ко бу­ло доби­ра­ти­ся лі­сом до Кор­ма­нич, де ба­зу­ва­ла­ся со­тня « Бур­ла­ки » . Хло­пці- під­піль­ни­ки і сам со­тен­ний не раз проби­ра­ли­ся до її ха­ти, а та­кож її під­піль­ні до­ро­ги пе­ре­ти­на­ли­ся з ба­га­тьма ле­ген­дар­ни­ми осо­би­сто­стя­ми ( Ма­рі­чкою Сав­чин, Іри­ною Ти­мо­чко, Зе­нею Ка­ра­бин, Оле­ксан­дром Са­но­цьким, окру­жним про­від­ни­ком Ва­си­лем Га­ла­сом, Зе­нею Хим­кою та ін­ши­ми від­да­ни­ми па­трі­о­та­ми Укра­ї­ни).

Яро­сла­ва ма­ла псев­до « Яр­ка » , ви­ко­ну­ва­ла обов’ яз­ки зв’ яз­ко­вої і мед­се­стри Укра­їн­сько­го Чер­во­но­го Хре­ста ( УЧХ) у со­тні « Бур­ла­ки » , опі­ку­ва­ла­ся хво­ри­ми та по­ра­не­ни­ми бій­ця­ми УПА, вла­што­ву­ва­ла їх у лікарні...

У 1946 р. під час де­пор­та­ції укра­їн­ців вна­слі­док до­мов­ле­но­стей між УРСР та Поль­щею про вза­єм­ний обмін на­се­ле­н­ням у при­кор­дон­них ра­йо­нах Яро­сла­ва бу­ла пе­ре­се­ле­на до Льво­ва. То­го ж ро­ку за­а­ре­што­ва­на під час ви­ко­на­н­ня зав­да­н­ня ОУН. Про­тя­гом двох мі­ся­ців утри­му­ва­лась у під­ва­лах бу­дів­лі, де те­пер зна­хо­ди­ться Го­лов­не управ­лі­н­ня МВС Укра­ї­ни у Львів­ській обла­сті. Звіль­не­на з-під аре­шту че­рез від­су­тність до­ка­зів.

Вда­ло­ся ле­га­лі­зу­ва­ти­ся, екс­тер­ном здо­бу­ти до­ку­мент про се­ре­дню осві­ту і в 1947 ро­ці всту­пи­ти до Львів­сько­го дер­жав­но­го ме­ди­чно­го ін­сти­ту­ту.

Про­те 21 лю­то­го 1948 р. че­рез зра­ду бу­ла за­а­ре­што­ва­на вдру­ге. До жов­тня 1948 ро­ку пе­ре­бу­ва­ла у Львів­ській тюр­мі НКВС № 1 на вул. Лон­цько­го. За­су­дже­на за ст. 54-1 «а» КК УРСР («зра­да Ба­тьків­щи­ни») до 25 ро­ків ви­прав­но-тру­до­вих та­бо­рів та 5 ро­ків по­збав­ле­н­ня прав. У жов­тні 1948 р. пе­ре­ве­де­на до Львів­ської тюр­ми НКВС № 2 на вул. За­марс ти­нів­ській, у ли­сто­па­ді 1948 р. — до Львів­ської тюр­ми НКВС № 4 («Бри­ґід­ки»), Отож по­зна­йо­ми­ла­ся з усі­ма львів­ськи­ми тюр­ма­ми.

У гру­дні 1948 ро­ку Яро­сла­ву ра­зом з ін­ши­ми в’язня­ми ета­пу­ва­ли до м. Ін­та, Ко­мі АРСР ( те­пер Ре­спу­блі­ка Ко­мі, Ро­сія). Ві­дбу­ва­ла ув’ язне­н­ня в одно­му з ви­прав­нот ру­до­вих та­бо­рів Ін­ти. Спо­ча­тку пра­цю­ва­ла на ре­мон­тно- бу­ді­вель­них ро­бо­тах з роз­бу­до­ви мі­ста, пі­зні­ше пе­ре­ве­де­на на це­гель­ний за­вод. Під час ро­бо­ти на це­гель­но­му за­во­ді бу­ла уча­сни­цею мі­сце­вої культ­бри­га­ди.

