Ту­ре­цькі со­ло­до­щі Пу­ті­на

Для по­шу­ку шля­хів ви­хо­ду тер­мі­но­во по­трі­бен стій­кий діа­лог між ЄС і Ту­реч­чи­ною

Den (Ukrainian) - - День Планети - Гі ВЕРФХОФСТАДТ Про­ект Син­ди­кат

Бій­те­ся ца­рів, що да­ри при­но­сять. Це до­бра по­ра­да ту­ре­цько­му пре­зи­ден­то­ві Ре­дже­пу Та­ї­пу Ер­до­га­ну, який­на­ма­га­є­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти збли­же­н­ня з ро­сій­ським пре­зи­ден­том Во­ло­ди­ми­ром Пу­ті­ним як ва­жіль у сво­їх від­но­си­нах із За­хо­дом.

На сер­пне­вій­зу­стрі­чі Ер­до­га­на з Пу­ті­ним у Санкт-Пе­тер­бур­зі го­лов­на ува­га, на пер­ший­по­гляд, при­ді­ля­ла­ся при­ми­рен­ню двох кра­їн пі­сля то­рі­шньої істо­рії із зби­тим Ту­реч­чи­ною ро­сій­ським вій­сько­вим лі­та­ком по­бли­зу кор­до­ну з Си­рі­єю. Про­те Кремль, схо­же, роз­гля­дає цей­ві­зит як шанс пе­ре­ко­на­ти Ер­до­га­на «по­вер­ну­ти на схід» і ввійти у своє­рі­дне бра­тер­ство ав­то­кра­ти­чних ре­жи­мів, ство­ре­не Ро­сі­єю, Ки­та­єм і кра­ї­на­ми Се­ре­дньої Азії. Пи­та­н­ня в то­му, чи дій­сно Ер­до­ган зби­ра­є­ться при­ста­ти на цю про­по­зи­цію.

Ер­до­ган, зві­сно, вла­шту­вав з Пу­ті­ним по­ка­зо­ве шоу, по­обі­цяв­ши йо­му дру­жбу й спів­пра­цю. Цим він ві­ді­слав сво­їм за­хі­дним со­ю­зни­кам (во­ни роз­кри­ти­ку­ва­ли йо­го за аре­шти ти­сяч га­да­них во­ро­гів, зокре­ма ба­га­тьох жур­на­лі­стів пі­сля кра­ху ли­пне­во­го вій­сько­во­го пе­ре­во­ро­ту) по­ту­жний­си­гнал: «Ви ме­ні не по­трі­бні». А Пу­тін, нав­па­ки, став пер­шим се­ред сві­то­вих лі­де­рів, хто пі­сля пе­ре­во­ро­ту за­кли­кав під­три­ма­ти уряд Ер­до­га­на, чим, мо­жли­во, йпо­ясню­є­ться той­факт, що Ро­сія ста­ла пер­шим мі­сцем, ку­ди ви­ру­шив Ер­до­ган пі­сля то­го, як ситуація тро­хи за­спо­ко­ї­ла­ся.

Не ви­клю­че­но, зві­сно, що Ер­до­ган про­сто ско­ри­став­ся іде­аль­ним шан­сом укрі­пи­ти без­пе­ку Ту­реч­чи­ни йу­сьо­го ре­гіо­ну. Адже ні чи­їм ін­те­ре­сам (і най­мен­ше ін­те­ре­сам НАТО) не від­по­від­ає ситуація, ко­ли Ту­реч­чи­на йРо­сія вче­пи­ли­ся одна однійв гло­тку.

Але бу­ло б див­но, як­би при цьо­му Ер­до­ган не мав ба­жа­н­ня зму­си­ти со­ю­зни­ків по НАТО по­нер­ву­ва­ти. І в цьо­му він до­сяг успі­ху. Як мі­ні­мум Єв­ро­со­юз по­тре­бує то­го, щоб Ту­реч­чи­на про­дов­жу­ва­ла, від­по­від­но до укла­де­ної у бе­ре­зні уго­ди, стри­му­ва­ти по­тік бі­жен­ців на кор­до­нах Ту­реч­чи­ни та ЄС. Будь-які озна­ки то­го, що Ер­до­ган мо­же роз­вер­ну­ти­ся про­ти Єв­ро­пи, ви­кли­ка­ють у зв’яз­ку з цим сер­йо­зне за­не­по­ко­є­н­ня.

