Про­во­ка­ція

По­дії, що ста­ли­ся остан­ні­ми дня­ми в Криму, й та по­дія, що має ста­ти­ся 4—5 ве­ре­сня в Ханч­жоу, пов’яза­ні най­без­по­се­ре­дні­шим­чи­ном

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, спе­ці­аль­но для «Дня», Мо­сква

Мі­сто Ар­мянськ, що в Криму, до­сить да­ле­ко від ки­тай­сько­го мі­ста Ханч­жоу. Від­стань від Ханч­жоу до Сім­фе­ро­по­ля — 7426 км, а по­тім іще від Сім­фе­ро­по­ля до Ар­мян­ська 144 км. Сло­вом — да­ле­ко. І на­вряд чи се­ред жи­те­лів Ар­мян­ська ба­га­то хто знає про Ханч­жоу, а се­ред жи­те­лів Ханч­жоу ба­га­то зна­йде­ться та­ких, хто впев­не­но по­ка­же на кар­ті Ар­мянськ. Про­те по­дії, що ста­ли­ся остан­ні­ми дня­ми в Криму, й та по­дія, що має ста­ти­ся 4—5 ве­ре­сня в Ханч­жоу, пов’яза­ні най­без­по­се­ре­дні­шим чи­ном. І ось яким са­ме.

10.08.2016 го­лов­ним нью­смей­ке­ром у Ро­сії був Путін. По всіх те­ле­ка­на­лах по­ка­за­ли йо­го ви­ступ з при­во­ду за­по­бі­га­н­ня те­ра­ктам у Криму з бо­ку Мі­н­обо­ро­ни Укра­ї­ни. Усі ро­сі­я­ни ба­чи­ли гру фір­мо­вих жо­вен, і всі, хто ро­зу­мі­є­ться на пу­ті­но­ло­гії, негайно за­спо­ко­ї­ли­ся, оскіль­ки зро­зумі­ли, що во­ро­гам Ро­сії бу­де не­пе­ре­лив­ки.

«На­ші спец­слу­жби за­по­бі­гли про­ни­кнен­ню на те­ри­то­рію Криму ди­вер­сій­но-роз­ві­ду­валь­них груп Мі­н­обо­ро­ни Укра­ї­ни, і в цих умо­вах зу­стріч у нор­манд­сько­му фор­ма­ті без­глу­зда», — ого­ло­сив Путін, і будь-ко­му, хто спо­сте­рі­гає за зви­чка­ми пу­тін­сько­го ре­жи­му не пер­ший рік, ста­ло оче­ви­дно, що при­чин­но-на­слід­ко­вий зв’язок між ци­ми дво­ма по­ді­я­ми дій­сно є, але зво­ро­тний то­му, який по­зна­чив Путін.

При­чи­ною є ба­жа­н­ня Путіна зі­рва­ти зу­стріч у нор­манд­сько­му фор­ма­ті, яка ма­ла від­бу­ти­ся 4—5 ве­ре­сня в Ханч­жоу в рам­ках са­мі­ту G20, а вже на­слід­ком ста­ло про­ве­де­н­ня ціл­ком ру­тин­ної спе­цо­пе­ра­ції, про яку роз­по­вів Путін і яка ста­ла го­лов­ною но­ви­ною в російських ме­діа. У всіх ЗМІ по­ві­дом­ля­ло­ся про пиль­но­го жи­те­ля Ар­мян­ська, який по­ба­чив пі­до­зрі­лих лю­дей у вій­сько­вій фор­мі й по­ві­до­мив ку­ди слід.