У 1953 ро­ці, пі­сля смер­ті ти­ра­на, яко­го ве­ли­ча­ли « ба­тьком на­ро­дів » , на­ста­ло послаблення ре­жи­му в гу­ла­гів­ських та­бо­рах. То­ді у та­бо­рі № 4 в Ін­ті зму­че­ні, але му­жні й не­ско­ре­ні жін­ки й дів­ча­та ор­га­ні­зу­ва­ли са­мо­ді­яль­ний ми­сте­цький ко­ле­ктив, який ста­вив на­віть опе­ри й ба­ле­ти. Про це у сво­їх спо­ми­нах пи­са­ла па­ні Яро­сла­ва, яка бра­ла в них участь. Із за­хо­пле­н­ням зга­ду­ва­ла, як ба­га­то про­фе­сій­них ми­тців і та­ла­но­ви­тих ама­то­рів бу­ло за­ді­я­но в тих по­ста­нов­ках. А ми з бо­лем ба­чи­мо, скіль­ки та­лан­тів ка­лі­чи­ла, ни­щи­ла без­ду­шна то­та­лі­тар­на си­сте­ма.

Звіль­не­на в черв­ні 1956 ро­ку. По­вер­ну­ла­ся до Льво­ва, одру­жи­ла­ся з Оле­гом Га­сю­ком, ві­до­мим бан­ду­ри­стом, ко­ли­шнім по­літв’язнем. На­ро­ди­ли донь­ку.

Яро­сла­ва Крижанівська-Га­сюк за­кін­чи­ла фі­нан­со­вий те­хні­кум і пра­цю­ва­ла за цим фа­хом.

У час Укра­їн­сько­го Від­ро­дже­н­ня во­на вклю­чи­ла­ся в гро­мадськ опа­трі­о­ти­чну ді­яль­ність, бу­ла чле­ном орг­ко­мі­те­ту по ство­рен­ню Ру­ху та Спіл­ки по­літв’ язнів. Ко­ли на хви­лі пе­ре­бу­до­ви 1988— 1989 рр. утво­ри­ло­ся Укра­їн­ське до­бро­віль­не куль­тур­но- про­сві­тни­цьке пра­во­за­хи­сне то­ва­ри­ство « Ме­мо­рі­ал » іме­ні Ва­си­ля Сту­са, Яро­сла­ва Крижанівська-Га­сюк актив­но вклю­чи­ла­ся в пра­цю львів­ської ор­га­ні­за­ції цьо­го то­ва­ри­ства, пра­цю­ва­ла там 12 ро­ків.

На­віть ма­ю­чи по­ва­жні лі­та, до­ки до­зво­ля­ло здо­ров’ я, бу­ла член­ки­нею Спіл­ки по­літв’язнів, мі­сько­го осе­ред­ку то­ва­ри­ства «Рі­дна Шко­ла » , « то­ва­ри­ства Над­ся­н­ня » , Все­укра­їн­сько­го об’єд­на­н­ня ве­те­ра­нів.

Па­ні Яро­сла­ва бу­ла на­про­чуд ла­гі­дною і скром­ною осо­би­сті­стю. Щи­ра па­трі­о­тка Укра­ї­ни, во­на ні­ко­ли не ви­су­ва­ла­ся на пе­ре­дній план, ли­ше ти­хо й сум­лін­но під­три­му­ва­ла всі па­трі­о­ти­чні гро­мад­ські за­хо­ди. Мо­жли­во, са­ме то­му про неї ма­ло го­во­ри­ло­ся в укра­їн­ських мас-ме­діа.

При­кро, що не­по­мі­тною для гро­мад­сько­сті ста­ла її кон­чи­на, що не бу­ло опо­ві­ще­но ши­ро­ку гро­мад­ськість про від­хід до­стой­ної Укра­їн­ки-ге­ро­ї­ні, ли­ше най­ближ­че ко­ло її рі­дних і дру­зів, зокре­ма, осе­ре­док то­ва­ри­ства « Рі­дна Шко­ла » ім. Ко­стян­ти­ни Ма­ли­цької та пред­став­ни­ці Лі­ги Укра­їн­ських Жі­нок про­ве­ли її в остан­ню путь.

Але пам’ять про Яро­сла­ву Кри­жа­нів­ську- Га­сюк по­вин­на жи­ти в сер­цях укра­їн­ців, адже її по­стать, її жит­тє­вий шлях — це чу­до­вий, бла­го­да­тний зра­зок справ­жньої лю­бо­ві до Укра­ї­ни та слу­жі­н­ня їй.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.