Про­те за но­вим збли­же­н­ням Ер­до­га­на з Пу­ті­ним мо­же при­хо­ву­ва­ти­ся йщось біль­ше. Якщо він дій­сно хо­че по­гли­бле­н­ня від­но­син Ту­реч­чи­ни з Ро­сі­єю на шко­ду зв’яз­кам кра­ї­ни з ЄС і США, як ствер­джу­ють де­які екс­пер­ти, це мо­же обер­ну­ти­ся фун­да­мен­таль­ним гео­по­лі­ти­чним пе­ре­гру­пу­ва­н­ням. Утім, це ви­гля­дає ма­ло­ймо­вір­ним.

Кремль украй­за­ці­кав­ле­ний у то­му, щоб зі­псу­ва­ти від­но­си­ни Ту­реч­чи­ни з її за­хі­дни­ми пар­тне­ра­ми. Пу­тін го­ло­сно за­яв­ляє про свою не­зго­ду з по­лі­ти­кою НАТО, осо­бли­во з ро­л­лю альян­су в кра­ї­нах, що гра­ни­чать з Ро­сі­єю. Якщо при­га­да­ти, як ма­ло Пу­ті­на тур­бу­ють про­бле­ми прав лю­ди­ни, вер­хо­вен­ства за­ко­ну йде­мо­кра­тії, він мав по­ба­чи­ти уні­каль­ний­шанс осла­би­ти НАТО в то­му, як лі­де­ри ЄС і США по­ча­ли бу­ца­ти­ся з Ер­до­га­ном з при­во­ду вла­што­ва­них ним пі­сля пе­ре­во­ро­ту облав.

Ін­ша при­чи­на, чо­му Ро­сія го­то­ва про­тя­гну­ти ру­ку дру­жби Ту­реч­чи­ні, — про­дов­же­н­ня кон­флі­кту в Си­рії, ку­ди Кремль здій­снив озбро­є­ну ін­тер­вен­цію, щоб вря­ту­ва­ти ре­жим си­рій­сько­го пре­зи­ден­та Ба­ша­ра Аса­да. Пу­ті­ну по­трі­бна пе­ре­мо­га в Си­рії — і шля­хи від­хо­ду. Для цьо­го йо­му тре­ба пе­ре­тя­гну­ти у свій­та­бір Ер­до­га­на, який по­ста­чає зброю йна­дає під­трим­ку сун­ніт­ським пов­стан­цям, на яких по­лю­ють ро­сій­ські ВПС.

Про­те для Ту­реч­чи­ни ар­гу­мен­ти на ко­ристь схі­дно­го роз­во­ро­ту зву­чать на­ба­га­то слаб­кі­ши­ми. Так, Ту­реч­чи­ні по­трі­бні ту­ри­сти з Ро­сії, щоб укрі­пи­ти еко­но­мі­ку, яка пе­ре­жи­ває тру­дно­щі. Про­те хоч би які еко­но­мі­чні ви­го­ди по­обі­ця­ла Ро­сія, усі во­ни мер­кнуть пе­ред ви­го­да­ми спів­пра­ці з ЄС. Єв­ро­со­юз є кри­ти­чно ва­жли­вим тор­гі­вель­ним і ді­ло­вим пар­тне­ром Ту­реч­чи­ни, що зі­грав не­аби­яку роль у спри­ян­ні мо­дер­ні­за­ції кра­ї­ни. До­дай­те до цьо­го ре­пу­та­цію Пу­ті­на як пар­тне­ра, який­не за­слу­го­вує на до­ві­ру, й бу­де зро­зумі­ло, що, не­зва­жа­ю­чи на всі ви­го­ди від по­лі­пше­н­ня від­но­син з Ро­сі­єю, Ер­до­ган не мо­же до­зво­ли­ти со­бі ро­зі­рва­ти зв’яз­ки кра­ї­ни із За­хо­дом.

