« Ми свід­ки «бу­му» ін­фор­ма­цій­них те­ле­ка­на­лів»

Пав­ло КУЖЕЄВ — про роз­ви­ток ко­ре­спон­дент­ської ме­ре­жі та кон­флікт між «112 Укра­ї­на» та На­цра­дою

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» -

У пе­ред­остан­ній день лі­тньо­го ін­тен­си­ву сту­ден­ти отри­ма­ли на­го­ду по­спіл­ку­ва­ти­ся з ві­до­мим укра­їн­ським ме­дій­ни­ком Пав­лом Ку­же­є­вим. Старт жур­на­ліст­ської кар’єри Пав­ла при­па­дає на по­ча­тко­ву шко­лу — то­ді він брав участь у ди­тя­чих про­гра­мах на обла­сно­му те­ле­ба­чен­ні Кро­пив­ни­цько­го. Вже в остан­ні ро­ки на­вча­н­ня пра­цю­вав у ав­тор­сько­му про­е­кті що­ден­них но­вин. Да­лі — три­ва­ла ре­пор­тер­ська та ко­ре­спон­дент­ська ді­яль­ність на цен­траль­них те­ле­ка­на­лах, ро­бо­та ре­да­кто­ром на ра­діо. Як ре­зуль­тат, у 2009 ро­ці Пав­ло отримав по­че­сне зва­н­ня За­слу­же­но­го жур­на­лі­ста Укра­ї­ни. Сьо­го­дні ж ле­кто­ра Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки ре­гу­ляр­но мо­жна по­ба­чи­ти в пря­мих ефі­рах «112 Укра­ї­на», де він одно­ча­сно обіймає по­са­ду і го­лов­но­го ре­да­кто­ра, і те­ле­ве­ду­чо­го.

«ЕКСКЛЮЗИВ —

НА ВА­ГУ ЗО­ЛО­ТА»

Ма­рія ЧАДЮК,

На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»:

— Ни­ні «112 Укра­ї­на» — це за­галь­но­на­ціо­наль­ний ка­нал. У зв’яз­ку з цим чи пла­ну­є­те збіль­шу­ва­ти ме­ре­жу ре­гіо­наль­них ко­ре­спон­ден­тів? І як вза­га­лі зна­йти кла­сно­го стрі­ме­ра в ре­гіо­нах?

П.К.: — Ексклюзив зав­жди на ва­гу зо­ло­та. То­му ко­ли наш вла­скор при­су­тній на мі­сці по­дії, то не ли­ше ін­фор­ма­ція ви­кли­кає біль­шу до­ві­ру, а й ка­нал під­ви­щує свій ав­то­ри­тет. Роз­ви­ток ко­ре­спон­дент­ської ме­ре­жі — над­зви­чай­но ва­жли­ва скла­до­ва у ро­бо­ті те­ле­ка­на­лів. Успіх її фун­кціо­ну­ва­н­ня — це ре­зуль­тат важ­ко­го по­шу­ку і від­бо­ру лю­дей, зда­тних на мі­сці зо­рі­єн­ту­ва­тись у по­дії, гра­мо­тно пи­са­ти, роз­мов­ля­ти та ще й не лі­ну­ва­ти­ся і бу­ти за­до­во­ле­ним го­но­ра­ром! І тут мо­жна зга­да­ти га­сло ча­сів ін­ду­стрі­а­лі­за­ції: «Ка­дри, які ово­ло­ді­ли те­хні­кою, ви­рі­шу­ють все!». Це я до то­го, що вла­сно­го ко­ре­спон­ден­та тре­ба та­кож на­вчи­ти те­хно­ло­гії ви­ро­бни­цтва пря­мих вклю­чень чи мон­та­жу, по­дру­жи­ти із «за­лі­зом». Ко­ли ми го­во­ри­мо про стрі­ме­рів, які не є на­ши­ми шта­тни­ми пра­ців­ни­ка­ми, то і для них є пев­ний на­бір ви­мог: від ро­зу­мі­н­ня азів ка­дру­ва­н­ня до текс­то­во­го су­про­во­ду в ка­дрі і за ка­дром.