Що­прав­да, в ін­ших пу­блі­ка­ці­ях по­ві­дом­ля­є­ться, що укра­їн­ські ди­вер­сан­ти на­ма­га­ли­ся про­рва­ти кор­дон че­рез «гни­ле» озе­ро Си­ваш, і там бу­ло на­віть бо­йо­ве зі­ткне­н­ня за уча­стю укра­їн­ської бро­не­те­хні­ки, яка та­кож за­йшла у во­ди Си­ва­шу. Про це по­ві­дом­ляє уря­до­ва «Рос­сий­ская га­зе­та» в пу­блі­ка­ції під на­звою « Ди­вер­сан­ти при­йшли по во­ді». Там вельми ху­до­жньо ви­кла­де­на істо­рія про те, як «укра­їн­ський БТР за­хо­див у во­ду Си­ва­шу, щоб при­кри­ти во­гнем сво­їх ди­вер­сан­тів». Мо­жли­во, спів­ро­бі­тни­ки «Рос­сий­ской га­зе­ты» бу­ли вра­же­ні, не­що­дав­но ще раз по­ди­вив­шись ка­дри чу­до­во­го ра­дян­сько­го філь­му «Слу­жи­ли два то­ва­ри­ші » , де чер­во­ні пе­ре­бре­ли Си­ваш, щоб узя­ти Пе­ре­коп.

У сво­їй грі жов­на­ми на пу­блі­ку Путін зв’язав у єди­ний лан­цюг за­мах на Пло­тни­цько­го і ось це «роз­кри­т­тя ці­лої ди­вер­сій­ної ме­ре­жі в Криму». І це до­зво­ли­ло йо­му ви­йти на аб­со­лю­тно ін­ший рі­вень ри­то­ри­ки по від­но­шен­ню до ке­рів­ни­цтва Укра­ї­ни. Ця ри­то­ри­ка на ме­жі пе­ре­дво­єн­ної, в уся­ко­му ра­зі аб­со­лю­тно ви­клю­чає будь-який діа­лог: «Лю­ди, які за­хо­пи­ли вла­ду в Ки­є­ві, пе­ре­йшли до те­ро­ру, щоб від­во­лі­кти ува­гу гро­ма­дян сво­єї кра­ї­ни й продовжувати їх гра­бу­ва­ти». Тоб­то Путін ско­тив­ся на рі­вень най­більш оска­же­ні­лих «екс­пер­тів» шоу Во­ло­ди­ми­ра Со­лов­йо­ва, йо­му за­ли­ши­ло­ся на­зва­ти По­ро­шен­ка фа­ши­стом, щоб стер­ти вже остан­ні від­мін­но­сті між со­бою і яким-не­будь Ста­рі­ко­вим або Ку­ли­ко­вим. Ну, й, зві­сно, по­гро­зи у фір­мо­вій пу­тін­ській сти­лі­сти­ці: «Ро­сія цьо­го так не за­ли­шить» і т.д.

Для то­го, щоб зро­зу­мі­ти, що са­ме ста­ло­ся в Криму, а за­ра­зом, що ста­ло­ся до цьо­го в Лу­ган­ську (за­мах на Пло­тни­цько­го), тре­ба роз­гля­ну­ти по­лі­ти­чний кон­текст, у яко­му від­бу­ли­ся ці по­дії. Для цьо­го тре­ба по­ста­ви­ти се­бе на мі­сце Путіна. Ро­зу­мію, що важ­ко й не­стер­пно гид­ко, але — є та­ке сло­во — «тре­ба»! От­же, ви — Путін. У вас є Мін­ські уго­ди, ви­ко­на­н­ня яких пе­ред­ба­чає кон­троль укра­їн­ської сто­ро­ни за сво­їм кор­до­ном і по­вер­не­н­ня Укра­ї­ні те­ри­то­рій, оку­по­ва­них бан­дит­ськи­ми «ре­спу­блі­ка­ми», які кон­тро­лю­ю­ться Ро­сі­єю. Пі­ти на це вам (не за­бу­вай­те, що ви — це Путін!) за­ва­жає за­гро­за втра­ти імі­джу кру­то­го ма­чо, який зав­жди б’є пер­шим, а го­лов­не — за­гро­за ду­же сер­йо­зно­го вну­трі­шньо­го про­те­сту з бо­ку крем­лів­ської «пар­тії вій­ни» на чо­лі з ке­рів­ни­ком ва­шої вла­сної адмі­ні­стра­ції Іва­но­вим і гла­вою «Ро­сте­ху» Че­ме­зо­вим.