Ви­хід на ор­бі­ту Пу­ті­на став би для Ер­до­га­на стра­те­гі­чною по­мил­кою, але ду­же ба­га­то лі­де­рів, як свід­чить істо­рія, при­пу­ска­ю­ться стра­те­гі­чних по­ми­лок. Са­ме то­му та­ке ва­жли­ве зна­че­н­ня ма­ють най­ближ­чі кіль­ка мі­ся­ців, ко­ли Ту­реч­чи­на і ЄС по­чнуть обго­во­ре­н­ня спір­них пи­тань.

Обла­ви, вла­што­ва­ні Ер­до­га­ном пі­сля пе­ре­во­ро­ту, — це да­ле­ко не єди­не дже­ре­ло на­пру­же­но­сті у від­но­си­нах між Ту­реч­чи­ною йЗа­хо­дом (осо­бли­во ЄС). Ту­реч­чи­на на­по­ля­гає, що без­ві­зо­вий­ре­жим з ЄС для ту­ре­цьких гро­ма­дян, обі­ця­ний їй­уря­да­ми кра­їн Єв­ро­со­ю­зу в сі­чні, має бу­ти за­про­ва­дже­ний­цьо­го ро­ку. Але цьо­го мо­же не ста­ти­ся, оскіль­ки Ту­реч­чи­на до­сі не ви­ко- на­ла по­го­дже­них ра­ні­ше умов, на­при­клад, не про­ве­ла ре­ві­зію ан­ти­те­ро­ри­сти­чно­го за­ко­но­дав­ства кра­ї­ни. І та­кий­ре­зуль­тат став ще ймо­вір­ні­шим пі­сля спро­би пе­ре­во­ро­ту в кра­ї­ні. У ре­зуль­та­ті під­пи­са­на в бе­ре­зні уго­да про мі­гра­цію по­ви­сла на во­ло­ску.

Для по­шу­ку шля­хів ви­хо­ду тер­мі­но­во по­трі­бен стій­кий діа­лог між ЄС і Ту­реч­чи­ною. За­мість то­го щоб до­зво­ля­ти Ер­до­га­ну ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти свої сто­сун­ки з Пу­ті­ним для ма­ні­пу­лю­ва­н­ня со­ю­зни­ка­ми по НАТО, За­хо­ду (і зокре­ма Єв­ро­со­ю­зу) тре­ба за­су­ди­ти, при­чо­му чі­ткі­ше, ніж будь-ко­ли, при­ско­ре­н­ня йо­го спов­за­н­ня до ав­то­кра­ти­чно­го прав­лі­н­ня. Во­ни ма­ють по­ясни­ти Ер­до­га­ну, що йо­го ни­ні­шній­курс від­во­дить кра­ї­ну від пер­спе­ктив член­ства в ЄС і мо­же по­зба­ви­ти Ту­реч­чи­ну еко­но­мі­чних зв’яз­ків, від яких во­на за­ле­жить.

Для Ер­до­га­на на­став час рі­шу­чо­го ви­бо­ру. Або він під­твер­дить го­тов­ність кра­ї­ни до близь­ко­го пар­тнер­ства з ЄС, що при­ве­де Ту­реч­чи­ну до про­цві­та­н­ня, або він про­дов­жить штов­ха­ти кра­ї­ну в май­бу­тнє з де­спо­ти­змом і ізо­ля­ці­єю. У цьо­му ва­рі­ан­ті він отри­му­ва­ти­ме ін­ко­ли з Крем­ля уті­шли­ві те­ле­фон­ні дзвін­ки, але не біль­ше то­го. Не над­то ба­га­тий­ви­бір. У ім’я май­бу­тньо­го гро­ма­дян Ту­реч­чи­ни мо­жна ли­ше спо­ді­ва­ти­ся, що Ер­до­ган це ро­зу­міє.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.