Ще од на особ ли вість ро бо ти жур­на­лі­стів на мі­сцях — те, що во­ни зна­йо­мі з там­те­шні­ми по­ряд­ка­ми і пред­став­ни­ка­ми дер­жав­них стру­ктур. І це мо­же на­кла­да­ти пев­ний від­би­ток на їхню ро­бо­ту, не зав­жди в кра­щий бік.

ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС — НАШ НАЙКРАЩИЙ ДРУГ!

Хри­сти­на ПЕТРЕНКО,

Оде­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I.I. Ме­чни­ко­ва:

— Сьо­го­дні все біль­ше роз­ви­ва­є­ться ін­фор­ма­цій­не те­ле­ба­че­н­ня, ска­жіть, які в ньо­го є не­до­лі­ки, а які пе­ре­ва­ги?

П.К.: — Якщо ви по­мі­ти­ли тен­ден­ції у фор­ма­тах десь остан­ніх 10—15 ро­ків, то мо­жна ба­чи­ти, як на рі­зних ка­на­лах з’яв­ля­ю­ться схо­жі про­гра­ми. Ні­яких ве­ло­си­пе­дів се­ре­до­ви­ще не ви­га­дує, а ви­до­змі­нює уже об­ка­та­ні фор­ми і фор­ма­ти. З огля­ду на су­спіль­но-по­лі­ти­чне жи­т­тя, еко­но­мі­чний стан, який кра­ї­на пе­ре­жи­ває, не див­но, що ста­ли за­тре­бу­ва­ни­ми са­ме ін­фор­ма- цій­ні те­ле­ка­на­ли. У цій ні­ші — справ­жній бум.

З одно­го бо­ку це до­бре то­му, що жур­на­лі­сти не за­ли­ша­ю­ться без ро­бо­ти і на хліб з ма­слом мо­жуть со­бі за­ро­би­ти. З дру­го­го бо­ку, да­вай­те не плу­та­ти су­то ін­фор­ма­цій­не мов­ле­н­ня з пропагандою або кон­тр­про­па­ган­дою. Все за­ле­жить від ме­ти, яку ста­вить пе­ред со­бою той чи ін­ший мов­ник. Для нас, на­при­клад, це зба­лан­со­ва­не ін­фор­му­ва­н­ня лю­дей про по­дії, під час яко­го ми роз­по­від­а­є­мо про все, що має зна­ти су­спіль­ство. Для цьо­го ми го­то­ві пра­цю­ва­ти 24 го­ди­ни на до­бу 7 днів на ти­ждень.

Во­дно­час усі ро­зу­мі­ють: ко­жна вла­да хо­че, щоб всі ме­діа про­во­ди­ли ло­яль­ну до неї по­лі­ти­ку. Я ба­га­то ро­ків пра­цюю в ін­фор­ма­цій­но­му те­ле­ба­чен­ні, ба­чив, як во­но за­ро­джу­ва­ло­ся в Укра­ї­ні. І шлях оста­то­чно­го ста­нов­ле­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го мов­ле­н­ня до кін­ця ще не прой­де­но, тре­ба ба­га­то над чим пра­цю­ва­ти: від ді­є­во­го за­хи­сту прав жур­на­лі­стів до вхо­дже­н­ня укра­їн­ських ме­діа у сві­то­вий кон­текст на рів­них з усі­ма мо­жли­во­стя­ми.