А тут якраз Укра­ї­на про­по­нує про­ве­сти пе­ре­го­во­ри в рам­ках «нор­манд­ської че­твір­ки» 4—5 ве­ре­сня на са­мі­ті G20 у ки­тай­сько­му мі­сті Ханч­жоу. «Нор­манд­ська че­твір­ка» — це Ні­меч­чи­на, Фран­ція, Укра­ї­на і Ро­сія. Ви, бу­ду­чи Пу­ті­ним, чу­до­во ро­зу­мі­є­те, що це за будь-яко­го роз­кла­ду бу­де роз­мо­ва у фор­ма­ті «троє на одно­го». Ну, і на­ві­що це вам? Та ще й у Ки­таї! До ре­чі, Путін так і ска­зав, ко­ли го­во­рив про без­глу­здість зу­стрі­чі в нор­манд­сько­му фор­ма­ті. До­дав: « Тим па­че в Ки­таї » , на­че Ки­тай, по­ді­бно до Дер­жду­ми, вже ого­ло­сив се­бе «не мі­сцем для дис­ку­сій».

І да­лі по­дії роз­ви­ва­ю­ться ціл­ком пе­ред­ба­че­но. Лав­ров, зві­сно, ти­хень­ко ка­шля­ю­чи в ку­лак, по­го­джу­є­ться. Він же має вда­ва­ти, що очолює ди­пло­ма­ти­чне ві­дом­ство, то­му йо­му са­мо­му від­мов­ля­ти­ся від за­про­по­но­ва­них пе­ре­го­во­рів якось зов­сім не­зру­чно. Пі­сля чо­го про­во­ди­ться чер­го­ва спе­цо­пе­ра­ція. За­вер­шаль­на з тих трьох, що ма­ли ство­ри­ти «до­ка­зо­ву ба­зу» для твер­дже­н­ня про «без­глу­здість пе­ре­го­во­рів».

Пер­шою спе­цо­пе­ра­ці­єю бу­ло ого­ло­ше­н­ня ро­сій­ською сто­ро­ною кан­ди­да­ту­ри Ми­хай­ла Ба­би­ча по­слом до Укра­ї­ни. І са­ма кан­ди­да­ту­ра си­ло­ви­ка в ро­лі по­сла, й фор­ма, що по­ру­шує про­то­кол, який ви­ма­гає спо­ча­тку по­го­ди­ти кан­ди­да­та з при­йма­ю­чою сто­ро­ною і тіль­ки по­тім пред’яв­ля­ти гро­мад­сько­сті, — все це свід­чи­ло, що Кремль хо­че, щоб по­сла в Ки­є­ві не бу­ло, при­чо­му хо­че, щоб ця від­су­тність су­про­во­джу­ва­ла­ся скан­да­лом.

Дру­га спе­цо­пе­ра­ція — «за­мах укра­їн­ських ди­вер­сан­тів» на Пло­тни­цько­го, фі­гу­ру аб­со­лю­тно ма­ріо­не­тко­ву й лег­ко за­мі­ни­му. То­му на­віть якщо ви­хо­ди­ти з без­ме­жної кро­во­жер­ли­во­сті ки­їв­ської вла­ди, ні­яко­го сен­су ор­га­ні­зо­ву­ва­ти та­кий за­мах у неї не бу­ло. Тим па­че напередодні пе­ре­го­во­рів з ви­ко­на­н­ня Мін­ських угод.

І от, на­ре­шті, за­вер­шаль­на спе­цо­пе­ра­ція: за­по­бі­га­н­ня «укра­їн­ським те­ра­ктам», роз­кри­т­тя ці­лої ди­вер­сій­ної ме­ре­жі й від­би­та «ата­ка» укра­їн­ської ар­мії на кор­до­ні. В укра­їн­сько­му ке­рів­ни­цтві є рі­зні лю­ди. Є ро­зум­ні, є не ду­же. Але уяви­ти со­бі лю­ди­ну, яка пла­нує й ре­а­лі­зує про­ни­кне­н­ня ве­ли­кої ди­вер­сій­ної гру­пи че­рез озе­ро Си­ваш за уча­стю бро­не­те­хні­ки — це ж яку уяву тре­ба ма­ти, щоб май­же че­рез 100 ро­ків, уявив­ши се­бе Ми­хай­лом Ва­си­льо­ви­чем Фрун­зе, на­ма­га­ти­ся по­вто­ри­ти Пе­ре­коп­сько- Чон­гар­ську опе­ра­цію 1920 ро­ку!