«НОВИНИ — ПРО­ДУКТ, ЯКИЙ ШВИД­КО ПСУЄТЬСЯ»

Ві­та ШНАЙДЕР,

На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»:

— Яким по­вин­но бу­ти спів­від­но­ше­н­ня опе­ра­тив­но­сті і яко­сті сьо­го­дні? Ми ма­є­мо при­кла­ди, ко­ли ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли актив­но стрі­ми­ли і ві­ді­гра­ли ва­жли­ву роль під час по­дій на Май­да­ні, але чи мо­же за­раз ін­фор­ма­ція по­да­ва­ти­ся так не­які­сно, у не­від­філь­тро­ва­но­му, не­о­бду­ма­но­му ви­гля­ді, як це від­бу­ва­ло­ся то­ді?

П.К.: — Технічний прогрес — наш найкращий друг! Ще бу­кваль­но 3—4 ро­ки то­му зов­сім іна­кше ви­гля­да­ла ро­бо­та нью­зру­му, по-ін­шо­му бу­ла по­бу­до­ва­на вза­є­мо­дія ре­да­кції і зні­маль­ної гру­пи на ви­їзді. З роз­ви­тком ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій отри­ма­н­ня і по­ши­ре­н­ня ін­фор­ма­ції — це пи­та­н­ня кіль­кох се­кунд. Новини — про­дукт, який швид­ко псується. І тут на пер­ше мі­сце вже ви­хо­дить не са­ме по­лю­ва­н­ня на но­ви­ну, а те, як її пра­виль­но про­ана­лі­зу­ва­ти, опра­цю­ва­ти і до­не­сти до ре­ци­пі­єн­та. При цьо­му збе­рег­ти сві­жість ін­фор­ма­ції, на­пов­ни­ти її ана­лі­ти­кою, ці­ка­во ві­зу­а­лі­зу­ва­ти і не за­бу­ти про мо­раль­но-ети­чні пра­ви­ла, адже лю­ди рі­зні, це те­ле­ві­зо­ри у всіх одна­ко­ві. Ко­ли за­раз те­ле­ка­на­ли нав­ви­пе­ред­ки на­ма­га­ю­ться вра­зи­ти гля­да­ча сен­са­ці­єю — це, зві­сно, мо­же до­да­ти рей­тин­гів, але не зав­жди до­дасть у по­ва­зі.

Окса­на ВОЙТКО,

Львів­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I.Я. Фран­ка:

— Як вар­то під­би­ра­ти ква­лі­фі­ко­ва­них екс­пер­тів та фа­хів­ців у ефі­ри? Ви по­го­джу­є­те­ся, що укра­їн­ське ТБ пе­ре­жи­ває так зва­ну кри­зу екс­пер­тно­го се­ре­до­ви­ща?

П.К.: — Го­стей сту­дії ми шу­ка­є­мо у ви­шах, че­рез осо­би­сті зв’яз­ки, ча­сом жур­на­лі­сти на ви­їздах на­ла­го­джу­ють кон­та­кти, і ми по­тім за­про­шу­є­мо но­вих зна­йом­ців до сту­дії. Зви­чай­но, тра­пля­ю­ться за- ан­га­жо­ва­ні екс­пер­ти. Але во­ни се­бе швид­ко ви­да­ють, то­му ми з ни­ми про­ща­є­мо­ся, не шко­ду­ю­чи. У по­шу­ках ком­пе­тен­тних фа­хів­ців мо­ні­то­ри­мо пре­су, со­цме­ре­жі, бло­ги то­що. Нам ва­жли­ва екс­пер­тна ком­пе­тен­ція! А вже пі­сля ефі­ру ди­ви­мось ще й на по­ка­зни­ки те­ле­пе­ре­гля­ду — чи був той чи ін­ший екс­перт ці­ка­вий гля­да­че­ві.

«ТРЕ­БА ЗНА­ТИ, ЩО ДА­ЛІ РО­БИ­ТИ З ІН­ФОР­МА­ЦІ­ЄЮ»

Ма­ри­на СНIЖИНСЬКА,

На­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія»:

— Яким ви вза­га­лі ба­чи­те май­бу­тнє ін­фор­ма­цій­ної жур­на­лі­сти­ки?

П.К.: — Без­пе­ре­чно, ін­фор­ма­цій­не мов­ле­н­ня да­лі роз­ви­ва­ти­ме­ться ще стрім­кі­ше. Те­пер вже ма­ло про­сто отри­ма­ти ін­фор­ма­цію. Збіль­шу­є­ться ва­га ана­лі­ти­чно­го кон­тен­ту. По­пит на ін­фор­ма­цію і на­да­лі зро­ста­ти­ме. До­ки у кра­ї­ні жи­т­тя на­си­че­не по­лі­ти­чни­ми по­ді­я­ми, роз­ви­ва­ти­му­ться й ін­фор­ма­цій­ні ка­на­ли.

Що­до «112 Укра­ї­на», то ми по­стій­но пра­цю­є­мо над тим, щоб зав­тра бу­ти кра­щи­ми, ніж сьо­го­дні. Ми прос то зо бов’ яза ні бу ти по - стій­но в то­ну­сі і так са­мо не від­пу­ска­ти сво­го гля­да­ча. Ми ком­пі­лю­є­мо жан­ри, ви­га­ду­є­мо фор­ма­ти, впро­ва­джу­є­мо ноу-хау. На­при­клад, для то­го щоб бу­ти ще більш опе­ра­тив­ни­ми — роз­ро­би­ли і за­пу­сти­ли мо­біль­ний до­да­ток «Оче­ви­дець 112». Він до­зво­ляє ко­жно­му вла­сни­ку смар­тфо­ну ді­ли­ти­ся ві­део або фото пря­мо з мі­сця по­дії, які по­тім ка­нал ви­ко­ри­сто­вує в ефі­рі. За це ми да­є­мо ко­ри­сту­ва­чам гро­шо­ву ви­на­го­ро­ду.

«КО­ЛИ ДИ­ВИ­МОСЬ НА РЕЙТИНГИ — ХО­ЧЕ­ТЬСЯ ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ»

Ма­ри­на БАРБА,

Оде­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет ім. I.I. Ме­чни­ко­ва:

— Дов­гий час роз­гор­та­є­ться кон­флікт між На­ціо­наль­ною ра­дою з пи­тань те­ле­ба­че­н­ня та ра­діо­мов­ле­н­ня та ва­шим те­ле­ка­на­лом. Зокре­ма, ка­на­лу «112 Укра­ї­на» за­ки­да­ли по­ру­ше­н­ня лі­цен­зій­них ви­мог та за­ко­но­дав­чих норм. На ва­шу дум­ку, з чим це пов’яза­но і чо­му са­ме в та­кий спо­сіб ти­снуть на «112 Укра­ї­на»?

П.К.: — По­вер­та­ю­чись до вже ра­ні­ше ска­за­но­го, зро­зумі­ло, що будь-яка вла­да хо­че ма­ти ло­яль­ні ме­діа. І на­віть якщо те­ле­ка­нал по­дає зва­же­ну, зба­лан­со­ва­ну ін­фор­ма­цію і ро­бить це кра­ще за ін­ших, ко­гось це мо­же не вла­што­ву­ва­ти. Ко­ли ми хо­ті­ли зро­би­ти пе­ре­лі­цен­зу­ва­н­ня, нам не до­зво­ли­ли, але во­дно­час про­дов­жи­ли за­ки­да­ти по­ру­ше­н­ня за­ко­ну. Юри­ди­чний від­діл те­ле­ка­на­лу за­раз за­йма­є­ться ці­єю спра­вою, юри­сти на­ма­га­ю­ться ро­зі­рва­ти це за­мкне­не ко­ло. І ми не зда­є­мо­ся. Ко­ли див­лю­ся на на­ші ви­со­кі рейтинги, то ро­зу­мію, що є для ко­го пра­цю­ва­ти, а от­же, ми не бу­де­мо опу­ска­ти рук.

Хри­сти­на ПЕТРЕНКО, Ма­ри­на БАРБА, Лі­тня шко­ла жур­на­лі­сти­ки «Дня»-2016

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.