Усе стає на свої мі­сця, якщо вра­ху­ва­ти ре­пу­та­цію ни­ні­шньо­го пре­зи­ден­та Ро­сії й ті спосо­би, яки­ми він звик ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня, що по­ста­ють пе­ред ним. Мо­жна при­га­да­ти се­рію ви­бу­хів бу­дин­ків у ве­ре­сні 1999 ро­ку, вла­што­ва­ну ФСБ за на­ка­зом Путіна з ме­тою під­ня­ти йо­го рей­тинг пе­ред ви­бо­ра­ми й ви­прав­да­ти вве­де­н­ня військ до Че­чні.

Якщо не­має ба­жа­н­ня звер­та­ти­ся до дав­ніх істо­рій, мо­жна при­га­да­ти ви­ступ Путіна від 21.04.2016 ро­ку, ко­ли він роз­по­вів, як ФСБ зло­ви­ла 80 іно­зем­них шпи­гу­нів і ви­яви­ла ще 350 во­ро­жих аген­тів. А в лю­то­му по­то­чно­го ро­ку Путін, ви­сту­па­ю­чи на ко­ле­гії ФСБ, по­ві­до­мив зди­во­ва­них че­кі­стів, що ми­ну­ло­го, 2015 ро­ку во­ни при­сі­кли ді­яль­ність по­над 400 (чо­ти­рьо­хсот!) ка­дро­вих спів­ро­бі­тни­ків іно­зем­них роз­ві­док.

Лю­ди, що ма­ють сто­су­нок до роз­від­ки й кон­тр­ро­звід­ки, зна­ють, що роз­кри­т­тя двох-трьох ка­дро­вих роз­ві­дни­ків за рік — це ве­ли­кий успіх кон­тр­ро­звід­ки й, від­по­від­но, сер­йо­зний про­вал роз­від­ки. Роз­по­відь про со­тні шпи­гу­нів — це щось на кшталт хлє­ста­ков­ських 35 ти­ся­чах са­мих ли­ше кур’єрів або спо­га­ди про ста­лін­ські ча­си, ко­ли ан­глій­ські й па­ра­гвай­ські шпи­гу­ни хо­ва­ли­ся під ко­жним ку­щем.

Є ще один ва­жли­вий ре­зон для Путіна вла­шту­ва­ти цю про­во­ка­цію са­ме за­раз. За­ли­шив­ся мі­сяць до ви­бо­рів до Дер­жав­ної ду­ми, які про­хо­дять на тлі сер­йо­зно­го зни­же­н­ня рів­ня жи­т­тя ро­сі­ян і обва­ле­н­ня еко­но­мі­ки. А тут ще з Ер­до­га­ном по­бра­та­ли­ся. США — да­ле­ко. Де взя­ти во­ро­га, щоб під­ня­ти ме­дій­ну істе­ри­ку до то­го гра­ду­са, щоб ро­сі­я­ни збо­же­во­лі­ли на­стіль­ки, щоб від­тво­ри­ти в Дер­жду­мі все ту ж су­міш зі злі­сних ма­ні­яків і ци­ні­чних бан­ди­тів? І ось, будь ла­ска, — чу­до­вий во­рог! Ось він, бан­де­рі­вець, що пли­ве че­рез Си­ваш з бро­не­транс­пор­те­ром під па­хвою. Це і є го­ре­зві­сний « план Путіна». На най­ближ­чі пів­то­ра мі­ся­ці. А на дов­ші тер­мі­ни він пла­ну­ва­ти не вміє. Не на­вче­ний.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.